Соціологія і фізико-хімічні науки

Чи можемо ми сказати, що явища людського взаимодей-ствия представляють явища sui generis, відмінні від усіх інших видів взаємодії - неорганічна і органічна? Дуже може бути, і це мабуть, що в їх основі лежать процес-сы фізико-хімічні і органічні. Цілком можливо також, що в далекому майбутньому наука зведе їх до останніх і пояснить весь складний світ міжлюдських явищ законами фізики і хімії. В усякому разі, до цього треба прагнути і зараз. Але чи означає це, що в даний момент будь-який добросовісний дослідник може пояснити світ людської взаємодії теоремами фізико-хімічних і біологічних наук?

Будемо щирі і правдиві: така претензія була б мало обгрунтованою і тенденційною хлестаковщиной. Поки, на жаль! така спроба нікому не вдавалася і навряд чи скоро вдасться. Правда, та-кие спроби були, і вони продовжують з'являтися, але сумний результат їх служить зайвим аргументом на користь того, що доки клас явищ взаємодії між людьми несводим до простих физи-ко-химическим і біологічних процесів.

Як приклад таких спроб у наш час вкажу на спроби В. Оствальда, Solvay*, Вороняча, Haret і Ant. Portuendo у Barcelo. В. Оствальд, Solvay і Воронів спробували виразити со-циальные явища в термінах енергетики і розглядати їх як явища фізико-хімічні. Що ж з цього вийшло? Ми по-лучили ряд формул на зразок того, що "свідомість є течія нервово-енергетичного процесу", що "війна, злочин і покарання" суть явища "витоку енергії", що "продаж-купівля - це реак-ция обміну" (Оствальд), що "співпраця є складання сил", "соціальна боротьба - віднімання сил", "соціальна организация- рівновага сил", "звиродніння - розпад сил", "право-співвідношення сил" і т. д., і т. д. Усе це, мабуть, і вірно.

* * Ми визнали доцільним залишити перелік цих авторів в тому виді, як він приводиться Сорокиным, щоб зберегти своєрідність його стилю. - Прим. ред.

 

Але, питається, чи багато ми придбаваємо від таких аналогій в справі пізнання соціальних явищ або явищ межчеловече-ского взаємодії? В усякому разі, не більше, ніж від анало-гий сумної пам'яті "органічної школи" в социологии*. Усі ці формули і аналогії представляють у кращому разі трюїзми, в гіршому - неточні порівняння.

Той же вивід доведеться зробити і за адресою спроб створення "со-циальной механіки", що намагається уся поведінка людей і взаимоот-ношения між ними підвести під закони звичайної механіки физи-ческих явищ. Як приклади таких спроб можуть служити спроби Haret і Antonio Barcelo. Той і інший намагається прикласти закони механіки до соціальних явищ. Той і інший виходить з положення: "Якщо принципи і закони механіки прикладені до усіх видів сили, то, очевидно, вони мають бути прикладені і до сил психічних, званих соціальними силами".

Услід за цим вони приступають до транспортування понять меха-ники в область людських взаємин. Індивід превраща-ется в "матеріальну точку", його довкілля - сочелове-ки - в "полі сил" (champ deforce) і т. д. Услід за цією установкою понять йдуть теореми на зразок наступних: "Збільшення кинетиче-ской енергії індивіда дорівнює зменшенню енергії потенційної" (L'energie total de I'individu dans son champ se consei~ve constante a travers toutes ses modifications")**; "сукупна енергія соціальної групи відносно її роботи (quant a une action) в деякий момент tj дорівнює сукупній енергії, яку вона мала в первинний момент t0, збільшеною сукупністю роботи, яку в цей про-межуток часу (t; - iq) виробили усі сторонні групі сили, що діяли на індивідів або елементи цієї групи" і т. п.

* * Напрям в соціології кінця XIX - почала XX ст., розглядаюче суспільство як аналог природного організму і що пояснює соціальне життя за допомогою прямої проекції на неї біологічних закономірностей. З цитованих Сорокіним авторів представниками "органічної школи" були Г. Спенсер і А. Эспинас, П. Ф. Лилиенфельд, Я. Новиков - Прим. коментатора.

** ** Сукупна енергія індивіда усередині його поля зберігається постійною при усіх її перетвореннях (фр.) - Прим. коментатора.

 

Усе це вірно; але, питається, що придбаваємо ми нового від таких "законів соціальної механіки"? У кращому разі трю-измы, у гіршому разі теорії і теореми, схожі на "науки" "про сигари вагою в 10 лотів". Поза сумнівом, глибока правда звучить в словах A. Barcelo, що "тіло індивіда з усіма його органами і матеріальними елементами складає систему, підлеглу за-конам фізичної механіки", що "за усього бажання не можна себе вирвати (se soustraire) з-під дії закону тяжіння, як і вся-кого іншого закону фізичної механіки". Але з цього-то саме і витікає, що недоцільно і науково марно будувати осо-бую дисципліну для додатка законів фізичної механіки до людей, що розглядаються як прості комплекси мате-рии. Як такі вони коштують нарівні з усіма фізичними тілами і поза сумнівом підкоряються законам фізики. Але звідси ж витікає, що в цьому випадку вони перестають існувати як люди, відмінні від неживих предметів, і стають простій материаль-ной масою. Усе специфічно людське, все те, що заважає ототожнити між людиною і неорганічним пред-метом, - в цьому випадку зникає. Коротше, таке пізнання рівно нічого не дає нам для пізнання соціальних явищ як явищ sui generis. "Якщо право є співвідношення сил, то чим же воно отли-чается від співвідношення сил між вантажем А і вантажем В, находящи-мися на кінцях важеля? Адже і тут теж співвідношення сил; але чи следу-ет з цього, що співвідношення вантажів або сил А і В є правове відношення? І розсіяння теплоти завдяки випромінюванню, і пре-ступление, говорять нам энергетисты, є витік енергії. Але чи означає, що всяке розсіяння енергії є в той же час і злочин"?

