Принципи виконавчого провадження : поняття, зміст та значення.

Принципи виконавчого провадження — це закріпле­ні у правових нормах основні засади, керівні положення, які визначають організацію органів державної виконавчої служби, зміст і спрямованість її діяльності, правовий статус учасни­ків виконавчого провадження.

На підставі теоретичних положень, аналізу чинного законодав­ства та практики його застосування можна виокремити такі принципи виконавчого провадження:

- принцип гуманізма - полягає у тому, що заборонено у будь-якій формі посягати на права і свободи фізичних осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні. Зважаючи на рівність усіх учасників виконавчого провадження, ця норма поширюється і на юридичних осіб.

- принцип законності - означає, що державний виконавець та усі учасники виконавчого провадження повинні суворо дотри­муватися і виконувати вимоги законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, визначений Конституцією та законами України.;

- принцип неупередженості виконання - пов'язаний із загаль­но-правовим принципом рівності. Відповідно до ст. 24 Кон­ституції України громадяни рівні перед законом, мають рівні права і свободи, і не може бути встановлено будь-яких непра­вомірних привілеїв. У ст. 5 Закону вказано, що державний ви­конавець зобов'язаний вжити заходів щодо примусового вико­нання рішення неупереджено.;

- принцип предметної та територіальної юрисдикції від­повідно до ст. 20 Закону вказує на те, що виконавчі дії прова­дяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна, місцезнаход­женням постійно діючого органу юридичної особи або її май­на. Виконання рішення, яким зобов'язано боржника вчинити певну дію або утриматися від її вчинення, проводиться за міс­цем здійснення таких дій;

- принцип недоторканості житлазакріплено у ст. 30 Кон­ституції України, яка визначає, що кожному вона (недоторкан­ність житла) гарантується і не допускається проникнення до житла або іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше, як за мотивованим рішенням суду;

- принцип диспозитивності та публічності у виконавчо­му провадженні, як і цивільному процесуальному та господар­ському процесуальному праві, є тісно взаємопов'язаними — вони взаємодоповнюють один одного. Принцип диспозитивності полягає у розпорядженні сторонами виконавчого прова­дження своїми матеріальними та процесуальними правами.;

- принцип повноти та оперативності (своєчасності) виконання закріплено у ст. 1 Закону України "Про ДВС" та ст. 5 Закону, відповідно до яких державний виконавець пови­нен вжити заходів щодо своєчасного та повного виконання рі­шення. Ст. 25 Закону встановлює положення про те, що державний виконавець забезпечує своєчасність примусового виконання рі­шень судових і несудових органів у часових межах шляхом найбільш повного і раціонального використання процесуаль­них засобів для досягнення швидкого і правильного здійснен­ня виконання.;

- принцип контролю за виконавчим провадженням тісно пов'язаний із принципом законності..

 

Поняття, сутність та елементи правовідносин у виконавчому провадженні.

Під правовідносинами в теорії права розуміються урегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких виступають носіями суб'єктивних прав, юридичних обов'язків, юридичної відповідальності та юридичних повноважень, а самі правовідносини складаються зі змісту, що включає органічно пов'язані суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Правовідносини у виконавчому провадженні виникають між державним виконавцем, з одного боку, та іншими суб'єктами виконавчого провадження - стягувачем, боржником, з іншого.

До ознак правовідносин, що виникають у виконавчому провадженні, слід віднести такі:

1) вони виникають при примусовому виконанні рішень судів та інших юрисдикційних органів та регламентовані законодавством про виконавче провадження;

2) без волі стягувана (фізичної або юридичної особи) державний виконавець не має права відкривати виконавче провадження. Якщо у державну виконавчу службу звертається представник стягувача, його повноваження мають бути підтверджені довіреністю. У випадку звернення прокурора із заявою про відкриття виконавчого провадження або органів чи окремих громадян, яким ЦПК України надано право звертатися до суду за захистом прав інших осіб, державний виконавець повинен повідомити про це стягувана і лише за його згодою відкрити виконавче провадження;
3) державний виконавець є обов'язковим суб'єктом правовідносин у виконавчому провадженні й на нього покладений обов'язок своєчасного, повного та реального виконання рішень судів та інших органів. Саме державний виконавець залучає до проведення виконавчих дій інших суб'єктів та допускає у виконавче провадження заінтересованих осіб (представників, правонаступників), вирішує питання, що виникають під час виконавчого провадження, виносить постанови тощо;
4) необхідність у відкритті виконавчого провадження виникає тоді, коли суб'єкти права не можуть самостійно,

5) владний характер правовідносин. Між їхніми суб’єктами немає абсолютної рівності, оскільки Державна виконавча служба - орган держави, отже це відносини влади (з боку державного виконавця - наділеного певними повноваженнями) та підлеглості (з боку іншого суб'єкту правовідношення - стягувана, боржника, які зобов'язані дотримуватись вимог державного виконавця). Це означає також і обов'язковість вимог державного виконавця для всіх інших суб'єктів виконавчого провадження та для всіх органів, організацій, посадових осіб, громадин і юридичних осіб;

6) правовідносини у виконавчому провадженні виникають, змінюються та припиняються у певному порядку, закріпленому в законі (наприклад, правовідносини на стадії відкриття виконавчого провадження чітко визначені);

7) характерною рисою кола суб'єктів правовідносин виконавчого провадження є їхня чітка визначеність, оскільки це випливає з такої властивості судових рішень, як преюдиціальність. Державний виконавець не може застосовувати примус до тих осіб, рішення щодо прав і обов'язків яких не набрало законної сили;

8) процедура вчинення виконавчих дій регламентує права та обов'язки державного виконавця, за межі яких він не може виходити.

Суб’єкти виконавчого провадження та їх класифікація.

Суб'єкти виконавчого провадження (суб'єкти виконавчих пра­вовідносин, учасники виконавчого провадження) — це носії процесуальних прав та обов'язків у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 7 Закону учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Прокурор бере участь у виконавчому провадженні у випадку здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді та відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа за його заявою.

Для проведення виконавчих дій державний виконавець за необхідності залучає понятих, працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

При виконанні рішень судів та ухвал про зміну органів управління та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності можуть залучатися виключно працівники органів внутрішніх справ. Залучення інших осіб у процесі виконання таких рішень не допускається.

Класифікація суб'єктів (учасників) вико­навчого провадження:

а) державний виконавець;

б) особи, які беруть участь у виконанні;

в)особи, які не беруть участі у виконанні, але сприяють йому.