Роль державних органів у розвитку масовокомунікаційних процесів

Держава відіграє вирішальну роль у процесі формування медіа системи.. Найважливіша форма втручання – громадське телерадіомовлення(ТРМ)(існувало в усіх країнах Зх Євр та Пн Ам). На сучасному етапі – зрушення до комерційного радіомовлення, але громадське – все ще важливе. Загалом гром телерад мовлення в європі відіграє дуже велику роль і є дуже поширенив – в середньому його аудиторія 30-50% населання(в порівнянні з Канадою у 9 и США у 2 %). Також в Європі значно вищий рівень фінансування гром ТРМ. Громадське телерадіомовлення було найважливішою формою державної власності на ЗМІ. У багатьох країнах держава сама або ж через державні підприємства володіла інформаційними агентствами, газетами чи підприємствами, пов’язаними з медіа. Субсидування преси також мало місце. Державна допомога може бути прямою чи непрямою (зниження ПДВ, пошт тарифів, оплата за корист ком-ми), вона може бути спрямована на інфо агенства або окремих журналістів (зниження податків або вартості проїзду в громадянському транспорті). Типовим є і субсидіювання кіноіндустрії.

Інші форми держ втручання:

§ Закони про наклеп, дифамацію,приватністьі закон про право на відповідь

§ Про заборону виступів, що розпалюють ворожнечу

§ Про проф. таємницю журналістів(конф джерел інфи)+ «закон про сумління» - захист журналістів при зміні політичного курсу газети

§ Закони, що регулюють доступ до урядової інфи

§ Що регулюють право власності на ЗМІ

§ Регулюють процес політ комунікації(особливо під час виборів

§ Ліцензування ТРМ+ питання політичного плюралізму, мови.

Загалом все залежить від обраної моделі. Так у ліберальних медіа системах втручання держави значно обмежене, а ЗМІ розвиваються відповідно до законів ринку.(держ відіграє важливу роль у процесах володіння, фінансування та управління). Яскравий приклад – США – відбувається обмеження багатьох типових для Євр форм втручання. Також важливим питанням є еффективність – слабка роль держави може бути наслідком ретельно спланованої політики на користь ринку, або бездарою політичною лінією. Окрім питанб волоіння, фінансування та управління ЗМІ держава також відіграє важливу роль, як джерело інформації та «першочерговий критик»

І має величезний вплив на прцес відбору суспільно значущих питань.

 

70. Медіакратія та її особливості в країнах розвинених та нових демократіях.

Будь-яка модифікація суспільної поведінки потребує залучення каналів комунікації. Так, наприклад, П.Бурд’є зауважував, що ЗМІ є головним інструментом «оболванювання мас». Таким чином ЗМІ, з одного боку, об’єкт володіння яким надає можливість маніпулювати суспільною думкою, а з іншої, специфічний інструмент у боротьбі груп впливу за владу.

Медіакратія – симбіоз ЗМІ і політичних інститутів, де перші виконують мобілізаційну функцію. Ця фунція полягає у тому, що ЗМІ можуть у дуже короткі строки підбурити людей до певних політичних дій, змінити їх міру втягнення в політику. До того ж, на відміну від інших підконтрольних владі інститутів, ЗМІ представлють не стільки юридичну, скільки моральну оцінку певним подіям або особам. Тобто медіакратія – це влада ЗМІ та через ЗМІ, це поєднання медійної, політичної та економічної влади.

Медіакратія – це умовна назва ЗМІ, які відіграють важливу роль у формув. сусп. думки, у завоюванні та зміцненні влади певних політ. сил, що володіють та ефективно використають у своїх цілях друковану сферу, радіо, телебачення. Іноді це поняття ототожнюють з феноменом «4ї влади», яка означає владу ЗМІ, що акумулюють і комутують громадську думку з трьома конституційними гілками влади.

