Бактеріологічного дослідження калу

Оснащення	1. Стерильна дротяна петля, ватний тампон, щільно намотаний на металеву петлю, стерильна пробірка з консервантом. 2. Гумові рукавички, маска, фартух. 3. Направлення до лабораторії.
Підготовка пацієнта	1. Попередьте хворого/пацієнта про проведення дослідження, поясніть хід проведення процедури, отримайте згоду на її проведення. 2. Проінформуйте хворого/пацієнта про дотримання правил підготовки до дослідження: за 2-3 дні до проведення дослідження заборонено вживання антибіотиків.
Підготовка медсестри	1. Підготуйте необхідне оснащення для проведення процедури. 2. Вимийте руки, одягніть гумові рукавички, маску, фартух.
Послідовність виконання	1. Запропонуйте хворому/пацієнту лягти на бік, ноги зігнути у колінних суглобах та привести до живота. 2. Лівою рукою розведіть сідниці хворого/пацієнта, правою рукою обережно введіть у анальний отвір дротяну петлю із ватним тампоном на глибину 8-10 см, намагаючись при цьому зняти зі стінки кишки шматок калу. 3. Обережно вилучіть дротяну петлю із анального отвору. 4. При необхідності збирання калу можливе у продезінфікований посуд (наприклад, судно) із подальшим вилученням матеріалу для дослідження стерильною дротяною петлею із декількох місць, не торкаючись стінок посуду. 5. Не торкаючись зовнішніх стінок пробірки опустіть петлю у маркіровану пробірку. 6. Відправте пробірку до бактеріологічної лабораторії. 7. Зніміть гумові рукавички, маску, фартух, вимийте руки. 8. Повідомте пацієнта про термін визначення результатів дослідження. 9. Зробіть відмітку у листку призначень про виконання процедури.

Примітка. Тяжкохворим збирання калу поводиться у ліжку, вони оправляються у судно; у цьому випадку медсестра повинна слідкувати, щоб туди не потрапила сеча.

Посіви слід робити негайно після взяття проби; якщо неможливо негайно провести посів калу, пробу вміщують у посуд, що містить стерильну консервуючу рідину.

Техніка узяття матеріалу з бубону (везикул, пустул, карбункула) при чумі.

Оснащення	Стерильні ватні тампони, шприци 5 мл, голки із широким діаметром, стерильний м’ясопептонний бульйон (pH 7,2), спирт етиловий, розчин йоду, лейкопластир, дезрозчин, серветки, олівець, ємкість для транспортування матеріалу.
Умови взяття матеріалу	Матеріал для дослідження слід збирати до початку специфічного лікування (антибіотиками) стерильними інструментами в стерильний посуд.
Підготовка медсестри	Узяття матеріалу проводять у протичумному костюмі І типу.
Послідовність виконання	1. Шкіру на місці проколювання обробляють спиртом, змащують розчином йоду, знову протирають спиртом. Пальцем лівої руки бубон фіксують до м’яза кістки, адже під тиском голки бубон може зануритися всередину. 2. Голку із широким діаметром уводять із таким розрахунком, щоб досягти центральної частини бубону, після чого, дещо відтягнувши поршень шприца, повільно його витягують. Оскільки ексудат у чумному бубоні міститься між шарами щільної тканини, кількість його незначна і часто заповнює лише простір у голці. Після виймання голки з бубону через неї набирають у шприц 0,5 мл стерильного м’ясопептонного бульйону (pH 7,2), весь вміст вміщують у стерильну пробірку і закривають гумовим корком. Якщо неможливо отримати матеріал із бубону, уводять у товщу бубону 0,3 мл стерильного ізотонічного розчину натрію хлориду, а після тим самим шприцом виймають його і вміщують у стерильну пробірку. При прориві бубону матеріал забирають із периферійної щільної частини, як зазначено вище, і окремо – виділення. Обидві проби досліджують окремо. 3. Пунктат переносять у стерильну пробірку, ретельно закривають притертим корком та відправляють у лабораторію.

Примітка: за підозри на легеневу чуму мокротиння збирають у стерильні широкогорлі банки з притертими корками або кришками, що закручуються. За відсутності мокротиння, матеріал збирають ватним тампоном із ротової частини глотки.

При всіх формах чуми беруть кров із вени в кількості 10 мл, засіваючи одразу 5 мл у 50 мл м’ясопептонного бульйону (pH 7,2). Решту крові використовують для посіву на агар і зараження біопробних тварин, проведення серологічних реакцій.

Пакування і транспортування матеріалу в лабораторію:

Кожну пробірку, флакон або інший посуд ретельно закривають притертими корками. Зовнішні стінки ємкості з матеріалом ретельно обтирають дезрозчином. Потім пробірки і банки заклеюють лейкопластиром і кожну пробірку чи банку окремо поміщають у поліетиленовий пакет і щільно зав’язують. Пробірки вкладають у металевий пенал, край між кришкою і пеналом заклеюють лейкопластиром. Пенал загортають у целофан і поміщають у бікс або металеву скриньку. Кожну банку замотують окремо в марлю і також поміщають у бікс або металеву скриньку, які запечатують особистою печаткою лікаря і з посильним відправляють у лабораторію. До посилки додається супровідний документ, у якому вказують ПІБ та вік хворого, діагноз, дату захворювання, час відбору матеріалу, характер матеріалу, приймання антибіотиків, інше специфічне лікування, а також ПІБ, посаду медпрацівника, який збирав матеріал.

Транспортують матеріал до лабораторії на службовому транспорті.

Загальні вимоги до відбору, пакування і транспорту- вання матеріалу для лабораторного дослідження.

 

1. Перед узяттям матеріалу потрібно підготувати хворого до процедури.

 

2. При відборі матеріалу слід дотримувати правил асептики, щоб запобігти забрудненню

навколишнього середовища мікрофлорою.

 

3. Матеріал відбирають до початку антибактеріальної терапії або через певний термін, до статній для його елімінації з організму. Якщо матеріал було відібрано на тлі проведення антибактеріальної терапії, про це слід зазначити в направленні до лабораторії.

 

4. Відбір матеріалу для дослідження бажано здійснювати в період найвищого вмісту в ньому збудників захворювання (кров у період гарячки, фекалії у період діареї тощо).

 

5. Для запобігання інфікуванню медичний працівник повинен суворо дотримувати відповідних вимог протиепідемічного режиму при роботі зі збудниками інфекційних захворювань.

 

6. Терміни відбору матеріалу мають відповідати патогенезу інфекції. циклічному розвитку збудника захворювання, деяким іншим умовам.

 

7. Відповідальність за правильне оформлення первинних направлень, підготовку та якість матеріалу несуть медичні працівники лікувального закладу, які проводять медичний огляд і здійснюють первинне взяття матеріалу для дослідження.