ТОП 10:

ОРДИНАЦІЯ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО, ЗАВЕДЕНА ПОЛЬСЬКИМ УРЯДОМ



ОРДИНАЦІЯ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО, ЗАВЕДЕНА ПОЛЬСЬКИМ УРЯДОМ

 

Рік

 

Організацію війська Запорозького реєстрового, що перебуває на службі Річі Посполитої

 

Через те, що єдиним нашим бажанням у справі управління державами є знайти такі способи, з яких наші вірнопіддані завжди переконувалися б у нашій королівській ласці, але, оскільки козацька сваволя так розгнуздалася, що для приборкання її довелося рушити наші війська і битися з козаками[1], і з благословіння Бога як володаря всіх воєн, розгромити і уразити їх, відвернувши цим страшну небезпеку від Річі Посполитої, — тому на вічні часи позбавляємо козаків старшинства, всяких старовинних судових установ, права, доходів і інших відзнак, набутих ними за вірні послуги від наших предків і тепер внаслідок заколотів утрачених, і бажаємо тих, кого живих зберегло воєнне щастя, мати в стані простого народу, оберненого в хлопів.

Реєстровим же козакам, число яких Річ Посполита визначила на своїй службі тільки 6 тисяч і які смирилися перед нами і Річчю Посполитою, ми встановлюємо таку військову організацію, згідно з постановою цього сейму.

На місце старшого, який більше не буде [вибиратись] з-серед козаків, ми будемо ставити старшого комісара, від сейму до сейму, за рекомендацією гетьманів, — людину, яка була б народжена в шляхетському стані, в лицарській справі досвідчена, підтримувала б у війську лад, запобігала б усяким бунтам, була б справедлива до вбогих людей і з розпорядження гетьмана приходила б у той час і на призначене місце, де потребуватиме Річ Посполита. Він мусить бути приведений до присяги за такою формою:

«Я, такий-то, присягаю Господу Богу, в святій Трійці єдиному, що на цій посаді вірно і віддано буду служити найсвітлішому Владиславу IV, королю, моєму панові, його наступникам, королям польським, і Річі Посполитій, сваволю козацьку по моїй можливості буду заспокоювати, заздалегідь запобігати бунтам і про останні гетьмана коронного вчасно повідомляти, чинити справедливість потерпілим від козаків, а козакам кривд і несудових присудів не чинити. Буду додержуватися всіх вказівок і в усьому коритися наказам гетьмана. Так поможи мені, Боже, і його святі страждання».

Цьому комісарові мусять коритися осавули, полковники, сотники, як і все військо. Всі вони, також полковники з комісаром, мусять залежати від гетьмана. Більше того: і осавулами мусять бути шляхтичі, досвідчені в лицарському ремеслі, випробуваної доблесті і віри. Сотники і отамани можуть обиратися з самих козаків, добре заслужених перед нами і Річчю Посполитою, і людей лицарських. Резиденція комісара мусить бути в Трахтемирові, як у центральному пункті. Полковники мусять перебувати кожний при своєму полку, причому не відлучатися з своїх місць, хіба на законній підставі і то з відома коронного гетьмана.

Полки з своїми полковниками повинні ходити по черзі на Запорожжя для охорони тих місць і щоб перешкодити татарським переходам через Дніпро. Треба невпинно стежити, щоб козацька вольниця не ховалась по островах і звідти не чинила б походів на море. Разом з тим жоден козак не повинен наважуватись ходити на Запорожжя без паспорта комісара; спійманий комендантом козацьким, він підлягає смертній карі.

При виході українського війська в поле повинен також одночасно виходити і комісар з двома полками за межі волості, особливо коли немає виняткової небезпеки, і там, розташувавшись коло Чорного шляху, чинити опір татарським роз’їздам. В разі великої небезпеки він мусить з’єднати все військо і піти з ним туди, куди направить його гетьманський наказ.

Попереджаємо також про те, що, перебуваючи на службі у Річі Посполитої, козаки не терпітимуть від старост і українських підстарост безсудних вироків. Так само козаки не повинні втручатися ні в які справи, що їх не стосуються, і не повинні чинити ніяких труднощів у здобуванні доходів у наших маєтках, — за цим полковники і комісар повинні пильно стежити, і якби виявились недбалими в виконанні своїх обов’язків, то підлягають відповідальності перед коронним гетьманом. В разі виникнення справи між міщанином з наших маєтків і реєстровим козаком в судах у таких справах повинні засідати підстарости з полковником.

