Розвиток дитини від новонародженя до 3 років

Період новонародженості. До періоду новонародженості відносять час від народження дитини до моменту відпадання у неї пуповини (у середньому це близько двох тижнів). Різка зміна умов життя (позаутробне існування) примушує організм дитини пристосовуватися до абсолютно нових і постійно змінних чинників зовнішнього середовища. Це відбивається на функціях багатьох органів і систем новонародженого, іноді викликає їх відхилення від норми. У перші 2–4 дні у новонародженого спостерігають такі явища, як утрату ваги (на 6–10% від ваги під час народження), жовтянисте забарвлення шкіри, пов'язане з тимчасовою недостатністю діяльності печінки та посиленим розпадом еритроцитів, гіперемію (почервоніння шкіри, супроводжуване іноді її лущенням), недостатню терморегуляцію (температура тіла легко змінюється у разі зміни температури повітря), у результаті цього дитина легко перегрівається або переохолоджується. До кінця 1-го – початку 2-го тижня за нормальних умов харчування та догляду за новонародженим більшість порушень майже повністю зникає.

Дефекти внутрішньоутробного розвитку (недоношеність, природжена потворність, пороки серця) або родові травми (внутрішньочерепні крововиливи, родові пухлини, переломи кісток), або спадкові хвороби (гемофілія, розумова відсталість і т. д.) зумовлюють захворювання дітей у цьому періоді розвитку.Материнське молоко у цей період є основною та єдиною повноцінною їжею, що забезпечує нормальний розвиток дитини. Період новонародженості можна вважати закінченим, коли вага дитини нормалізується, пупкова рана загоюється, зникнає жовтянисте забарвлення шкіри.

Грудний вік. Після закінчення періоду новонародженості у немовляти помітно пришвидшується інтенсивний темп росту та розвитку, який у жодному іншому віці не буває таким значним. Протягом першого року вага тіла дитини збільшується на 200%, а зріст – на 50%. Особливо значне збільшення ваги та росту дитини спостерігають у першу половину року (щомісячне збільшення ваги становить 600 г, а росту– 2,5–3 см).

Для забезпечення посиленого росту та розвитку дітям у 1-й рік життя потрібно більше їжі (відносно до 1 кг ваги), ніж старшим дітям або дорослим. Разом із цим травний тракт у цьому віці недостатньо розвинений, і у разі щонайменшої зміни режиму харчування або зниження чи зменшення кількості їжі у дітей можуть виникнути як гострі, так і хронічні розлади травлення, авітамінози, аномалії конституції розвитку (неправильна реакція організму на нормальні умови життя та харчування), що виявляються найчастіше у вигляді ексудативного діатезу. Материнське молоко у перші 4–5 місяців життя дитини є основною їжею.

Тканини у грудних дітей тонкі та ніжні, не досить розвинені еластичні (пружні) волокна, унаслідок цього вони легкоуразливі. Разом із тим через наявність у тканинах малої дитини великої кількості молодих клітинних елементів і кровоносних судин, що добре живлять їх, будь-яке ушкодження тіла у дітей гоїться значно швидше, ніж у дорослих. Захисна (запальна) реакція організму на проникнення хвороботворних мікробів у дітей грудного віку слабка, майже відсутня захисна реакція з боку регіонарних (периферичних) лімфатичних вузлів, тому на будь-яке місцеве захворювання організм дитини дуже часто відповідає загальною реакцією. У дітей цього віку шкіра схильна до гнійничкових висипань, які у разі поганого догляду за дитиною можуть спричинити загальне зараження крові.

Інфекційні захворювання, такі як кір, краснуха, скарлатина у грудних дітей, особливо в перші місяці їх життя, бувають рідко, а дифтерія, вітряна віспа, дизентерія розвиваються своєрідно – здебільшого не мають характерних для цих хвороб симптомів. Це залежить, з одного боку, від імунітету, придбаного дитиною через плаценту ще в період її утробного життя або отриманого з молоком матері, з іншого – від незавершеності будови багатьох органів і систем, особливо центральної та периферичної нервової системи.

