Поняття права інтелектуальної власності. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності.

Наука не може успішно розвиватися, якщо виробництво не забезпечить її необхідними інструментами, приладами, устаткуванням. У свою чергу, виробництво не може прогресувати без розвитку науки і техніки.

Виникнення терміна „інтелектуальна власність" приходиться на кінець XVII ст. Він уперше з'явився у французь­кому законодавстві на грунті теорії природного права (Вольтер, Дідро, Гольбах, Ґель-вецій, Руссо).

Всесвітня організація інтелектуальної власності у поняття інтелектуальної власності включає:

1. промислову власність, що головним чином охоплює вина­ходи, товарні знаки і промислові зразки;

2. авторське право, яке стосується літературних, музичних, художніх, фотографічних і аудіовізуальних творів.

 

Коло об'єктів інте­лектуальної власності сьогодні можна поділити на три основні групи:

— перша - це результати наукової, літературної і художньої творчості, які охороняються авторським правом і суміжними правами;

— друга - результати науково-технічної творчості, що охо­роняються патентними правом або, точніше сказати, пра­вом промислової власності;

— третю групу складають засоби індивідуалізації учас­ників цивільного обороту, товарів і послуг, які прирівняні до результатів інтелектуальної діяльності.

Інтелектуальна власність - це результати творчої діяльності, її об'єктом, проте, є не матеріальні носії, в яких ре­алізовані результати творчості, а саме ті ідеї, думки, міркуван­ня, образи, символи тощо, які реалізуються чи втілюються у певних матеріальних носіях.

Закон України „ Про охорону прав на винаходи і ко­рисні моделі" визначає: „Право власності на винахід (ко­рисну модель) засвідчується патентом".

„Право інтелектуальної власності - це право особи на ре­зультат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом".

У суб'єктивному значенні право інтелектуальної власнос­ті - особисті немайнові і майнові права, що відповідно до чин­ного законодавства належать авторам того чи іншого результа­ту інтелектуальної діяльності. Безумовно, право інтелектуальної власності мо­же належати не лише безпосередньо творцям, а й їх правонаступ­никам.

 

Залежно від характеру інтелектуальної діяльності право власності на зазначені результати буває трьох видів:

1. Якщо результатом творчої діяльності є твори науки, літерату­ри, мистецтва, то вони охороняються авторським правом. До авторського права долучаються так звані суміжні права (права виконавців, розробників фонограм та організацій мовлення).

2. Другу групу прав інтелектуальної власності складають результати науково-технічної творчості, які об'єднуються в групу об'єктів промислової власності.

3. Позначення і найменування, засобами яких розрізняють­ся учасники цивільного обороту, товари і послуги, склада­ють третю групу прав інтелектуальної власності. Найбільш адекватна змісту назва „право промислової влас­ності".

Співвідношення права власності і права інтелектуальної власності

• право власності виникає шляхом виробництва об'єкта, право інтелектуальної власності виникає також шляхом створення твору, винаходу тощо;

• право власності виникає шляхом укладення цивільно-пра­вових договорів, так само виникає і право інтелектуальної власності.

Проте між цими двома видами права власності існує чимало суттєвих відмінностей. Зокрема:

1. Право власності не обмежене будь-яким стро­ком. Цей строк може бути перерваний тільки у випадках, передбачених законом. Право інтелектуальної власності встановлюється лише на певний строк, наприклад, патент на винахід видається строком лише на 20 років. Після чого винахід стає надбанням суспільства.

2. На окремі об'єкти (винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо) правова охорона встановлюється лише після кваліфікації пропозиції як винаходу чи іншого об'єкта та його державної реєстрації.

3. Найбільш суттєва відмінність між зазначеними правами власності полягає в тому, що звичайне право власності встановлюється на матеріальні об'єкти - предмети навко­лишнього середовища.

об'єктами інтелектуальної власності є ідеї, образи, символи, думки, гіпоте­зи тощо. Перелічені об'єкти можуть стати інтелектуальною власністю лише за умови, що вони здатні матеріалізуватися, втілитись у матеріальних носіях. Ідея, яка не здатна до такої ма­теріалізації, об'єктом права інтелектуальної власності не стає. Проте законодавство деяких країн встановлює правову охорону і на ідеї.