Призначаємо також іменем нашим і Річі Посполитої комісарів для визначення осілості козаків, якою повинні користуватися козаки на вічні часи з тим, щоб не було щорічних приписок на шкоду Річі Посполитій і зменшення доходів з наших маєтків.

Козаки реєстрові ніким не повинні бути обтяжені як щодо земель, так і особисто. Наші міщани, згідно з старовинними правами і заборонами, не повинні ні самі вступати в козаки, ні втягати в це своїх синів, ні навіть віддавати заміж за козаків своїх дочок під страхом кари з конфіскацією майна.

Попереджаємо і про те, що козаки в далеких українських місцевостях (крім Черкас, Чигирина, Корсуня, де для безпеки від поганих повинні проживати) і в інших містах на самій Україні не проживали, щоб, живучи там разом, вони не мали ніякого приводу до зборищ і далі до бунтів.

Призначаємо також комісарів сейму для того, щоб вони придивились до трахтемирівських земель і щоб землі, силою відібрані козаками, були повернуті старим володільцям.

Докладніший виклад даної організації в особливому списку переданий до державного архіву.

 

 


БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

ЛИСТ ДО ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ ВЛАДИСЛАВА IV

Від 2 липня 1648 року

 

Найясніший милостивий королю, пане наш милостивий та добродію!

Вірність підданства нашого із приниженими послугами нашими рицарськими під ноги вашій королівській милості, пана нашого милостивого, найнижче і покірно віддавши, хоча вже частократ своїми скаргами наприкрилися вашій королівській милості, панові нашому милостивому, в невиносних кривдах своїх, які діються від їхніх милостей панів старост та українських державців, але що ми ні від кого іншого не маємо жодної оборони, тільки кладемо надію свою на пана Бога і на милостиву ласку вашої королівської милості, пана нашого милостивого, і зараз у тяжкому жалю при нещасті своєму припадаємо з плачем із цим приниженим проханням нашим до милостивих ніг вашої королівської милості. Вже-бо кілька літ чиняться над нами такі невиносні кривди та великі зневаги, що не тільки в убогих статках своїх, але й самі в собі невільні ми залишаємося: хутори, луки, сіножаті, ниви, ріллі, стави, млини, дідичні пасіки, навіть у добрах вашої королівської милості, шкідливо беруть, і що б тільки котрому у нас, козаків, сподобалося, ґвалтом відбирають і самих нас безбожно обдирають, б’ючи, мордуючи, до тюрем саджаючи, на смерть за наші добра нас забивають, відтак наробили нам поранених та покалічених силу товариства нашого. А пани полковники[2], будучи приручними слугами їхніх милостей панів старост, замість того, щоб боронити нас од таких бід і наших навальностей, супроти нас-таки допомагають панам урядовим. Навіть жиди, в надії на їхні милості, над нами великі збитки чинять, що й у турецькій неволі неподібно, аби християнство мало відносити такі біди, які діються над нами, найнижчими підніжками вашої королівської милості, пана нашого милостивого. Власне, гадаємо щодо того, що такі збитки чиняться над нами на прикрість вашій королівській милості, бо все казали: «Ото вам король! Чи допоможе вам король, овечі синове?» Відтак, найясніший королю, пане наш милостивий, більше не можемо таких утруднень та невинного мордування на собі терпіти. З великих бід своїх, аж інші і в домах своїх усидітись не можуть, покинувши жінок, діток і всі убогі статки свої, з великої неволі своєї частина нас, війська, мусять, де можуть, голови свої тільки з душами закотити і нікуди інде, тільки на звичні місця наші ідуть, на Запорожжя, звідки предки наші від давніх віків звикли Польській Короні і вашій королівській милості, пану нашому милостивому, віддавати своє вірне підданство й послуги. І тут, на Запорожжю, не дають нам спокою, незважаючи на жодні права, ані привілеї, які маємо від вашої королівської милості, пана нашого милостивого, вольності наші військові і нас самих унівеч обернули, маючи нас, власне, не як слуг королівської милості, але за власних своїх невільників, у чому сам пан Бог є нам свідком, що, будучи у вірнім підданстві й послушенстві вашій королівській милості, жодної сваволі не вчиняли і на ніщо зле не поривалися. А що його милість пан краківський[3], — про якого не гадаємо, щоб міг бути добрим приятелем вашої королівської милості, пана нашого милостивого, і очевидно: його милість дозволу на такі мордування не мав, які над нами діялися, — так той на нас наступив із військом на Запорожжя і Україну сплюндрував, бажаючи нас і ймення козацьке викоренити або із землі вигнати, а цього, щоб відлучитися від ласки вашої королівської милості, ми аж ніяк не бажаємо. А що його милість над волю й наказа вашої королівської милості, пана нашого милостивого, на здоров’я наше із великими військами наступив, мусили мимоволі зажити помочі кримського хана, котрий нам у цьому разі допоміг, згадавши про те, що ми їх також рятували кількаразово у таких же пригодах до їхніх неприятелів. Це статися мусило із догляду Божого, що при сухих дровах і сирим дісталося. Хто тому причина, нехай сам пан Бог судить. А ми як перед тим були вірними підданими вашої королівської милості, так і зараз неодмінно на всіляку послугу Річі Посполитої супроти кожного ворога за достоїнство вашої королівської милості, пана нашого милостивого, готові здоров’я своє скласти, а Кримська орда відтоді, взявши перемир’я з нами, напевне, не має впадати до держави вашої королівської милості. Отож принижено просимо, аби ваша королівська милість, пан наш милостивий, виказавши вітцівське милосердя над нами, найнижчими підніжками своїми, відпустивши того мимовільного гріха нашого, зволив наказати утримати нас при давніх правах та вольностях і щоб це [застеріг] нам святою особою своєю, бо ми, найнижчі слуги вашої королівської милості, більше тієї неволі не стерпіли. До котрого повторно, з вірним підданством нашим і приниженими службами якнайнижче покірно віддаємося під ноги маєстату вашої королівської милості, пана нашого милостивого.

