Страхування споживчих кредитів

Цей вид страхового захисту пропонується страховиками у випадку не­платоспроможності фізичних осіб, що взяли кредит зі споживчими цілями.

Причиною виникнення неплатоспроможності може бути смерть або повна чи часткова непрацездатність позичальника. Тому до складу ризику неплатоспроможності може бути прийнятий ризик безробіття.

Споживчий кредит є умовним поняттям. Його особливість полягає в тому, що він надається фізичним особам з метою придбання ними то­варів тривалого користування, головним чином, споживчого призначен­ня. Існує декілька форм споживчих кредитів, проте незалежно від форми кредитування кожну кредитну операцію супроводжує ризик непогашен­ня кредиту На випадок непередбаченої неплатоспроможності позичаль­ників застосовують страховий захист інтересів кредиторів страховиками. Такий вид страхування є класичним прикладом синтезу страхової і бан­ківської співпраці.

Причинами виникнення неплатоспроможності споживчих кредитів довгий час була смерть або часткова втрата працездатності позичаль­ника. При настанні іншої ситуації позичальник позбавляється можли­вості регулярно заробляти або отримувати прибуток. Таким чином, основним ризиком для домашнього бюджету боржника все-таки вва­жається випадок його смерті, а додатковим — випадок непрацездат­ності. До складу акумульованого ризику непрацездатності можна також

зарахувати ризик безробіття, що у більшості життєвих випадків теж може призвести до втрати прибутку і неможливість повернути борг у встановлений термін. Окремим ризиком може виступати непередбачена втрата прибутку або його нерегулярне отримання боржником.

При страхуванні споживчих кредитів страхувальником є фізичний отримувач кредиту, що безпосередньо вступає у відносини зі страхо­виком. Зовнішньо ця операція є страхуванням життя. Саме тому про­фесіонали вважають її особливим проявом однієї з функцій, хоч і додатковою, особливого страхування — функції забезпечення кредитів. історично склалося так, що страхування життя з цією метою здійсню­валося в двох основних формах.

У першій формі — як змішане страхування на весь термін кредиту­вання при страховій сумі, що дорівнює сумі заборгованості. Боржник у даному випадку регулярно оплачував кредитору тільки відповідні відсот­ки, нараховані за використання кредиту. У випадку ж смерті боржника до закінчення терміна страхування зобов'язання погашення взятої у.| борг суми брав на себе страховик. Він міг також брати на себе зобов'я­зання з погашення всієї позики у вигляді оплати страхової суми навіть у випадку дожиття до встановленого терміна повернення позики. У дано­му випадку страхування виконувало накопичувальну функцію, як і при інших видах страхування життя. Проте подібний страховий поліс також виконував роль надійної застави.

В іншій формі — це страхування виявилося як забезпечення «амор­тизаційних» позик, що передбачало оплату кредиту вроздріб протягом усього періоду кредитування. Таке страхування набуло виду «терміно­вого» страхування на випадок смерті боржника зі змінною страховою сумою. Таким чином, у випадку смерті боржника перед закінченням тер­міна оплати позики залишкова (на кожний відповідний момент) части­на боргу оплачується страховиком відповідно до умов виплати страхової суми на випадок смерті. Таким чином, друга форма ставала дешев­шою, хоч і більш складною в розрахунках, ніж перша. Слід зазначити, що цій перевазі другої форми страхування надали належне значення на кредитно-страховому полі США.

— Сучасна практика страхування споживчих кредитів на страхово­му полі України свідчить про значну зацікавленість цим видом страху­вання з боку банків, між тим страхові компанії пропонують його на достатньо вигідних умовах для позичальників. В якості протидіючих чинників виступають:

— висока частка своєчасного погашення отриманих споживачами кредитів;

— система гарантій, що влаштовує як банки, так і позичальників.

У сучасній українській і закордонній практиці кредиторами покупців товарів споживчого призначення часто виступають банки. У цій опе­рації обслуговування позичальників здійснюється разом із банком і тор­говою організацією. Банки також е ініціаторами й учасниками договорів страхування кредиту, виданого під продаж речей з оплатою частинами

протягом встановленого терміна.

