Встановлення страхового тарифу

Страховий тариф, який розраховується актуарієм, найчастіше на­зивають базовим. Для цього повинні бути встановлені та розраховані базові величини: ймовірність страхового випадку, середня страхова виплата та страхова сума, ризикова надбавка та навантаження (його

частка).

Це можна представити у вигляді формули:

 

(1.2)

 

де Т — страховий тариф (брутто-ставка);

Р—ймовірність настання страхового випадку (q);

\/— середня страхова виплата на один договір (Sв);

С — середня страхова сума на один договір (S);

R— ризикова надбавка (надбавка безпеки) (Т);

N — навантаження (f).

При укладанні договору андеррайтер, фахівець з оцінки ризику, встановлює страховий тариф для конкретного договору страхування. З цією метою він використовує базовий тариф та поправочні коефіцієн­ти до нього, які враховують не тільки рівень ризику, але й умови дого­вору страхування. Процедуру встановлення тарифу для конкретного договору страховики називають «котируванням ризику».

Для кращого розуміння того, як впливають різноманітні ситуації на розмір страхового тарифу, розглянемо кілька прикладів.

1. Будівля, яка страхується від вогню, знаходиться поруч з пожеж­ною частиною. У цьому випадку середня страхова виплата буде мен­шою (пожежники швидше зможуть загасити пожежу, збитки будуть меншими), що відповідно зменшує страховий тариф.

2. Термін дії договору страхування — 6 місяців. Ймовірність настан­ня страхового випадку за півроку менше, ніж за рік, тому страховий тариф буде меншим.

3. Умовами договору страхування передбачено безумовну франшизу. Середня страхова виплата буде менше на цю франшизу, за ра­хунок чого страхова тарифна ставка зменшується.

4. Чоловік віком 55 років укладає договір страхування здоров'я на випадок хвороби. Ймовірність настання страхового випадку та серед­ня страхова виплата для віку, більшого за середній, збільшуються. Тому тариф повинен бути більшим, ніж середній базовий.

5. Страхова компанія планує збільшити кількість договорів страху­вання. Це вплине на ризикову надбавку. Вона буде меншою, ніж при невеликій кількості договорів страхування. Більша кількість договорів підвищує надійність страхового портфелю, тому надбавка зменшується. Постійні витрати компанії залишаються практично на тому ж рівні, але на один договір страхування частка цих витрат буде меншою, тому зменшується і навантаження. Таким чином, страхова тарифна ставка буде меншою.

6. Страхова компанія вносить зміни до правил страхування від не­щасних випадків. Відсоток виплати за кожен день непрацездатності зменшується з 0,3 до 0,25 відсотків. У цьому випадку зміни торкнуться середньої страхової виплати, тому страховий тариф зменшиться.

Треба зробити зауваження: приклади 5—6 стосуються встановлен­ня актуарієм базового тарифу, а приклади 1—4 — це котирування ри­зику андеррайтером, при цьому поправки до базового тарифу будуть враховувати рівень ризику (приклади 1 і 4) та умови договору (прикла­ди 2 та 3),

1.3. Види страхових послуг

 

Страхування — це вид цивільно-правових відносин із захисту май­нових інтересів громадян і юридичних осіб у випадку настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинного законодавства, за рахунок грошових фондів, сформованих шляхом сплати громадянами і юридичними особами страхових пла­тежів (страхових внесків, страхових премій), та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У сучасному суспільстві високих темпів набирає актуальність страху­вання. Якщо ще порівняно недавно більшість людей не знала про стра­хування практично нічого або зовсім мало, то тепер не можна не звертати увагу на зміни, пов'язані зі страхуванням, яке є невід'ємним атрибутом розвинутого суспільства. Існує думка, що чим краще розвинена інфраст­руктура і законодавство страхування в країні, тим ближче це суспільство до цивілізованого і тим краще захищаються права його громадян.

В Україні існують дві форми страхування: добровільне й обов'язкове. Добровільне страхування здійснюється згідно зі статтею 6 Закону «Про страхування» і містить 22 види добровільного страхування.

Обов'язкове страхування здійснюється у відповідності до статті 7 цього Закону.

Новою редакцією Закону істотно змінений перелік видів обов'язко­вого страхування. З його переліку виключено майже всі види держав­ного страхування,

Перелік видів обов'язкового страхування тепер доповнений новими видами, зазначеними в пунктах 8, 10, 19 — 31 нової редакції Закону. Крім того, деякою мірою змінилися умови обов'язкового страхування.

Видами добровільного страхування можуть бути:

1) страхування життя;

2) страхування від нещасних випадків;

3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

4) страхування здоров'я на випадок хвороби;

5) страхування залізничного транспорту;

6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);

7) страхування повітряного транспорту;

8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього й інших видів водного транспорту);

9) страхування вантажів і багажу (вантажобагажу);

10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

11) страхування майна (іншого, ніж передбачений пунктами 5—9 цієї статті);

12) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

13) страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

14) страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

15) страхування відповідальності перед третіми особами (інший, ніж передбачено пунктами 12—14 цієї статті);

16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичаль­ника за непогашення кредиту);

17) страхування інвестицій;

18) страхування фінансових ризиків;

19) страхування судових витрат;

20) страхування виданих гарантій (порук) і прийнятих гарантій;

21) страхування медичних витрат;

22) інші види добровільного страхування.