Тема 1. Філософія і світогляд

Світогляд як духовне утворення, що визначає цілісне, інтегральне відношення людини до дійсності і до самої себе, є атрибутом людського буття і виконує функцію духовного самовизначення людини у світі. Світогляд – це спосіб духовно -практичного освоєння світу, що ґрунтується на співвіднесенні наявного, сущого та уявного, бажаного, належного; це вища форма самосвідомості людини і суспільства. Світогляд постає як цілісна система знань, поглядів, ідей, духовних переживань і почуттів, цінностей, принципів, переконань, ідеалів, які визначають діяльність індивіда або соціальної групи й органічно включаються в людські вчинки та норми поведінки.

Світогляд являє собою цілісне усвідомлене переживання співвідношення «людина – світ» і виступає універсальним регулятором духовної і практичної діяльності людини. Інакше кажучи, світогляд – це осмислене переживання світу і власного буття у їхньому співвідношенні. За словами А. Швейцера, «покликання кожної людської істоти полягає в тому, щоб, виробивши власний мислячий світогляд, стати справжньою особистістю». Таким чином, особистісне буття постає як осмислене світопереживання.

Світоглядна сутність свідомості проявляється в тому, що її зміст (уявлення, думки, ідеї, почуття, переживання та ін.) існує і виражається у формі світогляду, в якому він, цей зміст, інтегрується, організовується, впорядковується, і – головне – визначається, обґрунтовується і осмислюється в певних заданих світоглядних координатах. Отже, сутність світогляду полягає в його функціях у людському бутті – він направляє, організовує духовне освоєння світу й практичне самовизначення людини у світі. Світогляд певним чином організовує і впорядковує внутрішній світ людини, інтегруючи його в єдине ціле. Тому можна говорити про світоглядну організацію духовного світу особи, розуміючи під цим його структурованість, системність, орієнтованість, спрямованість. Як організуюче, інтегративне начало, світогляд задає горизонти й основні принципи бачення та переживання світу, орієнтири і критерії для світовідношення.

Як спосіб духовно-практичного освоєння світу, світогляд втілює в собі ціннісний підхід до дійсності, з позицій якого всі явища навколишнього світу постають у їхньому відношенні до людини, набувають для неї ціннісного значення. У перспективі ціннісного підходу дійсність виступає не просто зовнішньою сукупністю об’єктів, а сприймається через призму людського відношення в принциповій, буттєвій значимості для людини, для розкриття її сутнісних сил і здібностей.

У структурі світогляду можна виділити деякі компоненти - раціональне світорозуміння, емоційно-почуттєве світопереживання, світосприйняття, які формують узагальнене світовідношення даного суб’єкта. Виділяють також пізнавальний, ціннісний, спонукально-діяльний компоненти. У процесі формування світогляд особистості проходить різні ступені, тобто можуть існувати різні рівні розвитку світоглядної свідомості. Світогляд може бути слабо розвиненим, аморфним, невизначеним, і тому в духовному світі такої людини немає чітких орієнтирів, опорних принципів, переконань, критеріїв. Звідси – відсутність ясної осмисленості світу і свого буття в ньому, втрата сенсу життя, почуття власної неукоріненості і загубленості, що приводить людину до глибокого кризового стану.

У буденній свідомості людини складається і функціонує буденний світогляд, який організовує її духовну і практичну життєдіяльність у межах звичайного повсякденного буття. Світогляд на цьому рівні має життєво-практичний, стихійно-повсякденний характер. Вищий, теоретичний рівень світоглядної свідомості характеризується високою культурою світоглядної рефлексії, яка забезпечує осмислення і обґрунтування фундаментальних світоглядних і смисложиттєвих проблем. Теоретична форма світогляду – це особливий рівень мислення, на якому думка усвідомлює себе саму у своєму ставленні до дійсності і шукає остаточних, абсолютних засад для власних актів та людського самоствердження у світі. На теоретичному рівні мислення дійсність розглядається за допомогою понять, чітко визначених термінів, на засадах певних законів, необхідних внутрішніх зв’язків. Тобто, теорія постає як аналітико-синтетична інтелектуальна діяльність, що приводить до формування логічно впорядкованих систем знань на основі певного категоріального апарату.

Історичні типи світогляду вказують на його соціально-історичну структуру. Міфологічний світогляд ґрунтується на вірі в надприродні сили, абсолютизуючи досвід окремого роду, племені з притаманними йому рисами – тотемізму, антропоморфізму, анімізму, символізму, фетишизму. Релігійний світогляд ґрунтується на обожненні надприродних сил, жорсткому поділі на духовний і тілесний, земний і небесний, природний і надприродний світи. Філософський світогляд узагальнює досвід, знання, цінності особи і людства в їхньому ставленні до світу як цілого з метою проникнення в сутність буття Всесвіту та буття людини; він є раціонально - теоретичною рефлексією підґрунтя всіх видів людської життєдіяльності. Науковий світогляд ґрунтується на експериментальних і теоретичних знаннях про світ, для яких характерні об’єктивність, істинність, загальна значущість, відтворюваність, детермінованість, необхідність, ефективність та ін.

Філософія виступає теоретичною основою світогляду і за своєю суттю постає як світоглядне знання. Для філософії характерні риси духовно-практичного освоєння дійсності, тому вона становить особливу форму суспільної свідомості, яка теоретично ставить і вирішує фундаментальні світоглядні проблеми. Філософія як раціонально-понятійна і логічно обґрунтована побудова має риси теоретичного освоєння дійсності, що надає їй статусу науки про найбільш загальні закони руху і розвитку природи, суспільства і мислення. Таким чином, філософія – це світогляд на його теоретичному рівні, це свідомо обґрунтована інтелектуальними засобами система світоглядного знання.

 

Основні поняття: світогляд, світорозуміння, світопереживання, світовідношення, рефлексія, теорія, міфологічний світогляд, релігія, мистецтво, філософія.

Література:

Арцишевский Р. А. Мировоззрение: сущность, специфика, развитие. – Львов, 1986.

Світогляд і духовна творчість. Збірник наукових праць / Відп. ред. К. П. Шудря, Є. І.Андрос. – К., 1993.

Косуха П. Світоглядний прорив. Ставка на час і терпимість // Віче. – 1994. – № 7. Кутишкина Е., Логунова Л. Мировоззрение, познание, практика. – М., 1989.

Філософія: Навч. посібник за ред. І.Ф.Надольного. – К., 2000. – Тема 1.

Філософія: Підручник / Бичко І.В. – К.,2001. – Розділ 1.

Філософський енциклопедичний словник. – К., 2002.

 

Завдання для самостійної роботи

1. Дайте пояснення компонентів світогляду «світорозуміння», «світопереживання», та «світовідношення»

2. Розкрийте особливості світогляду як найвищої форми самоусвідомлення.

3. Проаналізуйте співвідношення понять «міф» і «міфологія».

4. Охарактеризуйте особливості релігійного світогляду.

5. Розгляньте особливості філософського світогляду.

6. Опишіть основні риси українського світоглядного менталітету.