Наприклад, «Акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк» (Індексбанк) разом із фірмою «Автохаус Київ Gmbh» — офіцій­ним дилером концерну «Адам Опель А. Є.» в Україні та Міжрегіональ­ною страховою компанією «.Надра» у 2001 році приступили до реалізації проекту з продажу автомобілів марки «Опель» у кредит. Проект перед­бачає надання банком кредитів фізичним та юридичним особам терм­іном до двох років під 12% річних на придбання автомобілів у дилера. Початковий внесок становить не менше 30% від вартості покупки. За­безпеченням кредиту є проданий автомобіль. Він також є предметом страхування, що здійснює страхова компанія «Надра» за рахунок по­купця. При цьому договори страхування надаються двох видів: крім страхування «каско», страхуванню також підлягає цивільна відпові­дальність власника придбаного автомобіля. Адже предмет покупки — автомобіль — у процесі його експлуатації може стати знаряддям запо­діяння значного матеріального збитку іншій особі. Ця ситуація може викликати погіршення матеріально-майнового стану покупця і втрати ним платоспроможності. Безумовно, гарантом повернення позики є за­страхований автомобіль. Проте зрозуміло, що дилер, продавець у кінце­вому рахунку виявляє зацікавленість у продажу автомобіля, а не в його поверненні як закладеної речі. Саме тому страхування цивільної відпо­відальності покупця-кредитора націлено на сприяння розвитку спожив­чого ринку, а не тільки на забезпечення кредитів.

В окремих випадках страхові договори укладаються безпосередньо банками, що одночасно є страхувальниками і застрахованими. Такі договори нормують відносини між страховиком і кредитором, але при

цьому останній діє в інтересах свого клієнта.

Одним із найважливіших завдань у процесі страхування є визна­чення страхових та рифів, розмір яких кожний із страховиків намагається прямо зв'язати з розміром ризику кредитно-страхової операції. Таким чином, відповідно до вимог «теорії ризиків», спочатку визначається базовий тариф, який може бути індивідуалізований відповідно до де­кількох додаткових ризикогенних параметрів. Загальним правилом, якого дотримуються страховики, є те, що у випадку укладання групо­вих страхових договорів страхові тарифи підлягають зменшенню. Крім того, страхова відповідальність страховика може бути обмежена шляхом використання франшизи. Страхові тарифи в основному збільшуються зі збільшенням страхового періоду.

НАСК «Оранта» при страхуванні фінансових ризиків при споживчому» кредитуванні страховим випадком вважає несплату позичальником платежу протягом визначеного договором страхування періоду, як правило, до одного місяця. Обов'язковою умовою є передача майна, що є об'єктом кредитування, у заставу банку.

Страхова сума в НАСК «Оранта» включає суму кредитів і відсотки, призначені для оплати позичальником.

Після одержання відшкодування банк передає НАСК «Оранта» усі права на стягнення заборгованості з позичальника у розмірі отриманого банком страхового відшкодування, у т.ч. право на закладене майно позичальника.

Франшиза в НАСК «Оранта» встановлюється в розмірі 5—25% від страхової суми по кожному окремому кредитному договору.

Страховий тариф у НАСК «Оранта» визначається у залежності від виду майна, що є об'єктом кредитування:

— автомобілів — 2—3% від страхової суми;

— квартир — 1—2% від страхової суми;:'

— товарів широкого вжитку (побутових товарів, техніки та ін.) — 2,5—5% від страхової суми.

Страхування засобів застави

Банки для кредитних операцій використовують матеріальне та пра­вове забезпечення.

Однією з таких форм є застава. Це найбільш поширений вид страху­вання, пов'язаний з кредитом. Він полягає в тому, що кредиторові гаран­тується забезпечення позики.

Застава використовується як застава рухомого майна та іпотека (не­рухоме майно).

Страхування застави перебуває в конкуренції з операціями типу — аваль, тобто зобов'язання покрити борги клієнта, якщо він не може це зробити самостійно.