Страхування професійної відповідальності аудиторів

Страхування професійної відповідальності здійснюється для забез­печення гарантованого захисту аудиторів і аудиторських фірм, що ви­конують свої професійні обов'язки, надаючи третім особам відповідні послуги, за які вони несуть юридичну відповідальність відповідно до чинного Цивільного кодексу України.

Головна особливість страхування професійної відповідальності по­лягає в тому, що об'єктом страхування є майнові інтереси страхуваль­ника, пов'язані з відповідальністю за збиток, завданий третім особам унаслідок помилок або недбалості, допущеної при виконанні профе­сійних обов'язків.

Ризик відповідальності за збиток, заподіяний при виконанні професій­них обов'язків навмисне, не охоплюється угодою про страхування. У зв'язку з цим важливе значення має встановлення факту й обставин виникнення майнової відповідальності страхувальника або застрахо­ваної особи за заподіяння збитку третім особам, а також визначення його розміру.

На відміну від страхування майна або особистого страхування при страхуванні професійної відповідальності, зокрема аудиторів, настан­ня страхового випадку залежить не від зовнішніх факторів (стихії, при­родно-кліматичних явищ, дії третіх осіб), а від кваліфікації спеціаліста, що займається аудиторською діяльністю.

Як правило, факт настання страхового випадку при страхуванні про­фесійна відповідальності визначається після рішення суду, що визначає розмір відповідальності страхувальника за заподіяння матеріального збитку клієнту.

Страховим випадком може визнаватися також факт встановлення відповідальності страхувальника за заподіяння збитку третім особам До судового врегулювання претензій, але за умови наявності незапе­речних доказів нанесення збитку страхувальником. При цьому визнан­ня обґрунтованості виникнення відповідальності страхувальника та Розміру збитку, що повинен бути відшкодований, провадиться за участю страховика або його представника — страхового агента.

Кожний вид страхування професійної відповідальності має певні особливості, що повинні враховуватися при укладанні угоди на здійснення. Так, аудитори, оцінювачі, нотаріуси, охоронці можуть здійснювати свою діяльність тільки за наявності ліцензії. В інших ви­падках вона не потрібна. У роботі з одного фаху можуть використову­ватися різні стандарти, наприклад, у різних охоронних агентствах існують різні схеми; оцінювачі можуть скористатися різними методами і критеріями при оцінці майна; аудитори застосовують різні методи оцін­ки фінансового стану підприємств і, як правило, оформляють їх у трьох

варіантах аудиторського висновку—позитивному, негативному, із за­уваженнями.

Необхідність укладання договору на страхування професійної відпо­відальності аудитора обумовлена тим, що, по-перше, ніхто не застра­хований від помилок і недбалості при здійсненні професійних обов'язків, а збитки, завдані такими помилками, підлягають обов'язковому відшко­дуванню, розмір же збитків може бути досить значним. Для фізичної особи, професійна відповідальність якої не застрахована, це може оз­начати втрату усього власного майна. По-друге, багато клієнтів перед тим, як скористатися послугами аудитора, оцінювача або нотаріуса, хо­чуть знати, як і за рахунок яких коштів буде відшкодований збиток у випадку ненадійного виконання останніми своїх професійних обов'язків. Відомо, що фірми, які займаються аудиторською діяльністю, оцінкою, наданням ріелтерських послуг, приватні нотаріуси, лікарі, на відміну від страховиків не мають установлених чинним законодавством резервних фондів та інших джерел, що дозволили б компенсувати завданий збиток.

Угодами на страхування професійної відповідальності фірма не тільки зберігає старих клієнтів, але й залучає нових, зокрема підприєм­ства з іноземним капіталом. Це обумовлено тим, що в більшості розви­тих країн, у тому числі Європейського Союзу, страхування професійної відповідальності є обов'язковим.

Об'єктом страхування аудитора є інтереси, пов'язані з його обов'язком відшкодувати збиток, завданий третім особам при здійсненні аудиторської діяльності.

Аудитор повинен:

— бути сертифікованим за умови успішного складання іспиту;

— надавати належним чином аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтерського обліку та звітності замовника, їх достовірність, повно­ту, відповідність чинному законодавству і встановленим нормам;

— повідомляти власникам, уповноваженим ними особам, замовни­кам про виявлені під час проведення аудиту недоліки у веденні бухгал­терського обліку і звітності;

— не розголошувати відомості, що становлять предмет комерцій­ної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

— відповідати перед замовником за порушення умов договору;

— обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг. Досить складною проблемою я відсутність критеріїв, за якими фінан­сову звітність варто визнавати достовірною або недостовірною.

