Індивіди як елемент явищ взаємодії

Основні біологічні і психічні властивості індивідів

Що стосується індивідів, то їх анатомічна будова і физи-ологические властивості дають нам анатомія і фізіологія. Їх психи-ческую життя намагається розкрити нам психологія. Повторювати тут дані цих наук немає потреби.

Для нас тут важливо відмітити лише наступні властивості: а) як всяка жива істота людина має здатність реагиро-вать на роздратування, що випробовуються його організмом; б) як выс-ший організм він володіє досконалою нервовою системою.

Елементарні функції цієї системи полягають: 1) в сприйнятті роздратуванні, що йдуть ззовні (відповідні органи нервової сис-темы називаються рецепторами або воспринимателями); 2) в прове-дении їх до центрального нервового органу (відповідні частини нервової системи називаються провідниками або кондукторами); 3) у виконанні ефекту - руховій реакції, раз-дражением, що викликається, що йде від центрального органу до робочих органів (частини нервової системи, що со-ответствующие, називаються эффекторами).

Що стосується функцій вищої нервової системи, то ці функції полягають в діяльності аналізатора - в аналізі і розкладанні раз-дражений, що впливають на організм, і в замыкательной (у контак-торской) діяльності, що встановлює зв'язок організму з разложен-ными або проаналізованими подразниками зовнішнього мира61.

Володіння таким дивним рецептивно-кондукторски-эффектив-ным апаратом дає можливість людині дуже досконалим чином пристосовуватися до середовища. Рецептивні і аналізатори органи нервової системи служать идеальнейшими органами для того, щоб: 1) відмічати всяке роздратування, діюче на організм; 2) розкладати комплекси роздратувань на елементи і встановлювати відмінності останніх, інакше - точно пізнавати, які подразники діють на нас. Эффекторы і замыкательные органи, отримавши проаналізоване роздратування через кондукторні органи, дають можливість організму певним чином реагувати на ці роздратування і в тій або іншій формі встановлювати зв'язок між ними і організмом. То видаляючи увесь організм від шкідливих раздражи-телей, то наближаючи його до корисних, то викликаючи ряд рухів от-дельных частин організму, вони дозволяють останньому зберігати необхідну для життя рівновагу і "безперервно підтримувати пристосування внутрішніх стосунків до зовнішніх", в чому, по мне-нию Спенсера, і полягає суть жизни68.

В цьому відношенні нервова система являється прекрасним аппа-ратом для пристосування організму до середовища.

Ця роль нервової системи стане ще яснішою, якщо взяти до уваги готівка в ній особливих органів для сприйняття роздратуванні на відстані, так званих Distance - Receptors, ре-агирующих на роздратування об'єктів, що знаходяться на відстані.

До таких Distance - Receptors належать органи зору, слуху і нюху. Вони є органами для сприйняття раздра-жений від об'єктів віддалених, таких, що входять в зіткнення з ре-цепторами не безпосередньо, а лише шляхом еманації особливих сил (коливання ефіру, діючі на зорові органи, коливання повітряних хвиль, що впливають на органи слуху, і т. д.). Distance - Receptors дають таким чином можливість організму приспосаб-ливаться шляхом належних реакцій до об'єктів отдаленным69.

З інших властивостей нервової системи відмітимо наступні: 1) слу-чаи, "де роздратування, діючи на нервову систему ззовні, дає не-посередньо за цим свідоме відчуття і вже потім веде остаточно до якого-небудь руху"; 2) залежність відчуттів від природи подразників. У одних випадках одні "відчуття не залежать від природи подразника, що виробив їх, а інші про-исходят, навпаки, тільки при відомій формі роздратування". Наприклад, виведення сечі і калу можна викликати будь-яким раздражи-телем: електрикою, механічним насильством і т. д.; навпаки, похітливі відчуття викликаються тільки легким механиче-ским роздратуванням статевих органів. До останнього типу близька де-ятельность органів чуття - зорового, дотикового, вкусово-го, слухового і нюхового апаратів.

У цих випадках подразники діють на певні мес-та поверхонь тіла, що відчувають. "Органи чуття збуджуються нормально не тими діячами, які носять назву загальних не-рвных подразників, а абсолютно особливими впливами, зовсім нездатними збуджувати загальні нервові стволи; зоровий ап-парат збуджується світлом, слуховий - звуком, дотиковий - легким механічним потрясінням" 70.

Увесь організм людини, кожен шматочок його шкіри завдяки нервовій системі представляє, таким чином, чутливий ап-парат, нескінченно чутливіший, ніж будь-хто фотографиче-ская пластинка.

