Напрямки соціальної роботи з профілактики наркоманії серед підлітків

Профілактика наркоманії – сукупність заходів політичного, економічного, правового, соціального, медичного, педагогічного, культурного, фізкультурно-спортивного та іншого характеру, спрямованих на попередження виникнення та поширення наркоманії.

Як показує світова практика, вилікувати від наркоманії вдається не більше 2 – 3 відсотків хворих.

На державному рівні проблема наркоманії розробляється в основному в контексті боротьби з незаконним обігом наркотиків, організації просвіти населення з точки зору юридичної відповідальності та медичного аспекту захворювань; спрямована на встановлення суворого контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, на поступове скорочення числа хворих на наркоманію, а також на скорочення кількості правопорушень, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин.

Величезну роль можуть зіграти і засоби масової інформації, які значною мірою формують громадську думку. На жаль, соціальна реклама у нас, на відміну від західних країн, досі в дивину. Тільки останнім часом влада та засоби масової інформації стали використовувати ролики, присвячені антинаркотичної пропаганди. Антинаркотична пропаганда - пропаганда здорового способу життя, в тому числі фізичної культури і спорту, спрямована на формування в суспільстві негативного ставлення до наркоманії.

Існуюча система наркотичної допомоги орієнтована, насамперед, на допомогу особам вже страждають хімічною залежністю і недостатньо ефективна для надання допомоги споживачам наркотиків на етапі початку захворювання.

Профілактика наркоманії в загальному вигляді являє собою комплекс заходів, спрямованих на запобігання проблем, пов'язаних з вживанням наркотичних речовин. Це нестроге визначення призводить до того, що профілактична робота може мати різні цілі, наприклад, зведення до мінімуму ефектів використання незаконних наркотиків або нарковмісних засобів.

Профілактику можна розглядати як особливий вид діяльності, інтегруючий наступні галузі знань: медицину, педагогіку, психологію, соціологію, інформаційні технології. У дослідженні проблеми профілактики наркоманії можна виділити ряд етапів.

На першому етапі – вивчалися соціальні причини наркоманії та алкоголізму, побутові та соціально-гігієнічні аспекти проблеми, виявлялася зв'язок відхилень з іншими формами девіантної поведінки. Були розроблені методики обстеження, шляхи і способи лікування та профілактики. Створений Інститут соціальної гігієни здійснював координацію досліджень і розробляв проекти профілактичної роботи, основними напрямками якої були санітарна освіта і проведення масових заходів.

На другому етапі – дослідження були припинені, оскільки тема соціальних відхилень перейшла в розряд заборонених.

На третьому етапі – в силу ряду причин нею займалися в основному вузькі фахівці – психіатри, наркологи, юристи.

Четвертий етап (перебудовний період) ознаменувався різким сплеском інтересу до проблем девіантної поведінки, проте дослідження не завжди були підкріплені методологічним аналізом девіації як соціального феномена.

Сьогодні є сенс говорити про початок п'ятого етапу. Профілактика дитячої, підліткової і юнацької наркоманії стає одним з найважливіших завдань суспільства.

Найбільш зручним місцем для профілактичної роботи є школа, де здійснюється цілеспрямоване і систематичне навчання протягом ряду років. Типові, а іноді створювані спеціально для даної школи профілактичні програми включаються в навчальний план.

Для більшості дітей школа є основним місцем проведення часу і середовищем, визначає їх подальшу долю. Загальноосвітні заклади мають унікальну можливість при тісній взаємодії з сім'єю, громадськістю, владними та силовими структурами розширити виховний простір школи і проводити розробку та впровадження комплексного антинаркотичного виховання. Необхідна така організація педагогічного процесу, коли за допомогою антинаркотичного виховання у майбутнього покоління формується культура адекватного соціальним нормам поведінки та здорового способу життя.

Вчителі, психологи, соціальні педагоги можуть грати в профілактичній роботі вирішальну роль. Головна педагогічна мета – сформувати психологічний імунітет, тобто викликати у підлітка негативне ставлення до наркотиків. У більш ранньому віці – на рівні «добре – погано», а в старшому – пояснити згубні механізми дії наркотиків.