Умовно-рефлекторні зв'язки у дітей 1-го року життя малостійкі внаслідок слабкості гальмівних і подразнювальних кіркових процесів. Під час формування кори головного мозку процеси іррадіації переважають над процесами концентрації. Це приводить до того, що процес збудження або гальмування, що виникає в якій-небудь одній ділянці, швидко поширюється по всій корі головного мозку. Грудні діти 1-го місяця життя не можуть не спати тривалий час. Підвищена активність нервової системи швидко призводить до гальмування, що, поширюючись по корі й інших відділах головного мозку, викликає сон.

Уже на першому році життя у дитини починає формуватися мова. Поступово склади замінюють недиференційоване агукання.До кінця року здорова дитина досить добре розуміє мову дорослих, сама вимовляє 5–10 простих слів («мати», «тато», «баба», «дай», «бай-бай» тощо).

У грудних дітей видбувається інтенсивний ріст і скостеніння скелета, утворюються шийний і поперековий вигини хребта, розвиваються м'язи тулуба та ніг. До кінця 1-го року здорова дитина добре сидить, час від часу встає біля опори, може пройти не сідаючи кілька кроків самостійно, проте рухи її ще не досить координовані. Для цього періоду дуже важливим є стан психомоторного розвитку дитини.

Переддошкільний, або ясельний вік (від року до 3 років). У цьому віці темп росту та розвитку дитини дещо сповільнюється. Збільшення росту становить 8–10 см, ваги – 4–6 кг за рік. Змінюються пропорції тіла, зменшується розмір голови – з 1/4 довжини тіла у новонародженого до 1/5 – у дитини 3 років. Наявність зубів (до кінця 1-го року їх має бути 8), збільшення об’єму травних соків і підвищення їх концентрації слугує підставою для переведення дитини з грудного вигодовування на «загальний стіл».

У дітей 2-го та 3-го року життя відбувається інтенсивний ріст і формування опорно-рухового апарату. Нервова система та органи чуття швидко розвиваються, координація рухів поліпшується, діти починають самостійно ходити, бігати, що дозволяє їм тісніше спілкуватися з навколишнім світом. Дитина оволодіває мовою (запас слів у дітей цього віку досягає 200 – 300, вона вимовляє не тільки окремі слова, але й цілі фрази). Спілкування дитини з оточенням збільшує ступінь імовірності стикання з дітьми, хворими інфекційними хворобами. Крім того з віком пасивний імунітет, переданий дитині матір’ю, слабшає, загроза виникнення у дітей інфекцій (кір, кашлюк, вітряна віспа, дизентерія та ін.) зростає. Разом із тим гострі та хронічні розлади травлення у цьому віці зустрічаються рідше, ніж у дітей 1-го року життя.

Усі тканини у дітей раннього віку ще дуже ніжні та легкоуразливі, тому за ними потрібно старанно доглядати. У період переддошкільного дитинства зростає потреба в продуманій і планомірній виховній роботі з дітьми. Загалом від народження до 3 років життя для дитини характерні нижченаведені показники (стандарти) психомоторного розвитку.

 

1.1.2. Показники психомоторного розвитку дитини

Від народження до 3 років

1-й місяць. Дитина реагує на больові та тактильні подразнювання, сильні звуки та світло (у полі зору), під час дотику до вій мигає, розрізняє смачне – несмачне. Обов'язковими є безумовні рефлекси: пошуковий, орієнтувально-хоботковий, смоктальний, хватальний, опорний, підошовний – автоматизм ходьби, захисний, імітація повзання та переступання. З боку флексорних м'язів – гіпертонус (серединне положення голови, голова закинена назад).

У стані спокою в новонарожденого спостерігають тремор кінцівок, гучний крик з коротким вдихом і подовженим видихом з горловим звуком [уа], крик у разі голоду та дискомфорту, короткочасна фіксація погляду на предметах, слухове зосередження, «ротова» увага.

2 – 3-й місяці. Стежить за предметом, рухомим у горизонтальній площині, сприймає контур обличчя матері, повертає очі та голову в бік джерела звуку, змінює положення голови у разі зміни місця джерела звуку, стежить за грою власних рук, здригається у разі гучного звуку, з’являється міміко-соматичне пожвавлення. Розрізняє солодкий, гіркий, та прісний смаки. У два місяці добре фіксує погляд на предметі на відстані 1–2 метрів. Безумовні рефлекси з 2-го місяця згасають. У положенні лежачи на животі здатна недовго втримувати (не менше 5 с) голову по середній лінії, похитуючи нею, спирається на руки під грудьми.