Існує два основних підходи, що характеризують ступінь впливу ЗМІ на політичний процес. Прихильники першого підходу стверджують, що ЗМІ справляють значний вплив на громадян, на їхні політичні орієнтації. Так, наприклад, П. Бурдье стверджував, що через ЗМІ в людей з'являється можливість створюв. і нав'язувати свої думки, ідеали, оцінки. У цьому сенсі, ті, хто є фактичними хазяїнами каналів комунікації, мають специфічну символічну владу.

Прихильники другого підходу, навпаки, мінімізують ступінь безпосереднього впливу ЗМІ на аудиторію через ряд опосередкованих факторів. Вони стверджують, що ЗМІ всього лише дають людині якусь інф. про політ. світ, не зачіпаючи його індивід. політ.

Беручи до уваги той факт, що влада - це спосіб регламентування суспільної поведінки, заснований на примусі й нав'язуванні волі, стає очевидним, що сучасні ЗМІ перетвор., з одного боку, в об'єкт, володіння яким припускає можливість маніпул. суспільною думкою, а з іншого, це специф. інструм. у війні груп впливу за владу.

Зворотною стороною функціонування медіакратії є спонтанне збільшення інформаційного шуму, тобто кількості інф., що свідомо й несвідомо споживається індивідом, що не несе для нього самого якої-небудь практичної цінності, але доставляє труднощі в рефлексивному осмисленні процесів, що відбув. довкола нього. Інф. шум затрудняє, а часом й унеможливлює аналіз інф., що надійшла по масових каналах комунікації.

Критерії характеристики медіакратії:

1)особисте ставлення споживача до каналу інформації

2)доступність каналів комунікації

Цей фактор зокрема зіграв вирішальну роль для країн нової демократії. Наприклад, піл час «помаранчевої революції» в Україні влада мала у себе в руках усі канали масової комунікації окрім одного – «п’ятого каналу». завдяки його тотальній присутності (трансляція в кафе, магазинах, на плазмах, монтованих на Майдані незалежності тощо) він зміг схиляти думку населення України на «опозиційний» лад.

Таким чином, ЗМІ мають об'єктивні обмеження, що перешкоджають їм повновладно розпоряджатися суспільною думкою. Облік цих факторів дозволяє зробити висновок про неможливість тотального впливу ЗМІ на політ. процес.

 

Комерціалізації та концентрації як ключ тенденції розвитку медіа-систем

Збільшення зовнішнього впливу на європейські медіа системи(особливо з боку США – тому велике проникнення лібералізації) проте європейські медіа системи все ще мають багато відмінностей від ПНамериканьких, що ґрунтуються на особливих політичних передумовах, структурах, культурах.. Проте, зрештою, ідеологія ліберальних медіа систем все ж набула роз поширення, хоча й журналістського чи іншого медіа досвіду. В євпропі дуже мало насправді «нейтральних» журналістів (на відміну від США та Вб) – в силу загального політичного паралелізму. Саме тому слід відзначити, що глибше проникнення ліберальної медіа практики відбудеться лише тоді, коли структурна трансформація європейських ЗМІ і політичних систем зробить такі прийоми і методи роботи відповідними ширшому суспільно-політичному контексту, і трансформація медіа має відбуватися саме в контексті цих глибших змін.

КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЯ є найважливішою рушійною силою гомогенізації медіа систем. Друга частина ХХ ст. відзначилась помітним занепадом політичних друкованих видань і зростанням популярності газет, відокремлених від політики(що й стало основним наслідком). Це відбулось в силу процесів секуляризації, що призвело до втати читачів інтурсу до питань управління. Очевидним залишається той факт, що внутрішній розвиток газетного ринку значно покращився – Комерційні газети з високим капіталом виштовхували з ринку своїх «політичних» суперників=> повний занепад політичних друк видань.

