Право на свободу та особисту недоторканність

ст. 29

Кожна людина має право на свободу та

особисту недоторканність..

Ніхто не може бути заарештований або три-

матися під вартою інакше, як за вмотивова-

ним рішенням суду і тільки на підставах та в

порядку встановлених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти

злочинові чи його перепинити уповно-

важені на те законом органи можуть за-

стосувати тримання особи під вартою

як тимчасовий запобіжний захід, обґру-

нтованість якого протягом 72 годин має

бути перевірена судом. Затримана осо-

ба негайно звільняється, якщо протягом

72 годин з моменту затримання їй не

вручено вмотивованого рішення суду

про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому

має бути невідкладно повідомлено про мо-

тив арешту чи затримання, роз'яснено його

права та надано можливість з моменту за-

тримання захищати себе особисто та корис-

туватись правовою допомогою захисника.

Кожний затриманий має право в будь-

який час оскаржити в суді своє затри-

мання.

Про арешт або затримання має бути негайно

повідомлено родичів заарештованого чи за-

триманого.

Під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вар-

тою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересу-

вання в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні криміна-

льного правопорушення, інакше як на підставах та в порядку, передбаче-

них КПК.

Кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні

кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, пови-

нен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирі-

шення питання про законність та обґрунтованість його затримання, ін-

шого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа

негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту

затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про триман-

ня під вартою.

Про затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на ві-

льне пересування в інший спосіб, а також про її місце перебування має бу-

ти негайно повідомлено її близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб за

вибором цієї особи.

Кожен, хто понад строк, передбачений законодавством, тримається під

вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, повинен бути негайно

звільнений.

Затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне

пересування в інший спосіб, здійснене за відсутності підстав або з пору-

шенням порядку, передбаченого законом, тягне за собою відповідальність,

установлену законом.

©

Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з

будь-якої метою, інакше, як лише за добровільною згодою особи, яка ними

володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених

законом.

Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходить-

ся у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його

призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або

тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові

частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально при-

значені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим

володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка,

гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господар-

ського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у

володінні особи.

Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді

увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випад-

ках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім

переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому

випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний

невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про

проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке кло-

потання згідно з вимогами закону, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно

були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння

особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити

клопотання слідчого або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопо-

тання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопус-

тимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передба-

ченому КПК.

©

Під час кримінального провадження кожному гарантується таємниця

листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, ін-

ших форм спілкування.

Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового

рішення з метою виявити та запобігти тяжкому чи особливо тяжкому зло-

чину, встановити його обставини, особу, яка вчинила злочин, якщо іншими

способами неможливо досягти цієї мети.

Інформація, отримана внаслідок втручання у спілкування, не може бути

використана інакше як для вирішення завдань кримінального провадження.

Ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали

слідчого судді, за винятком випадків проведення негласної слідчої чи роз-

шукової дії до постановлення ухвали слідчого судді, передбачених КПК.

Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов'язаний зверну-

тися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у приватне

спілкування в порядку, передбаченому КПК, якщо будь-яка слідча (розшу-

кова) дія включатиме таке втручання.

У разі постановлення слідчим суддею ухвали про відмову у втручанні в

приватне спілкування нове клопотання може бути подане прокурором, слі-

дчим лише з новими відомостями.

Спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї осо-

би до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв'язку будь-якого

типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберіга-

ється за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкуван-

ня можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб.

Відповідно до ст. 258 КПК втручанням у приватне спілкування є доступ

до змісту спілкування за умов, коли учасники спілкування мають достатні

підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами втручання в

приватне спілкування є:

1) аудіо-, відеоконтроль особи;

2) арешт, огляд і виїмка кореспонденції;

3) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;

4) зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Втручання у приватне спілкування захисника, священнослужителя з пі-

дозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонене.

Б. Принципи, закріплені у КПК

©

©

©

©

©

Розумність строків

Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або проце-

суальне рішення повинні бути виконані або прийняті у розумні строки.

Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконан-

ня процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки

не можуть перевищувати передбачені КПК строки виконання окремих

процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує

прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до

його компетенції), а судового провадження — суд.

Складність кримінального провадження визначається з урахуванням кі-

лькості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень,

щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних

дій, необхідних для здійснення досудового розслідування.

Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, не-

повнолітньої особи повинно бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді

першочергово.

Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк

або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне

провадження щодо нього було закрите.

Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення

до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладають-

ся обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального

провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж

ті, що передбачені КПК.

< Ніорішй конспект № 3. Суд, сторони та інші