"Подібне вивчення соціальних явищ є не вивчення соци-ального спілкування людей, а вивчення людей як звичайних фізичних тіл" 10. Але люди не лише фізичні тіла, а ще і живі суще-ства; і не лише живі істоти, але ще істоти, що мають те, що носить назву думки, психіки, свідомості. Якщо живий орга-низм відрізняється від неорганічної матерії, якщо процеси життя досі не вдалося звести до фізико-хімічних процесів, - що і дає основу для існування біології, - те тим більше відмінні від неорганічних тіл організми, наділені вищими формами психіки, якими являються люди; тим важче звести явища взаємодії таких організмів до процесів взаємодії мертвої матерії; отже, тим більше основі для існування особливої науки, що вивчає людей і їх взаємодію як людську взаємодію з усім своєрідним багатством його змісту, а не як проста взаємодія матеріальних мас. Спроба ж розгляду їх тільки як фізичних тіл - цілком законна з точки зору фізика - веде не до пізнання явле-ний людської взаємодії, а просто до виключення їх з поля зору і вивчення. Для фізика немає людей, а є тільки "ма-териальные маси". Для нього не існує ні актів подвигу, ні злочину, ні добра, ні зла, ні любові, ні ненависті, ні слів прокляття, ні слів молитви, для нього дані тільки "маси" і "дви-жение". Як би не були прекрасні його мікроскопи, телескопи і спектроскопи, - він не знайде в актах людей і в них самих ні "ис-тины", ні "добра", ні "краси", ні "вбивства", ні "порятунку".

Оскільки ж ми хочемо пізнати усю нескінченну різноманітність цих явищ, остільки категорія міжлюдських стосунків йде з поля зору фізико-хімічних наук і дає грунт для існування особливої науки, що вивчає усі ці явища в усій їх своєрідності".

Більш того. Якби навіть явища людського взаимодей-ствия вдалося звести до фізико-хімічних процесів, то і тоді світ людської взаємодії продовжував би залишатися яв-лением sui generis, відмінним від звичайних процесів неорганиче-ского взаємодії. Тут, mutatis mutandis*, ми можемо повторити слова Отто Глезера, висловлені їм з приводу автономності био-логии.

* * З відповідними змінами (лат.) - Прим. коментатора.

 

"Не слід припускати, - пише він, - що доказатель-ство чисто фізико-хімічної природи життєвих процесів по-кажет, нібито живі істоти в якому б то не було відношенні відрізняються від того, що вони насправді представляють собою. Питання про те, чи може аналіз відняти у предметів деякі їх властивості, являється, звичайно, питанням дозвільним; і, проте, нам постійно заявляють, що зведення життєвих явищ до фізико-хімічної основи доведе, що живі істоти, врешті-решт, не живі! Анатомічне і гістологічне дослідження коня не може показати, що тварина це є корова. Якби ми звели його тканини до їх складових хімічних елементів і, не задовольняючись цим, продовжували наш аналіз до тих пір, поки не показали б, що кінь цілком складається з електронів, то як могло б це пока-зать, що кінь не є кінь? Якщо тому розкладання нічого не може відняти у аналізованих предметів, то ясно, що, раз пос-ледние в якому б то не було відношенні одиничні і своеобраз-ны, такими ж одиничними вони будуть і після закінчення процесу раз-ложения, як і до нього. Єдине питання у результаті полягає в тому, одиничні, чи особливі живі істоти або ні. На цей воп-рос можлива лише ствердна відповідь" 12.

Перефразовуючи слова Глезера, ми можемо сказати: "Якби нам показали, що люди і їх взаємини цілком складаються з элек-тронов і їх діяльності, то як могло б це показати, що люди не є люди.. Єдине питання у результаті полягає в тому, чи еди-ничны, чи особливі, чи відмінні від неорганічних тіл люди або ні. На це питання можлива лише ствердна відповідь".

Усе сказане про відмінність людей від неорганічних тіл з соответ-ствующими змінами застосовно і до відмінності їх від інших організмів - тварин і рослин. Звичайно, представники homo sapiens - організми, і до них як до організмів застосовані закони біології. Але люди - не лише організми; вони крім того ще суще-ства, обдаровані психікою, свідомістю, розумом, т. е. рядом властивостей, яких у інших організмів немає. У цьому сенсі вони особливі і единичны13. Через це і явища їх взаємодії відмінні від яв-лений взаємодії інших організмів. Перші досі не вдалося звести до останніх. Але якби навіть социально-психологи-ческое спілкування людей і було зведено цілком до процесів биологи-ческим, то "анатомічний і гістологічний аналіз людей і їх об-щения не може показати, що люди суть амеби; він не може привести до висновку, що люди не є люди". "Єдине питання полягає в тому, чи одиничні, чи особливі, чи відмінні люди або ні. А на це питання можлива лише ствердна відповідь".

Перефразовуючи слова того ж О. Глезера, ми можемо сказати: "Дивні процеси соціально-психічної взаємодії і явищ свідомості різко відділяють людей від світу явищ, изуча-емых біологією, і утворюють специфічну основу для автоном-ности нашої науки. Автономність зовсім не ця метафізична або абсолютна, але чисто практична, подібно до автономності фізики, хімії, астрономії, геології і біології".