Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства.

Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства.

Масова комунікація – діяльність з добору упорядкування, обробки та передачі інформації. Також це діяльність з добору нових сенсів, які наближають людину до осягнення морального знання. Крім цього, МК – це також процес поширення інформації, знань та моральних цінностей за допомогою технічних засобів на чисельну велику розпорошену у часі та просторі аудиторію.

Характерні риси:

· наявність технічних засобів, що забезпечують тиражність

· соціальна значущість, що сприяє мотивованості масової комунікації

· масовість аудиторії, що вимагає глибоко продуманої ціннісної орієнтації

· багатоканальність, що дозволяє вибирати комунікативний засіб

· специфіка аудиторії (гетерогенна аудиторія)

Ознаки МК:

Ø опосередковане спілкування технічними засобами

Ø спілкування великих соціальних груп

Ø яскраво виражена соціальна орієнтація спілкування

Ø інституційно організований характер спілкування

Ø однонаправленість інформації

Ø колективний характер комунікатора і його публічна індивідуальність

Ø масова, стихійна, нерізнорідна, анонімна аудиторія

Ø масовість, публічність, періодичність повідомлень

Ø перевага двоступеневого характеру спілкування (спочатку повідомлення сприймають лідери думок)

Комунікативний процес характеризується:

§ діахронністю – повідомлення зберігається в часі

§ діатопністю – можливістю інформац. повідомлення долати простір

§ мультиплікація – повідомлення піддається багаторазовому повторенню з відносно незмінним результатом та об”ємом

§ симультанність – одночасна подача повідомлення багатьом учасникам комунікації

Функції МК в суспільстві:

1. Інформаційна – надання масовій аудиторії актуальної інформації (Сприяє опримізації корисної діяльності)

2. Регулююча – вплив на формування суспільної свідомості, (Відбувається соціалізація індивіда)

3. Культурологічна – ознайомлення з досягненнями культури та мистецтва(Сприяє інтеграції суспільства).

Розвиток громадянського суспільства багато в чому залежить від преси, телебачення, радіомовлення, інших засобів масової комунікації. А в самих ЗМК центральною ланкою, безперечно, є зміст комунікації, бо саме він несе повідомлення від комунікатора до аудиторії, поєднує їх. Зміст комунікації, її роль не змінюються з появою нових видів масової комунікації. Тому зрозуміло, наскільки важливо вивчити як загальні підходи, так і конкретні методичні прийоми аналізу змісту.

Професіональна масова комунікація - це майстерно організоване спілкування у вигляді суспільно-культурної діяльності, учасниками якого є, з одного боку, професіональні мовці (комунікатори, або комуніканти), що чинять згідно з суспільно-етичними нормами, законами держави, вимогами технології організації мовлення й спілкування, і, з іншого боку, маса людей, на яку здійснюють вплив професіональні мовці через засоби масової комунікації, що є продуктом професійної масової інформаційної діяльності у сфері інформаційної індустрії як "інституалізованої форми виробництва і розповсюдження загальнодоступних (публічних) повідомлень, які поширюються у великому масштабі, включаючи значний розподіл праці в їхньому виробничому процесі та функціонуванні через складне посередництво друку, фільму, фотографії та звукозапису».

 

Масова комунікація як чинник глобалізаційного поступу.

МК — це процес поширення інформації, знань, духовних цінностей, моральних і правових норм за допомогою технічних засобів (преси, радіо, кінематографу, телебачення) на кількісно великі, розміщені у різних місцях аудиторії.

Глобалізаційний поступ — це перехід від нижчого рівня до вищого, якісно нового. Словом, це рух уперед, до кращого та досконалого..

П.Лазарсфельд і Р.Мертон розглядають МК у контексті організованої нею соціальної дії і спровокованих масових смаків. МК являє собою потік комунікативних дій з метою:

1) присвоєння певного статусу суспільним проблемам, особистостям, організаціям і суспільним рухам;

2) зміцнення соціальних норм;

3) наркотизації соціуму.

Глобалізація системи МК - процес трансформації комунікаційної системи, такої трансформації, яка пов"язана з утворенням більш широкої мережі комунікаторів, що обслуговуються й покриваються на великому інфо просторі єдиною, але розгалуженою системою ЗМІ та контролюються більш організованою спілкою їх виробників.