 

Богдан Хмельницький, старший війська його королівської милості Запорозького.

До документа приписка: «Того листа козацькі посли ut supra[4] привезли, то й тіло його королівської милості навідали».


В липні 1648 року

 

БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

Від 17 липня 1648 року

 

1. Їхня милість панове державці трактують нас, рицарських людей, гірше як невільників.

2. Хутори, луки, млини, те, що їм уподобалося, в домах козаків ґвалтом беруть, мордуючи й забиваючи.

3. Десятину з пасіки і поволовшизну беруть cum asso[5].

4. Старих мотрон козацьких і батьків їхніх, хоч син служить, чиншують, як інших хлопів.

5. Жінок козацьких, як тільки козаки виходять, заодно із міщанами без милосердя до робіт тягнуть.

6. Пани полковники нас не боронять і взагалі супроти нас допомагають, а речі наші, добутки, начебто купуючи, запівдарма беруть.

7. Воли, бидла, добутки жовнірська челядь у козаків бере.

8. На Запорожжі і на Дніпрі живитись не дають: ані звіра, ані риб ловити, а від голови кожного козака по лисиці беруть, а коли не піймає лиса, то самопали за лиса забирають, а для панів полковників даємо підводи або оплачуємо їм їх.

9. Навіть здобич нашу, татар і татарчат молодих, забирають панове полковники від козаків.

10. Зайняті стада, бидла, вівці пани полковники на себе забирають, і по правді, на них тільки горлаємо.

11. Будь-яку причину на козака взявши, [беруть] його до ув’язнення, а де прочують щось узяти, не випустять його, аж доки добре не відкупиться, і наказують робити, що їм треба.

12. Була воля його королівської милості, щоб на море йшли, і гроші нам дано на човни, а війська Запорозького мало бути ще 6000, чого нам старші наші не дозволили, про що і тепер просимо, аби нас було 12000, відтак обіцяємо і присягаємо, що над те більше приймати не будемо, бо 6000 нашого війська не здолає віддати послуг його королівській милості та Річі Посполитій, хіба більша кількість.

13. Про заслужену плату, якої за п’ять років не вибирали, просимо, аби при комісії сповна дістали.

14. Просимо щодо духовенства старожитньої релігії грецької, аби залишалася непорушна, і ті святі церкви, які до унії приневолені, як у Люблині, Сокалю, в Красному Ставі, Володимирові, і на Литві, і будь-де, аби змогли залишитися знову при своїх стародавніх вольностях.

У цьому всьому посли наші, упавши до милостивих ніг його королівської милості, якнайнижче і найпокірніше мають од нас просити, щоб ми при всіх наших військових вольностях, як від святої пам’яті королів, їхніх милостей наших, так і від його королівської милості, який над нами панує, наданих і привілеями утверджених, могли залишатися цілими й непорушними.

 

Богдан Хмельницький, старший війська його королівської милості Запорозького

 

Дня двадцять сьомого, липня 1648, біля тіла святої пам’яті короля Владислава IV козаки, посли запорозькі, були, мали аудиєнцію і віддавали листи й написані пункти.

