Строки та терміни у цивільному праві. порядок обчислення

Цивільне законодавство встановлює спеціальні правила початку перебігу та закінчення строку. Будь-який строк завжди починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а закінчення строку залежить від виду його визначення. Строк, визначений роками, спливає у відповідний місяць чи число останнього року строку, визначений місяцями - у відповідне число останнього місяця строку, визначений тижнями - у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений законом, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

 

Стаття 253 ЦК нічого не говорить про початок перебігу строку, встановленого у годинах або у годинах і хвилинах. Гадаємо, цю прогалину в темпорально-правовому регулюванні слід усунути шляхом застосування вказаної норми за аналогією. Тобто строк, встановлений у годинах та хвилинах, починається з моменту початку наступної години (хвилини) після відповідної години (хвилини), з якою пов'язується початок строку, якщо сторони у договорі не зафіксували більш точно початок перебігу такого строку1. У тому випадку, коли сторони у договорі обрали інші одиниці часу, початок їх перебігу також починається з наступної одиниці.

 

Будь-який строк характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментами. Загальні правила визначення кінцевого моменту строку вміщені законодавцем у ст. 254 ЦК України, яка є логічним продовженням ст. 253 ЦК України. Так, строк, визначений роками, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку. Беручи до уваги, що день, з яким пов'язується початок перебігу строку, при обчисленні не враховується, початковий та кінцевий дні строку збігаються.

 

1. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана

дія чи подія, яка має юридичне значення.. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого

пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.3. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільногозаконодавства, правочином або рішенням суду1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями абогодинами.2. Термін визначається календарною датою або вказівкою на

подію, яка має неминуче настати.1. Перебіг строку починається з наступного дня після

відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язанойого початок.

1. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяцьта число останнього року строку.

2. До строку, що визначений півроком або кварталом року,застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. Прицьому відлік кварталів ведеться з початку року.

3. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне числоостаннього місяця строку.

Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням.

4. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день

останнього тижня строку.5. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий

або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у

місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним

робочий день.1. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути

вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія

має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій

установі за встановленими правилами припиняються відповідні

операції.2. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку

до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані

своєчасно.

 

Поняття та види позовної давності

Поняття та види строків позовної давності

Позовна давність - це строк протягом якого особа може звернутися до суду за захистом своїх прав.

 

Значення позовної давності полягає у тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

 

Наявність чітко визначеного строку, протягом якого зацікавлена сторона може звернутися за захистом до суду, змушує оперативно реагувати на порушення свого права, значно полегшує розгляд спору. З плином часу докази втрачаються (свідки забувають чи плутають факти, змінюють місце проживання, помирають, документи втрачаються, знищуються) і встановити істину у справі стає дедалі важче і важче.

 

Позовна давність поширюється на всі вимоги, за винятком випадків, прямо передбачених у законодавстві, а саме:

 

o на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, установлених законом;

 

o на вимоги вкладника про видачу вкладу;

 

o на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю:

 

o на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про виплату страхової суми та деякі інші.

 

У цивільному праві застосовуються два види строків позовної давності:

 

а) загальні; б) спеціальні.

 

Загальні строки позовної давності поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк, або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності. Загальний строк позовної давності встановлений у три роки.

 

Спеціальні строки позовної давності встановлені для окремих вимог, визначених законом, і ці строки, порівняно із загальними, можуть бути або скороченими, або продовженими.

 

Скорочені строки позовної давності тривалістю в один рік застосовуються, зокрема, до вимог:

 

- про стягнення неустойки, штрафу, пені;

 

- у зв'язку з недоліками проданого товару;

 

- про розірвання договору дарування;

 

- про спростування недостовірної інформації у засобах масової інформації;

 

Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсними правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.

 

Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину. За домовленістю сторін строк позовної давності може бути збільшений.

Початок перебігу позовної давності. наслідки српливу позовної давності

Початок перебігу строків позовної давності

 

Для обчислення строків позовної давності потрібно визначити їх початковий момент, оскільки від цього залежить не тільки правильне обчислення строку, а й можливість захисту порушеного матеріального права.

 

За загальним правилом перебіг строку позовної давності починається з того моменту, коли в особи виникає право на позов. Право на позов виникає тоді, коли особа дізналась чи повинна була дізнатися про порушення свого права.

 

У зобов'язаннях, строк виконання яких не визначений або визначений моментом витребування, давність починають обчислювати з того часу, коли у кредитора виникає право вимагати виконання зобов'язання, а якщо при цьому боржникові надається пільговий 7-денний строк на виконання, то давність починають обчислювати після його закінчення.

 

У разі порушення прав неповнолітньої особи перебіг позовної давності починається від дня її повноліття.

 

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі.

Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності

 

 

1. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної

давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо

вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

 

2. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

 

3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою

сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

 

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

 

5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної

давності, порушене право підлягає захисту.