Іваном брюховецьким 1666 року

 

Літа 7171 (1663), серпня у 24 день великий государ цар і великий князь Олексій Михайлович, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержець, указав дякові своїх таємних государевих справ Дементію Миничу Башмакову та дякові Євстрату Фролову їхати в малоросійські міста до свого, государевого, богомольця, до Мефодія[119], єпископа мстиславського та оршанського і блюстителя київської митрополії та свого, царської величності, Запорозького війська гетьмана Івана Брюховецького із своїми, великого государя, грамотами, і з милостивим словом, і з жалуванням, і для своїх, великого государя, справ.

І за указом великого государя царя та великого князя Олексія Михайловича, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержця, дяки Дементій Башмаков та Євстрат Фролов з’їхались у місті Батурині, листопада 17 числа, із гетьманом Запорозького війська, з Іваном Брюховецьким, і зі старшиною.

А єпископ Мефодій у той час був у Києві, а до Батурина із Києва прибути йому не було змоги через прихід у малоросійські міста польського короля Яна Казимира, й гетьманів, і кримських солтанів, і татар, і змінників черкас[120].

І на з’їзді в Батурині Дементій та Євстрат гетьманові та старшині говорили.

У минулому, в 171 (1663) році, липня у 18 день, у Ніжині, на генеральній Чорній раді, при окольничому й галицькому наміснику, при князі Данилі Степановичу Великоґаґіні із товаришами, обрано тебе, гетьмане Іван Брюховецький, від усієї старшини та черні Запорозького війська, всіма вільними голосами на вірне і вічне підданство великому государю, царю і великому князю Олексію Михайловичу, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержцю, його царській пресвітлій величності, і його государевим дітям, добровірному государю царевичу і великому князю Олексію Олексійовичу, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії, і добровірному государю царевичу і великому князю Феодору Олексійовичу, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії, і їхнім государським наслідникам, за святою непорочною євангельською заповіддю, віру вчинив, також і полковники та інших урядів начальні люди, які учинені наново, при твоєму обранні віру учинили на тому ж, що їм йому, великому государю, його царській пресвітлій величності, і його государським дітям, і їхнім государським наслідникам служити вірно й непорушно і на віки невідступно.

І великий государ цар і великий князь Олексій Михайлович, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержець і багатьох государств та земель східних, і західних, і північних отчич, і дідич, і наслідник, і государ, і володар, його царська пресвітла величність, за вашою обітницею ударовує тебе, гетьмане, і обозного, і суддю, і осавулів, і полковників, і всю старшину, і чернь: держатиме під своєю государевою самодержавною високою рукою у своєму государському милостивому ударуванні, і в догляді, і у вічнім підданстві за колишніми вашими правами та вольностями і за договірними статтям колишнього гетьмана Богдана Хмельницького, які в 168 (1660) році у Переяславлі, на раді, при ближньому бояринові і казанському наміснику Олексію Микитовичу Трубецькому із товаришами підтверджено, а над ті колишні статті нові статті постановленою із сином колишнього гетьмана Богдана, із Юрієм Хмельницьким, і зі старшиною, і ті статті прислано з нами, а тобі б, гетьману, та старшині ті двоє статей, вислухавши, підписати, щоб те утвердження надалі було постійне й міцне. І за указом великого государя царя і великого князя Олексія Михайловича всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержця, гетьман Іван Брюховецький та старшина ті колишні обоє статей, які в цій книзі записані вище цього, підкріпили і руками своїми підписали, як написано нижче цього.

Великого государя, його царської пресвітлої величності, холоп, я, гетьман Іван Брюховецький, із вірним його царської пресвітлої величності Запорозьким військом ці статті слухали й приговорили: бути тим усім статтям так, як вони написані, і на утвердження цих статей я, гетьман Іван Брюховецький, на цих статтях підписався своєю рукою

Суддя військовий Юрій Незамай ці статті при гетьмані та при всій старшині слухав, приговорив тим усім статтям бути так, як вони написані, а замість нього судейський писар Єрема Тищенко за його, Юрієвим, велінням на цих статтях приклав руку

А другий військовий суддя та наказний обозний, і писар, і військові осавули, і полковники, які грамоту вміють, а котрі не вміють, то замість них приписували, за їхнім велінням, писарі так само, як приписано замість судді Юрія Незамая