Глобалізація систем МК тільки посилює дивергентність і дисперсність системи МК. Як приклад дисперсності й дивергентності системи МК може бути система, в якій глядач споживає новини, виготовлені редактором й опрацьовані ведучим, включені в програму на прохання засновника каналу й інтерпретовані певним чином на прохання керівників телеорганізації (дивергенція). Для глядача ведучий є уособленням комуніканта, насправді ж функція повідомлення тут розсіяна між багатьма людьми (дисперсія).

3 глобалізацією процесу комунікації, зокрема виникненням форми мас. спілкування, творчий характер комунікації міг поступово втрачатися через свідоме втручання в акт комунікації: його планування, прогнозування реакції, свідоме керування масами тощо. Комунікація ніби стає на "виробничий конвеєр".

У структуру професійної МК включають елементи виробничого процесу, пов'язані з агітацією, пропагандою, маніпуляцією масами, зомбуванням людей.

Глобалізація системи МК пов"язана безперечно з технічною революцією, але ця революція не є єдиним чинником утворення глобалізації масовокомунікаційних систем.

Ефект праймінгу та його використання у сучасних комунікативних технологіях.

Суть цього ефекту полягає в тому, що під впливом медіа в свідомості комуніката оживають старі асоціації, які впливають на розуміння отримуваної інформації. Праймінг може мотивувати поведінку людини, спонукати до певних дій, іноді асоціальних. Сприймаючи якусь інформацію і згадуючи та переживаючи асоціативно певні події, пов’язані з цією інформацією, люди можуть реагувати на неї не так, як вимагають реальні умови, а як вони реагували колись.

Початок використання в 1971 році. Праймінг (або попередня підготовка аудиторії мас-медіа) - популярний напрям наукових досліджень медіавоздействія, засноване на вивченні психологічних принципів обробки інформації за допомогою когнітивних структур.

Теорія праймінга заснована на концепції когнітивних нео-асоціацій. Щоб зрозуміти концепцію когнітивних нео-асоціацій, потрібно уявити мозок у вигляді складної мережі провідників, що з'єднують уявлення, думки, почуття і поняття. Тоді пам'ять можна визначити як загальну структуру цієї мережі. Інформація, отримана при перегляді телепередач або читанні газет, стимулює або активує певні провідники. Окремі думки чи почуття, що зберігаються в пам'яті індивіда, згадуються і асоціюються з новою інформацією. Ці уявлення і думки можуть стимулювати інші уявлення і думки, пов'язані з ними, і впливати на поведінку людини.

Праймінг може мотивувати поведінку людини, викликаючи певні дії, часом асоціальні. Крайній прояв небажаного праймінга (в даному випадку також одного з аспектів соціального навчання) - злочини-копії, особливо вбивства або інші тяжкі злочини, навіяні певним фільмом або передачею.

Інтенсивність праймінга, звичайно ж, залежить від індивідуальних особливостей сприйняття. Судячи з усього, ефект праймінга визначається також новизною спогадів людини і особливостями його індивідуального сприйняття.

 

5. Теоретичні основи гіпотези культивації

Ефект культивації це коли художнє телебачення своїм масовим показом, приміром, насильства впливає на муніципальну політику, диктуючи пріоритети.

Гіпотеза культивації була спробою пояснити вплив телебачення на глядачів. Вона зародилася в рамках дослідницької програми з вивчення впливу медіанасілія. Цю програму, названу "Проект культурних індикаторів", в 1960-х роках очолював Джордж Гербнер. Вже з перших днів реалізації проекту дослідження вийшли за рамки медіанасілія. В даний час дослідники вивчають вплив довготривалого і регулярного перегляду ТВ передач на світогляд, цінності і думки телеглядачів. Основне положення гіпотези культивації полягає в тому, що чим більше часу глядач проводить перед телевізором, тим більше його сприйняття світу наближається до того образу реальності, який він бачить на екрані. Дослідження показали, що залежно від деяких характеристик телеглядачів, ефект культивації може бути більш-менш вираженим. Було доведено, що інтенсивність ефекту культивації визначається освіченістю глядачів. Існує безліч прикладів спотворення телебаченням картини світу.

