Захисту громадян від нещасних випадків

Страхування від нещасних випадків належить до ризикових видів діяльності страховика. Його мета — страховий захист громадян на випадок втрати здоров'я або смерті внаслідок нещасного випадку.

Страхування від нещасних випадків має довгу і цікаву історію розвитку. Дослідження розвитку страхування від нещасних випадків і оцінка його сучасного стану має велике значення для розуміння його сутності.

При страхуванні від нещасних випадків важливим є визначен­ня об'єкта страхування. У зв'язку з цим треба запам'ятати, що об'єктом страхування від нещасних випадків є майнові інтереси! застрахованої особи, пов'язані із зниженням доходу і (або) додатковими витратами у зв'язку з втратою працездатності, а також смертю внаслідок нещасного випадку.

Наступним кроком до розуміння сутності страхування від нещасних випадків є визначення страхових випадків, при настанні яких страховик повинен виконати зобов'язання, що вінвзяв на себе при укладенні договору страхування. До таких випадків належать:

• тимчасова втрата загальної працездатності;

• постійна втрата загальної працездатності;

• смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку. Але треба пам'ятати, що страхова компанія може взяти на себе при укладенні договору страхування і додаткову відповідаль­ність перед страхувальником.

Слід звернути увагу і на обставини, при яких із застрахованим стався нещасний випадок, та їх зв'язок з обов'язком страховика здійснити виплату (нещасний випадок стався із застрахованим при виконанні службових обов'язків або в побуті).

Слід зазначити, що договори страхування від нещасних ви­падків можуть бути індивідуальними чи колективними. Цей мо­мент треба враховувати при визначенні особи страхувальника. Крім цього, треба враховувати і строки, на які договори страху­вання від нещасних випадків можуть бути укладені.

Порядок укладення і обслуговування договору страхування від нещасних випадків в цілому такий самий, як і з страхування життя.

Договори страхування від нещасних випадків можуть бути укладені в обов'язковій або добровільній формі. При цьому слід пам'ятати, що незалежно від форми страхування страхова компа­нія повинна мати ліцензію на право його проведення.

Договір страхування укладається між сторонами на підставі заяви, на зміст якої слід звернути увагу.

Треба враховувати, що страхування від нещасних випадків може бути різних видів.

Обов'язкові та добровільні види страхування від нещасних випадків

Та їх характеристика

 

У Законі України «Про страхування» чітко визначені ті види страхування, які проводяться в обов'язковій формі, наприклад, державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, працівників митних органів, суддів. Разом з тим необхідно пам'ятати, що обов'язкова фор­ма страхового захисту не виключає існування добровільної форми.

Обов'язкові види страхування від нещасних випадків, як пра­вило, проводяться в колективній формі. Розглядаючи їх, слід звер­нути увагу на суб'єкти страхування, порядок укладення договору страхування, обсяг страхової відповідальності страховика, час вступу і закінчення строку дії договору, визначення розміру страхової і суми, порядок визначення, джерела і строки сплати страхових внесків. Необхідно також розібратися в тому, які права і обов'язки мають суб'єкти страхування, зокрема, які обов'язки на них покладаються у разі настання страхового випадку, як розраховує­ться належна сума виплати і від чого залежить її розмір.

При тимчасовій втраті застрахованою особою працездатності розмір виплачуваної за договором суми залежить від проміжку і протягом якого мала місце непрацездатність застрахованої особи, а також від розміру страхової суми, визначеної під час Укладення договору. При постійній втраті загальної працездатно­сті внаслідок нещасного випадку розмір виплати становить повну фахову суму, визначену при укладенні договору страхування, або її частину. Треба розібратися, від чого залежить конкретний розмір виплати у цьому випадку.

У разі настання смерті застрахованої особи страховик повинен виплатити страхову суму. Тут важливо розібратися в тому, хто має право її одержати. Разом з тим факт настання нещасного ви­падку ще не є безумовним фактом для виплати страхової суми чи її частини. Це дуже важливо з'ясувати під час самостійного опрацювання цієї теми, а також розібратися у тих випадках, коли страхова компанія відмовляє у виплаті.

Для того щоб отримати належну страхову суму, страхуваль­ник або особи, що мають право на її одержання, повинні подати страховій компанії певні документи, перелік яких треба обов'яз­ково з'ясувати.

Після того, як страховик одержить всі необхідні документи, передбачені договором страхування, а також після завершення обстеження, необхідного для визначення ступеня втрати праце­здатності, страховик протягом визначеного в договорі часу скла­дає страховий акт і здійснює страхову виплату. На змісті й по­рядку складання страхового акта необхідно зосередити увагу.

Обов'язкове страхування від нещасних випадків може бути державним обов'язковим і обов'язковим особистим.

Добровільне страхування від нещасних випадків передбачає більш широкі можливості для страхувальника щодо вибору видів страхування.

Порядок укладення і обслуговування страхової уго­ди у добровільній формі в цілому аналогічний тому, який засто­совується при обов'язковій формі страхування. Разом з цим, доб­ровільній формі страхування властиві певні особливості, які мають важливе значення для глибокого її розуміння. Саме тому під час вивчення цього питання треба розібратися в суб'єктах доб­ровільного страхування від нещасних випадків, приділити увагу їх правам і обов'язкам.

Слід зазначити, що до страхувальників — фізичних осіб — ставляться певні вимоги щодо віку, стану здо­ров'я. Необхідно також з'ясувати, у яких випадках страхувальник і застрахований виступають як одна особа, вказати види страху­вання, при проведенні яких це можливо.

