Тема 9. Філософське розуміння світу

 Предметом філософії виступає світ у цілому (природа, суспільство і мислення) у своїх найзагальніших закономірностях, що розглядається під кутом зору суб’єкт-об’єктного відношення. Іншими словами, предметом філософії виступає відношення «людина – світ».

Світ – це все те, що оточує людину, і те, що є всередині неї. Поняття «світ» має конкретно історичний зміст, що визначається станом культури, науки, техніки, матеріального виробництва, суспільних відносин, природи. Чим більше розвинуті форми діяльності людини і продуктивні сили суспільства, тим ширше і різноманітніше бачиться світ людиною, тим більше цей світ олюднюється. Разом з тим і сама людина своїм розвитком у процесі своєї діяльності зобов’язана світові. Тому світ – це єдність об’єктивної дійсності і дійсності людських сутнісних сил, які мають конкретно-історичний характер.

Виникнення і розвиток поняття «світ» пов’язані з практичним виділенням людини з природи. Людина у вигляді організованої спільності своєю діяльністю відділяє від природи певний масив, формує його практично і духовно відповідно до своїх цілей, потреб, ідеалів. Ця олюднена природа і є справжній «світ людини», узгоджений з людиною  –  людиномірний, доцільний, відповідний її цілям, якостям, здібностям, практичним і духовним можливостям. Людський світ виступає як система предметних утілень людської сутності, що розвивається в процесі історії.

Таким чином, людина в процесі активної цілеспрямованої діяльності перетворює природу на світ свого буття. Світ  –  це єдність природної та суспільної дійсності, що зумовлена практичною діяльністю людини. Існування, життя в цьому світі, його освоєння вимагає вироблення у людини специфічної структури свідомості  –  світогляду.

З розвитком людської діяльності, ускладненням суспільних відносин і зв’язків зміст поняття «світ» поглиблюється, збагачується, а його межі розширюються. Межа буття світу існує як рухлива границя практичної взаємодії суб’єкта і об’єкта, що задана способом практичного впорядкування світу навколо людини. Межі світу є історично змінними і визначаються практично-духовними можливостями людини зробити навколишню дійсність освоєною, своєю.

Світ є соціалізована предметна дійсність, організована в певний «світопорядок», що підлягає не тільки природним, й суспільно-практичним закономірностям. Центральну частину поняття «світ» становить система соціальних зв’язків і відносин, у яких людина здійснює свою життєдіяльність. До змісту людського світу належить і її духовне життя, продукти духовної діяльності.

Визначальними категоріальними характеристиками світу є цілісність, універсальність, саморозвиток, конкретна всезагальність. Фундаментальною характеристикою світу є те, що він становить смислову сітку явищ, систему смисложиттєвих реальностей. Категорія «світ» фіксує сферу відношень буття – відношення людини до світу, людини до іншої людини і до самої себе.

Розрізняють матеріальний і духовний, об’єктивний і суб’єктивний світи. Природний світ доповнюється соціальними світами (олюднена природа, техніка). Духовно-практичне освоєння світу вирізняє такі форми його існування, як життєвий світ, світ повсякденного буття, світ культури, світ символів та інше.

 Проблема буття є однією з найдавніших тем філософських роздумів. За традицією у філософії ХХ ст. філософськими науками про буття є метафізика й онтологія. Метафізика - філософське вчення про надчуттєві принципи та першооснови буття, вона розглядає найперші позачуттєві та позафізичні засади буття, шукає коренів буття. Онтологія – філософське вчення про буття як таке, вивчає прояви буття, те, яким воно постає перед людиною та осмислюється нею, розглядає види, рівні, форми буття. Онтологія вивчає основи всього сущого: матерію, рух, розвиток, простір, час, необхідність, причинність та ін.

Проблема буття – це проблема сутності всього існуючого, а також проблема єдності світу як цілого. Проблема єдності світу вирішувалася в історії філософії на основі різних поглядів. Залежно від цього виділяють різні типи онтології: матеріалізм та ідеалізм; монізм, дуалізм і плюралізм.

Поняття буття є вихідним у філософії. Воно має найширший, граничний ступінь узагальнення. Буття – це все те, що є, що існує. Але в цій категорії філософія фіксує не лише існування світу, а більш складний зв’язок усезагального характеру між предметами та явищами світу. У категорії «буття» здійснюється інтеграція основних ідей про світ як ціле: світ є, існує як безмежна та неминуча цілісність. Цілісний світ – це всезагальна єдність, яка включає в себе різноманітну конкретність і цілісність речей, процесів, станів, організмів, структур, систем, людських індивідів та інше. За традицією їх називають сущими, а світ у цілому – сущим. Кожне суще унікальне, неповторне у його внутрішніх і зовнішніх умовах існування.

Поняття «буття» постає як абстракція гранично високого рівня, що має фіксувати певні характеристики світу і певні ознаки, за якими можна було б відрізнити буття від небуття. Умовою визначення буття як гранично широкої категорії є зіставлення його з небуттям. Небуття – це заперечення буття, несуще. У реальному життєвому досвіді ми ніде й ніколи безпосередньо не стикаємося із небуттям як таким. Небуття постає перед нами як знищення, зникнення, перетворення, зміни матеріальних форм чи природних явищ. Буття та небуття у поєднанні утворюють сторони чи моменти становлення, в якому щось виникає і щось зникає, отже, міститься подвійний перехід буття в небуття і навпаки. У цьому виявляється діалектика становлення, характерна для античного світогляду.

