Техніка проведення глюкозотолерантного теста (ГТТ).

Оснащення	1. Стерильні лоток, голка Дженера, пінцет в дезрозчині, ватні кульки, марлеві серветки, бікс зі стерильним матеріалом та інструментарієм. 2. Окуляри. 3. Етиловий спирт 70%. 4. Стерильні гумові рукавички, маска, фартух, рушник, клейонка. 5. Штатив з пробірками. 6. Лоток для використаного матеріалу. 7. Тонометр, фонендоскоп, аптечка "АНТИСНІД", протишоковий набір. 8. Направлення в лабораторію. 9. Емкості з дезрозчинами.
Підготовка пацієнта	1. Попередьте хворого/пацієнта про проведення дослідження, поясніть про необхідність проведення процедури натще (попередній прийом їжі рекомендують за 12 годин до дослідження), отримайте згоду на її проведення.
Підготовка медсестри	1. Вимийте руки 2 рази під проточною водою з милом, висушіть, обробіть руки спиртом. 2. Приготуйте необхідне оснащення для проведення процедури. 3. Одягніть стерильні гумові рукавички, маску, окуляри, фартух.
Послідовність виконання	1. Посадіть пацієнта на стілець, заспокойте його, руку розташуйте вільно на столі для проведення дослідження долонею догори. 2. Візьміть кров із пальця для дослідження - кінцеву фалангу третього або четвертого пальця ретельно обробіть двома ватними тампонами, змоченими у розчині спирту з ефіром (щоб крапля крові не розпливалась); - затисніть кінцеву фалангу обробленого пальця першим та другим пальцями лівої руки дослідника; - зробіть прокол стерильною голкою чи пером-скаріфікатором Дженера трохи збоку м’якоті пальця (там, де капілярна мережа густіша) на глибину 1-2 мм; - зніміть першу краплю крові ватним тампоном; - місце проколу обробіть розчином спирту чи йоду, притискаючи ватну кульку до ранки на протязі 5 хвилин. 3. Визначте рівень глюкози у крові. 4. Дайте пацієнтові випити 50 г глюкози, розчиненої у 200-250 мл води. 5. На протязі 3 годин після цукрового навантаження кожні 30 хвилин беріть кров із пальця та вимірюйте рівень глюкози. При проведенні двократного цукрового навантаження пацієнту дають дві порції глюкози із інтервалом у 1 годину. 6. Зніміть рукавички, вимийте руки. 7. Продезінфікуйте використане обладнання. 8. Зробіть відмітку у листку призначень про виконання процедури.

Примітка. У здорової людини через годину після цукрового навантаження спостерігається збільшення концентрації глюкози в крові, яке через годину досягає максимального рівня, не перевищуючого „цукровий поріг” (9,0-10,0 ммоль/л); через 2 години після цукрового навантаження рівень глюкози знижується до норми.. У нормі цукор крові складає 4,44-6,66 ммоль/л; через годину після цукрового навантаження до 8,8 ммоль/л за методом Хагедорна-Йєнсена. Норма глюкози в крові 3,33-5,55 ммоль/л.

Якщо у хворого є порушення всмоктування у шлунку, треба досліджувати цукрову криву шляхом в/в введення глюкози

Техніка узяття крові для бактеріологічного дослідження.

Оснащення	Стерильний шприц 10мл – для дорослих, 5мл – для дітей, голки, ватні кульки, джгут, валик під передпліччя, обтягнений клейонкою, 70% спирт; спиртівка, флакон із живильним середовищем, сірники, захисні окуляри та рукавички, рушник.
Підготовка медсестри	1. Приготуйте все необхідне оснащення для проведення процедури. 2. Вимийте та висушіть руки. 3. Одягніть стерильні гумові рукавички.
Заповнення медичної документації	Оформляють направлення за формою 204/о, позначають флакон. Якщо хворий приймав антибіотики, потрібно сказати назву препарату, дозу, час приймання.
Послідовність виконання	1. Хворий лежить на спині, голова повернута в бік, протилежний руці, з якої беруть кров. Під ліктьовий суглоб підкладають валик. При взятті крові рука має бути максимально розігнутою в ліктьовому суглобі. 2. Надягають маску, захисні окуляри та рукавички. Узяття крові і посів здійснюють 2 особи: одна обробляє шкіру хворого на місці венепункції, виконує пункцію вени та взяття крові, друга – над полум’ям спиртівки відкриває пробки флаконів, підставляє флакони із середовищем під струмінь крові зі шприца або системи, фламбує шийки і пробки флаконів, закриває їх. 3. На шприц надягають голку, при цьому ні в якому разі не допустимий зворотній рух поршнем. 4. За 1-2 хв до маніпуляції на нижню третину плеча накладають джгут (на попередньо накладений рушник), контролюючи збереження пульсу в місці його визначення. Хворий кілька разів стискає та розтискає кулак. Визначають якість ліктьової вени: глибину її пролягання, калібр, рухомість, наповнення, еластичність. Шкіру ліктьового згину двічі протирають спиртом протягом 30 с, спіралеподібними рухами в напрямку від центру венепункції до периферії. 5. Вену вказівним пальцем фіксують донизу по її ходу. 6. Тримаючи шприц таким чином, щоб вказівний палець підтримував голку (зріз голки повернутий догори), проколюють шкіру біля вени. Паралельно шкірі під гострим кутом проколюють стінку вени. Залежно від якості судини голку у вену можна ввести й одно моментно, при цьому спостерігається відчуття потрапляння в порожнину. 7. Поршень шприца дещо відтягують на себе. Якщо в шприці з’явиться кров, то голка розташована у вені. 8. Набирають у шприц кров – 10-15 мл у дорослих, 5 мл – у дітей. 9. На місце введення голки накладають ватну кульку, просякнуту спиртом. Хворий розтискає кулак. Джгут знімають. Швидким рухом забирають голку з вени. Руку хворого на 5 хв згинають у ліктьовому суглобі, притискаючи залишену кульку зі спиртом до шкіри в місці проколювання. 10. Після видалення голки з вени її знімають стерильним пінцетом та кладуть у нестерильну ємкість, а канюлю шприца обпалюють над полум’ям спиртівки. Флакон із живильним середовищем відкривають над полум’ям спиртівки та обпалюють його горловину. Переливання крові зі шприца у флакон із живильним середовищем (у співвідношенні 1:10) проводять над полум’ям спиртівки. Перед закриттям краї флакона та стерильну частину корка повторно обпалюють та закривають над спиртівкою.
	11. Матеріал транспортують у лабораторію з дотриманням правил асептики та біологічної безпеки при роботі з інфекційним матеріалом (ДСП 9.9.5.-080-2002)