Замість судді військового Петра Забіли писар його судейський Єрема Тищенко руку приклав

Замість наказного військового обозного Павла Животовського писар гарматний Парфен Марков [121] руку приклав

Писар військовий Степан Гречанович [122] на своє місце руку приклав Замість військового осавула Степана Афанасьєва — Карпо Іванов руку приклав

Замість гарматного військового осавула Богдана Щербака гарматний писар Парфен Марков руку приклав

Замість прилуцького полковника Данила Пісоцького того ж полку Степан Шуба руку приклав

Замість ніжинського полковника Матвія Ґвинтовки того ж полку писар Микифор Алексієв руку приклав

Замість сосницького полковника Якова Скидана того ж полку писар Лаврентій Касперов руку приклав

Замість лубенського полковника Ігната Вербицького того ж полку писар Степан Григор ’ев руку приклав

Замість зіньківського полковника Василя Шимана Сосницького полку писар Лаврентій Касперов руку приклав

Замість стародубського полковника Івана Платника того ж полку писар Василь Іванов руку приклав

Замість полтавського полковника Дем ’яна Ґуджела писар військовий Степан Гречаненко [123] руку приклав

172 (1664 року), листопада в 2 день, царської пресвітлої величності війська Запорозького генеральний обозний Іван Климович Цесарський, ці статті всі вислухавши у Карачеві, їдучи до Москви, приговорив цим статтям усім бути так, як вони написані і гетьманською та старшинськими руками підписані, до того, до цих статей, на його, Іванове, місце, за його велінням, писар Київського полку Лазар Михайлов підписав рукою власною

172 [1664 року], листопада 29 дня, у Карачеві, з’їхався із дяком. царської пресвітлої величності таємних справ, із Дементієм Башмаковим, та з дяком Євстратом Фроловим київський полковник Василь Федорович Дворецький, ці статті вислухав, приговорив цим статтям бути так, як вони написані і гетьманською та всієї старшини руками підписані, — у тому я, Василь, ці статті підписав рукою своєю власною, що бути цьому надалі нерушно і постійно

172 (1664 року), грудня, 8 дня, Запорозького війська військовий генеральний осавул Парфен Михайлович Нужний та Запорозького полку суддя Подсіненко Савостіян Іванович, вислухавши усі статті під Москвою, в селі Семенівському, і, побачивши гетьманську та старшинські руки, приговорили цим усім статтям бути так, як вони написані на утримання наше військове. У тому, за їхнім велінням, писар Запорозького полку Василь Лук’янов, який під той час їхав із ними в Москву, руку приклав

А понад колишні статті у той час дяк таємних справ великого государя Дементій Минич Башмаков та дяк Євстрат Фролов постановили в Батурині із гетьманом, з Іваном Брюховецьким, і зі старшиною такі статті:

 

1. У минулому, в 171 (1663 році), липня, в 11 день, до великого государя Олексія Михайловича, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержця, до його царської пресвітлої величності, писав Мефодій, єпископ мстиславський та оршанський із ніженським протопопом Симіоном[124], що ти, гетьман Іван Брюховецький, вседушно помисла маєш, звідки б узяти хлібних запасів ратним людям великого государя, його царської пресвітлої величності, які тепер і надалі будуть для оборони від неприятельських приходів у малоросійських містах. І велів ти, гетьман, із усіх млинів в усіх полках збирати хлібні запаси і в амбари зсипати, щоб заготувати до Семенового дня. А скільки хлібних запасів дати ратному чоловіку, також і воєводам, і начальним людям чим ситими бути, про те хай би великий государ, його царська пресвітла величність, ударував би тебе, гетьмана, через його, єпископове прохання, велів би прислати до тебе кого належить, щоб із вами, гетьманом, про все те правдиво домовшись, постановити і у здійснення привести без загайки. А з окольничим та намісником галицьким, із князем Данилом Степановичем Великоґаґіним із товаришами те діло через швидкий його від’їзд до Москви і через твій, гетьманський, відхід супроти противенців до Дніпра, не могло прийти до звершення.