Організм відмічає всяке найдрібніше роздратування, що йде від його довкілля, і має здатність шляхом надлежа-щих реакцій і рухів відповідати на ці роздратування, приспосаб-ливать себе до цього середовища згідно з вимогами збереження життя.

Як цілком правильно відмічає академік І. П. Павлов, "деятель-ности (вищих відділів центральної нервової системи) устанавли-вают детальніші і витонченіші співвідношення тваринного організму з навколишнім світом, інакше кажучи, досконаліше урівноваження системи речовин і сил, що становлять тваринний організм, з речовиною і силами навколишньої природи" 71.

Із сказаного виходить, що людина має прекрасні апарати для сприйняття роздратувань, для їх аналізу і для ре-агирования на них у формі тих або інших рухів (рефлексів безумовних і умовних, інстинктивних дій, "розумних або свідомих" актів і т. д.) як окремих органів, так і усього організму. У останньому випадку організм людини може бути порівняний з машиною, яка носить в собі прекрасний двигатель-ный апарат; з цієї точки зору, організм людини може бути названий автомотором (самодвигателем).

Такі ті характерні фізіологічні властивості людини, які важливо було нагадати читачеві.

Що стосується його психічних властивостей, то тут обмежимося на-поминанием найзагальніших рис людської психіки: 1) налично-сти у людини психічних переживань; 2) в їх підрозділі сучасною психологією на три основні елементи: а) познава-тельные елементи: відчуття, сприйняття, представлення і поня-тия; б) чуттєво-емоційні елементи, дані в пережива-ниях болі і задоволення; в) вольові елементи. Ряд психологів відступає від цього потрійного ділення і дає іншу класифікацію, але для нас врешті-решт це питання не має великого значе-ния. Так само в даному випадку неважливими для нас є суперечки про те, який з цих елементів має те, що першенствує, або головне, значення: чи ідеї, чи почуття або вольові елементи; 3) заслуговує на згадку той факт, що ряд роздратуванні, воспри-нимаемых рецептивними органами нервової системи, сопровожда-ется психічними переживаннями, входить в "поле свідомості" і спричиняє за собою "свідому реакцію" 72

Поліморфізм індивідів

Людські індивіди, маючи ряд загальних властивостей, в той же час не тотожні один з одним за видовими якостями. Вони розрізняються один від одного і фізично, і психічно, і соціально.

Такими відмінностями є зростання, колір шкіри і волосся, зовнішній вигляд індивіда, хода, міміка і т. д. Подальші відмінності їх обумовлені діленням індивідів по підлозі, віку, ряду інших біологічних властивостей. Відрізняються індивіди один від одного і за психічними властивостями: манері відчувати, мислити, вірити - і по характеру вірувань, знань, смаків, симпатій, т. е. по сово-купности ознак, що означають словами "характер", "темпера-мент", "психічний устрій" і т. д.

Не схожі вони і по соціальному положенню, наприклад по при-надлежности до тієї або іншої групи, касти, стану, держави і т. д. Такі відмінності відносні.

У одних випадках ряд індивідів відрізняється один від одного у меншій мірі, в інших - в більшій. Причому, відрізняючись один від одного фізично (наприклад, по зростанню або підлозі), вони можуть бути схожими по соціально-психічному багажу: за манерою мислити, відчувати, по соціальному положенню, світогляду і т. д. У інших випадках може бути навпаки. Відрізняючись "по психиче-скому укладу" (наприклад, холерик і флегматик), вони можуть бути схожими по смаках, віруваннях, переконаннях і т. д. І навпаки. У третіх випадках відмінність може бути повніше (наприклад, готтентот і європейська культурна пані).

Звідси витікає, що по мірі схожості і по характеру цього сход-ства можна сполучати індивіди в різні групи: однорідні і різнорідні; однорідні, наприклад по підлозі, віку, релігії, язы-ку, одягу, соціальному положенню і т. д., чи різнорідні - по цілому ряду ознак фізичних, психічних і соціальних.

Самі різнорідні індивіди можуть бути схожими в тому або іншому відношенні: "Індивіди, що належать до нижчих класів півдня Італії, можуть бути схожими з неграми і червоношкірими відносно забобонів, моральної поведінки" і т. д.73 І об-ратно, самі схожі індивіди можуть розрізнятися по ряду при-знаков. Звідси легко бачити усю складність можливого угрупування індивідів: вона не покривається ні політичним, ні географічним, ні класовим угрупуванням. Вона нескінченно складніше.

Цей поліморфізм, або фізична, психічна і соціальна несхожість індивідів, важливо відмітити: він обумовлює собою ряд властивостей взаємодії і грає величезну роль в явищах соціального угрупування.

