Страхові ризики та їх оцінка

 

Менеджмент у страхуванні може бути визначений як науково-прак­тичний напрямок, орієнтований на забезпечення ефективного функці­онування страхових організацій у ринкових умовах господарювання. Сучасний менеджмент у страхуванні містить в собі управління інтелек­туальними, фінансовими, матеріальними ресурсами з метою забезпе­чення найбільш ефективної діяльності страховика.

Це поняття виникло від фігури менеджера як найманого керівника, фахівця з управління, основними рисами якого є: компетентність, по­чуття відповідальності, уміння ризикувати, енергійність і комуніка­бельність, висока працездатність і гідність.

Відповідно, менеджер — це фахівець із управління, що ставить завдання, визначає, що і коли робити, як і хто буде їх виконувати (управління персоналом), розробляє процедури (управлінські техно­логії) стосовно всіх стадій управлінського циклу, здійснює контроль. Менеджер планує, організовує, керує, контролює виконання функцій

організації.

Слід зазначити, що менеджмент як неодмінна умова раціонального управління діяльністю страхових, туристських, банківських, комерцій­них, виробничих та інших структур і організацій, у цілому не може бути ототожнений тільки з управлінською діяльністю. Він включає більш широку систему заходів для вивчення, аналізу, планування, прогнозу­вання і формування економічного, а також страхового ринку. Менедж­мент відіграє ключову роль у створенні атмосфери ділового партнерства, колективної відповідальності за прийняття важливих рішень і ризиків.

Головний обов'язок менеджера в умовах непевності — не уникати ризику (хто не ризикує, той не має високого прибутку), а, якщо перед­бачити його, знизити можливі негативні наслідки до мінімального рівня, а то й взагалі уникнути.

Мета менеджменте — створити ефективну страхову організацію і при необхідності піддавати її коригуванню так, щоб вона відповідала задачам і обставинам страхового ринку, що змінюються, з його непе-редбачуваністю можливого результату, тобто ризиковим характером.

Необхідність управління ризиками постає як перед страхувальни­ками, так і перед страховиками. Менеджмент починається з усвідом­лення ситуації ризику, її вивчення й аналізу інформації, що дає можливість керівникам прийняти рішення та розробити заходи, спрямовані на усу­нення або максимальне обмеження негативних наслідків ризику, розмірів збитку Важливу роль в управлінні ризиками виконує Закон України «Про страхування», тому що цей Закон регулює відносини в сфері страхуван­ня і спрямований на створення ринку страхових послуг. У законі чітко визначено всі функції, права й обов'язки страховиків і страхувальників.

Загальний підхід, що лежить в основі страхування, — створення про­тягом стабільної діяльності резервів, спроможних здійснювати діяльність з ризиком. Цілеспрямовані дії з обмеження або мінімізації ризику визначають сутність поняття управління ризиком або ризи­ком-менеджментом у страхуванні, що включає: організацію роботи з вивчення ризиків за допомогою різних методів; виявлення наслідків діяльності економічних суб'єктів у ситуації ризику; уміння реагувати на можливі негативні наслідки цієї діяльності; розробку і здійснення за­ходів, за допомогою яких можуть бути нейтралізовані або компенсо­вані ймовірні негативні результати.

Розрахунок тарифів з будь-якого виду страхування (актуарні розра­хунки) є процесом, у ході якого визначаються витрати на страхування даного об'єкта. За його допомогою визначаються собівартість і вартість послуги, що надається страховиком страхувальникові. В узагальненій формі актуарні розрахунки можна представити як систему математич­них і статистичних закономірностей, що регламентують взаємини між страховиком і страхувальниками. На їх основі визначається частка участі кожного страхувальника у створенні страхового фонду (резервів), тобто визначаються розміри тарифних ставок. Саме через систему актуарних розрахунків встановлюється обсяг фінансових зобов'язань страховика, ліквідність його страхових зобов'язань.

Страховий тариф — ставка страхових внесків з одиниці страхової суми за період страхування.

Так подає цей термін Закон України «Про страхування». Тобто стра­ховий тариф або страхова тарифна ставка є ціною страхової послу­ги, за яку платить страхувальник страховикові. Вартість страхової по­слуги обчислюється шляхом множення страхової суми на страхову тарифну ставку.

Страховий тариф визначається за допомогою актуарних розра­хунків. Основна мета цього розрахунку пов'язана із визначенням тієї суми страхового внеску, яка буде достовірно відображати ймовірний збиток та забезпечувати необхідний розподіл збитків між страхувальни­ками. Таким чином, страховиком визначається частка участі кожного страхувальника у створенні страхового резервного фонду

Економічний зміст страхового тарифу можна визначити як оди­ницю виміру взаємних зобов'язань страховика і страхувальника (прин­цип еквівалентності).

Тарифну ставку, що становить основу страхового внеску, назива­ють брутто-ставкою. Вона складається з нетто-ставки і навантажен­ня (рис. 1.2.).

Нетто-ставка призначена для формування страхових резервів, їх основної частини, що використовується для виплат страхового відшко­дування.

 

 

 

Рис. 1.2. - Структура страхового тарифа

 

Навантаження необхідне для покриття витрат на проведення стра­хування, тобто накладних витрат страховика. Навантаження становить меншу частину брутто-ставки (у залежності від форми і виду страху­вання становить від 6 до 40%).

Нетто-ставка як ймовірність нанесення страхувальникам визна­ченого збитку, відбиває кожен вид страхової відповідальності, що взяв на себе страховик.

Якщо умови страхування даної групи ризиків містять кілька видів страхової відповідальності, то сукупна нетто-ставка може складатися із суми окремих нетто-ставок.

На розмір нетто-ставки впливають фактори, які викликають розход­ження в ступені ймовірності збитку, що враховується в розрахунку ризикової надбавки.

Навантаження включає такі складові.

1. Оплату праці працівників страхової компанії.

2. Витрати на виготовлення документації.

3. Витрати на рекламу.

4. Адміністративно-господарські витрати, зокрема, банківське об­слуговування.

5. Нарахування на заробітну плату (Пенсійний фонд, соціальне страхування).

Прибуток у тарифі закладається як самостійний елемент ціни на страхову послугу при калькуляції навантаження, збільшуючи вартість страхування.

Норматив на формування прибутку від страхової діяльності в струк­турі тарифу складає 4-6%.

Завищення тарифів призводить до перерозподілу через страховий фонд залишків засобів, а зниження — до створення дефіциту фінансо­вих ресурсів у страховому фонді і невиконання страховиком своїх зо­бов'язань перед страхувальниками.

Правильний розрахунок страхового тарифу гарантує беззбиткове або рентабельне проведення страхування.

У цілому система страхових тарифів повинна бути простою, зрозумі­лою і максимально вигідною як для страхувальника, так і для страховика.

Колективний розподіл збитку

Надзвичайні події найчастіше виникають випадково та тягнуть за со­бою збиток, який також є випадковою величиною. Ідея відшкодування збитку шляхом колективного розподілу збитків базується на цій основі.

Нема сенсу окремому власнику створювати матеріальні та грошові резерви, які б дорівнювали вартості майна цього власника. Доцільніше зацікавленим особам створити загальний резервний фонд шляхом

внесення кожним учасником невеликої суми коштів. Страхування саме й функціонує за принципом колективного розподілу