Постать івана Багряного — одна з найяскравіших і найдра-

Матичніших в українському письменстві й громадянстві першої

Половини — середини ХХ ст. Переслідуваний і караний на бать-

Ківщині, в УРСР, він не для всіх виявився бажаним і зручним

І в еміграції. У діаспорі — його політична позиція ставала пред-

Метом не лише заперечень, а й злостивих перекручень та накле-

Пів, а серед політичних супротивників знаходилися й такі, по-

Грожував йому розправою і вдавалися до кримінальних засобів.

Замовчуваний в Україні всі повоєнні роки, він тільки останнім 374 Усі уроки української літератури у 9 класі

Часом став відомим читачам на батьківщині. Тепер опубліковано

Тут кілька його романів, за його творами ставляться фільми, з’яв-

Ляються дослідження про нього. Актом справедливості і визнання

(хоч і запізнілого) стало присудження йому посмертно в березні

Року найвищої відзнаки нашої країни — Державної премії

України ім. Т. Шевченка.

Іван Павлович Лозов’яга (Лозов’ягін) (02.10.1906–25.08.1963).

Псевдоніми — Полярний, Дон Кочерга та інші. Інформація

про життєвий і творчий шлях (матеріал для вчителя й учнів)

Повідомлення № 1. Лозов’ягін — це Багряний?

Псевдонім обрано, як припускають, під впливом захоплення

М. Хвильовим, у текстах якого улюблений епітет «багряний»

Виражав революційно-романтичне поривання. Сприйнявши ще

Дитиною буремні події 1917 — 1920 років як суто українську

Революцію, що мала привести до національного розквіту, Іван

Лозов’ягін віддав немало сил для утвердження нових порядків.

Свій вибір заманіфестував і новим прізвищем — Багряний. Але

Невдовзі торжество червоної правди виразно обернулося чорною

Несправедливістю щодо України.

Повідомлення № 2. Дитинство,

Роки навчання письменника

Народився майбутній письменник 2 жовтня 1906 року в м. Ох-

Тирці (тепер Сумська область) у родині муляра Павла Лозов’яги,

Якому згодом і присвятив збірку поезій «В поті чола». З шести

Років навчався в церковно-парафіяльній школі м. Охтирки. Піз-

Ніше — у вищій початковій, а з 1920 — у ремісничій профтех-

Школі, звідки перевівся в Краснопільську художньо-керамічну.

У 1926 року опинився в Києві. Вступив до Київського худож-

Нього інституту.

Повідомлення № 3. Професійна діяльність І. Багряного

З 1922 по 1926 рр. займався різними справами: викладав

Малювання, вступив до Охтирської філії організації селянських

Письменників «Плуг». Побував у Криму, на Кубані, в Кам’янці-

Подільському, де редагував місцеву газету.

Повідомлення № 4. «Неблагонадійність» митця

Іван Павлович по закінченню Київського художнього інсти-

Туту диплома не отримав, бо виявив себе «політично неблагонадій-

Ним». По-перше, «сумнівна» ідеологічна позиція прочитувалася

Між рядками його віршів, опублікованих у журналах «Глобус»,

«Життя й революція», «Червоний шлях», «Плужанин». По-друге,

Він входив до організації МАРС, до якої належали Г. Косинка, З літератури ХХ ст. 375

Є. Плужник, В. Підмогильний, Т. Осьмачка та ін. А також товари-

Шував із М. Хвильовим, М. Кулішем, О. Вишнею, М. Яловим.

У 1932 року Багряний був заарештований. Його звинувачу-

Вали в тому, що він хотів насамперед працювати для української

Культури, критикував національну політику СРСР, закликав

Українців орієнтуватися у своєму культурному розвитку на Єв-

Ропу, а не на Москву.

Повідомлення № 5. «Ворог народу»

У 1932 році був заарештований за політичний (самостійниць-

Кий український) ухил у літературі й політиці та ув’язнений в Хар-

Ківській так званій «внутрішній тюрмі» ГПУ, де пробув 11 місяців

У камері самотнього ув’язнення, а потім був засуджений на 5 років

Концтаборів. Присуд відбував у таборах так званого БАМЛАГУ.

Терміну не добув, а 1937 року втік. Був повторно заарештований

На початку 1938 року й перебував у Харківській в’язниці УДБ —

НКВС на Холодній горі. Сидів 2 роки 7 місяців. Був звільнений

У 1940 році восени під нагляд у зв’язку з тяжкою хворобою леге-

Нів, а головне, згідно з формуляром тимчасового звільнення «за

Недостатністю матеріалів для повторного засудження». Умовне

Звільнення було обмежене місцем перебування, з якого не мав

Права виїхати. Це м. Охтирка, де й застала його війна.

