Загальні принципи страхування вантажоперевезень

На сьогодні все більше компаній та підприємств займаються тор­гівлею, товар постачається за допомогою вантажоперевезень, які по­в'язані з деякими ризиками. Однією з найважливіших умов організації перевезень є страхування. Страхування вантажу виконує страхова

компанія.

Про необхідність страхування вантажу свідчить статистика: із 52 млн.

населення кожний сьомий —транспортник-професіонал, а кожний де­сятий займається перевезенням вантажу.

У XX сторіччі багатьма європейськими країнами приймаються зако­нопроекти, що регулюють страхування взагалі і страхування вантажів, зокрема, які впливають на світову практику страхування.

Останнім часом у Бєларусі та інших країнах СНД швидко розвиваєть­ся ринок страхування вантажів.

Класифікація страхування вантажів

Вікова міжнародна практика, вітчизняний досвід визначили чітку класифікацію страхування вантажів як одного з поширених видів май­нового страхування в зовнішньоторговельній діяльності.

За характером перевезених вантажів:

— страхування генеральних вантажів (генвантажів), Генвантажі — термін зовнішньоторговельних операцій — включає вантажі, які упако­вані в стандартну тару, що не потребують особливих умов перевезення;

— страхування наливних, насипних, навальних вантажів;

— страхування сільськогосподарських та інших тварин;

— страхування «спец» (дорогоцінні метали, банківські банкноти, монети). Виходячи з засобу транспортування, виділяється:

— наземне страхування (перевезення залізничним та автомобіль­ним транспортом);

— страхування вантажів під час перевезення водяними шляхами;

— комбіноване страхування.

З погляду економічних інтересів:

— страхування експортних вантажів;

— страхування імпортних вантажів.

У договорі страхування страхувальник та страховик визначають об'єкти страхування, що становлять страховий інтерес. Предметом договору про страхування є вантаж, плата за перевезення й очікуваний прибуток.

Страхові випадки у страхуванні вантажів класифікуються в такий спосіб:

— результат стихійного лиха, прояви природних сил: землетруси, повені, урагани, оповзи та ін. Усі ці ризики, що є наслідком дії природних сил, відносяться до категорії непередбачених обставин. В абсолютній більшості випадків страховик відповідає за їх наслідки. Виняток станов­лять фізико-хімічні процеси: усушка, утрушування та ін.;

— результат людської діяльності. Вони визначаються як ризик, що надходить від третіх осіб, іншими словами, осіб, що здійснюють пере­везення вантажів, а також осіб, що не мають відношення до переве­зення вантажів.

Роль та місце страхування вантажу у зовнішній торгівлі

У зовнішній торгівлі особливе місце посідають морські перевезен­ня, що обумовлено як історичними, так і економічними обставинами.

Поява морського страхування припадає на XIV ст. Відомо, що в 1310 році в Брюгге (Бельгія) було засновано страхову палату, яка здійснювала страхування вантажів, ящо перевозили морем. Зберігся перший відомий морський поліс, який датується 1347 роком і за яким було застраховано вантажі на морське перевезення з Генуї (Італія) на Майорку (Середземне море). У бібліотеці Оксфордського університе­ту є морський поліс, датований 15 лютого 1613 року та виписаний індивідуальними особами внаслідок відсутності страхових компаній. У 1720 році королівським наказом в Великобританії було затверджено дві страхові компанії, яким було надано монополію в проведенні морсь­ких страхових операцій.

Сучасна зовнішня торгівля та морські перевезення не можуть обхо­дитися без страхування. Це призводить до того, що договір страхуван­ня стає невід'ємною частиною торгового договору.

Укладання договору про страхування вантажів здійснюється на ос­нові письмової заяви страхувальника.

У заяві вказуються:

— найменування вантажу;

— вид упаковки;

— кількість місць;

— вага вантажу;

— номер і дата перевізних документів;

— найменування, рік побудови транспортного засобу;

— спосіб розміщення вантажу (в трюмі, на палубі, насипаний або навалений — це впливає на розмір тарифу);

— пункт відправлення;

— пункт прибуття;

— дата відправлення;

— страхова сума;

— умови страхування.

