Поняття терміна «культура»,Ґенеза терміна «культура»,Структура культури,Функції культури.

Поняття терміна «культура»,Ґенеза терміна «культура»,Структура культури,Функції культури.

 

Культура-це певний рівень будь-якої діяльності.Без політ. культури неможливо вирішення проблем.Якщо не буде досягнуто певного рівня культури,не буде суспільства.Цивілізація погано впливає на культуру.Удекларації ЮНЕСКО культура тлумачиться як комплекс матеріальних,духовних,емоційних,інтелектуальних рис суспільства,що включає в себе не лише різні мистецтва.а й спосіб життя,основні правила людського буття,системи цінностей,традицій і вірувань.Є близько 1000 визначень культури.Термін культура наближається до цивілізації.Культура – це 1)система матеріальних і духовних цінностей людства;2)діяльність людини зі створення цих цінностей;3)споживання цих цінностей,яке означає зміну,розвиток людини,засвоєння соціум культурного розвитку,який був накопичений попередніми поколіннями.Культура – це сукупність матеріальних і духовних цінностей,вироблених людством протягом усієї історії,а також сам процес створення і споживання матеріальних і духовних цінностей. Структура поділяється на матеріальну і духовну.Матеріальна культура охоплює всю сферу матеріально-виробничої діяльності людини:знаряддя праці,транспорт,одяг,житло,оздоблення,предмети мистецтва.Духовна:наслідки діяльності і свідомості.Духовне виробництво:пізнання,наука,мистецтво,мораль,етика,виховання,релігія,право,фольклор.Духовна культура існує у 2 формах:1)в формі духовного світу окремої людини і її діяльності зі створення духовних продуктів(вчитель,письменник,законодавець);2)в формі духовних продуктів:наукових робіт,книг,законів,звичаїв. Функції:1)пізнавальна(можливість пізнання майбутнього,теперішнього,минулого);2)світоглядна(формує світогляд);3)інтегративна(незалежно від світоглядної орієнтації у соціальні спільноти,а народи у світову цивілізацію);4)оцінно-нормативна(регулює стосунки і відносини на різних рівнях організації соціуму за допомогою загальних норм і орієнтирів);5)людинотворча.

Розвиток і становлення понять «етнос», «нація» і «національна культура».