Педагогічна профілактика запобігає початок вживання наркотиків, повторюване вживання на початковій стадії (адиктивна поведінка, то е залежність), негативний вплив наркотичних речовин на розвиток особистості і на сам процес життєдіяльності учнівського колективу.

Метою педагогічної профілактики є створення в освітньому середовищі ситуації, що перешкоджає розвитку зловживання наркотиками; формування стратегії ведення здорового способу життя; виховання особистості, здатної до аналізу своїх вчинків, що має критичне мислення, навички конструктивної взаємодії і опору груповому тиску.

Відповідно до класифікації ВООЗ, профілактику прийнято розділяти на первинну, вторинну і третинну.

Первинна профілактика спрямована на попередження виникнення хвороби. У підліткової наркології вона включає заходи боротьби зі зловживанням алкоголем, наркотиками та іншими токсичними речовинами – по суті справи, боротьбу з адиктивних поведінкою у підлітків.

В учня формуються навички ефективного спілкування та оцінки проблемної ситуації, прийняття рішення; посилення особистісних ресурсів, що перешкоджають розвитку саморуйнується поведінки; навички захисту свого «Я» та вміння говорити «Ні». Програми первинної профілактики включають антинаркотичну пропаганду, долучення до посильної праці, організацію здорового дозвілля, залучення молоді в суспільно корисну діяльність, заняття спортом, мистецтвом, туризмом і т. д.

Найбільш доцільно проводити первинну антинаркотичну профілактику в школах відповідно до затверджених програм. Але в силу специфічності предмета багато педагогів відчувають труднощі у виборі тактики проведення профілактичних занять. Тому заняття з профілактики всіх форм наркоманії повинні проводити спеціально підготовлені педагоги.

Завдання первинної профілактики:

1) Створення шкіл, вільних від психоактивних речовин (зміна шкільної політиці по відношенню до алкоголю, наркотиків і тютюновим виробам; впровадження позитивної профілактики в шкільні уроки, наявність посібників з профілактики та включення уроків у шкільний розклад; створення груп самодопомоги учнів; програми для підготовки шкільних лідерів серед учнів та батьків);

2) Виявлення групи ризику (за спеціально розробленими методичними рекомендаціями);

3) Робота з батьками (дати батькам необхідну інформацію з проблеми, що сприяє ефективному соціально-підтримувати і розвивати поведінці; виявити батьків, які потребують професійної медико-психологічної допомоги; надати допомогу в усвідомленні власних сімейних і соціальних ресурсів);

4) Робота з педагогічним колективом (підготовка фахівців, здатних проводити уроки з позитивної профілактики в школах і з виявлення групи ризику).

Вторинна профілактика передбачає заходи, призначені для того, щоб затримати розвиток хвороби, сюди відносять не стільки ранню діагностику і своєчасне лікування, скільки сукупність заходів для запобігання рецидивів після лікування раннього алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, включаючи протирецидивне лікування.

Вторинна профілактика має справу вже з почався зловживанням. Основний принцип на цьому етапі – раннє виявлення даної «групи ризику», надання адекватної психолого-педагогічної допомоги, направлення до фахівців. Об'єктом цієї форми профілактики є молоді люди, підлітки і діти, початківці вживати тютюнові вироби, алкоголь, наркотичні та токсикоманические кошти, а також особи з високим ступенем ризику прилучення до споживання будь-яких психоактивних речовин (ПАР). Мета вторинної профілактики – раннє виявлення почали вживати ПАР та допомогу потенційним алкоголікам, наркоманам і токсикоманам щоб уникнути виникнення у них психічної та фізичної залежності від інтоксикантів. У цих випадках потрібно цілеспрямоване, найчастіше спільна робота кваліфікованих фахівців – лікарів, психологів, педагогів з метою активізації вольових ресурсів підлітків, молодих людей, а іноді і дітей, які зловживають тим чи іншим видом ПАР. Головне завдання вторинної профілактики – не спізнитися з прийняттям оздоровчих заходів, тобто попередити формування стійкої залежності від прийнятого інтоксиканта.