Повідомлення № 6. Політичні погляди.

Громадська діяльність. Еміграція

З початком війни — нові випробування. Опинившись на окупо-

Ваній території, письменник намагається віддатися національно-

Культурній роботі, але, пересвідчившись, що фашистське «визво-

Лення» — це геноцид українського народу, пробує знайти своє

Місце в УПА серед бандерівців. Він пише статті, листівки, бойові

Пісні й марші, малює агітаційні плакати. Але згодом розходиться

У поглядах із керівництвом УПА й емігрує до Словаччини, потім

Переїжджає до Німеччини.

З 1946 року переходить на легальне становище, живе у таборі для

Переміщених осіб, а далі наймає приватне житло у м. Новий Ульм.

Іван Багряний веде в цей час активне творче і політичне життя:

Заснував газету «Українські вісті», організував МУР (Мистецький

Український Рух); став ініціатором створення, а згодом лідером

УРДП — Української Революційно-Демократичної Партії.

У своїх статтях митець писав, що у боротьбі за незалежну де-

Мократичну Україну треба орієнтуватися не на розхитування ре-

Жиму ззовні, а на трудові та національно-свідомі елементи в самій

УРСР. Основною силою визвольного руху в Україні він вважав

Робітників і селян, трудову інтелігенцію.376 Усі уроки української літератури у 9 класі

Повідомлення № 7. Останні роки життя

У Радянському Союзі проти І. Багряного плели інтриги енка-

Ведисти. Сина Бориса від першого шлюбу на батьківщині влада

Змусила звернутися до батька з викривальним радіовиступом,

Що для нього обернулося глибоким нервовим потрясінням, а для

Батька — критичним станом здоров’я.

З часом до нажитого в радянській тюрмі туберкульозу дода-

Лися цукровий діабет і серцева недостатність. З 1938 року Баг-

Ряний жив під постійним наглядом лікарів, мав часті кровотечі

Легенів і працював як журналіст та письменник переважно в лі-

Карнях. Прикутий до ліжка, на спеціально прилаштованій дошці

Він написав найкращі свої прозові полотна. Неодноразово вихо-

Дячи переможцем із двобою зі смертю, письменник вражав мед-

Персонал і всіх, хто був поруч, неймовірною силою духу, викли-

Кав повагу й захоплення.

Помер Багряний 25 серпня 1963 року в лікарні за роботою над

Черговим рукописом. Владика Анатолій Дублінський, якому дове-

Лося здійснювати похоронний обряд, згадував, що Новий Ульм ще ні-

Коли не бачив стільки траурних вінків і стільки скорботних очей.

Івана Багряного посмертно реабілітовано у 1991 році, відтоді

Почала перевидаватися його творча спадщина.

Повідомлення № 8. Творча спадщина митця

Письменник залишив чималий доробок у різних жанрах.

Повість «Маруся Богуславка» — перша частина задуманої три-

Логії про долю української молоді в сталінській системі, повість-вер-

Теп «Морітурі», у якій розкривається трагічна доля в’язнів сталін-

Ських тюрем; повість «Розгром», яку письменник присвятив пам’яті

Поета Михайла Пронченка, розстріляного фашистами в Кривому

Розі в 1943 році; комедія «Генерал», повість «Огненне коло»; віршо-

Ваний памфлет «Антон Біда — герой труда»; романи «Тигролови»,

«Сад Гетсиманський», «Буйний вітер», «Людина біжить над прі-

Рвою», збірка «Золотий бумеранг», твори для дітей, памфлет «Чому

Я не хочу вертати до СРСР»; роман у віршах «Скелька».

2.1. Етапи творчого шляху письменника:

 1926–1932 — початок літературної діяльності до першого аре-

Шту І. Багряного.

 1932–1940 — період ув’язнень і концтаборів.

 1941–1945 — період другої світової війни і окупації України.

 1945–1963 — повоєнна доба й еміграція.

Тематичне спрямування творів І. Багряного.

Письменник розгортає трагічні сторінки національної істо-

Рії України, громадянської війни, колективізації, голоду 1932–З літератури ХХ ст. 377

Років, сталінських концтаборів, репресій над українською

Творчою інтелігенцією.

Підсумок учителя.

Отже, І. Багряний усе життя біг над прірвою з вірою в людину,

Прагнучи запалити в ній невгасиму іскру, яка б висвітила шлях

Із чорної прірви зневіри, приниження і знеособлення в безсмертя.

2.4. Скласти «Доміно», відповідаючи на питання: «Хто ж він, Іван

Павлович Багряний?»

(І. Багряний — письменник — патріот, політичний діяч — емі-

Грант — художник — шахтар — член літературного об’єднання

«Марс» — політв’язень — театральний декоратор — «народ-