У 3 місяці лежить на животі, піднімається, спираючись на передпліччя рук, у такому вихідному положенні здатна вже високо підняти голову. Прагне розводити руки, піднімає їх угору, потягується, утримує іграшку та тягне її до рота. Іноді розгинає руки та кладе їх уздовж тулуба. Побачивши яскраву іграшку, дитина демонструє зорове зосередження на предметі протягом 25 с і більше та пожвавлення, підкидає руки, у положенні лежачи на спині нахиляє голову та тягнеться вперед (ланцюговий рефлекс). У дитини з’являється емоційно-виразна, інтонаційно насичена, яскрава мовна реакція – гуління, у момент «агукання» спостерегають рухове гальмування. Усміхається під час привітного спілкування.

4 – 6-й місяці. Тривалий час фіксує погляд на предметі та стежить за ним у всіх напрямках, активно переводить погляд з предмета на предмет, визначає джерело звуку, упізнає близьку людину, радіє її присутності, усміхається у відповідь на емоційно-мовне спілкування з нею, розрізняє своїх і чужих, до незнайомого дорослого байдужа, диференціює інтонації, маніпулює предметами, швидко та точно хватає іграшку за будь-яку сторону, відрізняє підсолоджену воду від питної, повертає голову у бік дотику. З'являється випрямний рефлекс з боку тулуба; відбувається ротація тулуба між плечима і тазом. М'язовий тонус симетричний, сидить з підтримкою, добре утримує голову та верхню частину тулуба (спину), спирається на передпліччя під прямим кутом, підводить верхню частину тулуба, тримає одну руку за іншу.

У чотири місяці в дитини, починаючи з рук, відбувається становлення механізму обмацування з розглядом рук, починає формуватися положення долоні та пальців, зручне для захоплення предметів, зокрема диференційоване положення великого пальця.

Близько 5-го місяця розкривається кулачок дитини, що дозволяє вільно брати іграшку з рук дорослого та утримувати її протягом 1–2 хв. До кінця 5-го місяця дитина зазвичай уже вміє перевертатися на живіт, а от повертатися з живота на спину почне на 6-му.

На 6-му місяці життя дитина без допомоги дорослих робить повороти в усі боки, практично на 360°; виконує підповзання вперед, назад, убік, стоїть рівно та впевнено, підтримувана під пахви; здатна брати предмети (іграшки) самостійно з будь-якого положення; робить спроби сідати. Почувши своє ім’я, радіє, швидко обертається, дивиться на дорослого; вимовляє окремі склади (початок лепету). Довільно хапає іграшки двома руками, чітко виражене протиставлення великого пальця іншим. З'являється повторювання, наслідування звуків, починає вимовляти [м]. Під час звернення до дитини вона жваво рухається, посміхається і видає звуки. Розвивається спілкування за допомогою жестів.

7 – 9-й місяці. Формується бінокулярний зір, упізнає знайомих людей і голоси годувальників. З рефлексів залишається смоктальний. Лежачи на животі, може спиратися на одну руку; рухи рук контролює зором; чітко виражені ланцюгові, симетричні рефлекси; дитина сідає сама; є захисна розгинальна реакція рук. Розвивається ще одна рухова реакція: повзання, спочатку за допомогою рук, а потім і ніг.

До кінця 7-го місяця життя дитина повзає добре, швидко й у різніх напрямках. Тривалий час лепече, може повторно вимовляти однакові склади.

У 7–8 місяців починає повзати «рачки» або встає та стоїть, тримаючись за опору. До кінця 8-го місяця життя дитина навчиться сідати, лягати, стояти та знову опускатися, у неї з’являється прихильність до певного дорослого – близького й улюбленого. Зазвичай це дорослий, що піклується про малюка, найчастіше – мати.

