Фактори ризику, що впливають на здоров'я

 

Здоров'я – найбільший дар природи. Людина має від природи надзвичайно досконалий організм чудової форми з універсальною стійкістю до труднощів життя – холоду та спеки, ран і отрут, страхів і нервових потрясінь, голоду та захворювань. На жаль, не всі однаково наділені здоров'ям. З роками його стан погіршується, що зумовлено хворобами. Кожна людина – це єдність двох протилежностей – здоров'я і захворювання. Абсолютно здорових людей дуже мало, більшість із них перебуває в так званому 3-му стані – проміжному між здоров'ям та захворюванням. Організм бореться із захворюваннями, наслідки цієї боротьби залежать від резервів здоров'я.

З давніх часів люди не могли не звертати увагу на захворювання та намагалися якось від них рятуватися. Так виникла практична, а пізніше – і наукова медицина. Усі медичні доктрини складалися з двох частин — учення про здоров'я та вчення про захворювання. Так, понад 2 тис. років тому Гален виокремлював 3 стани організму: здоровий, хворий і проміжний. Проте чим більше медицина пізнавала природу захворювань і чим досконалішими ставали засоби лікування, тим надійнішими здавалися шляхи зміцнення здоров'я через лікування. Медицина ставала все більше лікувальною, спеціалізованою, госпітальною за орієнтацією. Однак практика показала, що, не зважаючи на досягнення лікувальної медицини, рівень захворюваності та пов'язані з нею економічні витрати залишаються високими. Таким чином, суто медичні заходи не дають ефекту в досягненні належного стану загального здоров'я, оскільки медицина, маючи на меті зберігання здоров'я, фактично вирішує інше – лікування вже хворих.

Науку про здоров'я визначає термін «санологія» (від лат. sano – лікувати, оздоровлювати). Санологія – це наука про здоров'я практично здорових людей, теорію та практику охорони, поліпшення і відтворення здоров'я населення.

Здоров'я не можна розглядати лише як нормальну структуру та функцію організму за відсутності проявів захворювання. Це категорія не лише біологічна, але й соціальна. Важливим показником здоров'я є здатність людини найбільш ефективно використовувати свої біологічні можливості для реалізації соціальних функцій. Це означає, що підвищені вимоги до людини під час її професійної діяльності (пілоти, космонавти, моряки, металурги та ін.) потребують від організму швидкого й адекватного перелаштовування, а також швидкого відновлювання звичайного, нормального рівня функціонування. Наприклад, хірург і операційна сестра мають бути готовими до багатогодинної напруженої роботи в статичній позі, вдихання повітря, насиченого парами лікарських речовин, і при цьому зберігати здатність до точних координованих маніпуляцій, а також поновлювати свою працездатність до наступного робочого циклу. Таким чином, здоров'я визначають запасом життєвих сил і резервами функцій організму, здатними компенсувати вплив шкідливих факторів і навіть протидіяти цим факторам.

За визначенням ВООЗ під здоров'ям розуміють стан повного фізичного, психологічного та соціального благополуччя, а не лише відсутність захворювань або фізичних дефектів. Однак це визначення є дуже загальне і ґрунтується на відносному понятті «благополуччя». Для практичної діяльності необхідні більш визначені та конкретні категорії, бажано навіть з кількісною характеристикою, проте, на жаль, такого єдиного модельного показника здоров'я у природі не існує.

Суспільне здоров'я – це здоров'я індивідів, які формують суспільство. Але це не просто сумарний показник, що відображає статистичну картину розподілу населення на різні групи здоров'я, і навіть не просто медичне поняття. Суспільне здоров'я значною мірою є соціально-політичною та економічною категорією, об'єктом соціальної політики. Для нього характерні певні показники, які є загальноприйнятими. Показники суспільного здоров'я можуть характеризувати не тільки країну, але й окремі її регіони, їх можна розділити на кілька груп. Демографічні показники – народжуваність, смертність, дитяча смертність, середня тривалість життя і т. ін.