Те ж саме і в європейському радіомовленні – в 1970-х перехід від державного правління до комерційної системи. (1976 – в Італії скасовано монополію державного радіомовлення). Те ж стосується телебачення – до сер 1990-х лише в Австрія, Ірландія, Швейцарія не існувало розвинутої системи комерц телебачення. Таке роз поширення комерц радіомовл і телебачення спричинило сильний вплив і на громадське мовлення, змусивши його перейняти основні принципи комерціалізації. Це призвело до зростання конкуренції, яка, в свою чергу – до зростання каналів. За рахунок зростання кількості каналів ЗМІ ії соціального інституту, що існував для задоволення суспільних потреб перетворився на товар, спрямований на задоволення індивальних потреб споживачів. Також паралельно виникає піратське радіомовлення (не політичне, молодіжне, протестуюче). Громадське мовлення намагається його придушити – це надає піратським станціям статусу поборника політичного плюралізму. Почалось мовлення з території одних країн на інші на різних мовах – явище транскордонного телебачення.

Надалі відбувається посилення з боку релами – наполягають на лібералізації ЗМІ. Рекламщики були зацікавлені саме в теле та радіомовленні, оскільки не мали такого широкого доступу до преси – там степінь лібералізації менша.

Зрештою, виникли проблеми з фінансування громадського телерадіомовлення(через появу кольорових ТВ і внаслідок цього – збільшення вартості ліцензування) + економічна глобалізація.

Європейська комісія звернула увагу на політику радіомовлення, ухваливши у 1989 р директиву «Телебачення без кордонів»,-було проголошено мету створити загальноєвропейський аудіовізуальний ринок, який би підтримував розвиток міжнародних медіакомпаній, здатних конкурувати з американськими.

72. Дослідження впливу інформаційних кампаній: міжнародний аспект.

Генрі Кісінджеру належить вислів про те, що „одна газета чи радіопередавач можуть важити більше, ніж ескадрилья бомбардувальників.” Це була оцінка важливості інформаційної діяльності в контексті досягнення зовнішньополітичних цілей. Інформаційні впливи здійснюються з метою ініціювання певних реакцій, дій або бездіяльності. Системні інформаційні впливи вже можуть мати на меті як завдання матеріальної шкоди, так і отримання певного виду матеріальних результатів. Щоб бути ефективними, вони повинні ретранслюватись в адекватній для сприйняття цільовою аудиторією формі через інформаційний простір. В українському випадку таким простором є російськомовне середовище СНД.

Інформаційні впливи на Україну здійснюються через медіа-простір, що лишається під домінуючим впливом російського інформаційного поля. Це пов’язано з низкою чинників:

· білінгвістичним характером населення країни;

· поширеністю російських інформаційних продуктів в Україні, передусім телевізійних та радіо;

· наявністю українських видань провідних російських газет та журналів, функціонуванням інформаційних агентств РФ;

· обмеженістю національної аудиторії, що може сприймати інформаційні продукти неросійськомовного звучання та друку.

Україна має низький рівень інтегрованості у світовий інформаційний простір. Навіть повідомлення європейських чи американських ЗМІ входять в український інформаційний простір переважно через російські ЗМІ після відповідного перекладу. Україна має інформаційне середовище, на яке впливи держави є мінімальними з позиції формування системного інформаційного простору. Безперечно, що держава в умовах демократичного суспільства не має домінувати в інформаційному просторі. Проте, вона не може собі дозволити бути витісненою на периферію інформаційних впливів, особливо за обставин, коли проти неї ведуться інформаційні війни чи кампанії психологічного тиску або ж створюються механізми зовнішнього управління через інформаційний простір.

Політичні впливи здійснюються як через інформаційний простір, так і через окремі аналітичні структури, що здійснюють свою діяльність опосередковано через медіа-простір. Мета цих політичних впливів – реалізація певної схеми зовнішнього управління процесами.