Ключовими поняттями гіпотези культивації являються:

• Телебачення як найбільший оповідач - оптовий постачальник образів

• Мейнстрімінг (панівна тенденція)

• Резонанс

• Взаємодія

• Комплексні психологічні процеси

Дослідження Дж. Гербнера показали:

• Глядачі, які дивляться інф програми (новини) у великому обсязі, зазвичай дивляться багато інших телепрограм.

• Постійні телеглядачі, як правило, дивляться подібні за змістом програми як по ефірним телеканалам, так і по кабельним, а також на відео.

• Інтенсивність ефекту культивації і опірність дитини її впливу зазвичай залежить від того, чи дивиться він телевізор разом з батьками або один, а також від згуртованості сім'ї.

• Діти, які проводять багато часу перед телеекраном, як правило, їдять більше солодощів і висококалорійної їжі і вважають, що страви із закладів швидкого харчування більш поживні, ніж домашнього приготування.

 

6. Сучасні дослідження теорії встановлення пріоритетності новин.

Безпосередній зв'язок між медіаповідомленнями і суспільною значимістю питань, тобто представленням аудиторії про важливість певних проблем - приклад феномена, що отримав назву встановлення пріоритетності новин, однією з різновидів медіавпливу. Найбільш вдале і часто цитоване пояснення цього явища належить Б. Коену: преса, можливо, не дуже досягла успіху в тому, щоб вказати людям, що саме думати, але вона на диво успішна у вказівці своїм читачам на те, про що думати.

Уолтер Ліппман - перший вчений, який описав процес встановлення пріоритетності новин в своїй книзі Public Opinion. Ліппман писав про те, що вплив мас-медіа формує світогляд членів аудиторії і створює помилкове навколишнє середовище для кожного нового споживача масової інформації.

На сучасному етапі вчені як і раніше цікавляться джерелами медіа-інформації, які сприяють встановленню пріоритетності повідомлень. В центрі уваги деяких з цих досліджень - вплив того чи іншого президента США на встановлення пріоритетності новин. Іншими словами, політичні пріоритети президента обумовлювали тематику повідомлень в ЗМІ.

Сучасні дослідження знаходяться в пошуках відповіді на питання: "Чи впливає підбір повідомлень на сприйняття їх пріоритетності або ж громадська думка впливає на пріоритетність новин?"

7. Реклама як різновид масової комунікації.

Реклама – це різновид (форма) масової комунікації, яка намагається перевести якість товарів (послуг) та ідеї на мову потреб і запитів споживача. (Чарлз Севідж). Це механізм просування та презентації товарів, послуг, організацій та осіб (в т. ч. діячів політики,культури і т. д.) і формування попиту на них. При цьому реклама є формою МК, але не є самостійним ЗМІ.

Згідно з думкою Маклюена: реклама – це ключове поняття масової комунікації.

Реклама відрізняється від прямих продаж тим, що на перше місце виходять не міжособистісні контакти, а технічні засоби масової комунікації.

Медіа-контекст – це жанр, до якого належить певна програма, сторінка, місце розташування. Він впливає на настрій людини. Потрібна гармонія реклами з медіа-контекстом.

Типологія рекламних повідомлень:

1. за способом впливу на аудиторію – інформативна (звертання до глузду), механістична (апеляція до вже встановлених стереотипів), сугестивна (орієнтація на підсвідомість)

2. за способом вираження – жорстка (негайна увага), м’яка (створення сприятливої атмосфери)

3. за цілями і завданнями – іміджева реклама (розкрутка), стимулююча (стимул певних потреб), реклама стабільності, внутрішньокорпоративна, порівняльна, нагадувальна реклама, інформуючи (завідомо дорога яскрава)

4. за можливістю зворотного зв’язку – зі зворотним зв’язком і без зворотного зв’язку.

Особливості рекламної комунікації:

- реально продається не товар, а його імідж

- реклама спрямована не на товар, а на продаж психологічних уподобань людини

- продається не сам товар, а його психологічний відповідник

- купуючи, людина реагує не на відмінності товару, а на його знакову суть

Щоб реклама була переконливою, вона має бути доступною, зрозумілою. В рекламі існує ефект праймінгу: глядачі мають бути попередньо підготовлені ефективно до сприйняття.

 

Гарольд Ласуелл

Всі надбання соціальних наук потрібно поєднувати з політичною діяльністью (40-ві рр.). Сформулював модель „5-ти питань”, займався вивченням пропаганди, функцій ЗМІ, зокрема контролю над владою, формування суспільної реакції на подію (громадської думки), передачі культурних цінностей.