І великому государю царю та великому князю Олексію Михайловичу, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержцю, його царської пресвітлої величності гетьман Запорозького війська Іван Брюховецький, і судді, і полковники, і вся старшина били чолом, а в Батурин дяку таємних справ його царської пресвітлої величності Дементію Башмакову та дяку Євстрату Фролову говорили, що великий государ, його царська пресвітла величність, ударував їх, велів через бідність малоросійських жителів і через розор через неприятелів городів та міст дати їм своїм царської пресвітлої величності ратним людям на прохарчування, тим людям, які в малоросійських городах для оборони від малоросійських жителів тепер є і далі будуть:

Воєводам — по млину із двома колесами.

Головам та полковникам — по п’ятдесят осьмачок.

Ротмістрам та капітанам — по двадцять осьмачок.

Поручникам, і прапорщикам, і сотникам — по десять осьмачок.

Рейтарам і драгунам, стрільцям — по чотири осьмачки кожному чоловіку житнього борошна.

А як малоросійських міст та повітів жителі обох боків Дніпра будуть у з’єднанні, і милістю великого Бога та великого государя, його царської пресвітлої величності щастям неприятелям дано буде відсіч, і війна заспокоїться, так щоб зборів хлібних запасів на прохарчування ратним людям буде, як укаже великий государ, його царська пресвітла величність.

І на цій статті підписано:

Царської пресвітлої величності Запорозького війська гетьман Іван Брюховецький приписав рукою власною

Війська Запорозького суддя Юрій Незамай із гетьманом, з Іваном Брюховецьким, за цим писанням б’є чолом, а замість нього я, Роман Ракушка [125], руку приклав

Я, Степан Гречанович, писар військовий генеральний, руку свою власну приклав

А замість Петра Забіли, військового судді, та Стефана Іванова, осавула військового, та Павла Животовського, наказного обозного, та Данила Пісоцького, полковника прилуцького, та Дем’яна Ґуджеля, полковника полтавського, та Івана Платника, полковника стародубського, та Ігната Вербицького, полковника лубенського, та Богдана Щербака, осавула гарматного, за їхнім велінням руку приклав він-таки, Стефан Гречанович

Я, дозорець військового скарбу, Роман Ракушка, підписався своєю рукою

До цього чолобиття замість Матвія Ґвинтовки, полковника ніжинського, за його чолобиттям писар отця Мефодія Іван Васильєв руку приклав

Іван Цісарський, генеральний військовий обозний, цю статтю вислухав, їдучи з Москви, в Карачеві, приговорив бути так, як вона написана. В тому за його, Івановим, велінням київського полку писар Лаврін Михайлов, який на той час із ним, Іваном, з Москви їхав, руку приклав 172 [1664 року], листопада, 29 дня

172 [1664 року], грудня, 8 дня, до цього чолобиття замість військового генерального осавула Парфена Михайловича Нужного та полку Запорозького судді Василя Івановича Подсіненка, за їхнім велінням, під Москвою, в селі Семенівському, їдучи із ним із Москви, писар Запорозького полку Василь Лук’янов руку приклав.

 

2. Відомо учинилося великому государю, його царській пресвітлій величності, що з міст Московського государства численні служиві люди і севські драгуни, ухиляючись од служби, а селяни від податей, також і з порубіжних городів: Карачева, Брянська, Рильська, Путивля та інших порубіжних міст, люди і селяни поміщиків та вотчинників, розоривши поміщиків та вотчиників своїх доми й усілякі пожитки, утікши, живуть у малоросійських містах та повітах, і на будах, і на винокурнях, а інші й тепер бігають, щоб їм жити за своєю волею. І великий государ, його царська пресвітла величність, указав тобі, гетьману, і старшині Запорозького війська наказати, щоб у всі малоросійські міста послати універсали під жорстоким військовим каранням і веліти всіх тих, колишніх і нинішніх порубіжників Московського государства, всяких чинів людей у містах та повітах, і на будах, і на винокурнях розшукати й переписати, хто де жив, а переписавши, відіслати їх усіх за розписами в ті міста й повіти, хто звідки втік, а надалі учинити міцного заказа під смертною карою, щоб Московського государства служивих і всіляких чинів людей, і боярських холопів, і селян у малоросійські міста ніхто не приймав, аби від того службі великого государя порушення і збору податей і розору марного порубіжних міст поміщиків та вотчинників і збитків надалі не було.