Потреби людини

З інших властивостей індивідів відмітимо готівку потребнос-тей, даних разом з організмом. Ці потреби неоднакові у окремих осіб і історично мінливі, але в той же час є ряд потреб, які в тій чи іншій мірі властиві усім челове-ческим індивідам.

Класифікацією людських потреб займалися мно-гие соціологи і представники окремих соціальних наук. Ми тут не приводитимемо історію цього питання. Обмежимося двумя-тремя прикладами. Так, професор Fairbanks ділить усе потреб-ности людини на сім основних класів, що дають основу для семи головних видів соціальної діяльності. Такі: 1) потреб-ность в їжі і в захисті проти холоду і води, що дає основу для економічної діяльності; 2) потреби, що викликається удов-летворением ряду емоцій, - егоїстичних і альтруїстичних (заздрість, ревнощі, суперництво, симпатії і т. д.), осно-вание, що дають, для соціальної діяльності; 3) потреба в захисті себе від співтоваришів-людей, що дає основу для політичної дея-тельности; такі основні види потреб. Далі йдуть "про-изводные бажання": 4) естетична потреба, 5) интеллекту-альная, 6) моральна, 7) религиозная74.

Близьку класифікацію потреб дає де Грееф, що ділить потреби, а відповідно, і соціальні явища, на сім ос-новных видів:"!) економічні, 2) відтворювально-сімейні, 3) артистичні, 4) релігійні, 5) моральних, 6) юридичних, 7) политические75.

Л. Уорд, визнаючи потреби і бажання соціальними сила-мі, головним з потреб вважає голод і любовь76. У іншому місці він дає дещо іншу класифікацію соціальних сил, заснованих на потребах. Головними "потребами-силами" він вважає: 1) прагнення до задоволення, 2) уникнення страждання, 3) статеві і любовні бажання, 4) батьківські і споріднені прихильності. Далі йдуть "несуттєві" "силы-потребнос-ти": 5) естетична, 6) емоційно-моральна і 7) интеллекту-альная77. П. Л. Лавров розрізняє потреби живлення, статевого злягання, догляду за дітьми, безпеки, потребу обще-ния і насолоди збудженням нервов78.

Немало потребами у формі інстинктів займалися психо-логи і біологи.

Одні з них, наслідуючи Дарвіна, визнають у людини невелике число інстинктів, а згідно з цим і невелике число основ-ных біологічних потреб, до яких приєднуються по-требности соціально-психічного порядку. Так, В. Вагнер усі ос-новные інстинкти (а отже, і біологічні потреби людини) зводить до трьох головних інстинктів: 1) живлення, 2) размно-жения, 3) самосохранения79.

Інші, подібно до Джемсу, дають надзвичайно дробову характе-ристику інстинктів, а згідно з цим і основних біологічних потреб. До цього ж напряму належать і такі соци-ологи, як Эллвуд і Макдауголл. Перший розрізняє наступні ин-стинкты (і потреби): живлення, відтворення, самозахисту, стадності або социабельности, наслідування, придбання, господ-ства і підпорядкування, будівництва (жител) і гри #0280.

До певної міри схожу (але більше дробову) классифи-кацию інстинктів і відповідних потреб дає Макдау-голл. Він виділяє інстинкти (і потреби) втечі, отталкива-ния, цікавості, забіякуватості, покірності і самовыставления, батьківський, розмноження, стадний, придбання, строитель-ства; плюс - природжені схильності: симпатія, навіювання і под-ражание, потреба гри і змагання; на цьому грунті, на його думку, розвиваються потреби вищого близько #0281.

Відмітимо далі ряд соціологів, з яких одні дають чрезвы-чайно коротку і просту класифікацію потреб, інші - дуже складну. У російській соціологічній літературі прикладом першої може служити класифікація До. М. Тахтарева. Человечес-кие потреби, говорить він, "можуть бути легко згруповані в декілька основних видів потреб: економічних, шлюбних і психічних (моральних, розумових і естетичних) "82.

Прикладом дуже складної класифікації потреб (і те не усіх), даних під технічним ім'ям residui (часто замінюваним термінами sentimenti - почуття, bisogno - потреба, іноді тер-мином istinti), може служити класифікація Парето.

