Морфологічний розвиток органів дихання

В постнатальний період

Носова порожнина в новонароджених дуже невеликого розміру. Її висота становить 17,5 мм за довжини решітчастої кістки 10,5 мм і верхньої щелепи 7 мм. Носова перегородка, що розділяє ніс на праву та ліву частини, дуже низька. Носові раковини, що йдуть від зовнішніх бічних стінок носової порожнини та розділяють її на ряд щілин (4 носових ходи), дуже товсті. У зв'язку з цим носові ходи вузькі. Нижній носовий хід утворюється до 6 місяців і продовжує збільшуватися до 13 років, потім протягом життя змінюється мало. Помітне збільшення середнього носового ходу починається з 2 і продовжується до 20 років. У новонароджених додаткові порожнини носа розвинені слабо: лобова та клиноподібна пазухи – це невеликі випинання слизової оболонки. До 14 років вони досягають розмірів і форми пазух дорослої людини.

Більше за інші розвинена гайморова порожнина. Решітчаста кістка в новонароджених перебуває у зачатковому стані. Найінтенсивніше гайморові порожнини ростуть у 1-й рік. У цей період вони мають круглу форму, до 3 років стають більшими, до 7 років втрачають округлі контури, а їх кількість збільшується, до 14 років досягають розмірів, як у дорослого.

Слізний каналець у новонародженого розвинений добре, але він дуже короткий, його вихідний отвір лежить відносно близько до дна носової порожнини.

Слизова оболонка носової порожнини дуже ніжна та має багато кровоносних судин, причому просвіт судин у новонароджених ширший, ніж у дорослих. Це забезпечує краще зігрівання повітря. У новонароджених активно росте зовнішня хрящова частина носа, змінюються розміри та форма носа (особливо у перші 5 років життя), а разом із цим змінюється і носова порожнина.

Носоглотка в новонародженого невисока і не утворює напівкруглого склепіння, як у дорослого. Ширина носоглотки порівняно велика. Хоани, що сполучають порожнину носа з порожниною рота, мають круглу або трикутну форму. Протягом 1-го року життя дитини вони ростуть дуже швидко, до 2 років їх висота збільшується у 2 рази, а їх форма стає овальною. Нижня частина носоглотки (глотка) у дітей відносно велика, широка; євстахієва труба коротка, розташована низько. Захворювання верхніх дихальних шляхів у дітей нерідко ускладнюються запаленням середнього вуха. Це пов'язано з тим, що інфекція легко проникає в середнє вухо через широку та коротку євстахієву трубу.

Гортань у новонародженої дитини розташовується вище, ніж у дорослої людини. Унаслідок цього дитина одночасно може дихати та ковтати. Гортань у ранньому віці має форму воронки, у якої фронтальний діаметр більше сагітального. З віком вона набуває циліндричої форми. Гортань і голосова щілина в новонароджених вузькі. Довжина гортані відносно велика – 1,53 см, тобто вона становить 1/32 довжини тіла. Гортань росте протягом онтогенезу нерівномірно. До 3 років вона росте швидко, і у цей час у хлопчиків і дівчаток вона однакова. Від 3 до 12 років її збільшення незначне, але сильно змінюється форма хрящів, їх щільність, будова слизової оболонки та ін.

Статеві відмінності розвитку гортані у дітей до 2 років не виявлені. Після 2–3 років у дівчаток гортань росте повільніше, ніж у хлопчиків. Ще яскравіше це помітно в 10–15 років. У цей період у дівчаток гортань помітно коротша та менша, ніж у хлопчиків. У хлопчиків передньозадній діаметр гортані збільшується з 3–5 років і з цього часу стає більшим, ніж у дівчаток. Ця закономірність зберігається і в дорослих. Статеві відмінності гортані найбільше помітні на щитоподібному хрящі та голосових зв'язках.

Надгортанник у новонароджених розташовується близько до язика, він невеликий, його краї заломлені всередину так, що він має вигляд жолоба. Він широкий і короткий (ширина – 1 см, довжина – 0,5 см). Розміри надгортанника до 16 років збільшуються у 2 рази. Надгортанник поступово стає пласким і до 10 років він у хлопчиків набуває такої ж форми, як і в дорослих. У дівчаток цей процес закінчується до 20 років.

В однорічних дітей голосові зв'язки прикріпляються спереду до щитоподібного хряща та вище, ніж у дорослих. У дітей раннього віку вони коротші відносно голосової щілини, ніж у старші роки. Досить швидко голосові зв'язки ростуть у перший рік життя, а також у 14–16 років. Довжина голосових зв'язок у новонародженого становить 0,42–0,45 см. З 12 років з'являються статеві відмінності – з цього часу голосові зв'язки у хлопчиків довші (1,65 см), ніж у дівчаток (1,5см).