Батько контент-аналізу. Поєднав теорію Фрейда з політичним аналізом. Інтегрував соціальні науки з політикою.

Макс Вебер

Методологічно обгрунтував необхідність дослідження преси, вказав на її вплив на соціальні структури, сформував теорію етики журналістики. Методи аналізу преси – соціологічні. Теорія афективної дії.

Амер. школа (Чиказький, Колумбійський, Пенсильв, Єльський університети)

Френсіс Фентон (1910-11)

Преса сприяє підвищенню злочинності, ідеї злочинів навіяні ЗМІ.

Карл Ховленд

Досліджував вплив освітніх кінофільмів на погляди амер солдат під час ІІ св.

 

Подвійна природа» ЗМІ

Існує декілька концепцій, що пояснюють «подвійну природу» ЗМІ.

«Подвійна природа» ЗМІ полягає у тому, що, з одного боку, це дієвий інструмент формування суспільної думки з різних питань, і з іншого – суспільна трибуна, дзеркало, у якому відбивається стан умов. У демократичному суспільстві ЗМІ грають важливу роль суспільного контролера й експерта, який оцінює діяльність держави. Сама природа ЗМІ така, що всі процеси, що проходять в соціумі, так чи інакше відбиваються у їх змісті. Тож, будучи частиною інформаційного простору ЗМІ відбивають соціальну реальність у всьому її різноманітті.

ЗМІ, і це знову прописні істини, мають «подвійну природу». З одного боку, вони інформують громадськість про все значуще в Україні і світі, з іншого - як суб'єкти господарювання - ЗМІ мають на меті отримання прибутку. Як мінімум, аби вижити в жорсткому конкурентному середовищі. А формулу виживання вигадали задовго до нас: заробляй більше, витрачай менше. Наприклад, замість утримання цілого штату кореспондентів купують готову новину від тих, хто фінансово і ресурсно може собі дозволити виступити «інформаційним донором». Виходить дешевше, і завжди, на відміну від власного продукту, є вибір.

 

60. Політичні функції мас-медіа: особливості держав сталих та нових демократій.

Функції ЗМІ різноманітні. У будь-якому сучасному суспільстві вони в тій чи іншій формі виконують ряд загальних політичних функцій.

Інформаційна. Мабуть, найважливішою з них є інформаційна функція. Суть її в одержанні і поширенні відомостей про найбільш важливі для громадян і органів влади події. Інформація, передана мас-медіа, включає не тільки неупереджене, фотографічне висвітлення тих або інших фактів, а й їхнє коментування та оцінку.

Звичайно, далек не всі розповсюджувані ЗМІ відомості носять політичний характер. До політичної інформації належать ті відомості, які мають суспільну значимість і потребують уваги з боку державних органів або чинять на них вплив.

Просвітництво. Інформаційна діяльність ЗМІ дає людям можливість адекватно судити про політичні події й процеси лише в тому випадку, якщо вона виконує й просвітницьку функцію. Ця функція виявляється в повідомленні громадянам знань, завдяки чому можна адекватно оцінювати й упорядковувати зведення, одержувані зі ЗМІ й інших джерел, правильно орієнтуватися в складному й суперечливому потоці інформації.

Звичайно, ЗМІ не можуть забезпечити систематичне й глибоке засвоєння політичних знань. Це завдання спеціальних освітніх установ — шкіл, університетів тощо. І все-таки мас-медіа, супроводжуючи людину протягом усього її життя, в тому числі і після завершення навчання, значною мірою впливають на сприйняття нею політичної і соціальної інформації.

Соціалізація. Освітня роль ЗМІ тісно пов'язана з функцією соціалізації, і власне кажучи, переростає в неї. Однак якщо політична освіта передбачає систематичне набуття знань і розширює пізнавальні й оцінювальні можливості особистості, то політична соціалізація передбачає засвоєння людиною політичних норм, цінностей і зразків поведінки. Вона дає особистості можливості адаптуватися до соціальної дійсності.

У демократичному суспільстві найважливіше політико-соціалізаційне завдання ЗМІ — масово впроваджувати засновані на повазі закону і прав людини цінностей, навчання громадян мирно розв'язувати конфлікти, не ставлячи під сумнів суспільний консенсус з основоположних питань державного устрою.