Г.Почепцов зазначає, що інтенсивні інформаційні впливи на країну протягом кількох місяців цілком в змозі привести до зміни влади в ній, причому населення може навіть не відчути існування зовнішнього управління цими процесами. Важливим при цьому є створення певного комунікативного резонансу, коли рівень впливу (події) багатократно менше результуючого інформаційного ефекту. Комунікативний резонанс дозволяє інформаційно охопити максимально можливу частку населення країни.

Яким чином можна протидіяти негативним інформаційним впливам, які набули характеру інформаційно-психологічної війни? Г. Почепцов відзначає „Інформаційна складова, впливаючи на громадську думку, формує процеси прийняття рішень. В результаті зрослої ролі мас-медіа виникла нова спеціалізація – спіндоктор, завданням якого стає зміна сприйняття події”. Виділяються п’ять основних типів роботи спіндокторінга:

1. Перед-спін: підготовка до події;

2. Після-спін: „наведення блиску” після події;

3. Торнадо-спін: термінове переведення інтересу аудиторії в іншу сферу;

4. Контроль кризи: менеджмент подій, що виходять з-під контролю;

5. Зменшення втрат: робота з подіями, що перебувають поза контролем з метою запобігання завданню подальшої шкоди.

73. Новітні комунікативні технології та поява мультимедійних ЗМІ

До середини ХХ ст. було закладено підґрунтя новітніх комунікаційних технологій. У результаті розвитку технологій друку, кіно, телебачення і радіомовлення,- знання, інформація, культура стали доступними найширшим верствам населення.

Слід зазначити, що нові технології дестабілізують статус - кво, викликаючи великомасштабну й часто дуже стрімку соціальну перебудову.

Нові медіа часто дають людям те, що вони хочуть, навіть якщо довгоочікувані наслідки можуть виявитися негативними. На відміну від звичайних медіа, вони не мають зв'язків з іншими традиційними соціальними інститутами, які відчувають відповідальність перед суспільством. Адаптація до нових медіа та їхньої специфіки часто підриває існуючі соціальні ролі та зв'язки. Мінлива медіаіндустрія змушує мінятися й інші суспільні інститути.

Характерною рисою кінця ХХ ст. стало прискорення процесу перетворення технологій у нові комунікативні системи. Щоб газета стала важливим засобом комунікації, після винаходу друкованого верстата повинно було пройти три сторіччя, тоді як від відкриття Герцом радіохвиль до початку регулярного мовлення США пройшло тільки тридцять три роки.

Розвиток інфо технологій розпочав нову еру масмедіа. Із часів винаходу друк верстата принципи роботи ЗМІ залишалися незмінними: інформація йшла від професійних медіавиробників до пасивних медіаспоживачів. Однак сучасні технології призвели до фундаментальних змін. Можливість легкого й швидкого доступу в Інтернет, поява соціальних мереж, так званих Web 2.0, в яких користувачі самі створюють контент, перетворює медіаспоживачів у медіавиробників.

Дослідники вважають, що, отримавши можливість вибирати та бути активним учасником створення контенту, люди перестають користуватися традиційними ЗМІ. Найбільших збитків мають при цьому газети.

І справді, широкомовні медіа (радіо й телебачення) здатні охопити велику аудиторію, однак можливості мовлення дуже обмежені економічними, політичними та технологічними обставинами.

Усе вищезазначене вимагає від медіакомпаній негайної реакції на зміну ситуації. При цьому деякі видання вже прислухалися до цієї поради. Так, британські газети об'єднали свої онлайн- і газетні редакції. Багато радіо- і телекомпанії вже надають в Інтернеті можливість перегляду будь-якої програми із мережі мовлення без прив'язки до конкретного часу.

Сучасний Інтернет реально сприяє інтеграції зусиль фахівців різних напрямів.

Розвиток мультимедійних технологій, нові можливості ство­рення та поширення медіаконтенту спричинили еволюцію тради­ційної інфраструктури культурних та медійних жанрів, що дозволило сучасним дослідникам говорити про ґенезу принципово нових форм мистецтва, що отримало назву цифрового, дигітального, муль­ти­ме­дійного, електронного. На думку багатьох дослідників, з поя­вою цифрових технологій та еволюцією медіаіндустрії людство вступило в епоху «кінця кінематографа» чи пост­те­ле­візійну еру.