І гетьман, і старшина, вислухавши цю статтю, говорили, що годі застерегти, щоб люди у тому ділі не прихилилися до короля, який є на Україні, а вбивців, і злодіїв, і всіляких злочинців він, гетьман і військо, за 16-ою переяславською статтею, не захищає, а коли війна мине, тоді це буде можливо вчинити.

 

3. У Переяславських статтях, 6 стаття, написано: бути в Запорозькому війську реєстрових козаків шістдесяти тисячам чоловік, а на плату збирати їм та інших чинів людям у малоросійських городах за указною статтею, а коли буде за тією статтею стільки тисяч чоловік у козаках, то на них побори сповна у зборі будуть чи наполовину. А коли ми стояли у Глухові, то тоді тамтешні жителі і сторонні люди казали, що козаки, і міщани, і поселяни, і їхні землі, і млини, і всілякі угіддя, й оренди, і комори не переписані і оброків ні на що не покладено. І скільки тепер у війську козаків, і що їм доведеться дати царської пресвітлої величності жалування у рік, і скільки з міщан, з усіх їхніх угідь яких поборів можна зібрати в рік, того тобі, гетьману, і всій старшині не відомо. Також і козаки без перепису царської пресвітлої величності на послузі з тобою, гетьманом, і з вами, начальними людьми, бувають не всі, їздять у полки і з полків виїжджають без вашого відпуску, за своєю волею, а інші і у військо не їздять, і минає це їм дарма. Отож належить козаків, і міщан, і їхні землі, і млини, і всілякі угіддя, й оренди, й комори переписати, і щоб все те було відомо, і у розпис покласти число козаків, а з міщан, і поселян, і з їхніх угідь, які можуть бути побори [визначити], відтак ніхто не буде не охоплений.

І гетьман, і старшина, вислухавши цю статтю, говорили, що під цей воєнний час, коли неприятелі стоять над шиями, реєстру вчинити й казну збирати немає можливості, а як воєнна пора мине, тоді це стане можливо.

 

4. Коли за указом великого государя, його царської пресвітлої величності, для його, великого государя, справ їхали ми до тебе гетьмана, і до старшини, то по дорозі чули від жителів малоросійських міст, що козельські та остренські жителі й інші численні користолюбці купують усякий хліб у Глухові та в інших таких же жилих місцях і продають за Дніпро для своєї користі без твого, гетьманського, і вашого, старшинського, відома, і через те в малоросійських містах хліб піднімають у ціні, а задніпрським змінникам і татарам тим велике здопоможення чинять. То щоб надалі хліба, окрім Києва, не продавати, а коли щодо того заборони вчинити не можна для задніпровських жителів, то щоб вони схилялись під високу руку царської пресвітлої величності і з’єднувались із жителями цього боку Дніпра. Тоді веліти їм хліба купити визначене число із твого, гетьманського, і з вашого, старшинського, відома, а де їм купувати і в які міста привозити, щодо того давати їм універсали, і вони це почнуть ставити собі за велике добро, і один перед одним те почнуть виславляти, і від тамтешнього розору почнуть схилятися до життя на цьому боці, оскільки тепер за Дніпром через ляхів і татар хліба сіяно мало.

І гетьман, і старшина, цю статтю вислухавши, говорили, що на те міцні універсали давно видано і тепер будуть також видані.

 

5. За указом великого государя царя і великого князя Олексія Михайловича, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержця, в Московському государстві про вино, щоб опріч його, великого государя, його царської пресвітлої величності, з кабаків ніхто не торгував, а тютюну щоб і не тримали — учинений міцний заказ, а коли якісь люди в якихось учинках виявляться, то тим чинити жорстоке покарання і засилати їх у Сибір, і в Астрахань, і в інші дальні окраїнні міста на вічне життя, а двори їхні й поживи забиратимуть на великого государя безповоротно. А тепер численні жителі малоросійських міст із вином і тютюном їздять у Московське государство в окраїнні міста та й продають усіляким людям для своєї користі, і від того кабацьким зборам чиниться порушення і недобор, а поміж людей сум’яття, і сварки, і смертне убивство, і всіляке зло. І тобі б, гетьману, учинити міцного заказа під жорстоким покаранням, щоб жителі малоросійських міст, люди всіляких чинів, вина й тютюну до Москви, і в окраїнні міста, і в повіти аж ніяк не возили і не продавали і тим би великого государя, його царської пресвітлої величності казні порушення не чинили, також щоб від того ніякого зла не було.

