Джерела для медіа досліджень в Україні

GfK Ukraine – найбільша компанія з медіа та соціальних досліджень в Україні. GfK Ukraine входить до міжнародної дослідницької мережі GfK Group – одна з найбільших за розмірами дослідницької групи в світі.

* Напрямок Медіа-дослідження здійснює регулярні дослідження щодо охоплення та інтенсивності використання різних медіаканалів, зокрема телебачення, радіо, друкованих ЗМІ та он-лайн ресурсів. Джерелами інформації для напрямку

В рамках сектору медіадосліджень існує два напрямки:

1) ТВ панель

Відділ ТВ панелі GfK Ukraine проводить вимірювання ТВ аудиторії України з 2003 року. Це дослідження проводиться згідно контракту з Індустріальним телевізійним комітетом (це професійне галузеве об’єднання провідних телеканалів, медійних агенцій та рекламодавців, що представляє інтереси телевізійної галузі України та дбає про захист своїх членів. Основною метою ІТК є сприяння розвитку телевізійної галузі в Україні. Індустріальний Телевізійний Комітет (ІТК) заснований 27 серпня 2002 року з метою представлення та захисту інтересів телевізійної індустрії.

Засновниками ІТК стали вісім гравців телевізійного ринку, а саме телеканали: 1+1, Інтер, ICTV, Новий, СТБ, Тоніс, медійні агенції та «Ефект Інтегрейтед Медіа».

Дослідження телевізійної аудиторії - одне з найважливіших джерел інформації для телевізійного ринку. Його метою є визначення обсягів аудиторії телевізійних каналів, програм, рекламних роликів.

За допомогою цього дослідження люди, що створюють телебачення, отримують інформацію, яким саме програмам віддається глядацька перевага, хто дивиться ці програми, тощо. Знаючи це, телеканали можуть побудувати свою роботу таким чином, щоб кількість глядацької аудиторії збільшувалася, передачі та фільми подобалися глядачам та йшли у зручний для них час.

Дослідження називається «Панель», оскільки проводиться безперервно і з постійною групою респондентів (інформація збирається кожної секунди). За спеціальною методикою відбираються домогосподарства, які беруть участь в дослідженні достатньо тривалий час.
Завдяки тому, що обрані домогосподарства за своїми соціально-демографічними та технічними (тип прийому ТВ сигналу, телевізійне обладнання та ін.) характеристиками відтворюють структуру населення України, вони формують розгорнуту картину телеперегляду всіма глядачами країни. Більш детально з процесом відбору учасників Панелі можна ознайомитися у розділі Вибірка дослідження.

Робота ТВ панелі здійснюється за допомогою спеціальної технології. В кожному домогосподарстві, що бере участь в дослідженні, встановлюється спеціальний пристрій - піплметр (ТВ-метр). Він під`єднується до кожного телевізора і за його допомогою дивлення кожного члена домогосподарства (у віці від 4-х років) реєструється з точністю до секунди.

Дослідження з вимірювання телевізійної аудиторії проводиться в більшості країн з розвинутим телевізійним ринком. Дослідницька компанія GfK Group проводить аналогічне дослідження в Австрії, Бельгії, Болгарії, Німеччині, Нідерландах, Румунії, Швейцарії. Враховуючи цей досвід, ТВ панель в Україні проводиться за міжнародними стандартами, які існують для даного типу досліджень.

 

Ключові віхи наукових досліджень медіа впливу: вітчизняний і зарубіжний досвід

Багато вчених поділили історію дослідження впливу мас-медіа на декілька етапів. Критерій розрізнення цих етапів є сила впливу ЗМІ. Часто розрізняють три етапи дослідження медіа впливу:

· етап «сильного впливу ЗМІ»

· етап «слабкого впливу ЗМІ»

· етап «вибіркового впливу ЗМІ»

На етапі «сильного впливу ЗМІ» мас-медіа приписують практично безмежну всемогутність, яка характеризується такими поняттями, як hypodermic needle або magic bullet. Характерною для даного етапу є так звана модель С-Р, що виходить з того, що вплив мас-медіа – це специфічна реакція аудиторії на подразники ЗМІ і що їх реакція адекватна силі подразників мас-медіа.