Розділяючи residui на шість основних класів: 1) інстинкт або по-требность комбінації (Istinto delle combinazioni), 2) потреба збереження скомбінованих агрегатів (Persistenza degli aggregati), 3) потреба прояву зовнішніми актами почуттів (Bisogno di manifestare con atti esterni i aentimenti), 4) потреби, пов'язаних з життям в суспільстві (Residui in relazione colla socialitd), 5) потреб-ность збереження цілісності індивіда і його взаємин (Integrita dell' individuo e delle sue dipendenze), 6) статева потреб-ность (Residue sessuale), Парето кожен клас ділить на ряд підразів-ділень, що дають у результаті 52 групи, що розпадається, у свою оче-редь, на ряд подгрупп83. Середню позицію між ними займають Штукенберг і Рос. Рос розрізняє бажання: 1) голоду і спраги, 2) задоволення, 3) эготические (вимоги "я"), 4) афектні (любов, симпатія і т. д.), 5) відтворювальних, 6) религиоз-ные, 7) етичних, 8) естетичних, 9) интеллектуальные84.

Не наводячи інших прикладів з цього побіжного огляду, видно, яка різноголосся панує в питаннях класифікації человече-ских потреб. Але з нього ж видно і інше: суперечності каса-ются не стільки самої істоти справи (майже усе врешті-решт то більше, то менш детально дають під різними іменами одні і ті ж потреби), скільки способу класифікації і зовнішнього распо-ложения основних потреб.

Не вдаючись до критики викладених класифікацій, не претен-дуя на винятковість своєї класифікації, так само не ставлячи зараз завданням детальний аналіз природи кожної з по-требностей, я дозволю собі дати нижченаведений список основних потреб людини. Всяка істота, отже, і чоло-століття, поки воно живе і доки живе його рід, повинно задовольняти потреби, необхідні для продовження життя. Звідси вивід: людині як організму передусім властиві усі основні біологічні потреби, без задоволення яких організм жити не може. До таких відносяться: 1) потреба удовлетво-рения голоду і спраги; 2) потреба статева (розмноження), необхідна для збереження роду; 3) потреба самозахисту від сил і впливів, загрозливих життю, - які б останні не були (самозахист від космічних впливів - температури, смер-тельного повітря, вітру, дощу, випарів, механічних опаснос-тей, наприклад, падіння в прірву, втопило, опіку і т. д.; самозахист від біологічних небезпек - напади звірів, хвороб, гнилої їжі і т. д.; самозахист від соціальних небезпек - від сочеловеков, від шкідливих для життя і здоров'я соціальних усло-вий); 4) потреба групового самозахисту (захист і покрови-тельство "своїх", "близьких" - членів сім'ї, дітей, друзів, чле-нов племені, роду, тотема і т. д.; об'єм і характер цих "близьких" коливається і мінливий у різних індивідів); 5) потреностъ рухи. Навряд чи є потреба доводити властивість цієї потреби людині. Вона у вигляді "здатності реагувати на роздратування складає основну властивість всякої живої прото-плазмы" 85. Рух - характерна риса тваринних організмів. Тим більше важливою і істотною є ця потреба у че-ловека86. Не зустрічаючи зазвичай перешкод до її задоволення, ми не помічаємо її важливості. Між тим хоч би короткочасне не-удовлетворение цієї потреби спричиняє за собою ряд мучитель-нейших станів і діє на організм шкідливо, майже убийст-венно. Стан людини, пов'язаної по руках і ногах, був одним з прийомів тортур і така назва заслуговує по справед-ливости. Ми чутливі не лише до позбавлення нас здібності рухів, але до щонайменшого обмеження свободи пересування; тяжкість ув'язнення людини в камеру в'язниці з ограничен-ным простором, протести і боротьба проти застав, шлагбаумів, проти заборон в'їзду і виїзду, паспортної системи і т. п. якнайкраще доводять правильність сказаного; 6) інших фізіологічних потреб: дихання, обміну речовин, сну, от-дыха, розрядки надмірної енергії (гра) і т. д.87

Людина, проте, не лише організм, але ще організм, облада-ющий свідомістю, психікою. Мало того, він істота, що живе в середовищі подібних до себе істот. Ці обставини на грунті основ-ных біологічних потреб породили ряд додаткових по-требностей соціально-психічного порядку. У конкретній формі останні бесчисленны.

Основними з них ми можемо вважати наступні.

7) Потреба спілкування з собі подібними. У тій або іншій формі ця потреба є у усіх людей. Правда, вона не одинако-ва у різних індивідів.