Показник народжуваності – це співвідношення кількості народжень за рік на 1000 чол. до середньорічної кількості населення на певній території.

Коефіцієнт смертності – це співвідношення кількості померлих за рік на 1000 чол. до середньорічної кількості населення на певній території.

Показник дитячої смертності – це співвідношення кількості померлих на 1-му році життя дітей на 1000 чол. до 2/3 дітей, що народилися живими у цьому році, та 1/3 дітей, що народилися живими у попередньому році.

Народжуваність вважають високою якщо показник становить понад 25⁰/₀₀, низькою, якщо показник нижчий 15⁰/₀₀. Смертність вважають високою, якщо показник більший 15⁰/₀₀, низькою – менший 9⁰/₀₀. Показник дитячої смертності понад 50⁰/₀₀ вважають високим, менший 30⁰/₀₀ – низьким.

До другої групи показників суспільного здоров'я належать показники фізичного розвитку населення, про які мова йтиме далі.

До показників суспільного здоров'я належать також медико-санітарні показники – захворюваність, поширеність захворювань, непрацездатність через хвороби та нещасні випадки тощо. Під захворюваністю (первинною) розуміють сукупність нових захворювань, що раніше не виникали та вперше в даному році виявлені серед населення. Хворобливість (поширеність захворювань) – сукупність усіх наявних серед населення хвороб, уперше зареєстрованих у даному році, але виявлених у попередні роки. Обидва показники розраховують на 1000 осіб.

Захворюваність є більш чутливим показником, що реагує на умови зовнішнього середовища. Вивчаючи цей показник, за декілька років можна створити найбільш правильне уявлення про частоту виникнення захворювань і динаміку захворюваності, ефективність комплексу соціально-гігієнічних і лікувальних заходів, спрямованих на її зниження.

Показник хворобливості більш стійкий до різних впливів середовища та його зростання не призводить до негативних зрушень у стані здоров'я населення. Зростання цього показника може відбуватися за рахунок продовження життя у зв'язку з досягненнями медицини та збільшення в результаті цього кількості хворих, що знаходяться на диспансерному обліку.

До факторів, що визначають здоров'я населення, належать такі: відтворення здоров'я, його формування, витрата та відновлення. Відтворення здоров'я або охорона та реалізація генофонду, народження здорового потомства визначається багатьма біологічними, соціально-економічними та санітарно-гігієнічними умовами – здоров'я батьків, рівень їх загальної та санітарної культури, умови перебігу вагітності та пологів, збереження резерву фізіологічних функцій організму майбутньої матері, стан пологодопоміжної служби та мережі медико-генетичних консультацій тощо. Багато природжених захворювань та вад розвитку дитини зумовлені не генетичними аномаліями, а токсичними, інфекційними й іншими шкідливими впливами на плід під час вагітності. У цьому аспекті величезну роль відіграє стан навколишнього середовища та морально-етичні характеристики майбутніх батьків. Своєчасна порада медпрацівників може змінити рішення молодої сім'ї про народження дитини у психічно неповноцінних батьків, хронічних алкоголіків, наркоманів, тяжкохворих тощо.

Формування здоров'я визначають спосіб життя людини та стан навколишнього середовища. У генотипі індивіда закодовані всі його спадкові ознаки. Однак для того, щоб вони виявлялися у вигляді певних якостей організму й особистості, придатних для біологічних та соціальних функцій, необхідні певні умови, визначені власне способом життя та зовнішнім середовищем. Медпрацівник може істотно вплинути на спосіб життя індивіда.

Процес витрати здоров'я відбувається здебільшого у виробничій сфері, тому особливе значення має характер, організація та умови праці. У виробничій діяльності велику увагу слід приділяти оптимізації умов праці на основі санітарно-гігієнічних норм з допустимими рівнями та концентраціями різних фізичних і хімічних факторів (температура, шум, вібрація, освітлення, домішки газу і т. ін.).