На етапі «слабкого впливу ЗМІ» мас-медіа приписують лише мінімальну силу: «Основною ідеєю моделі мінімального ефекту, яка розвивається було те, щоб люди як активні партнери комунікації у системі ЗМІ користувалися повідомленнями вибірково, зважаючи на свої вже існуючі попередні настанови. Характерним для даного етапу вважають дослідження П.Лазарсфельда та інших, яке має назву «Вибір людей». Основні результати цього дослідження обєднав Клаппер у «Теорію неефективності мас-медіа», що містить такі тези: «завдяки вибірковому сприйняттю люди захищаються від впливу ЗМІ, засвоюючи лише ту інформацію, що відповідає вже існуючим настановам, лідери думок ініціюють двоступеневий потік комунікації, сприймаючи ідеї та аргументи від мас-медіа, а потім повідомляючи їх видозміненими менш активному оточенню».

На етапі «вибіркового впливу ЗМІ» мас-медіа приписують загалом значну силу, яка, однак, залежить від різних чинників, передусім поведінки у використанні мас-медіа. На цьому етапі «деякі повідомлення ЗМІ певним чином впливають на деяких реципієнтів за певних обставин і в певний час».

Цей третій етап щодо перших двох займає посередницьку позицію. З одного боку, мас-медіа приписують суттєвий вплив, з іншого – він залежить від різних чинників. Тож, підходи на цьому етапі є більш диференційованими, методи – більш відточеними.

У 70-х рр.. ЗМІ, особливо телебаченню, приписували у різних моделях впливу мас-медіа надзвичайно важливу роль у процесі формування громадської думки та політичної волі. Характерним для третього етапу вважають різні моделі впливу мас-медіа, що приписують ЗМІ сильний, проте не необмежений вплив: проблема вибору діяльності мас-медіа, модель «спіралі мовчання» і теорія «використання і задоволення». Безпосередньою антитезою до твердження про «слабкий вплив ЗМІ» часто називають дослідження проблеми вибору напрямів діяльності ЗМІ, засноване Маккобсом та Шоу в 1972р. Відповідно до цієї концепції мас-медіа впливають на те, про що думають люди, проте не обов’язково, що вони при цьому думають.

Українська наука про масову комунікацію активно розвивається. В Інституті журналістики працюють і працювали відомі учені, праці яких є вагомим внеском в історію української науки про масову комунікацію. Перший директор Інституту журналістики проф. А. З. Москаленко, колишній професор інституту Г. Г. Почепцов, нині професор Інституту міжнародних відносин, професори В. І. Шкляр, В. Ф. Іванов, Б. І. Черняков, В. Я.Миронченко, доценти Т. О. Приступенко, В. В. Бугрим та ін. присвятили свою творчість вивченню ЗМК або масовоінформаційних чи

масовокомунікаційних процесів.

 

Подвійна природа» ЗМІ

Існує декілька концепцій, що пояснюють «подвійну природу» ЗМІ.

«Подвійна природа» ЗМІ полягає у тому, що, з одного боку, це дієвий інструмент формування суспільної думки з різних питань, і з іншого – суспільна трибуна, дзеркало, у якому відбивається стан умов. У демократичному суспільстві ЗМІ грають важливу роль суспільного контролера й експерта, який оцінює діяльність держави. Сама природа ЗМІ така, що всі процеси, що проходять в соціумі, так чи інакше відбиваються у їх змісті. Тож, будучи частиною інформаційного простору ЗМІ відбивають соціальну реальність у всьому її різноманітті.

ЗМІ, і це знову прописні істини, мають «подвійну природу». З одного боку, вони інформують громадськість про все значуще в Україні і світі, з іншого - як суб'єкти господарювання - ЗМІ мають на меті отримання прибутку. Як мінімум, аби вижити в жорсткому конкурентному середовищі. А формулу виживання вигадали задовго до нас: заробляй більше, витрачай менше. Наприклад, замість утримання цілого штату кореспондентів купують готову новину від тих, хто фінансово і ресурсно може собі дозволити виступити «інформаційним донором». Виходить дешевше, і завжди, на відміну від власного продукту, є вибір.

 

60. Політичні функції мас-медіа: особливості держав сталих та нових демократій.