Одних ми називаємо "медведями-нелюдимами", інші прямо говорять: "самотність для мене нестерпно". Є і такі, кото-рые стверджують, що "люди їм набридли". Проте можна сміливо го-ворить, що за виключенням, можливо, надзвичайно рідкісних одиниць (да і то питання - чи існують вони), потреба спілкування з іншими людьми або прямо, або побічно (шляхом листів, читання книг, газет і т. д.) властива усім людям. Одні однаково общитель-ны і балакучі з усіма, інші - ведуть світське життя, треті - обмежуються суспільством обраних друзів і сім'ї, четвер-тые - суспільством улюблених авторів - живих і мертвих, з кото-рыми вони спілкуються шляхом книг, п'яті - суспільством собутыльни-ков і т. д.; одних вона жене на вулицю, в кабачок, інших - в театр, в кіно, третіх - на лекцію, четвертих, - "поговорити з друзь-ями", п'ятих - в натовп, шостих - на бал, сьомих, - в церкву; коротше - форми задоволення її можуть бути різними, але в тому або іншому виді вона властива усім людям.

Що це так, доводиться безліччю фактів. По-перше, тим, що люди жили і живуть в суспільстві собі подібних і що изолиро-ванный людина несамодостаточен, а тому без спілкування з други-ми існувати не може. Людей, що живуть ізольовано від по-добных собі, ми, за дуже рідкісними виключеннями, не знаем88. Якщо ці рідкісні виключення і є, то ізольованість тут була не добровільна, а примусова.

По-друге, тим, що на найперших східцях життя челове-чества люди, окрім звичайного суспільства, періодично собирают-ся в більші з'єднання і влаштовують свята #0089.

По-третє, тим, що ізоляція (навіть відносна) тяжка і згубно діє на людину. Доказом цьому служить загально-визнана тяжкість поодинокого ув'язнення. Хоча тут изоля-ция відносна (бо зазвичай людина шляхом побачень, листів, про-гулок, перестукувань, читання книг і т. д. спілкується з іншими), але, незважаючи на це, поодиноке ув'язнення є одним з самих тя-желых покарань, викликає застій і деградацію психічного життя, підточує здоров'я, веде до передчасної старості і смерти90.

По-четверте, потреба в спілкуванні підтверджується і иссле-дованием причин самогубства. Дюркгейм показав, що головною причиною самогубств є послаблення соціального зв'язку, т. е. зростання самотності і ізольованості людини від сочеловеков91.

Окрім цих фактів даність цієї потреби свидетельству-ется відомої усім по досвіду "тягою до людей", бажанням поде-литься своїми переживаннями з іншими і т. д.92

Сказаного вистачає, щоб визнати готівку цієї по-требности. Вона така ж реальна, як і усі перераховані. Під загальною формою потреби спілкування з сочеловеками може бути надзвичайно строкатий конкретний зміст: обмін ідеями, чув-ствами-эмоциями, хвилюваннями всякого роду, як схожими, так і несхожими, як доброзичливими, так і ворожими.

Поряд з цією потребою слід зазначити інші потребнос-ти соціально-психічного порядку, витікаючі з готівки вы-сокоразвитого свідомості у людини. Якщо зупинитися на звичайному діленні елементів психіки на: 1) пізнавальні, 2) чуттєво-емоційні, 3) вольові, - те соціально-психічні потреб-ности можна звести до: 1) інтелектуальним, 2) чувственно-эмоци-ональным і 3) вольовим.

8) Потреб інтелектуальної діяльності. Немає жодної людини, якій ця потреба не була б властива в тій або іншій формі. Разом з організмом людини дані відчуття, воспри-ятия, представлення і їх комбінації, т. е. різні форми интел-лектуальной діяльності. Ці явища іманентно властиві челове-ку. Як людина, поки живе, не може немає, не пити, не рухатися, так він не може не відчувати, не сприймати, не мати представле-ний. Пізнавальна діяльність в простих формах - различе-ния і елементарного синтезу - з'являється вже у світі тварин. Тим більше вона властива людині. Вона від нього невід'ємна. Конеч-но, міра і форми інтелектуальних потреб різні у різних індивідів. Але в тій або іншій формі вони іманентно при-сущи усім представникам homo sapiens. Раз у нього є разви-тая нервова система - тим самим дана і интеллектуально-позна-вательная діяльність; бо ми бачили, що основною функцією нервової системи є функція аналізатора, т. е. розрізнення і диференціація роздратувань середовища. А психологія вказує, що розрізнення (discernement) представляє просту форму позна-вательной діяльності. Так само разом з розвиненою нервовою системою дана і синтетична або комбінуюча діяльність. "Учений у своїй лабораторії синтезує і комбінує воспри-нимаемые явища згідно з певними нормами, правилами, ги-потезам. Неук також синтезує і комбінує, хоч би і фан-тастическим, дитячим, абсурдним чином.. Є інстинкт (неточне вираження. - 77. С), який штовхає людей до такої комбинационно-синтетическои діяльності, - правильно стверджує Парето. - Часто сполучають (і встановлюють зв'язки, хоч би і фанта-стические. - П. С.) речі схожі, іноді протилежні, часи-мі комбінують виняткові явища з рідкостями" і т. д.93