У дев’ять місяців дитина сама стоїть, тримаючись за опору, поплескує рукою по іграшці, перекладає предмети з однієї руки в іншу, уміє плескати в долоньки, захоплює дрібні предмети двома пальцями, намагається складати пірамідки. Знає своє ім’я та обертається на нього, усміхається, виказує інтонації задоволення та раздратування, повторює звуки, що її оточують; використовує звуки та жести як засіб спілкування; розуміє жести інших людей, знаходить очима рідних, предмети, стукає ложкою, тримає 2 кубика, що уміщуються в одній руці. Здатна шукати зниклий предмет, роблячи повороти в усі боки. 9-ий місяць вважають одним із етапних (як 3-й, 6-й, 12-й) періодів раннього дитинства. Дитина уже знає своє ім’я та обертається на нього, усміхається; розуміє деякі слова, знає призначення окремих предметів; голосно лепече «ба-ба-ба», «ма-ма-ма», «да-да-да» в момент великої зацікавленості. Стає на коліна, на ноги, тримаючись за опору; переступає, коли її підтримують за обидві руки або під пахви.

10 – 12-й місяці. Визначає їжу за виглядом, добре розпізнає людей, що її оточують, об'єкти геометричної форми, розрізняє звуки, музику, розуміє мову, відчуває неприємні запахи, у неї з'являється реакція на неприємну їй їжу. Смоктальний рефлекс збережено. Покращуються повзання, стояння та хода: під час повзання та ходи пересувається рухаючи руками та ногами перехресно, стоїть і сідає та знову стоїть. У десятимісячної дитини змінюється положення пальців руки під час захоплювання дрібних предметів: інтенсивно працює не тільки великий палець руки, але і вказівний. У цьому віці вона починає наслідувати дорослого, повторюючи за ним нові склади, які ще не з’являлися в її лепеті.

В 11 місяців дитина стоїть самостійно, залишена без опори, не падає, зберігаючи вертикальне положення приблизно 10 с; робить перші самостійні кроки; вимовляє перші лепетні слова сама або наслідуючи дорослого.

Протягом 12-го місяця в поведінці дитини відбуваються істотні зміни. Значно зростає її самостійність, виникає потреба проявляти все більшу та більшу активність. Ходить самостійно, не сідаючи до трьох хв. Орієнтується серед предметів, виокремлюючи деякі з них за формою, упізнає знайомі іграшки на картиці; розуміє та реагує на звернені до неї прохання. Лексикон дитини вже складає 6–10 слів, які вона вимовляє свідомо.

1 – 2 роки. У 12 – 13 місяців ходить з припіднятими руками – для рівноваги. Хода формується за 1–2 місяці. Остаточно сформовано протиставлення великого пальця іншим, переважає рух однією рукою. Ехоподібно повторює будь-які звуки, слова, відповідає дією на словесні прохання. Опановує прості ігри (наприклад хованки), любить гратися із гучними іграшками; самостійно бере зі стола чашку, п'є, утримуючи двома руками, і ставить на стіл, їсть ложкою, допомагає дорослим одягати себе; розуміє мову, у неї формуються уявлення, образне мислення, наслідування, розвивається мова, асоціації.

Зростає інтерес (процесуальний) до побутових дій дорослих і дітей, які перебувають поруч; спостерегає за поведінкою іншої дитини. Наслідує міміку, ігрові рухи, жести однолітка. Добре орієнтується у просторі, помічає новий предмет, іграшку, визначаяє її колір, форму або розмір. Безумовних рефлексів уже немає. Формується статична рівновага, ходить стійко, бігає, самостійно піднімається сходами, б'є ногою та рукою по м'ячу, хапає та точно кидає предмети, п'є не розхлюпуючи, упевнено їсть ложкою, одягається з допомогою дорослого.

Розрізняє слова «тут», «там», «зараз», вимовляє 50 – 70 слів, створює 2 – 3 прості речення, вживає займенники, розуміє мову, активно грається з іграшками, виявляє цікавість до дітей. Малює. Розрізняє круг, трикутник, квадрат, має уявлення про 4 – 5 частин свого тіла.

Починає визначатися провідна рука – права або ліва.