Для людини питання про буття органічно поєднане з питанням про смерть. Тому поняття буття є основоположним у процесі смислоутворення – виконує смислотворчу функцію: людина намагається осягнути сенс буття. Буття постає для людини як вища універсальна цінність.

У сучасній науковій картині світу: 1) буття динамічне, змінне, рухоме; 2) буття системно-ієрархічне; 3) буття багаторівневе, включає в себе мікропроцеси, макропроцеси, мегапроцеси, у яких діють свої особливі закони, тенденції, якісні характеристики; 4) буття еволюційне; 5) взаємозв’язок, єдність суб’єкта і об’єкта – людина як суб’єкт постає органічною часткою світу як об’єкта.

Основні категорії онтології: буття, субстанція, матерія, час, простір, рух, матеріальне, ідеальне, свідомість, дух та інше.

Онтологія дає знання про сутність буття світу, про фундаментальні властивості, форми і способи існування Всесвіту в діалектичній єдності з його духовним осягненням. Виділяють два принципово відмінні статуси буттєвих процесів: матеріальне (або матеріально-чуттєве) та духовне буття. Матеріальне буття характеризується множинністю, подільністю, просторовістю, наявністю маси, опору матеріалу та силових взаємодій. Духовне буття позапросторове, рефлексивне (прозоре для себе самого), ідеальне, цілісне, динамічне. Але за всіх відмінностей у статусах матеріального та духовного (ідеального) буття все ж постає як єдине та взаємопов’язане. Отже, філософія розглядає буття не лише у його матеріальних проявах, а й у  єдності з його духовним осягненням.

Можна виділити такі сфери буття: природа (жива і нежива), суспільство, свідомість. Основні форми буття: 1) буття речей (тіл) і процесів, 2) буття людини,  3) буття духовного (ідеального), що включає індивідуальне духовне та об'єктивоване духовне, 4) буття соціального (індивідуальне буття людини в суспільстві та буття соціумів, спільнот).

Світ, у якому ми живемо – це матеріальний світ. Він містить предмети, процеси, що перетворюються один в одного, виникають і зникають, відображаються у людській свідомості та існують незалежно від неї. Уся ця різноманітність складає матеріальну дійсність. Матерія – це об’єктивно реальне буття світу в часі, просторі та русі, пізнаване людиною. Як філософська категорія матерія означає об'єктивну реальність, що дана людині у відчуттях, відображається ними, але існує незалежно від них та від людської свідомості. Матерія визначає найбільш суттєві властивості об'єктивно - реального буття світу: цілісність, невичерпність, мінливість, системна упорядкованість та інше.

Найважливішим атрибутом матерії, способом її існування є рух. Джерелом руху виступає сама матерія. Матерії притаманна здатність до саморуху. Рух виявляється у багатьох формах. Кожному рівню організації матерії (нежива природа, жива природа, суспільство) притаманна своя різноманітність форм руху. Основні форми руху: механічний, фізичний хімічний, біологічний, соціальний. Матерії притаманна також здатність до розвитку і саморозвитку. Розвиток як самоперехід від старого до нового – є універсальною властивістю Всесвіту.

Рухома матерія існує в просторі і часі. Простір і час – це філософські категорії, які відображають основні форми існування матерії. Просторово-часові характеристики має будь-яке явище буття світу. Простір виступає найзагальнішою формою сталості, збереження змісту об’єктивної реальності, характеризується співіснуванням об’єктів, їхньою взаємодією, протяжністю, структурованістю та іншими ознаками. Час – це форма розвитку змісту об’єктивної реальності, внутрішня міра його існування та самознищення. Час як форма існування матерії характеризується послідовністю, тривалістю, ритмами, темпами та ін. Єдність простору та часу називають просторово-часовим континуумом. Розрізняють соціальний, історичний, астрономічний, біологічний, психологічний, художній, філософський зміст простору і часу.

 

Основні поняття: світ, метафізика, онтологія, буття, небуття, субстанція, матерія, рух, простір, час, розвиток, матеріальне, ідеальне, свідомість, дух.

Література:

Доброхотов А. Л. Категория бытия в классической Западноевропейской философии. – М., 1986.

Корет Е. Основы метафизики. – К., 1998.

Молчанов Ю. Б. Четыре концепции времени в философии и физике. – М., 1977.

Пространство и время. – К., 1984.

Трубников Н. И. Время человеческого бытия. – М., 1987.

Хайдеггер М. Время и бытие. – М., 1993.

Філософія: Навч. посібник за ред. І. Ф. Надольного. – К., 2000. – Тема 5.

Філософія: Підручник / Бичко І. В. – К., 2001. – Лекції 13, 14, 15.

Філософський енциклопедичний словник. – К., 2002.

 

Завдання для самостійної роботи

1. Назвіть основні типи онтології.

2. Визначте вихідні принципи теорії буття.

3. Опишіть рівні та форми виявлення буття.

4. Охарактеризуйте основні філософські уявлення про матерію.

5. Проаналізуйте, що таке рух і розвиток.

6. Обґрунтуйте, у чому полягає проблема єдності матерії, руху, простору і часу.

7. Розкрийте основні характеристики людського світу.