І гетьман, і старшина, цю статтю вислухавши, говорили, що про те будуть розіслані по всіх містах універсали, а коли буде хто із малоросійських жителів із вином чи тютюном пійманий у великоросійських містах, то в тих вино й тютюн забирати безкоштовно на великого государя.

І ці статті за складом закріпив гетьман Іван Брюховецький своєю рукою.

А що в Батуринських постановлених статтях написано: давати мені, гетьману, із Запорозьким військом ратним людям його царської пресвітлої величності, які на його государевій службі у малоросійських містах у той час були і далі будуть, збираючи з малоросійських міст, то я, гетьман, із Запорозьким військом, з тими всіма малоросійськими містами, і з повітами, і з усілякими доходами тепер ударили чолом великому государю, його царській пресвітлій величності, тепер і надалі навіки і до тих місць, поки городи приймуть, хлібні запаси збирати, а ратним людям давати мені, гетьману.

І жовтня, 22 числа, великий государ цар і великий князь Олексій Михайлович, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержець, його царська пресвітла величність, указав у ближніх бояр: у боярина і намісника астраханського, у князя Микити Івановича Одоєвського, у боярина і намісника вологодського, у Петра Михайловича Салтикова, у окольничого і намісника новоторжського, у князя Івана Дмитровича Пожарського, та й у дяків, у думного, у Дементія Башмакова та у Івана Михайлова, своєї царської величності вірним підданим гетьману Запорозького війська Івану Брюховецькому, і старшині, і Запорозькому війську, які при ньому, гетьмані, бути в Москві в Отвітній палаті для підтвердження статей і підпису рук, тих статей, які він, гетьман, із військом подали ближньому боярину й наміснику вологодському Петру Михайловичу Салтикову та дякам, думному Дементію Башмакову та Івану Михайлову, статті, які постановлено в Переяславі в 168 (1660) році і в Батурині у 172 (1664) році.

А того ж числа гетьман Іван Брюховецький, і старшина, і військо Запорозьке були в Отвітній палаті і до свого чолобиття під тими вищеописаними статтями руки поклали.

А хто руки приклав, то про це написано нижче цього.

У теперішнім 174 (1666) році, жовтня, у 22 день, у неділю, на свято Пречистої Богородиці Казанської, за указом великого государя і великого князя Олексія Михайловича, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержця, в Отвітній палаті при ближніх боярах, при боярині і наміснику астраханському, при князі Микиті Івановичу Одоєвському, та при боярину і наміснику вологодському, при Петрові Михайловичу Салтикову, та при окольничому і наміснику новоторжському, при князі Іванові Дмитровичу Пожарському, та при дяках, при думному, при Дементії Мининому сині Башмакові, та при Іванові Михайлову, гетьман Запорозького війська Іван Брюховецький, і старшина, і все військо Запорозьке, які були в Москві, до колишніх Переяславських та Батуринських і до теперішніх новопостановлених статей надалі для вічного утвердження руки свої підписали, на яких колишніх і на нових статтях і яких чинів і хто поіменно руки підписали — це написано під цією статтею порізно за статтями.

 

1. Ці постановлені і підтверджені Переяславські та Батуринські статті великого государя, його царської пресвітлої величності холоп, я, гетьман Іван Брюховецький, із вірним його царської пресвітлої величності Запорозьким військом і зі старшиною, вислухавши, підписав своєю власною рукою. Я ж, гетьман війська його царської пресвітлої величності, на цих статтях підписався своєю власною рукою року 1666, місяця жовтня, 22 дня.

 

2. До цих постановлених і підтверджених Переяславських та Батуринських статей великого государя його царської пресвітлої величності Запорозького війська, замість обозного, Івана Цісаревського, військовий писар Степан Гречаний, за його велінням, бо він грамоти не вміє, руку приклав. Я ж, Степан Гречаний, замість обозного Івана Цісарського, за його ж велінням, руку приклав.