Завдання вторинної профілактики:

1) Робота з дітьми груп ризику (виявлення патології, лікування та спостереження у фахівців; створення програм для роботи з ними);

2) Створення центру реабілітації, де всі методи психотерапевтичної роботи спрямовані на соціалізацію та адаптацію (тренінги підвищення самооцінки, впевненості в собі, зняття напруги і т. д.);

3) Робота з батьками даної групи (лекційні та практичні заняття надають професійну медико-психологічну та психотерапевтичну допомогу нужденним батькам; створення груп взаємодопомоги, навчання навичкам соціально-підтримуючого і розвиваючого поведінки в сім'ї і взаєминах з дітьми).

Третинна форма профілактики полягає в лікуванні людей, повністю залежних від наркотиків (залежність на соціальному, психічному і фізичному рівнях). Це надання допомоги людям, що страждають алкоголізмом і наркоманією. Вона включає в себе діагностичні, лікувальні та реабілітаційні заходи. Її мета – попередження подальшого розпаду особистості і підтримання дієздатності людини. У цьому випадку мова йде вже про трудноизлечимой хвороби, що потребує серйозного лікування, успіх якого найбільш вірогідний лише при дуже твердий намір хворого побороти свою недугу.

Підліток потрапляє в поле зору фахівців, як правило, з уже сформованим захворюванням, коли проявилися всі трагічні наслідки вживання наркотичних засобів та допомога малоефективна.

Завдання третинної профілактики:

1) Формування реабілітаційного середовища (реалізація реабілітаційних програм, що включають психотерапевтичні, психологічні, соціальні та духовні методики);

2) Створення груп взаємодопомоги;

3) Взаємодія з групами «Анонімні алкоголіки» і «Анонімні наркомани».

Третинна профілактика – прерогатива медиків і близьких хворому людей. У більшості випадків у сформувалися алкоголіків і наркоманів не вистачає сил і мужності самостійно подолати залежність, боротися зі своїм падінням. Щоб повернутися до життя, від якої вони хотіли втекти за допомогою наркотиків, їм необхідна допомога друзів і рідних, які усвідомлюють, що силою цю хворобу не здолати. Потрібні такт, довіру, прихильність, створення у хворого відчуття безпеки і самостійності, а також впевненості в тому, що його люблять.

При первинній профілактиці ефективність впливу становить 60 – 70%, при вторинної – 30 – 40%, при третинної – 3 – 5 %.

Основними напрямками профілактики наркоманії та попередження наркозлочинності є:

◦ Своєчасне виявлення причин і умов, що сприяють поширенню наркоманії та наркозлочинності, організація та реалізація заходів щодо їх усунення або мінімізації;

◦ Формування в суспільстві негативного ставлення до наркоманії і пов'язаним з нею правопорушень;

◦ Антинаркотична пропаганда і реклама, протидія фактам пропаганди та незаконної реклами наркотиків;

◦ Психолого-педагогічна та медична діагностика наркотичного поведінки та своєчасне виявлення незаконних споживачів наркотиків та осіб, схильних до їх споживання;

◦ Підвищення рівня обізнаності населення про негативні наслідки немедичного споживання наркотиків і відповідальності за участь у незаконному обігу наркотиків;

◦ Вивчення та впровадження в практику найбільш ефективних видів і напрямків профілактичної роботи, заснованих на вітчизняному та зарубіжному досвіді організації профілактики наркоманії та попередження наркозлочинності;

◦ Створення умов і формування мотивації на лікування в осіб, хворих на наркоманію, підвищення ефективності та доступності соціально-медичної допомоги.

Наркоманія (токсикоманія) – це різко виражений потяг до однієї чи декількох речовин синтетичного або рослинного походження, що збуджують центральну нервову систему. Наркоман (токсикоман) – це тяжкохвора людина, хвороба якої виникла виключно з його власної вини. Характерний зовнішній вигляд наркомана такий: шкіра сірого кольору, м'язи в'ялі, вираз обличчя байдужий, іноді тупий, мова сповільнена, хода невпевнена, погляд незвичний.