Види професійної відповідальності аудитора і форми вартісного ви­раження заподіяного збитку клієнта представлено втабл. 1.1.

Таблиця 10.1-Оцінка аудиторського ризику

 

Вид відповідальності	Форма вартісного вираження
Відповідальність за некваліфіковане прове­дення аудиту	Покриття витрат на повторну перевірку
Відповідальність за негативні для клієнта наслідки виконання рекомендацій аудитора	Покриття сум заподіяного матеріаль­ного збитку у випадку подання позову
Відповідальність за несвоєчасне виконання робіт, ар призвело до прострочення решти звітів і штрафних санкцій	Відшкодування суми штрафу
Відповідальність за стан бухгалтерського обліку і звітності, якщо аудитор сам веде облік замовника	Відшкодування суми заподіяного мате­ріального збитку відповідно до подано­го позову адміністрацією клієнта і рішення суду
Відповідальність за збиток, заподіяний за­мовнику несанкціонованим розголошенням інформації	Відшкодування суми заподіяного мате­ріального збитку

 

Ризик аудиторської діяльності деякою мірою пов'язаний із можли­востями допущення помилок внаслідок як випадку, так і неправильно обраних технічних та технологічних прийомів аудиту. Найчастіше по­милки допускаються при перевірці даних бухгалтерського обліку, особ­ливо первинного, під час проведення внутрішнього аудиту.

У цілому аудиторський ризик — це непевність аудитора в достовір­ності висновків про фінансову звітність.

Помилки аудитора можна кваліфікувати таким чином:

— випадкові помилки вибірки, причиною яких є механічна або тех­нічна ненавмисність;

— систематичні (девіаційні), що є навмисним порушенням самої процедури перевірки.

Міжнародними нормативами аудиту передбачено класифікацію ри­зиків, яку наведено втабл.1.2.

 

Таблиця 1.2 Система аудиторських ризиків

 

Загальний аудиторський ризик
Власний ризик	Ризик контролю	Ризик виявлення
Ризик виявлення факторів: - зовнішніх; - внутрішніх. о. -..- -	Ризик системи обліку: - бухгалтерського; - внутрішнього.	Ризик: - тестового контролю; - аналітичного огляду.

 

Власний ризик — це всі ризики, пов'язані з підприємницькою діяль­ністю клієнта, що перебувають під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів і часто безпосередньо не пов'язані з контрагентами підприємця, а також із загальною організацією та структурою підприємства, господарсь­ко-управлінської та професійно-штатної політики, кваліфікацією кадрів.

Ризик контролю — непевність у тому, що суттєва недостовірна інформація окремо або разом з іншою недостовірною інформацією

не буде виявлена або своєчасно попереджена системою внутрішньо­го контролю.

Ризик виявлення — це можливість виявлення суттєвих помилок при проведенні аудиторської перевірки у випадку неефективного тестово­го контролю й аналітичного огляду.

Аудиторський ризик не варто ототожнювати з загальним ризиком аудиторської фірми, хоча він е складовою частиною останнього. Ос­кільки аудиторська фірма ризикує загубити репутацію через низьку якість проведення аудиторських перевірок, даний ризик має більш фатальні наслідки, що виявляються у втраті ділового престижу, клієнтів, а іноді й у припиненні діяльності, позбавлення ліцензії.

Кожна аудиторська фірма повинна виробити власну методику виз­начення аудиторського ризику, виходячи з максимально допустимого його розміру (1—5%), підтвердженого закордонною практикою.

Для підвищення загальної ефективності аудиторських перевірок необхідно дотримуватися таких правил:

— не варто виключати можливість не виявлення помилок, неякісних вихідних даних;

— не можна пропускати навіть другорядної інформації при упоряд­куванні висновків про фінансову звітність;

— притримуватися оптимального співвідношення між скороченням обсягу робіт та репрезентативним відбором досліджуваних матеріалів;

— визначити розмір та ціну неточності вибірок;

— робити цілеспрямований відбір документів у випадку наявності припущення про помилки в звітності;

— враховувати, що девіації не піддаються прогнозуванню, а це У свою чергу призводить до системних помилок при виконанні арифме­тичних дій над цифрами даних первинного обліку і звітності.

З викладеного можна зробити такі висновки:

— існує специфічний продукт страхування, споживачами якого є аудитори, бухгалтери, банкіри, фінансисти та ін.;

— виникає необхідність створення страхової компанії або товари­ства взаємного страхування, що будуть спеціалізуватися на цих страхо­вих продуктах, обслуговувати зацікавлених фізичних та юридичних осіб;

— страхування цих специфічних ризиків дозволить значно знизити вартість аудиторських послуг.