 

3. До цих постановлених і підтверджених Переяславських і Батуринських статей великого государя, його царської пресвітлої величності, Запорозького війська замість судді Петра Забіли його писар Максим Андрієвич, за його велінням, бо він грамоти не вміє, руку приклав. Я ж, його писар Максим Андрієвич, замість судді, Петра Забіли, руку приклав.

 

4. До цих постановлених і підтверджених Переяславських і Батуринських статей великого государя, його царської пресвітлої величності холоп, Запорозького війська полковник київський Василь Дворецький руку приклав. Я ж, полковник Василь Дворецький, до цих статей руку приклав.

 

5. До цих постановлених і підтверджених Переяславських та Батуринських статей великого государя, його царської пресвітлої величності Запорозького війська замість ніжинського полковника Матвія Ґвинтовки його писар Петро Ричанський, за його велінням, бо він грамоти не вміє, руку приклав. Я ж писар його, Петро Ричанський замість полковника Матвія Ґвинтовки до цих статей за його велінням руку приклав; я ж, Петро Ричанський, замість осавула полкового Ніжинського полку Василя Многогрішного та сотників: Матвія Юр ’єва, Івана Тимофієва, Юська Гарячки, Пашка Семченка, Павла Павлова, Ігната Пархоменка, Матвія Мартинова і Юрія Микифорова, Тимошка Даниленка, Герасима Стайкова і полкового прапорщика Касьяна Степанова, за їхнім проханням, і за себе руку приклав.

 

6. До цих постановлених і поприсяжених Переяславських та Батуринських статей великого государя, його царської пресвітлої величності холоп, Запорозького війська лубенський полковник Григорій Гамалія за себе і замість військового осавула Лубенського полку Левка Назаренка і полкового хорунжого Герасима Ільєнка, та сотників: Осина Яковлева, та Осипа Гришкова, та Михайла Гринського, та Никона Коротина, які не вміють грамоти, на їхнє прохання, руку приклав.

 

7. До цих постановлених і підтверджених Переяславських і Батуринських статей великого государя, його царської пресвітлої величності холоп, Запорозького війська генеральний писар Степан Гречаний руку свою власну приклав. Я ж, Степан, писар військовий генеральний, до цих статей руку приклав.

 

8. До цих постановлених і підтверджених Переяславських і Батуринських статей великого государя, його царської пресвітлої величності Запорозького війська замість осавула генерального військового Богдана Щербака, який не вміє грамоти, за його, Богдановим, проханням, Гадяцького полку обозний писар Іван Никонів син Черетеня — я ж, Іван, і за себе руку свою приклав.

 

9. До цих постановлених і підтверджених Переяславських і Батуринських статей великого государя, його царської пресвітлої величності, замість осавулів генеральних військових Тедяненка та Павла Костянтинова, які не вміють грамоти, за їхнім проханням, Лубенського полку козак Михайло Яковлев, і за себе, руку приклав.

 

10. До цих постановлених і потверджених Переяславських і Батуринських статей великого государя, його царської пресвітлої величності холоп, Запорозького війська військовий бунчучний Іван Михайлів син Попов за себе і замість хорунжого військового Миколи Яковлєва, який не вміє грамоти, за його проханням, руку приклав.

 

11. До цих постановлених і потверджених Переяславських і Батуринських статей великого государя, його царської пресвітлої величності Запорозького війська замість наказного полковника Переяславського полку Андрія Романенка, та сотників Степана Корнієнка, та Івана Лощенка, та обозного переяславського Гаврила Єрмоленка, і замість осавула Київського полку Ігната Кальницького, та хорунжого Івана Дворецького сотник Київського полку Андрій Васильєв, за їхнім проханням, бо не вміють грамоти, і за себе, руку приклав.

 

12. До цих постановлених і підтверджених Переяславських і Батуринських статей великого государя, його царської пресвітлої величності Запорозького війська [замість] Прилуцького полку сотників Сави Тищенка, Дениса Сича, за їхнім проханням, які не вміють грамоти, отаман осавульський Михайло, Яковлевий син Жабокрицький, і за себе, свою власну руку приклав.