"Люди мають певну схильність давати логічне обгрунтування їх актам.. У них є синтетична тенденція, не-замінима для практичних потреб. Передусім люди хочуть мислити, а погано або добре вони мислять, це вже інше питання", - не менш справедливо говорить той же автор94. На грунті удовлетворе-ния цієї потреби виросла не лише наука, але і усі абсурдні узагальнення, абстракції, уособлення, персоніфікації і поняття на зразок добра, справедливості, солідарності і т. д. "Такі або сход-ные комплекси, що народилися з потреби мислити і комбини-ровать, потім можуть придбати незалежне існування і в из-вестных випадках бути персоніфікованими" 95. Не лише факт існування науки, але ще більшою мірою факт існування помилкових абсурдних теорій, представлень, понять, забобонних і наївних пояснень, безглуздих розумових комбінацій, фантастич-ных інтелектуальних утворень, коротше - все ті анимистические, фетишистські, тотемические і безглузді теорії, які созда-вало і створює людство починаючи з самих первісних людей і кінчаючи "дикунами сучасної культури", теорії, якими люди пояснювали і пояснюють явища, що оточують їх, усі ці "суевер-ные уламки старих істин", якими повна історія людства і які ми знаходимо усюди, де знаходимо людину, усе це служить незаперечним і красноречивейшим доказом готівки у людини інтелектуальної потреби. Якби її не було, то не могли б виникнути і ці потворні дітища думки. Іншими слова-мі, людині свойственен в такій же мірі інтелектуальний го-лод, в якій йому властивий голод фізіологічний. Один задовольняє його фантастичними теоріями анімізму, інший - теоріями Нью-тону і Дарвіна, один для його задоволення створює теорію "семи Днів творіння", інший - теорію, подібну канто-лапласовской те-ории або доктрині "Основних начал" Спенсера.

Ще бесспорнее стане ця потреба, якщо ми врахуємо роль знання як кращого знаряддя в боротьбі за існування. Уоллес і Бергсон праві, кажучи, що через цю потребу для людини стала зайвою необхідність зміни тіла для пристосування до середовища: його місце зайняли зміни мозку і тих знарядь і инстру-ментов, які створені людським знанням^6.

Цією потребою викликана до життя незліченна безліч представлень і теорій, істинних і помилкових, - що відносяться до явле-ниям і неорганічного, і органічного, і соціально-психічного світу. І наукові дисципліни, і релігійні представлення і кон-цепции, і теорії про душу, право, справедливість, життя і смерть, кра-соте і добро - коротше, усі судження "А є В" і "А не є В", з комплексу яких складаються системи, світогляди, дисципли-ны; судження, починаючи з "павук має чотири ноги" або "диявол поку-пает людську душу" і кінчаючи комплексом їх, що становить науки фізику, хімію, біологію, психологію, соціологію, гносеоло-гию і т. д., чи таким поєднанням їх, як світогляд Вед, буддиз-ма, анімізму і т. д., - усе це плоди, що народилися на грунті удовлет-ворения цієї потреби, усе це дітища останньої..

Коротше, потреба в інтелектуальній або розумовою дея-тельности така ж реальна, як і потреба в живленні. Інша справа, чи так важлива вона, як остання. Але цим питанням ми зараз не займаємося.

9) Потреба в чуттєво-емоційних переживаннях. Під нею я розумію потребу людини, знову-таки іманентно властиву його організму, дану разом з останнім, переживати ряд чисто афектних станів - почуттів, емоцій, що носять назву радості, страху, горя, ніжності, любові, симпатії, обо-жания, відрази, здивування і т. д., що супроводжуються або удо-вольствием, або стражданням (позитивні і негативні чув-ственные тоны), потребу, відмінну від інтелектуальної і не співпадаючу з последней97.