У сукупності під новими медіа розуміють ті інформаційні про­дукти, які поєднують три основних напрями: комп’ютерні та інформаційно-комунікаційні технології — ІКТ; кому­нікаційні сис­теми та мережі; контент — цифровий інформаційний. За останні роки до цих трьох напрямів додалася конвергенція, що на сьогодні є рушійним чинником становлення но­вої медіаінфра­структури і взаємодії нових та традиційних ЗМІ. У цьому контексті конвергенція — це злиття, співпадіння в основних смислових точках центральних рушійних сил трансформації медіа­сектора: цифрових технологій, телекомунікацій та безпосередньо сфери ЗМІ, тобто активного інформаційного простору.

Серед найбільш наочних прикладів такої взаємодії — мобільний Інтернет, он-лайнові відеоігри, цифрове телебачення тощо. Таким чином, через посередництво сучасних інформаційних технологій (ТБ, ПК, телефон, факс тощо) різноманітними каналами користувачі отримують мультимедійний контент.

Адаптація традиційних ЗМІ до нових мульти­медійних та мережевих технологій йде повільно і з різною часткою успіху для різних засобів масової комунікації.

 

74. Формування стереотипів у процесі масової комунікації та проблема їх подолання

Поняття «стереотип» вперше введено в оборот відомим американським журналістом Волтером Ліппманом в 1922 році. У книзі «Громадська думка» він визначив стереотип, як спрощене, заздалегідь прийняте подання, що не випливає з власного досвіду людини.

На погляд В.Ліппмана, стереотипи спочатку виникають спонтанно, в силу «неминучої потреби в економії уваги». Вони сприяють формуванню традицій і звичок, роблять впливу на формування нового емпіричного досвіду.

Стереотип містить в собі оціночний елемент. На думку Ліппмана - стереотип нейтральний. Оціночний елемент виступає у вигляді установки, емоційного спілкування. Стереотип не тільки спрощення, він «надзвичайно заряджений почуттями». Оціночний елемент стереотипу завжди свідомо детермінований, оскільки він, висловлюючи почуття особистості, її систему цінностей, завжди співвіднесений з груповими почуттями і груповими діями. В кінцевому рахунку, стереотипи сприяють процесу тлумачення соціально-політичної єдності групи.

Більшість єдині в думці, що стереотипи можна «нав'язувати» через засоби масової інформації. При цьому формування стереотипу проходить три етапи, в результаті чого, складний об'єкт зводиться до схеми і добре відомим ознаками.

Однією з головних сторін вивчення стереотипів є проблема співвідношення стійкості і мінливості. Ряд дослідників (К. Макколі, К. стіт, М. Сегал).Однак практика показує, що стереотипи реагують на інформацію, особливо, на драматичні події.

Багато дослідників вказують на зв'язок стереотипів у свідомості людей із впливом ЗМІ, які формують ставлення до світу, на прив'язку певних принципів поведінки до тих місць життєдіяльності людини на які вказують ЗМІ.

В цілому завдання фахівців в галузі пропаганди зводиться не до створення в аудиторії нових потреб і потреб, а до пристосування налаштованих мас до своїх цілей.

Брак часу, а також необхідність забезпечення оперативності і максимального впливу на аудиторію призводить до того, що журналісти віддають перевагу видовищним або сенсаційним подіям. Люди отримують повідомлення, змушені трактувати їх з урахуванням звичних механізмів, політичних рішень. Спектакль, який інколи розігрують ЗМІ, підводить людей до пасивного сприйняття прихованої системи ідеологічного панування. Нерідко при побудові інформації використовуються дихотомія: «законний» - «незаконний». Така спрощена система не сприяє вироблення тонких позицій.