Договір страхування може бути укладений у відповідності з катего­рією, наприклад НАСК «Оранта»:

Категорія 1 «З відповідальністю за всі ризики»

Категорія 2 «З відповідальністю за окрему аварію»

Категорія 3 «Без відповідальності за пошкодження, крім випадків загибелі»

Не покриваються збитки, яких завдано у таких випадках:

— воєнні дії, конфіскації та ін.;

— повені, землетруси;

— викидання за борт або якщо вантаж змило хвилею (для 1 та 2 категорій) та ін.

Страхова компанія «АСКА-Київ — Центральна» до нових правил стра­хування ввела також правила страхування морських перевезень вантажу Сьогодні все, що торкається цього виду страхування, українські страхові компанії (як і російські, польські та інші східноєвропейські) беруть з двох джерел — правил Ллойда — компанії, яка першою в світі почала страху­вати морські перевезення, та правил німецьких страхових компаній.

Вказані правила, в основному, створено ще на початку нашого сто­ліття, тоді ж було підписано та введено в дію міжнародні Конвенції, які регламентують цю сферу діяльності.

Страхування морських перевезень має відокремлену специфіку.

Наприклад, поняття загальної аварії не стосується жодного виду стра­хування сухопутних перевезень: цей термін включає наслідки навмис­них дій капітана судна або його команди, які спрямовані на врятування корабля (при цьому може бути прийняте рішення позбутися вантажу).

Морські перевезення регламентуються Морським Кодексом та інши­ми міжнародними документами, які слід враховувати під час страху­вання. Існування вказаних особливостей обумовило розробку для морських перевезень окремих правил страхування, наприклад компанії холдінгу АСКА є у всіх містах України, у тому числі і портових.

У міжнародній торгівлі розроблено основні умови та форми торго­вих контрактів. Найбільш поширеними є 4 типи торгових договорів: СІФ, КАФ, ФОБ, ФАС.

ВИДИ ПОСТАЧАННЯ

1. СІФ — вид зовнішньоторговельного договору (сполучення анг­лійських букв ЗІР: вартість товару, страхування і фрахт).

Продавець постачає вантаж у порт відправлення, забезпечує його навантаження на борт судна, зафрахтовує тоннаж і оплачує фрахт.

Страхування звичайно полягає на умовах «від усіх ризиків».

Фрахт — плата власникові транспортного засобу за перевіз ван­тажів та пасажирів будь-якими шляхами призначення. Часто термін ви­користовується у морському і річковому транспорті. Іноді під фрахтом розуміють вантаж, включаючи витрати на його навантаження та розван­таження. Розмір фрахту визначається на основі тарифів або договору

2. КАФ (саf) — умови постачання вантажу морським транспортом за зовнішньоекономічним договором. Права й обов'язки за договором КАФ ідентичні з умовами договору СІФ, але страхування товару не вхо­дить в обов'язки продавця (продавець зафрахтовує тоннаж).

3. ФОБ — умови договору, що використовуються в морській торгівлі. Продавець тільки зафрахтовує, тобто вчасно сповіщає про необхідні для страхування дані: покупець зобов'язаний застрахувати вантаж та оплатити вартість перевезення.

КАФ і ФОБ звільняють продавця від витрат на страхування.

Договір на страхування може полягати на конкретне перевезення, перевезення партії товару; усіх вантажів, що здійснюють юридичні та фізичні особи у період визначеного часу. Під час перевезення вантажів, що мають підвищений ризик (б'ються або псуються), тарифи підвищу­ються у 2 і більше разів.

Збиток відшкодовується відповідно до принципу пропорційної (част­кової) відповідальності, тобто виходячи з вартості загиблого та ступе­ня ушкодження збереженого вантажу.

4. ФАС — «вільно вздовж борту».

Продавець постачає вантаж на причал до борту судна, і відпові­дальність за вантаж з нього знімається.