 

13. До цих постановлених і потверджених Переяславських і Батуринських статей великого государя, його царської пресвітлої величності Запорозького війська замість бувшого полковника Полтавського полку Дем’яна Ґуджела та сотників: Михайла Степанова та Костянтина Кобличенка, та Герасима Прокопенка, та Михайла Ємельянова, та Івана Урсулова, та Сергія Семенова, які не вміють грамоти, за їхнім проханням, військовий канцелярист Лаврентій Кашнирович, і за себе, руку приклав.

 

14. До цих постановлених і підтверджених Переяславських і Батуринських статей великого государя, його царської пресвітлої величності Запорозького війська писар Київського полку Лаврентій Михайлов за себе і замість сотників того ж полку Івана Маковієва та Яреми Шилова, які не вміють грамоти, за їхнім проханням, руку свою власну приклав.

 

15. До цих постановлених і потверджених Переяславських і Батуринських статей великого государя, його царської пресвітлої величності Запорозького війська Лубенського полку замість осавула лубенського того ж полку Левка Назаренка, та хорунжого Герасима Ільєнка, та сотників Йосипа Яковлєва, та Осипа Гришкова, та Михайла Грицькова, та Никана Коротина, які не вміють грамоти, за їхнім проханням, писар лубенського полку Степан Климов руку свою власну приклав.

 

16 — 17. До цих постановлених і підтверджених Переяславських і Батуринських статей великого государя, його царської пресвітлої величності Запорозького війська Миргородського полку замість судді полкового Гаврила Олексієва та сотників Григорія Матвіїва, Андрія Ігнатова, Петра Пащенка, які не вміють грамоти, за їхнім проханням козак Лубенського полку Григорій Сергіїв, і за себе, руку приклав.

 

18. До цих постановлених і підтверджених Переяславських та Батуринських статей великого государя, його царської пресвітлої величності Запорозького війська Зіньківського полку полковника Григорія Василевого сина,та осавула Микити Дмитрієва, та сотників Нестора Гаврилова, Андрія Іванова, Марка Павлова, Прокопа Семенова, Афанасія Лазарева, Богдана Савченка, які не вміють грамоти, за їхнім проханням, полковника, Василя Шиманенка, син Григорій своєю рукою підписав.

 

19. До тих постановлених і підтверджених Переяславських і Батуринських статей великого государя, його царської пресвітлої величності Запорозького війська Чернігівського полку посланий Іван Романтов руку свою підписав. Я, Іван, і на всіх останніх статтях підписав.

 

20. До цих постановлених і підтверджених Переяславських і Батуринських статей великого государя, його царської пресвітлої величності Запорозького війська Чернігівського полку посланий Кирило Давидов руку свою власну підписав і на тих статтях я ж, Кирило, приклав.

 

21. До тих постановлених і підтверджених Переяславських і Батуринських статей великого государя, його царської пресвітлої величності Запорозького війська Стародубського полку замість посланих, бувшого полковника Петра Рославченка та отаманів: Михайла Рубця, та Кузьми Домошкієва, та Микити Кирилова, які не вміють грамоти, за їхнім проханням, стародубець Івашко Микифоров, і за себе, руку приклав.

 

22. До цих постановлених і підтверджених Переяславських і Батуринських статей великого государя, його царської пресвітлої величності Запорозького війська Канівського полку замість посланих, обозного Василя Митченка та сотників Симона Романова, Андрія Ігнатова, які не вміють грамоти, того ж полку козак Юрій Николаєв, і за себе, руку приклав.

 

23. До цих постановлених і підтверджених Переяславських і Батуринських статей, великого государя, його царської пресвітлої величності Запорозького війська Браславського полку замість посланих сотників Григораша Христофорова, Гаврила Корсунця, Нестара Іванова, які не вміють грамоти, за їхнім проханням, і за себе, козак Федір Григор ’єв руку приклав.

 

24. До цих постановлених і підтверджених Переяславських і Батуринських статей Переяславської соборної церкви Успення Пречистої Богородиці протопоп Григорій Филонів син Бутович руку свою власну підписав; я ж, протопоп Григорій Бутович, на цих статтях руку приклав.

 

А яких чинів і хто поіменно новопоставленим статтям руки приклали, те все писано в осібній книзі новопоставлених статей.