 

4.3. Особливості роботи страхової компанії при прове­денні страхування від нещасних, випадків в обов'язковій і добровільній формах

 

Перш ніж вирішити питання про можливість укладення дого­вору страхування страховик оцінює ризик, пов'язаний з особою і характером діяльності потенційного страхувальника, і якщо це доцільно, то укладає договір страхування.

Важливе значення в роботі страховика по укладенню договору страхування має визначення розміру страхової суми. При цьому слід з'ясувати роль страховика і страхувальника у вирішенні цьо­го питання. Саме тому важливо розібратися в сутності ризиків, які пропонуються для страхування і в підході страхової компанії до їх оцінки, мотивації відхилення ризиків від прийому на стра­хування.

До добровільних видів страхування від нещасних випадків на­лежать індивідуальне страхування громадян від нещасних випад­ків, страхування дітей і школярів від нещасних випадків, колективне страхування працівників за рахунок коштів підприємств тощо.

Деякі страхові компанії при укладенні договору страхування пропонують страхувальникам певні пільги. Ці пільги спрямовані, насамперед, на залучення страхувальників до укладення догово­рів страхування. Необхідно з'ясувати, в чому полягає сутність пільг, які надаються страхувальникам при укладенні договорів страхування від нещасних випадків.

Договір добровільного страхування від нещасних випадків укладається на певний строк, який визначається за домовленістю сторін. Але протягом цього періоду договір страхування може бути припинений за вимогою однієї із сторін. Студент повинен звернути увагу на ті ситуації, коли це стає можливим.

При настанні страхового випадку страхувальник або особи, які мають на це право, повинні звернутися до страхової компанії і по­відомити про його настання, і якщо для цього є підстави, страхо­ва компанія повинна здійснити страхову виплату, розмір якої за­лежить від наслідків страхового випадку для застрахованого.

Розглядаючи добровільну форму страхування від нещасних випадків необхідно врахувати наступне.

Страхові компанії мо­жуть пропонувати страхувальникам послуги як індивідуального, так і колективного страхування від нещасних випадків. Ці послу­ги можуть здійснюватися за окремими, розробленими страховою компанією правилами, або єдиними правилами, які враховують особливості як індивідуального, так і колективного страхування.

В останньому випадку страхова компанія може доповнити єдині правила страхування особливими умовами, які стосуються окре­мих категорій страхувальників (наприклад, пасажирів, спортсме­нів, дітей).

 

Тема 5. Медичне страхування

 

5.1. Сутність медичного страхування

5.2. Обов'язкове медичне страхування

5.3. Добровільне медичне страхування

5.4. Порядок укладання договорів

5.5. Концептуальні засади розвитку медичного страхування в Україні

 

Література:

1. Базилевич В.Д. Страхова справа: Навчальний посібник. — К.: Знання, 1998.—144с.

2. Волокушина Л. Головне — здоров'я клієнтів //Урядовий кур'єр. — 2002.—№176.

3. Гвозденко А.А. Основы страхования: Учебник для ВУЗов. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 304 с.

4. Гнедыш И. Поименное вскрытие доказало, что Минздрав добился своего//Бизнес. — 2002. — №4.

5. Заруба О. Страхова справа — Київ: Знання, 1998. — 346 с.

6. Здоровцев Г.И. Оптимизация использования финансовых ресурсов обязательного медицинского страхования //Финансы. — 1999. — №8.—С. 50—52.

7. Медичне страхування в Україні //Проблеми біології та медицини. — 1999.—№8—С. 119—123.

8. Медичні, соціально-економічні та юридичні передумови обов'яз­кового медичного страхування в Україні // Лікарська справа. — 2000.— №6.—С. 114—116.

9. Нагребецька 1. Страхова медицина: за і проти // Урядовий кур'єр. --2001.—№42.—С.7.

10.Науменко И. Не надо меня лечить, или заметки о страховой медицине.// Голос Украины. — 2002. — №47. — С.8.

11. Новий клієнт «Укрінмедстраху»// Україна-bиssіnеs. — 2002. - №34 — С.3.

12.Нонко В. Тернистый путь реформ в здравоохранении //Финансовые услуги. — 2000. — № 5—6. — С. 28—30.

13.Остапец Г. Услуги программ становится все больше //Финансовые услуги, — 2000. — № 5—6. — С. 33—34.

14.Пастухов Б.И. Современньїй менеджмент й маркетинг в секторе добровольного медицинского страхования //Финансы. — 1999. №10. — С.41—43.

15. Про страхування: Закон України // Урядовий кур'єр. — 2001. — №44.—С.1—14.

16. Рудень В. Виникнення та функціонування системи медичного страхування // Фінанси України. — 2000. — №1. — С.76—86.

17. Рудень В. Запровадження системи медичного страхування в Ук­раїні та аудит страховиків //Фінанси України. — 1998. — №3. — С. 102—106.

18.Соловьев П.А. Проблему добровольного медицинского страхо­вания//Финансы. —1999. —№11. —С. 39—41.

19.СеменковА.В.,ЧерновА.Ю. Медицинское страхование.—М.: Финстатинформ, 1993. —136 с.

20.Уманцев Ю. Развитие медицинского страхования в Украине //Финансовая тема. —2000. —№3. —С.90—91.

21. Щедрый П. Медицинское страхование идет по пуги многогранного эволюционного развития //Финансовые услуги. — 2000. —№3—4. — С.22—27.

22. Страхування: теорія та практика: Навчально-методичний посібник / Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В. та ін.; За загальною редак­цією проф. Внукової Н.М. — Харків: Бурун Книга, 2004. — 376 с.