Трахея в новонароджених і дітей 1-х місяців життя має просвіт еліпсоподібної форми, що поступово до 15–20 років стає круглим. У новонароджених, як і у плоду, трахея розташована вище, ніж у дорослого. Зростання трахеї відбувається відповідно до зростання тіла. Особливо інтенсивно зростає трахея у перші 6 місяців життя, а також у період статевого дозрівання – 14–16 років. Довжина трахеї у дітей до 10 років збільшується у 2 рази, до 25 років – у 3 рази. У новонароджених і немовлят хрящова частина трахейних зв’язків відносно мала, а сполучнотканна задня стінка, навпаки, велика. Хрящова тканина трахеї еластична та м'яка, унаслідок чого вона легко стискується. У дітей трахея легко звужується та розширюється. З 2–5 років звуження та розширення трахеї стає ускладненим, а з 6 років – неможливим. Слизова оболонка трахеї, як і носоглотки, ніжна та багата на кровоносні судини, але відносно суха внаслідок недостатнього розвитку слизових залоз.Бронхиу дітей вузькі, їх хрящова тканина м'яка, м'язові й еластичні волокна розвинені слабо, слизова оболонка містить невелику кількість слизових залоз, що мають багато судин. Зростання бронхів найбільш інтенсивне у 1-й рік життя та період статевого дозрівання. Правий бронх – своєрідне продовження трахеї, а лівий відходить від трахеї під значним кутом до неї. Лівий бронх у новонароджених і дітей у ранньому віці завжди довший і вужчий, ніж правий. У підлітків у зв'язку з посиленим ростом бронхів удовжину відбувається зменшення їх хрящових стінок і посилюється розвиток м'язової й еластичної тканин. Бронхи дітей містять значно менше хрящової тканини порівняно з дорослими.

Легені людини розділені на частини (права має три частки, а ліва – дві). Це ділення стає помітним з 2-го місяця розвитку плоду. Легені новонародженого відносно великі: вага легенів у дітей відноситься до ваги тіла як 1:43 або 1:59. Легені ростуть постійно до 16 років, але є періоди найбільш сильного росту: у 3 місяці та від 13 до 16 років. Залежно від віку вага легенів становить: у новонародженого – 50, в однорічного – 150, у дванадцятирічного – 560 г, а в дорослого – 1 кг. Відносна вага легенів зменшується у всі вікові періоди.

Об'єм легенів значно збільшується в 1-й рік життя. У дво-, тритижневої дитини легені займають 2/3 об'єму грудної клітки. Збільшення легенів здійснюється за рахунок розгалуження дрібних бронхів, утворення альвеол і збільшення їх об'єму: у новонароджених розмір альвеол у 2 рази менший, ніж у дітей 12 років, і у 3 рази менший, ніж у дорослих. Процес диференціації легенів закінчується приблизно у 7 років.

У дорослої людини альвеола має форму кулі площею 0,126 мм² і внутрішнім об'ємом 4,14 мл. У спалих легенях альвеоли мають круглясту або овальну форму, у легенях дитини, наповнених повітрям, вони мають багатогранну форму внаслідок здійснюваного на них тиску. У процесі розвитку легеневого альвеолярного епітелію до моменту народження у плода утворюється сурфактант – речовина, що стабілізує силу поверхневого натягу легенів. Її продукують великі клітини альвеолярного епітелію – гранулярні пневмоцити. Якщо сурфактант не утворюється, то легені новонародженого не розкриваються.

Різні відділи легенів розвиваються неоднаково. У новонародженої дитини верхня та середня часточки правої легені майже однакового розміру, нижня – більша за них. До 3 місяців верхня часточка розвивається повільніше за інші, надалі – однаково з ними. До 2-го року життя дитини окремі часточки правого та лівого легенів набувають тих же розмірів відносно одна до одної, як і у дорослих. Нерівномірно змінюється вага легенів: від моменту народження і до 3 місяців життя права легеня важча за ліву. Відповідно, і об'єм правої легені більший. До року об'єм легенів дитини становить 250–280 мл. До 16 років він збільшується у 20 разів порівнянно з об'ємом легенів новонародженого.

Плевра дитини аж до 2–2,5 року містить багато клітинних елементів, проте мало еластичних і сполучнотканних волокон. Будова плеври у дитини після 7 років стає схожою на будову у дорослого.