2 – 3 роки. Краще баче одним оком, частіше правим. Дитина диференціює предмети за масою, формою, кольором, розміром, орієнтується у просторі, складає розрізану картинку, пазли. Не може стояти на одній нозі, але ходить сходами, кидає та ловить м'яч, гортає сторінки, розгортає цукерки, шоколад, імітує малювання штрихів олівцем, самостійно їсть, використовуючи ложку та виделку. Мовлення розвинуте – фразове, запам'ятовує вірші та казки, розуміє лексику та зміст казок, у дитини формуються причинно-наслідкові зв'язки. Розвивається інтерес до сюжетних ігор, самостійність, прагнення до незалежності, активність і доцільність дій, допитливість (розбирає іграшки, щоб дізнатися, що там усередині).

 

1.1.3. Дошкільний вік (3 – 7 років)

Для цього періоду характерний повільніший темп росту дитини. Річне збільшення росту в середньому 5 – 8 см, ваги – близько 2 кг. Пропорції тіла помітно змінюються. У 6 – 7 років голова дитини становить лише 1/6 довжини тіла. У результаті нерівномірного росту голови, тулуба та кінцівок зміщується середня точка довжини тіла. У доношеної новонародженої дитини ця точка знаходиться майже на пупку, у дитини у віці 6 років – на середині між пупком і симфізом (лобком), у дорослої людини – на лобку. Завдяки подальшому розвитку м'язової тканини та формуванню іннерваційного апарату м'язів, діти здатні виконувати різноманітні фізичні вправи, що вимагають високого рівня координації рухів; вони оволодівають умінням швидко бігати та стрибати, вільно ходити сходами, грати на музичних інструментах, малювати, ліпити, вирізувати з паперу різні достатньо складні орнаменти. У цьому віці здатність нервових клітин перебувати у стані діяльності підвищується, процеси негативної індукції в корі головного мозку дещо посилюються, тому діти можуть тривалий час зосереджено виконувати яке-небудь завдання. На 3-му році життя кількість слів, вживаних дітьми під час мовлення, значно збільшується, звукові сигнали починають грати основну роль в організації поведінки дитини. Розвитку мовлення сприяють ігри та заняття, вивчення віршів і пісень, спілкування дітей з дорослими. Вимову окремих слів і цілих фраз дитина засвоює шляхом наслідування, тому розвиток правильного дитячого мовлення значною мірою залежить від того, наскільки правильне мовлення у людей, що її оточують. Відсутність уваги з боку дорослих, гострі та хронічні захворювання можуть викликати уповільнення розвитку мовлення дитини. Унаслідок того, що діти 3–5 років слабо володіють мовною моторикою, їм властиві фізіологічні недоліки звуковимовляння (неправильна вимова шиплячих, свистячих звуків, звуків [р] і [л]). Якщо правильно навчати дитину звуковій культурі мови, то порушення з віком минає. У дітей дошкільного віку – стійкі ферментативні процеси, у зв'язку з чим захворювання шлунково-кишкового тракту виникають достатньо рідко, тоді як дитячим інфекціям у віці від 3 до 7 років організм піддається частіше.

 

1.1.4. Шкільний вік (7 – 17 років)

У цьому віці всі органи та системи дітей і підлітків продовжують розвиватися. На 5 – 6-му році молочні зуби повністю замінюють постійні, з'являється решта зубів, яких не було в дошкільному віці, триває подальше скостеніння скелета, ріст м’язів. Завдяки посиленому в цей період інтелектуальному розвитку дитина стає самостійнішою. З 6 – 7 років починається обов'язкове навчання у школі.

У 12 – 17 років відбувається статеве дозрівання підлітків. У цей час дещо підвищується темп росту та розвитку організму, з'являються вторинні статеві ознаки: виростає волосся в пахвовій западині та на лобку, у дівчаток розвиваються грудні залози та з’являється менструація, у хлопчиків змінюється голос, з’являються полюції, прорізаються так звані зуби мудрості. Підлітки за пропорціями тіла наближаються до дорослих. Усе це значно змінює їх зовнішній вигляд. Життєвий досвід підлітків зростає, вони стають самостійнішими.

Інфекційні хвороби у цьому періоді виникають рідше, але розвиваються з тими ж симптомами, що і в дорослих. Частіше виявляють такі хвороби, як ревматизм, порушення функцій залоз внутрішньої секреції, особливо гіперфункція (посилення функції) щитоподібної залози, а також психоневрози.