Етнос (грец. ἔθνος - народ) - група людей, об'єднаних спільними ознаками: об'єктивними або суб'єктивними. Різні напрямки в етнології включають в ці ознаки походження, мову, культуру, територію проживання, самосвідомість і інш.Етнос (грец. ethnos) дослівно перекладається з давньогрецької мови як "негрек", "чужинець", "ідоловірець". Етимологічно воно означає стадо, група (натовп) людей, народ, плем'я, рід, іноземне плем'я і т.п. З V ст. до н.е. його використовували у значенні "плем'я негрецького походження", "народ негрецького походження". Себе греки позначали словом "демос" (народ) і відрізняли від негреків тим, що останніх іменували "етносом". У такому значенні римляни ввели слово "етнос" у латинську мову. У зв'язку з його латинізацією з'явився прикметник "етнічний" (ethnicos), що вживався у значенні "нехристиянський", "язичницький". Нині термін "етнос" став науковим поняттям, є еквівалентом давньогрецького слова "демос" (народ) у значенні специфічної міжпоколінної історико-культурної і природної, усвідомленої людьми спільноти. Щоб підкреслити саме таке його значення, інколи поєднують обидва слова у словосполученні "етноси-народи". Нині поняття "етнос" вживається як науковий термін для означення всіх історичних типів етнічних спільнот від племен до сучасних націй.В найширшому розумінні, поняття означає весь еволюційний ланцюжок виникнення і становлення Етносу. Якнайповніше еволюційний ланцюжок можна зобразити так: рід → плем'я → союз племен → народність → народ → нація.Рід, плем'я, союз племен, народність, Нація - це історичні типи етнічних спільнот; стадії Етносу; людська спільність; це соціокультурні утворення історичних спільнот людей. Нація – результат еволюційного процесу Етносу, вінець еволюції Етносу, соціо-культурне оформлення Етносу.Часто етнос визначають як міжпоколінну групу людей, об'єднану тривалим спільним проживанням на певній території, спільною мовою, культурою і самосвідомістю. Поняття етносу, як категорії, що узагальнює ознаки етнічних спільнот на всіх етапах історії людства, розроблялося переважно в російській, радянській і пострадянській етнографії. У російській етнології термін «етнос» уживається майже у всіх випадках, коли мова йде про народ і навіть націю. На́ція (лат. natio — плем'я, народ) — полісемантичне (багатозначне) поняття, що застосовується для характеристики великих соціокультурних спільнот індустріальної епохи. Існує два основних значення терміну.Політична спільнота громадян певної держави — політична нація. Часто вживається як синонім терміну держава, коли мається на увазі її населення, наприклад для посилання на «національні» університети, банки та інші установи.Етнічна спільнота (етнос) з єдиною мовою і самосвідомістю (як особистим відчуттям «національної ідентичності» так і колективним усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших). У цьому значенні фактично є синонімом терміну народ.Нації визначаються певним рядом характеристик, що стосуються як індивідуальних її членів так і всієї нації. Такі характеристики мають нести в собі як об'єднуючу функцію — спільнота людей, що не має між собою нічого спільного не може бути нацією, так і відокремлюючу — що відрізняє дану націю від сусідніх. Будь-яка з таких характеристик може стати предметом дискусій, однак заперечення існування визначальних чинників містить в собі заперечення існування окремих націй. Національна культура - синтез культур різних класів, соціальних верств і груп відповідного суспільства.Культура, яка є достатньою для існування етносу, перестає бути такою, коли йдеться про життя нації. На відміну від етнічної культури національна передбачає існування нових типів комунікації (взаємозв'язку) між людьми, складніших стосунків, ніж природні кровно-родинні. Таким принципово новим типом комунікації є писемність. За допомогою писемності загальні для всієї нації ідеї поширюються серед населення. Писемна культура, до складу якої входять різні тексти, ніби протистоїть стихії живої народної мови з її місцевими діалектами та семантичними відмінностями. Носіями такої культури стають освічені шари суспільства. Національна культура, отже, твориться не етносом загалом, а тими представниками суспільства, які беруть на себе функцію індивідуального авторства, — письменниками, філософами, вченими, священиками, митцями та ін. До певного часу така культура може навіть залишатися чужою для народу,* мати на собі відбиток кастовості, елітаризму. Проте творці такої культури говорять, зазвичай, від імені народу, звертаються до скарбниць народного досвіду й мудрості. Розрив між інтелігенцією, яка є провідником національних цінностей, національної культури, і традиційною етнічною культурою долається розвитком освіти в народі, його піднесенням до рівня загальнонаціональної ідеї, з одного боку, а з іншого — через зміни соціальних засад народного буття, пробудження не тільки національної, а й розвинутої індивідуальної самосвідомості. Адже на відміну від власної етнічної приналежності, яка не становить жодної особистої заслуги, належність до нації вимагає від кожного певних особистих зусиль і свідомого вибору. Тому існування істинно національної культури, нації як її носія передбачає не стільки наявність натурального господарства з притаманними йому традиційними зв'язками між людьми, скільки товарної економіки зі загальнонаціональним ринком, коли на зміну локальним традиційно-замкненим спільностям людей, пов'язаних між собою кровною спорідненістю, приходить зв'язок самостійних і незалежних один від одного індивідів, котрі обмінюються продуктами матеріального і духовного виробництва.

Поняття терміна «культура»,Ґенеза терміна «культура»,Структура культури,Функції культури.

 

Культура-це певний рівень будь-якої діяльності.Без політ. культури неможливо вирішення проблем.Якщо не буде досягнуто певного рівня культури,не буде суспільства.Цивілізація погано впливає на культуру.Удекларації ЮНЕСКО культура тлумачиться як комплекс матеріальних,духовних,емоційних,інтелектуальних рис суспільства,що включає в себе не лише різні мистецтва.а й спосіб життя,основні правила людського буття,системи цінностей,традицій і вірувань.Є близько 1000 визначень культури.Термін культура наближається до цивілізації.Культура – це 1)система матеріальних і духовних цінностей людства;2)діяльність людини зі створення цих цінностей;3)споживання цих цінностей,яке означає зміну,розвиток людини,засвоєння соціум культурного розвитку,який був накопичений попередніми поколіннями.Культура – це сукупність матеріальних і духовних цінностей,вироблених людством протягом усієї історії,а також сам процес створення і споживання матеріальних і духовних цінностей. Структура поділяється на матеріальну і духовну.Матеріальна культура охоплює всю сферу матеріально-виробничої діяльності людини:знаряддя праці,транспорт,одяг,житло,оздоблення,предмети мистецтва.Духовна:наслідки діяльності і свідомості.Духовне виробництво:пізнання,наука,мистецтво,мораль,етика,виховання,релігія,право,фольклор.Духовна культура існує у 2 формах:1)в формі духовного світу окремої людини і її діяльності зі створення духовних продуктів(вчитель,письменник,законодавець);2)в формі духовних продуктів:наукових робіт,книг,законів,звичаїв. Функції:1)пізнавальна(можливість пізнання майбутнього,теперішнього,минулого);2)світоглядна(формує світогляд);3)інтегративна(незалежно від світоглядної орієнтації у соціальні спільноти,а народи у світову цивілізацію);4)оцінно-нормативна(регулює стосунки і відносини на різних рівнях організації соціуму за допомогою загальних норм і орієнтирів);5)людинотворча.