 

Примітка:

а) щоб підвищити ефективність бактеріологічного дослідження крові та отримати достовірніші результати, рекомендують (за відсутності протипоказань) за 15-20 хв до взяття крові ввести хворому підшкірно 1 мл 0,1% розчину адреналіну, що сприяє скороченню селезінки й виходу в кров’яне русло збудників;

б) узяття крові можна здійснювати також за допомогою безпечних вакуумних пристроїв, які дають змогу зібрати кров безпосередньо в закупорені пробірки/пляшки для транспортування та/або культивування.

Техніка взяття крові на мазок і велику (товсту) краплю крові для паразитоскопії.

Оснащення	Стерильні скарифікатори, предметні скельця, скельця зі шліфованими краями, спирт етиловий 70%, ефір, стерильна гігроскопічна вата.
Підготовка медсестри	1. Приготуйте все необхідне оснащення для проведення процедури. 2. Вимийте та висушіть руки. 3. Одягніть стерильні гумові рукавички.
Послідовність виконання	1.Шкіру в місці нігтьової фаланги III або IV пальця обробляють спиртом, а потім ефіром для швидшого висушування. 2. Стерильним скарифікатором проколюють шкіру нігтьової фаланги перпендикулярно дактилоскопічним лініям пальця. Проколювати краще не посередині подушечки фаланги, а трохи збоку. першу краплю крові збирають стерильною ватою, до другої краплі, не торкаючись шкіри пальця, прикладають знежирене предметне скельце так, щоб крапля розташовувалась на відстані 1,5-2 см від вузького краю предметного скельця. Потім скельце перевертають краплею догори і виготовляють мазок.
Виготовлення мазка крові	Предметне скельце, на якому міститься крапля крові, кладуть на горизонтальну поверхню, фіксуючи його лівою рукою, а правою пересувають до краплі із протилежного кінця предметного скельця предметне скельце зі шліфованими краями та обламаними кутами і під кутом 45º торкаються краплі крові. Після того як кров розтеклася в гострому куті між краєм скельця зі шліфованими краями та предметним скельцем, швидким рухом проводять шліфованим скельцем по предметному скельцю у зворотному напрямку та отримують мазок крові. Готувати мазок потрібно швидко, щоб кров не встигла згорнутися. Мазок має бути тонким, розміщуватися в середній частині предметного скельця, не торкаючись бічних країв і не доходячи до кінця скельця (уражені еритроцити, як правило, містяться в кінці та по краях мазка).
Виготовлення великої (товстої) краплі крові	Палець хворого повертають проколом донизу і до виступної краплі крові торкаються предметним скельцем. На скельце беруть 2-3 краплі крові на невеликій відстані одна від одної, після чого голкою або кутом іншого предметного скельця кров обережно розмащують, щоб отримати коло діаметром 1 см. Шар крові не повинен бути дуже товстим, інакше він при висиханні перетворюється на кірочку і легко відокремлюється від предметного скельця. Готовий препарат висушують у горизонтальному положенні. Можна прискорити висихання препарату, якщо помістити його в термостат за температури 30-35ºС. Ефективнішим є нанесення товстої краплі крові на вологий товстий мазок крові. У цьому разі крапля крові самостійно розтікається у вигляді правильного круга та щільніше утримується на предметному скельці, ніж крапля, нанесена на чисте скельце.