Так само, як людина не може не мислити, так само він не може не відчувати. Більш того, людина хоче мислити і хоче чувство-вать, часто він шукає чуттєвих переживань.. чи Реальна ця по-требность? Замість відповіді процитую Ланге: "Емоції, - говорить він, - не лише грають роль найважливіших чинників в життя отдель-ной особи, але вони взагалі наймогутніші з извест-ных нам природжених сил. Кожна сторінка в історії - як це-лых народів, так і окремих осіб - доводить їх непереборну владу. Бурі пристрастей погубили більше людських життів, опус-тошили більше країн, ніж урагани, їх потік зруйнував більше міст, чим повені" 98. У тій або іншій формі ця потреба є у усіх людей. Не ідеї, не голод і не інші перераховані потреби тягнули і тягнуть людей на видовища: первісні пляс-ки, ігрища ("короборри"), в цирк гладіаторів, на містерію, на бій биків, в сучасний цирк, в театр, в оперу, на концерт, в кинема-тограф, на поетичні вечори, на скандал, до місця страти і т. д. Що як не потреба "в сильних відчуттях" (неточне вираження) примушувала і примушує людей танцювати (танці, балет, ігрища, ре-лигиозные танці, бали і т. д.), збуджувати себе вживанням гашишу, опіуму, вина, горілки, тютюну і інших п'янких і оду-ряющих речовин", таких же древніх, як і само людство? "Хліба і видовищ" - такий вічний красномовний свідок дан-ности цієї потреби у людини. Якщо гасло "хліба" відноситься до біологічної потреби живлення, то гасло "видовищ" говорить про потребу в афектних переживаниях100. Відніміть цю потреб-ность у людини, і ви зробите незрозумілим існування множе-ства явищ, починаючи з гри і кінчаючи усім мистецтвом: поезією, жи-вописью, музикою, балетом і т. д. "Доріан Грей" Уайльда - тільки сконцентрований художній образ людини, що зробила "метою життя" служіння і задоволення потреби в чувствен-но-эмоциональных переживаннях. Усі люди більшою чи меншою мірою Дорианы, різні тільки форми і міри "пропалювання життя". Ця потреба дає себе знати усюди: звичай употребле-ния музики на парадах, в настанні, на похоронах і весіллях, та-кие явища, як сервіровка столу (квіти, художність серви-ровки), явища комфорту, розкоші ("пишні" сукні, "красива обстановка" кімнати, усе, "що пестить погляд", і т. д.), - усе це выз-вано і з'явилося на грунті задоволення цієї потреби. Вона, як повітря, усюди проявляє себе, але як повітря, ми її не помічаємо.. Якби її не було, то наскільки спростилося б наше життя. Удовлетво-рение голоду не вимагає ні кольорів, ні білосніжних серветок, ні красиво прибраного столу; усі ці "аксесуари" викликані до життя "эс-тетикой", т. е. чуттєво-емоційними потребами. Ними ж викликані до життя і майже усі явища мистецтва, починаючи з примитив-ных малюнків, фантастичних казок і первісної пісні і кінчаючи Шекспіром, Диккенсом, Бетховеном і Рембрандтом. Вона жене одних в шинок, інших - на мітинг, третіх - на бал, четвертих - в цирк, п'ятих - в театр, шостих - в натовп, сьомих - в церкву, восьмих примушує підбурювати людей побитися, дев'ятих - до небезпечних пригод, десятих - на виставку і т. д. Усюди, де люди "любу-ются" чим-небудь, усюди, де вони говорять "про красиві переживани-ях", усюди, де діють "пристрасті і афекти", там ви знайдете цю потребу. Вона невідбутна для людини і соприсуща його природі. Боротьба за "життєві блага" значною мірою являється борь-бой за можливість чуттєво-емоційних переживань, за воз-можность їх задоволення.

Така збігла характеристика цієї потреби.

10) Потреба у вольовій діяльності. Разом з указанны-ми потребами людини є потреба у вольовій дея-тельности; вона полягає в постановці і в досягненні усвідомленої, навмисно поставленою цели101.

Ставити цілі, найближчим чином пов'язані з нашим "я", і стре-миться до їх здійснення - властивість, іманентно властиве чело-веку. Якщо прав був Декарт, кажучи: "Cogito, ergo sum" (я мислю, сле-довательно, існую), - те не менш правильним буде сказати: "Volo, ergo sum" (хочу, отже, існую). Свідоме "хочу" дано разом з людиною і від нього невід'ємно! Знову-таки характер цілей і вольових прагнень різний у різних людей. Але в тій або іншій формі вони властиві всякій людині (окрім хіба иди-отов і психічно дефективних людей). Якщо історія людства є значною мірою результат емоцій і почуттів, то відома доля історичних подій може і має бути з'ясовна як результат воления і вольових дій. Якщо у минулому роль после-дних була порівняно незначна, то у міру поступального ходу історії значення і роль вольової діяльності ростуть. Спраши-вается, що ж служить доказом готівки такої потреби у людини? Відповідь свідчить: постановка людьми усвідомлених цілей, що сприймаються ними як цілі, тісно пов'язані з интимней-шими сторонами їх "я" і тому важливих і цінних для того, хто їх ставить, - з одного боку. З іншої - боротьба людей з тими, хто перешкоджає досягненню таких цілей, або, коли вони досягнуті, боротьба з тими, хто заважає їх подальшому виконанню, хто угрожа-ет або перешкоджає здійсненню відповідних вольових актів.