4. Суттєвою відмінністю права інтелектуальної власності від звичайного права власності є здатність об'єкта інтелектуаль­ної власності до тиражування, чого не можна сказати про ма­теріальні об'єкти власності. Ідеї, образи, звуки, символи то­що мають здатність до багаторазового втілення в матеріаль­ному об'єкті. Книга, наприклад, в якій втілено інтелектуаль­ну власність її автора, може бути тиражована в будь-якій кількості.

 

 

86. Об*єкти права інтелектуальної власності.

До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Об'єктами права інтелектуальної власності є результати творчої, інтелектуальної діяльності. Цивільний кодекс України наводить їх перелік, однак у зв'язку із розвитком творчості та технічним прогресом виникають нові об'єкти інтелектуальної власності, а тому даний перелік не можна вважати вичерпним. Слід зазначити, що такі об'єкти як комерційні найменування, торговельні марки, географічні зазначення, лише прирівнюються до результатів інтелектуальної, творчої діяльності. На даний час прийнято всі об'єкти права інтелектуальної власності поділяти на три основні групи: 1. об'єкти авторського права і суміжних прав; 2. об'єкти права промислової власності; 3. засоби індивідуалізації. До першої групи відносяться літературні і художні твори, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних), фонограми, відеограми, передачі організацій мовлення. Другу групу складають винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції; також до об'єктів промислової власності прирівняні сорти рослин і породи тварин. До третьої групи входять комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки, географічні зазначення. Слід зауважити, що однією із особливостей об'єктів права інтелектуальної власності є те, що вони мають бути новими, а також повинні бути результатами інтелектуальної, творчої діяльності, крім того вони повинні мати здатність бути втіленими в матеріальний носій.

 

\

 

 

87. Первісні та похідні суб*єкти права інтелектуальної власності.

До суб'єктів права власності в Україні належать: 1) український народ, що являє собою єдине джерело державної влади в республіці та здійснює права власника через референдум, а також через Верховну Раду України та місцеві "ради народних депутатів. Кожен громадянин як частина народу має право, за чинним законодавством України, користуватися природними об'єктами для задоволення особистих потреб;

2) фізичні особи, тобто громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства, які мають рівні майнові права, якщо іншого не передбачено законодавчими актами України;

3) юридичні особи — трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації;

4) Україна як суверенна й незалежна, демократична, соціальна, правова держава;

5) Автономна Республіка Крим;

6) територіальні громади;

7) іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Усі підстави виникнення права власності можна поділити на первісні і похідні способи.

До первісних способів належать такі, при яких право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ. До них належать: виготовлення або створення нової речі (виробництво), переробка речі (специфікація), привласнення загальнодоступних дарів природи, знахідка, бездоглядні домашні тварини, скарб та інші безхазяйні речі.

До похідних способів належать такі, при яких набуття права власності у суб'єкта виникає внаслідок волевиявлення попереднього власника. При переході права власності має місце правонаступництво, оскільки права на придбану річ внаслідок похідного способу такі, які вони були у попереднього власника. До похідних способів належать усі правочини, спрямовані на передачу майна у власність і спадкування, приватизація державного і комунального майна.

 

 

Зміст авторських прав.

Авторське право є інститутом цивільного права і ключовою галуззю права інтелектуальної власності; воно призначене захищати зовнішню форму вираження об'єкта (твір, малюнок, збірник, фотографія та інше), тобто їхнє «матеріальне втілення». Авторське право не може використовуватись для захисту абстрактних ідей, концепцій, фактів, стилів та технік, що можуть бути використані у творі.

Авторське право історично виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів та творів мистецтва; нині Авторське право поширюється фактично на будь-які результати творчої діяльності, включаючи комп'ютерні програми, бази даних, фільми,фотографії і скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, карти і технічні креслення.

Авторські права — це набір суб'єктивних виключних прав, які дозволяють авторам літературних, мистецьких та наукових творів отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності.