Тема 10. Онтологія і діалектика

 Діалектика є сучасною загальною теорією розвитку всього сущого, яка адекватно відображає його еволюцію у своїх законах, категоріях і принципах. Діалектика – це філософське вчення про універсальні, всезагальні закони розвитку природи, суспільства і мислення. Діалектика стверджує об’єктивну суперечливість буття, пізнання, людської діяльності і спілкування. Діалектика – це не тільки вчення, теорія, а й метод, методологія – оскільки дає спосіб пізнання, осмислення світу. Розрізняють діалектику природи, суспільного життя, пізнання, об’єктивну і суб'єктивну діалектику і т. д.

Різноманітність підходів до проблеми суперечливості породжує різні історичні форми діалектики, діалектику окремих філософських напрямів і шкіл, мислителів. Діалектика як метод зароджується в античній філософії. Це – споглядальна діалектика, у якій стверджується ідея становлення, зміни. У період Середньовіччя та Відродження діалектика розробляється на різних світоглядних ідеях. У Новий час утверджується ідея розвитку, еволюції – стосовно мислення, природи і суспільства. Г. Гегель створив найбільшу і найрозгалуженішу в історії філософської думки діалектико-ідеалістичну систему, в якій сформував основні принципи та категорії діалектики. Складовою частиною марксистської філософії є матеріалістична діалектика, що включає об’єктивну і суб’єктивну діалектику. У ХХ ст. формується екзистенційна, негативна діалектика (К. Ясперс, Ж.  П. Сартр, Т. Адорно та ін.).

З позицій діалектичного мислення світ розглядається в цілісності, єдності і всесторонньо. Діалектичне мислення усвідомлюється сьогодні як загальнолюдська цінність, його значення зростає в усіх сферах людської діяльності.

Історично склалися у філософії дві альтернативні концепції – метафізика і діалектика. Вони є протилежними за рядом важливих, фундаментальних начал: розумінням джерела руху, розвитку, зміни; механізму переходу від старого до нового; спрямованості розвитку; за розумінням суті пізнання і за стилем самого мислення, за побудовою наукової картини світу. Альтернативами діалектики вважають також софістику, еклектику, догматизм і релятивізм.

Структуру діалектичної теорії складають принципи, категорії та закони.

Принцип – це вихідна ідея, фундаментальне положення, начало, що лежить в основі певної теорії, учення концепції. Основні принципи діалектики: принцип усезагального, універсального зв’язку; принцип розвитку; принцип суперечливості буття і процесу його пізнання; принцип заперечення і спадкоємності в розвитку; принцип перервності і неперервності розвитку. На цих принципах ґрунтується основні закони діалектики і категоріальні зв'язки.

У категоріях діалектики знаходять відображення найбільш загальні суттєві ознаки, зв'язки, властивості, відношення речей, що мають місце в об'єктивній дійсності. Основними категоріями діалектики є такі поняття, як зв'язок, взаємодія, відношення, кількість, якість, властивість, міра, стрибок, відмінність, суперечність, протилежність, антагонізм, заперечення тощо. Крім того, виділяються співвідносні категорії, що органічно, необхідно і закономірно пов'язані одна з одною, передбачають одна одну в процесі пізнання. До таких категорій відносять: сутність і явище, форму і зміст, можливість і дійсність, ціле і частину, причину і наслідок, необхідність і випадковість, одиничне, особливе і загальне та інші.

Закон – це суттєве відношення, зв’язок між сутностями, який є об’єктивним, необхідним, повторюваним, загальним, внутрішнім, суттєвим. Можна виділити три групи законів: 1) окремі закони, притаманні певним формам руху матерії (закони механіки, хімії, біології тощо); 2) особливі закони, притаманні усім або багатьом формам руху матерії (закони математики, кібернетики, синергетики); 3) загальні, універсальні закони (закони діалектики). Крім того, розрізняють закони природи і закони суспільства.

 Діалектика опирається на три основні, універсальні закони: закон єдності та боротьби протилежностей, закон взаємного переходу кількісних змін у якісні та закон заперечення заперечення. Універсальність цих законів полягає в тому, що вони діють у природі, суспільстві і пізнанні, розкривають сутність розвитку, його джерело, механізм переходу від старого до нового, зв’язки нового зі старим. Закони діалектики виступають також принципами мислення.

Закон єдності та боротьби протилежностей опирається на принцип суперечливості буття і процесу його пізнання. Цей закон розкриває джерело розвитку і механізм дії будь-якої діалектичної закономірності. Фундаментальне особливість об’єктивної дійсності  –  це те, що всі її предмети, тенденції, сторони, що борються і взаємодіють між собою. Суперечність, за Гегелем, є взаємодія, взаємозумовленість протилежностей. Суперечність виступає джерелом і рушійною силою розвитку.

Закон переходу кількісних змін у якісні розкриває внутрішній механізм розвитку, руху і зміни всього сущого. Зміст закону конкретизується і виявляється через ряд категорій: якість, кількість, властивість, міра, стрибок. Кожний процес переходу кількісних змін у якісні означає водночас перехід якісних змін у нові кількісні. Єдність, взаємозв’язок і взаємозалежність якості і кількості виражено в поняті міри. Діалектичний стрибок означає перехід від старої якості до нової, переривання поступовості у розвитку.

Закон заперечення заперечення відображає об’єктивний, закономірний зв’язок, спадкоємність між тим, що заперечується, і тим, що заперечує. Цей закон розкриває поступальний характер розвитку, його спрямованість. Логічною схемою цього закону є Гегелівська «тріада»: теза  –  антитеза  –  синтез. Основою діалектичного заперечення є суперечність. Це єдність протилежностей, момент зв’язку старого і нового, відмова від першого зі збереженням того, що необхідне для розвитку другого. Діалектичне заперечення включає спадкоємність позитивного змісту об’єкта і відкидання змісту, що вичерпав себе. Цей закон характеризує синтетичний момент розвитку  –  синтез протилежних моментів і перехід на вищий рівень розвитку.

Усі ці три закони діалектики діють разом і проявляються в кожному акті розвитку.

 

Основні поняття: діалектика, метод, метафізика, еклектика, софістика, догматизм, релятивізм, зв’язок, взаємодія, відношення, відмінність, суперечність, протилежність, антагонізм, закон, принцип, категорії, властивість, якість, кількість, міра, стрибок, заперечення, сутність і явище, форма і зміст, причина і наслідок, можливість і дійсність, ціле і частина, необхідність і випадковість, одиничне, особливе і загальне.

Література:

Гегель Г.В.Ф. Наука логики.  В 3-х томах. – Т. 1. Учение о бытии; Т. 2. Уче­ние о сущности. –  М., 1970.

Енгельс Ф. Діалектика природи. Маркс К., Енгельс Ф. Твори. Т. 20

История античной диалектики. –  М., 1972.

Кант И. Критика чистого разума,. –  М., 1964. –  Т. З.

Категории диалектики, их развитие и функции. –  К., 1980.

Трубников Н.И. Время человеческого бытия. –  М., 1987.

Філософія. Навчальний посібник / За ред. І. Ф. Надольного /. –  К., 1997. Тема 7.

Філософія. Підручник для вузів / За ред. Г. А. Заїченка. –  К., 1995.

Філософія. Курс лекцій / Бичко І. В., Табачковський В. Г., Горак Г. І. та ін. –  К., 1993.

Завдання для самостійної роботи

1. Проаналізуйте альтернативи діалектики.

2. Обґрунтуйте відмінність понять «закон» і «закономірність».

3. Розгляньте проблему класифікації законів.

4. Розкрийте філософський зміст понять «якість», «кількість», «міра».

5. Визначте зміст понять «еволюція» та «революція».

6. Розгляньте основні види суперечностей.

7. Розкрийте особливості діалектичного заперечення.