Критика і контроль. Критика ЗМІ відзначається широтою або навіть необмеженістю свого об'єкта. Так, якщо критика з боку опозиції звичайно концентрується на уряді і партіях, які його підтримують, то об'єктом уваги мас-медіа є і президент, і уряд, і королівські особи, і суд, і різні напрями державної політики, і самі ЗМІ.

їхня контрольна функція ґрунтується на авторитеті суспільної думки. Хоч ЗМІ, на відміну від державних і господарських органів контролю, не можуть застосовувати адміністративні або економічні санкції до порушників, їхній контроль часто не менш ефективний і навіть, можливо, більш строгий, оскільки вони дають не тільки юридичну, а й моральну оцінку тим чи іншим подіям і особам.

У демократичному суспільстві ЗМІ в здійсненні контрольної функції спираються як на суспільну думку, так і на закон. Вони проводять власні журналістські розслідування, після публікації результатів яких нерідко створюються спеціальні парламентські комісії, заводяться кримінальні справи або приймаються важливі політичні рішення.

Мобілізаційна. Вона виражається в спонуканні людей до відповідних політичних дій (або свідомій бездіяльності), в їхньому залученні в політику. ЗМІ мають великі можливості впливу на розум і почуття людей, на їхній напрям думок, способи і критерії оцінок, стиль і конкретну мотивацію політичного поводження.

Коло політичних функцій ЗМІ не вичерпується перерахованими. Деякі вчені, підходячи до цього питання з інших позицій, виділяють такі їхні функції, як:

інноваційна, що виявляється в ініціюванні політичних змін шляхом широкої і наполегливої постановки відповідних суспільних проблем і привертання до них уваги влади і громадськості;

оперативна — обслуговування ЗМІ політики відповідних партій і асоціацій;

формування громадської думки;

артикуляція різних суспільних інтересів, конституювання й інтеграція політичних суб 'єктів. Вони забезпечують представникам різних суспільних груп можливість привселюдно виражати свою думку, знаходити і поєднувати однодумців, згуртовувати їх спільністю цілей і переконань, чітко формулювати і репрезентувати у суспільній думці свої інтереси.

 

Те ж саме і в європейському радіомовленні – в 1970-х перехід від державного правління до комерційної системи. (1976 – в Італії скасовано монополію державного радіомовлення). Те ж стосується телебачення – до сер 1990-х лише в Австрія, Ірландія, Швейцарія не існувало розвинутої системи комерц телебачення. Таке роз поширення комерц радіомовл і телебачення спричинило сильний вплив і на громадське мовлення, змусивши його перейняти основні принципи комерціалізації. Це призвело до зростання конкуренції, яка, в свою чергу – до зростання каналів. За рахунок зростання кількості каналів ЗМІ ії соціального інституту, що існував для задоволення суспільних потреб перетворився на товар, спрямований на задоволення індивальних потреб споживачів. Також паралельно виникає піратське радіомовлення (не політичне, молодіжне, протестуюче). Громадське мовлення намагається його придушити – це надає піратським станціям статусу поборника політичного плюралізму. Почалось мовлення з території одних країн на інші на різних мовах – явище транскордонного телебачення.

Надалі відбувається посилення з боку релами – наполягають на лібералізації ЗМІ. Рекламщики були зацікавлені саме в теле та радіомовленні, оскільки не мали такого широкого доступу до преси – там степінь лібералізації менша.

Зрештою, виникли проблеми з фінансування громадського телерадіомовлення(через появу кольорових ТВ і внаслідок цього – збільшення вартості ліцензування) + економічна глобалізація.

Європейська комісія звернула увагу на політику радіомовлення, ухваливши у 1989 р директиву «Телебачення без кордонів»,-було проголошено мету створити загальноєвропейський аудіовізуальний ринок, який би підтримував розвиток міжнародних медіакомпаній, здатних конкурувати з американськими.

72. Дослідження впливу інформаційних кампаній: міжнародний аспект.

Генрі Кісінджеру належить вислів про те, що „одна газета чи радіопередавач можуть важити більше, ніж ескадрилья бомбардувальників.” Це була оцінка важливості інформаційної діяльності в контексті досягнення зовнішньополітичних цілей. Інформаційні впливи здійснюються з метою ініціювання певних реакцій, дій або бездіяльності. Системні інформаційні впливи вже можуть мати на меті як завдання матеріальної шкоди, так і отримання певного виду матеріальних результатів. Щоб бути ефективними, вони повинні ретранслюватись в адекватній для сприйняття цільовою аудиторією формі через інформаційний простір. В українському випадку таким простором є російськомовне середовище СНД.