Розплата за таке задоволення настає дуже швидко. Чим молодша людина, тим перебіг хвороби страшніший. Страждає не лише психіка, але і серцево-судинна та нервова системи, нирки, печінка й інші життєво важливі органи. Хронічні отруєння наркотиками швидко призводять до інвалідності та смерті у молодому віці.

Безвинно покараними стають діти наркоманів: нерідко вони народжуються з фізичними та психічними вадами. Деякі – із природженою пристрастю до наркотиків.

Наркоманія калічить особистість людини, змінює її характер. Наркомани (токсикомани) стають егоїстичними, черствими, підозрілими, емоційно нестійкими (неврівноваженість і раздротування змінюються станом байдужості до всього). У них гіршають пам'ять, розумові здібності аж до недоумства та інвалідності. Наркомани погано уживаються та йдуть на контакт з оточенням, особливо близьким. Вони дивляться на людей як на своїх потенційних ворогів. Страждають самі, примушують страждати близьких, стають небезпечними для суспільства.

Наркомани (токсикомани) постійно залучають до свого кола морально нестійких підлітків, пропонують їм наркотики. Кожний наркоман – це потенційний розповсюджувач «інфекції», що і робить його соціально небезпечним.

У разі відсутності наркотика в залежної від нього людини наступає стан наркотичного голоду – абстиненції. У цьому стані, добуваючи чергову дозу, вони здатні на будь-який злочин (крадіжка, вбивство). У період наркотичного голоду наркомани стають нервовими, порушується сон, апетит, з'являється біль у суглобах і м'язах, неспокій, почуття незадоволення, напруги.

Попередити це захворювання легше, ніж лікувати. Лікування більш ефективне лише за умови раннього звертання до лікаря-нарколога. Практика показує, що самостійно ні батьки, ні педагоги, ні вихователі не можуть допомогти наркоману позбавитися цього недугу.

Кожен із нас повинен знати, що для підвищення ефективності боротьби з наркоманією одного бажання замало – необхідні спеціальні знання, тому варто звернутися до лікаря-нарколога.

2.8.3. Проблеми зловживання алкогольних напоїв

Алкоголь – етиловий спирт (етанол, хімічна формула С2Н5ОН) є безбарвною летючої рідиною, легко займистою і з характерним запахом і пекучим смаком.

Молекула спирту невелика і легко всмоктується в кров. Всмоктування починається вже в слизовій оболонці рота, близько 20% всмоктується слизової шлунка, а основна частина алкоголю поглинається в тонкому кишечнику. Етанол легко проникає через клітинні мембрани всіх тканин, але концентрація його знаходиться в прямій залежності від вмісту в них води. Тому, наприклад, концентрація алкоголю в тканини головного мозку в 1,5 – 2 рази вище, ніж в інших тканинах. Досить висока його концентрація і в печінці, оскільки вона активно поглинає і нейтралізує будь-які речовини, що знаходяться в крові та перевищує норму концентрації.

Після одноразового введення етанол окислюється з постійною швидкістю 85–100 мг / кг на годину. При частому його застосуванні швидкість окислення зростає внаслідок підвищення активності алкогольдегідрогенази, з чим і пов'язане підвищення толерантності на першій стадії алкоголізму.

Алкоголь належить до речовин, які надають шкідливий вплив практично на всі системи організму людини. Зрозуміло, що особливо небезпечно його дія для зростаючого, ще не сформованого організму: він гальмує ріст, затримує розвиток психічних і статевих функцій і м'язів, відбивається на зовнішньому вигляді людини і т. д. Становище ускладнюється тим, що чутливість організму, що росте до алкоголю набагато вище, ніж у дорослого, тому іноді навіть 100 г вина буває достатньо, щоб у нього виникло сильне алкогольне сп'яніння. Стійке ж пристрасть до алкоголю – алкоголізм – у підлітка розвивається в 5 – 10 разів швидше, ніж у дорослої людини. Якщо ж врахувати незворотність наступаючих при алкоголізмі в організмі людини змін, то це означає, що став алкоголіком підліток залишається неповноцінним щодо здоров'я людиною практично на все життя. Він ще може повернутися до нормальної трудової, сімейної або соціальної діяльності, але повністю реалізувати відпущені йому природою можливості вже не зможе.