Вплив політичної пропаганди та функції мас-медіа в демократичному суспільстві.

Виділяють 2 рівні впливу політичної пропаганди:

1) на окремих представників суспільства – мікроефект, мікро вплив

2) вплив на політичну систему загалом, суспільні інститути чи суспільство – макроефект

За своєю природою вплив періодичний (під час виборчих кампаній). В 40-50ті роки вплив політичної пропаганди був обмежений (Лазерсфельд), але пізніше дослідження спростували ці свідчення. Наступним етапом розвитку досліджень впливу політичної пропаганди варто згадати Елізабет Нобель-Нойман та її «спіраль мовчання». Це є один з найбільш дієвих прийомів навіювання. Подається тільки вигідна інформація, а невигідна - свідомо замовчується або придушується; це значить, що простодушні, некритично налаштовані громадяни легко можуть бути переконані в чому завгодно.

Згодом, виникають критичні школи наукових досліджень – Франкфуртська та Бірмінгемська. Франкфуртська школа відстоювала поняття „ін’єкційної голки” або „чарівної кулі”,коли масову аудиторію сприймають як відкриту для маніпуляцій, здатну лише реагувати на подразники і сприймати повідомлення від політичної еліти.

Визначають такі чинники впливу політ. пропаганди в демократ.суспільствах:

- соціальна сфера;

- політична ситуація;

- медіа оточення;

- медіа зміст.

Згідно з Михайлом Гуревичем та Джоном Блумлером, виділяють такі спеціальні функції ЗМІ в демократичному суспільстві:

1) спостереження за поточними подіями;

2) визначення ключових соціально-значимих проблем;

3) представлення трибуни для людей;

4) передача різноманітної інформації від сторін з різних джерел;

5) нагляд за державними чиновниками та державною службою;

6) спонукання громадян до політичної активності інформування;

7) принцип протистояння зовнішнім силам;

8) відгук від аудиторії.

Дослідження впливу політичної пропаганди так само як і види самої політичної пропаганди відбувається на 2 рівнях – мікро- та макрорівнях.

Основні завдання пропаганди:

· виховування

· навчання

· світоглядне формування

· переконання

· соціальна мобілізація

Розглядаються такі методи політичної пропаганди:

Педагогічні методи, (виховання та навчання)

Психологічні методи, (взаємодії, переконання, впливу та оптимізації власної поведінки).

Методи роботи з інформацією. (пропагандистського аналізу та цільової системної подачі інформації).

Методи пропагандистського менеджменту, які забезпечують таку форму та рівень організації пропагандистських заходів, що самі по собі здатні дією впливати на зміни свідомості аудиторії.

В умовах сучасного інформаційного суспільства змінюються не тільки стратегії пропагандистського впливу, але й суттєві характеристики самої пропаганди: пропагандистська комунікація дедалі стає більш інтерактивною, більш гнучкою.

Вплив засобів масової інформації виявляється здебільшого не як результат наполегливої пропагандистської роботи медійних організацій, а, навпаки, як побічний продукт прийнятого у цих організаціях способу опрацювання та подання новин масовій аудиторії. Хай там як, але ЗМІ дійсно впливають на сприйняття публікою політичного світу.

 

9. Загальна структура МК Г.Лассуелла, характеристика її складових.

Запропонована 1948 р. на основі досвіду ведення пропаганди в армійських підрозділах під час ІІ св. війни. Базується на запитаннях:

1. хто?- комунікатор – аналіз управління процесами МК (розділ дослідження комунікації)

2. повідомляє що?- повідомлення – аналіз змісту повідомлень

3. по якому каналу?- канал – аналіз засобів і каналів

4. кому?- отримувач – аналіз аудиторії

5. з яким ефектом?- ефект – аналіз результатів

В 1968 р. Лассуел запропонував більш детальну версію своєї моделі комунікації.

Хто? - джерело інформації

З яким наміром? –розуміння справжньої мети

В якій ситуації? - сприятливій, несприятливій, нейтральній.

З якими ресурсами? – це спеціалісти-комунікатори, фінансові та інформаційні засоби.

Використовуючи яку стратегію? – підбір адекватних засобів та шляхів їх досягнення

З якими результатами?

Складові:

· комунікатори

· масова інформація

· засоби передачі масової інформації

· масові аудиторії

· реакція аудиторії - відповідь на питання з яким ефектом?

Виділяють 5 основних типів реакцій на масову інформацію:

1. реакції, пов”язані із особливостями діяльності індивідів в соціальних спільнотах: когнітивні (зміна інформованості, стимуляція інтелектуальної діяльності), ціннісні (створення нових ідей та установок, зміна та закріплення вже існуючих цінностей), організаційні (практична діяльність у відповідності з отриманою інформацією), тонізуючі (зміна або підтримка психофізіологічного стану індивідів та мас)

2. явні (безпосередньо спостерігаються) та приховані (обмежені свідомістю індивідів)

3. бажані і небажані, основні і побічні

4. характеризуючі зміни в свідомості і діяльності індивідів

5. пов”язані з часовими параметрами змін в поведінці та свідомості аудиторії: ближчі, далекі, короткострокові, тривалі.