Інформаційні впливи на Україну здійснюються через медіа-простір, що лишається під домінуючим впливом російського інформаційного поля. Це пов’язано з низкою чинників:

· білінгвістичним характером населення країни;

· поширеністю російських інформаційних продуктів в Україні, передусім телевізійних та радіо;

· наявністю українських видань провідних російських газет та журналів, функціонуванням інформаційних агентств РФ;

· обмеженістю національної аудиторії, що може сприймати інформаційні продукти неросійськомовного звучання та друку.

Україна має низький рівень інтегрованості у світовий інформаційний простір. Навіть повідомлення європейських чи американських ЗМІ входять в український інформаційний простір переважно через російські ЗМІ після відповідного перекладу. Україна має інформаційне середовище, на яке впливи держави є мінімальними з позиції формування системного інформаційного простору. Безперечно, що держава в умовах демократичного суспільства не має домінувати в інформаційному просторі. Проте, вона не може собі дозволити бути витісненою на периферію інформаційних впливів, особливо за обставин, коли проти неї ведуться інформаційні війни чи кампанії психологічного тиску або ж створюються механізми зовнішнього управління через інформаційний простір.

Політичні впливи здійснюються як через інформаційний простір, так і через окремі аналітичні структури, що здійснюють свою діяльність опосередковано через медіа-простір. Мета цих політичних впливів – реалізація певної схеми зовнішнього управління процесами.

Г.Почепцов зазначає, що інтенсивні інформаційні впливи на країну протягом кількох місяців цілком в змозі привести до зміни влади в ній, причому населення може навіть не відчути існування зовнішнього управління цими процесами. Важливим при цьому є створення певного комунікативного резонансу, коли рівень впливу (події) багатократно менше результуючого інформаційного ефекту. Комунікативний резонанс дозволяє інформаційно охопити максимально можливу частку населення країни.

Яким чином можна протидіяти негативним інформаційним впливам, які набули характеру інформаційно-психологічної війни? Г. Почепцов відзначає „Інформаційна складова, впливаючи на громадську думку, формує процеси прийняття рішень. В результаті зрослої ролі мас-медіа виникла нова спеціалізація – спіндоктор, завданням якого стає зміна сприйняття події”. Виділяються п’ять основних типів роботи спіндокторінга:

1. Перед-спін: підготовка до події;

2. Після-спін: „наведення блиску” після події;

3. Торнадо-спін: термінове переведення інтересу аудиторії в іншу сферу;

4. Контроль кризи: менеджмент подій, що виходять з-під контролю;

5. Зменшення втрат: робота з подіями, що перебувають поза контролем з метою запобігання завданню подальшої шкоди.

73. Новітні комунікативні технології та поява мультимедійних ЗМІ

До середини ХХ ст. було закладено підґрунтя новітніх комунікаційних технологій. У результаті розвитку технологій друку, кіно, телебачення і радіомовлення,- знання, інформація, культура стали доступними найширшим верствам населення.

Слід зазначити, що нові технології дестабілізують статус - кво, викликаючи великомасштабну й часто дуже стрімку соціальну перебудову.

Нові медіа часто дають людям те, що вони хочуть, навіть якщо довгоочікувані наслідки можуть виявитися негативними. На відміну від звичайних медіа, вони не мають зв'язків з іншими традиційними соціальними інститутами, які відчувають відповідальність перед суспільством. Адаптація до нових медіа та їхньої специфіки часто підриває існуючі соціальні ролі та зв'язки. Мінлива медіаіндустрія змушує мінятися й інші суспільні інститути.

Характерною рисою кінця ХХ ст. стало прискорення процесу перетворення технологій у нові комунікативні системи. Щоб газета стала важливим засобом комунікації, після винаходу друкованого верстата повинно було пройти три сторіччя, тоді як від відкриття Герцом радіохвиль до початку регулярного мовлення США пройшло тільки тридцять три роки.