У тій або іншій формі такі усвідомлені воления, що не зводяться до бажань, що викликаються іншими потребами, були і залишаються властивими людині. Таке воление, пов'язане з метою підтримки гідності власного "я", "честі", "доброго імені" 102, таке воление "владі" над іншими, воление "слави", воление "пре-восходства над іншими", "популярності, авторитету", "схвалення, пошани"; до цієї ж категорії фактів відносяться, далі, воление "справедливості", "добра", "моральності", "подвигу", "жертви", "боргу" і т. д. Усе ці воления відмінні передусім від прагнень, що викликаються чисто біологічними потребами,: воление "слави" або "підтримки доброго імені" не є ні потреба удовлетво-рения голоду, ні інстинкту розмноження, ні самозахисту (у биологи-ческом сенсі), ні руху, ні інших біологічних імпульсів. Відрізняється воно і від потреби задоволення інтелектуальних запитів і чуттєво-емоційних (пасивних) переживань.. Виникнувши на грунті біологічних потреб, ці воления вырос-ли у своєрідний вид потреб, що відрізняються від усіх них. По-цьому доводиться їх виділяти в самостійну группу103.

У тій або іншій формі ці потреби властиві большин-ству людей.. Наприклад, захист "честі", "доброго імені" або во-левая потреба "схвалення" іншими проявляється протягом усієї історії.. Помста за образу честі в первісних груп-пах, поєдинки і турніри лицарів середньовіччя, боротьба із-за "ме-стничества" в нашій історії, сучасні дуелі і суди честі - усе це ряд фактів, викликаних до життя цією потребою.. Жела-ние побороти в сутичці супротивника, перемогти в турнірі суперника, "прославити своє ім'я" фізичною силою, спритністю, хитрістю, художнім даром, науковим трактатом, артистичною грою, красою рухів або особи, пишним костюмом, виділитися пе-ред іншими своєю розкішною обстановкою, чистокровними ло-шадьми, якою-небудь ексцентричністю (Герострат, із-за увекове-чения імені спалюючий храм) і т. д., і т. д. - усе це різні види діяльності, викликаної на грунті воления "слави" 104.

Захист "святая святих" своєї душі у вигляді норм нравственнос-ти і права; жертвование собою в ім'я виконання боргу, боротьба з тими, хто порушує правові і моральні заповіти (преследова-ния і покарання злочинців), - знову-таки категорія фактів, що підпадають під факти, викликані цією потребою. Майже усі акти, пов'язані з "боргом" і "моральним долженствованием", Цілком викликані нею ж. Боротьба за владу, за затвердження свого "я", що приймала і приймає упродовж історії самі різні форми - починаючи від примітивного "моїй вдачі не перешкоджай", від елементарних "не смій мені суперечити", "не возра-жать" і кінчаючи боротьбою за політичну і духовну владу, за гегемонію "я" над сотнями тисяч людей - знову-таки явища, що виросли на грунті задоволення цієї потребности105.

До цього ж розряду фактів відносяться більшість випадків, де одна людина звертається до іншого з категоричними, ультиматив-ными наказами і заборонами.. "Наказую робити те-то", "Запре-щаю поступати так-то" - ці факти, в тисячі форм що зустрічаються на кожному кроці, дуже часто представляють акти, викликані по-требностью вольової діяльності..

Обмежуюся цим стислим нарисом основних потреб-ностей людини. Розрізняючись за змістом в кожному цьому слу-чае, усі десять класів перерахованих потреб в тій або іншій формі властиві більшості людей.

Резюмую.

Потреби людини: 1) задоволення голоду і спраги, 2) статева (розмноження), 3) індивідуальні самозахисти, 4) груп-повой самозахисти, 5) рухів, 6) дихань, обміни речовин, сон, розрядки надмірної енергії (ігри) і інші фізіологічні потреби, 7) потреба спілкування з собі подібними, 8) интел-лектуальной діяльності, 9) чуттєво-емоційних переива-ний і 10) вольовій діяльності.

Нагадуванням цих загальних властивостей і обмежимося в характе-ристике індивіда як елементу системи взаємодії.

 

ЯВИЩЕ ВЗАЄМОДІЇ ЯК КОЛЕКТИВНА ЄДНІСТЬ*

* * Друкується по: Сорокин П. Система соціології. У 2 т. - М., Наука, 1993.