Запропонована Лассуеллом схема не давала відповіді на питання про те, яким чином процес комунікації відтворюється у широкому соціальному контексті, в тому числі як його вплив відбивається в безпосередньому оточенні людей, з яких і складаються масові аудиторії і зворотнім впливом яких на самі мас-медіа можна було нехтувати, як з'ясувалося, лише в обмежених межах.

10. Комунікатори як творці інформаційних продуктів. Типи комунікаторів.

Комунікатор – це особа або група осіб, які мають вплив на зміст масової комунікації.

До їх задач входить підготовка інфо повідомлень, які мають бути зрозумілі потенційним споживачам, незалежно від їх місцезнаходження.

Комунікаторів можна класифікувати:

1. За їх діловими якостями(ступінь майстерності, професіоналізмом, дисципліною)

2. За моральними якостями

3. За особливостями інтелектуальної діяльності(оратори, аналітики, тощо).

Також їх можна класифікувати за особливостями характеру, темпераменту, інтелектуального розвитку, а також за віком, полом та інше.

Проте виділяються дві основні групи: ”редакції” та „видавці”.

Редакції - це безпосередні творці та передатчики текстів. Самі редакції поділяються на журналістів та піарменів (ті, що збирають інформацію, створюючи первинний текст та виступають перед аудиторією) та техніків (ті, які забезпечують матеріалізацію тексту).

Особливо важливу роль в епоху інноваційних технологій грають „ видавці ”. В даному контексті під цим терміном розуміються власники, акціонери, менеджери, спін доктори та інші особи, які визначають головні цілі органу інформації. В цю групу також входять політичні консультанти та представники служб, що досліджують суспільну думку. Видавці поділяються на медіакратів та спін докторів. Медіакрати – це власники ЗМК. Спіндоктори – це, як правило, не власники ЗМК, а ті люди, що мають можливість впливати на підготовку інф повідомлень, на їх відбір та висвітлення. На відміну від журналістів спін доктори працюють не з масовою аудиторією, а з журналістами.

З точки зору структурного аналізу діяльність комунікаторів поділяють на два види:

1. формально-функціональний – визначення видавцями конкретних цілей та подальша робота в цьому напрямку.

2. неформальний – орієнтація видавців та редакцій на свої ціннісні установки на шляху професійної самореалізації.

Основною ознакою професійного комунікатора являється можливість впливу на широку аудиторію з якою-небудь заздалегідь запланованою метою.

Професійним комунікатором є той комунікатор, який усвідомлює власні процеси передачі або споживання інформації, керує ними, удосконалює свої уміння й навички, професіонально (тобто майстерно) організовує процес передачі або переробки інформації.

С.І. Даниленко запропонував класифікацію для 4 типів комунікаторів:

· топ-менеджери

· власники ЗМІ

· журналісти

· журналіський колектив

 

11. Масова інфо: особливості продукування та поширення.

Масова інф – це соціальна інфо, яка надається широким аудиторіям, які розпорошені в часі та просторі за допомогою штучних каналів. При цьому соціальна інфо поділяється на підвиди, що відображають її специфіку.

Змiстом - весь спектр психологiчного впливу в діапазоні вiд iнформування i навчання до переконання i навiювання.

Цілі масової інформації визначаються через суб’єкта, що використовує цю інфо через призму саму масової інфо, через задачі, які намагалися вирішити з її допомогою.

Специфіку "масової інформації" визначають такі атрибутивні ознаки:

1. Змістова актуальність. Повинна мати загальносуспільне значення.

2. Хронологічна актуальність або оперативність. Новини повинні бути "останніми", відзначатися свіжістю..

Виробництво масової інформації завжди здійснюється на двох рівнях:

1) творцем її може бути кожен громадянин в силу творчої приро­ди людини;

2) масова інф створюється інституційно, тобто спеціальними суспільними інститутами.

Звідси — два рівні масової інформації:

1) стихійний;

2) організований;

З погляду функціонування є три форми існування масової інфор­мації:

1) пасивна - тексти, законсервовані у фондах сховищ

2) стихійна- її складають анонімні повідомлення

3) активна- її складають масово-інформаційні потоки (тобто, журналістика)

Поширення: Друкованими засобами масової інформації (преса) - газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем. Аудіовізуальними засобами масової інформації є: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.

Важливою особливiстю процесу поширення масової інформації є використання машин, технологiчних процесiв, рiзних технiчних пристроїв, якi дають можливiсть швидко збирати, обробляти, випускати i розповсюджувати iнформацiю в масовому масштабi на великiй території i майже одночасово.