Розвиток інфо технологій розпочав нову еру масмедіа. Із часів винаходу друк верстата принципи роботи ЗМІ залишалися незмінними: інформація йшла від професійних медіавиробників до пасивних медіаспоживачів. Однак сучасні технології призвели до фундаментальних змін. Можливість легкого й швидкого доступу в Інтернет, поява соціальних мереж, так званих Web 2.0, в яких користувачі самі створюють контент, перетворює медіаспоживачів у медіавиробників.

Дослідники вважають, що, отримавши можливість вибирати та бути активним учасником створення контенту, люди перестають користуватися традиційними ЗМІ. Найбільших збитків мають при цьому газети.

І справді, широкомовні медіа (радіо й телебачення) здатні охопити велику аудиторію, однак можливості мовлення дуже обмежені економічними, політичними та технологічними обставинами.

Усе вищезазначене вимагає від медіакомпаній негайної реакції на зміну ситуації. При цьому деякі видання вже прислухалися до цієї поради. Так, британські газети об'єднали свої онлайн- і газетні редакції. Багато радіо- і телекомпанії вже надають в Інтернеті можливість перегляду будь-якої програми із мережі мовлення без прив'язки до конкретного часу.

Сучасний Інтернет реально сприяє інтеграції зусиль фахівців різних напрямів.

Розвиток мультимедійних технологій, нові можливості ство­рення та поширення медіаконтенту спричинили еволюцію тради­ційної інфраструктури культурних та медійних жанрів, що дозволило сучасним дослідникам говорити про ґенезу принципово нових форм мистецтва, що отримало назву цифрового, дигітального, муль­ти­ме­дійного, електронного. На думку багатьох дослідників, з поя­вою цифрових технологій та еволюцією медіаіндустрії людство вступило в епоху «кінця кінематографа» чи пост­те­ле­візійну еру.

У сукупності під новими медіа розуміють ті інформаційні про­дукти, які поєднують три основних напрями: комп’ютерні та інформаційно-комунікаційні технології — ІКТ; кому­нікаційні сис­теми та мережі; контент — цифровий інформаційний. За останні роки до цих трьох напрямів додалася конвергенція, що на сьогодні є рушійним чинником становлення но­вої медіаінфра­структури і взаємодії нових та традиційних ЗМІ. У цьому контексті конвергенція — це злиття, співпадіння в основних смислових точках центральних рушійних сил трансформації медіа­сектора: цифрових технологій, телекомунікацій та безпосередньо сфери ЗМІ, тобто активного інформаційного простору.

Серед найбільш наочних прикладів такої взаємодії — мобільний Інтернет, он-лайнові відеоігри, цифрове телебачення тощо. Таким чином, через посередництво сучасних інформаційних технологій (ТБ, ПК, телефон, факс тощо) різноманітними каналами користувачі отримують мультимедійний контент.

Адаптація традиційних ЗМІ до нових мульти­медійних та мережевих технологій йде повільно і з різною часткою успіху для різних засобів масової комунікації.

 

74. Формування стереотипів у процесі масової комунікації та проблема їх подолання

Поняття «стереотип» вперше введено в оборот відомим американським журналістом Волтером Ліппманом в 1922 році. У книзі «Громадська думка» він визначив стереотип, як спрощене, заздалегідь прийняте подання, що не випливає з власного досвіду людини.

На погляд В.Ліппмана, стереотипи спочатку виникають спонтанно, в силу «неминучої потреби в економії уваги». Вони сприяють формуванню традицій і звичок, роблять впливу на формування нового емпіричного досвіду.

Стереотип містить в собі оціночний елемент. На думку Ліппмана - стереотип нейтральний. Оціночний елемент виступає у вигляді установки, емоційного спілкування. Стереотип не тільки спрощення, він «надзвичайно заряджений почуттями». Оціночний елемент стереотипу завжди свідомо детермінований, оскільки він, висловлюючи почуття особистості, її систему цінностей, завжди співвіднесений з груповими почуттями і груповими діями. В кінцевому рахунку, стереотипи сприяють процесу тлумачення соціально-політичної єдності групи.

Більшість єдині в думці, що стереотипи можна «нав'язувати» через засоби масової інформації. При цьому формування стереотипу проходить три етапи, в результаті чого, складний об'єкт зводиться до схеми і добре відомим ознаками.