Функції ЗМІ різноманітні. У будь-якому сучасному суспільстві вони в тій чи іншій формі виконують ряд загальних політичних функцій.

Інформаційна. Мабуть, найважливішою з них є інформаційна функція. Суть її в одержанні і поширенні відомостей про найбільш важливі для громадян і органів влади події. Інформація, передана мас-медіа, включає не тільки неупереджене, фотографічне висвітлення тих або інших фактів, а й їхнє коментування та оцінку.

Звичайно, далек не всі розповсюджувані ЗМІ відомості носять політичний характер. До політичної інформації належать ті відомості, які мають суспільну значимість і потребують уваги з боку державних органів або чинять на них вплив.

Просвітництво. Інформаційна діяльність ЗМІ дає людям можливість адекватно судити про політичні події й процеси лише в тому випадку, якщо вона виконує й просвітницьку функцію. Ця функція виявляється в повідомленні громадянам знань, завдяки чому можна адекватно оцінювати й упорядковувати зведення, одержувані зі ЗМІ й інших джерел, правильно орієнтуватися в складному й суперечливому потоці інформації.

Звичайно, ЗМІ не можуть забезпечити систематичне й глибоке засвоєння політичних знань. Це завдання спеціальних освітніх установ — шкіл, університетів тощо. І все-таки мас-медіа, супроводжуючи людину протягом усього її життя, в тому числі і після завершення навчання, значною мірою впливають на сприйняття нею політичної і соціальної інформації.

Соціалізація. Освітня роль ЗМІ тісно пов'язана з функцією соціалізації, і власне кажучи, переростає в неї. Однак якщо політична освіта передбачає систематичне набуття знань і розширює пізнавальні й оцінювальні можливості особистості, то політична соціалізація передбачає засвоєння людиною політичних норм, цінностей і зразків поведінки. Вона дає особистості можливості адаптуватися до соціальної дійсності.

У демократичному суспільстві найважливіше політико-соціалізаційне завдання ЗМІ — масово впроваджувати засновані на повазі закону і прав людини цінностей, навчання громадян мирно розв'язувати конфлікти, не ставлячи під сумнів суспільний консенсус з основоположних питань державного устрою.

Критика і контроль. Критика ЗМІ відзначається широтою або навіть необмеженістю свого об'єкта. Так, якщо критика з боку опозиції звичайно концентрується на уряді і партіях, які його підтримують, то об'єктом уваги мас-медіа є і президент, і уряд, і королівські особи, і суд, і різні напрями державної політики, і самі ЗМІ.

їхня контрольна функція ґрунтується на авторитеті суспільної думки. Хоч ЗМІ, на відміну від державних і господарських органів контролю, не можуть застосовувати адміністративні або економічні санкції до порушників, їхній контроль часто не менш ефективний і навіть, можливо, більш строгий, оскільки вони дають не тільки юридичну, а й моральну оцінку тим чи іншим подіям і особам.

У демократичному суспільстві ЗМІ в здійсненні контрольної функції спираються як на суспільну думку, так і на закон. Вони проводять власні журналістські розслідування, після публікації результатів яких нерідко створюються спеціальні парламентські комісії, заводяться кримінальні справи або приймаються важливі політичні рішення.

Мобілізаційна. Вона виражається в спонуканні людей до відповідних політичних дій (або свідомій бездіяльності), в їхньому залученні в політику. ЗМІ мають великі можливості впливу на розум і почуття людей, на їхній напрям думок, способи і критерії оцінок, стиль і конкретну мотивацію політичного поводження.

Коло політичних функцій ЗМІ не вичерпується перерахованими. Деякі вчені, підходячи до цього питання з інших позицій, виділяють такі їхні функції, як:

інноваційна, що виявляється в ініціюванні політичних змін шляхом широкої і наполегливої постановки відповідних суспільних проблем і привертання до них уваги влади і громадськості;

оперативна — обслуговування ЗМІ політики відповідних партій і асоціацій;

формування громадської думки;

артикуляція різних суспільних інтересів, конституювання й інтеграція політичних суб 'єктів. Вони забезпечують представникам різних суспільних груп можливість привселюдно виражати свою думку, знаходити і поєднувати однодумців, згуртовувати їх спільністю цілей і переконань, чітко формулювати і репрезентувати у суспільній думці свої інтереси.