Однією з головних сторін вивчення стереотипів є проблема співвідношення стійкості і мінливості. Ряд дослідників (К. Макколі, К. стіт, М. Сегал).Однак практика показує, що стереотипи реагують на інформацію, особливо, на драматичні події.

Багато дослідників вказують на зв'язок стереотипів у свідомості людей із впливом ЗМІ, які формують ставлення до світу, на прив'язку певних принципів поведінки до тих місць життєдіяльності людини на які вказують ЗМІ.

В цілому завдання фахівців в галузі пропаганди зводиться не до створення в аудиторії нових потреб і потреб, а до пристосування налаштованих мас до своїх цілей.

Брак часу, а також необхідність забезпечення оперативності і максимального впливу на аудиторію призводить до того, що журналісти віддають перевагу видовищним або сенсаційним подіям. Люди отримують повідомлення, змушені трактувати їх з урахуванням звичних механізмів, політичних рішень. Спектакль, який інколи розігрують ЗМІ, підводить людей до пасивного сприйняття прихованої системи ідеологічного панування. Нерідко при побудові інформації використовуються дихотомія: «законний» - «незаконний». Така спрощена система не сприяє вироблення тонких позицій.

 

Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства.

Масова комунікація – діяльність з добору упорядкування, обробки та передачі інформації. Також це діяльність з добору нових сенсів, які наближають людину до осягнення морального знання. Крім цього, МК – це також процес поширення інформації, знань та моральних цінностей за допомогою технічних засобів на чисельну велику розпорошену у часі та просторі аудиторію.

Характерні риси:

· наявність технічних засобів, що забезпечують тиражність

· соціальна значущість, що сприяє мотивованості масової комунікації

· масовість аудиторії, що вимагає глибоко продуманої ціннісної орієнтації

· багатоканальність, що дозволяє вибирати комунікативний засіб

· специфіка аудиторії (гетерогенна аудиторія)

Ознаки МК:

Ø опосередковане спілкування технічними засобами

Ø спілкування великих соціальних груп

Ø яскраво виражена соціальна орієнтація спілкування

Ø інституційно організований характер спілкування

Ø однонаправленість інформації

Ø колективний характер комунікатора і його публічна індивідуальність

Ø масова, стихійна, нерізнорідна, анонімна аудиторія

Ø масовість, публічність, періодичність повідомлень

Ø перевага двоступеневого характеру спілкування (спочатку повідомлення сприймають лідери думок)

Комунікативний процес характеризується:

§ діахронністю – повідомлення зберігається в часі

§ діатопністю – можливістю інформац. повідомлення долати простір

§ мультиплікація – повідомлення піддається багаторазовому повторенню з відносно незмінним результатом та об”ємом

§ симультанність – одночасна подача повідомлення багатьом учасникам комунікації

Функції МК в суспільстві:

1. Інформаційна – надання масовій аудиторії актуальної інформації (Сприяє опримізації корисної діяльності)

2. Регулююча – вплив на формування суспільної свідомості, (Відбувається соціалізація індивіда)

3. Культурологічна – ознайомлення з досягненнями культури та мистецтва(Сприяє інтеграції суспільства).

Розвиток громадянського суспільства багато в чому залежить від преси, телебачення, радіомовлення, інших засобів масової комунікації. А в самих ЗМК центральною ланкою, безперечно, є зміст комунікації, бо саме він несе повідомлення від комунікатора до аудиторії, поєднує їх. Зміст комунікації, її роль не змінюються з появою нових видів масової комунікації. Тому зрозуміло, наскільки важливо вивчити як загальні підходи, так і конкретні методичні прийоми аналізу змісту.

Професіональна масова комунікація - це майстерно організоване спілкування у вигляді суспільно-культурної діяльності, учасниками якого є, з одного боку, професіональні мовці (комунікатори, або комуніканти), що чинять згідно з суспільно-етичними нормами, законами держави, вимогами технології організації мовлення й спілкування, і, з іншого боку, маса людей, на яку здійснюють вплив професіональні мовці через засоби масової комунікації, що є продуктом професійної масової інформаційної діяльності у сфері інформаційної індустрії як "інституалізованої форми виробництва і розповсюдження загальнодоступних (публічних) повідомлень, які поширюються у великому масштабі, включаючи значний розподіл праці в їхньому виробничому процесі та функціонуванні через складне посередництво друку, фільму, фотографії та звукозапису».