Старший посол — Федір Якубович Вишняк[6]

Другий — Боядар Григорій

Третій посол — Лукіян Мозера[7]

Четвертий — Іван Петрушенко, писар Запорозького війська

Їхня челядь: Грицько Кирієнко, Іван Раценко, третій Бунас Василевич, коней вісім

Пристави: Теодор Севрюк від ксьондза Домініка,

Тома Нелиповський від пана воєводи брацлавського[8]

 

Дня 22 липня, 1648

 

Ми, ради духовні та світські і всіх станів Річі Посполитої,

як коронні, так і Великого князівства Литовського,

на Варшавському з’їзді зібрані.

Відібрали ми від послів ваших писання до святої пам’яті короля, його милості, пана нашого милостивого, котрі, як і ті, до яких по відході з цього світу короля, пана нашого, вся влада й уряд Річі Посполитої належить, відкрили і з нього зрозуміли, що після такого великого скоєного переступу вашого супроти Бога та Річі Посполитої, вітчизни нашої, ласки й милосердя просите. Не треба вам розтлумачувати учинку вашого, самі знаєте те, що супроти присяги, Богові учиненої, супроти всіх обов’язків християнських собі вчинили, коли сміли піднести шаблю на християнську кров, із поганством сконфедерувавшись супроти горстки і то роздвоєного війська Річі Посполитої. Хоча тоді, за Божою ласкою, мала стільки сили наша Річ Посполита, щоб узяти помсту із вас і неодмінно Бог її благословив би супроти тих, котрі віру зламали. Маючи, однак, огляд, щоб далі кров християнська не лилася, тут-таки на покірні принесені прохання ваші до того схилилися: призначити їхніх милостей панів комісарів, людей великих, котрі вам подальшу волю оповідять, а зараз щодо того декларуємо, що як не звикли на кров своїх підданих наступати, так, коли за того переступа жалітимете і захочете в тому достатньо учинити, не буде так, щоб Річ Посполита вам того, чого допустилися, пробачити не мала. Того від вас потребуємо, аби в’язнів, скільки їх при собі маєте, вільно якнайшвидше відпустили; щодо загонів свавільних куп, котрі зараз на різних місцях скупчуються і на доми шляхетські наїжджають, учинили пильне старання і ставили їх перед панами нашими комісарами; також, щоб з поганством жодного порозуміння не мали і загалом усі зв’язки, які мали з ними, щоб порвали. 1 вже тоді очікуйте на комісарів, які до вас поспішають, а в тому самою річчю викажіть Річі Посполитій покору, аби скромно себе вели, не чинячи подальших шкод у державах тієї Річі Посполитої, як коронних, так і Великого князівства Литовського. Ще те вам ознаймовуємо, що ваші посли жодних листів, ані привілеїв Річі Посполитої не віддали, про які згадка була в інструкції.

За тим вам ласку нашу офіруємо. У Варшаві, дня 22, липня, 1648.

 

Мацей Любельський, примас; Богуслав Лещинський, маршалок посольський, генерал, коронний підскарбій

 

Титул на тому листі: Старшому, отаманові, осавулові, полковникам, сотникам і всьому війську Запорозькому

Приписка: Того листа послано через пана Вольського, ротмістра піхотного його милості ксьондза, архібіскупа гнєзнинського[9], і вони писали, що добре трактуватимуть.

 

Листопад 1648 року

 

 

1. Щоб завжди козаків було 12 тисяч і щоб чинним був той привілей, який одержали від святої пам’яті короля з підписом чотирьох сенаторів[14].

2. Щоб кварцяного війська не було, а вони самі оборонятимуть Річ Посполиту.

3. Щоб Хмельницькому було дане в Україні староство, яке він собі вподобає, а цього староства 20 миль землі.

4. Щоб пани не карали своїх підданих і все простили цим ребелітантам.

5. Щоб можна було виходити в море, коли захочуть і в будь-якому числі.

6. Щоб судилися козаки правом литовських татар, а литовські татари судяться таким правом, як шляхта.

7. Щоб те, що сталося, було забуте.

8. Щоб не були під владою панів коронних гетьманів, а тільки під владою короля його милості і мали свого гетьмана, обраного козаками.

 

 


БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

Від 24 лютого 1649 року

 

ЗБОРОВСЬКИЙ ТРАКТАТ

Від серпня 1649 року

 

Кінець листопада 1649 р.

 

Господь Бог свідком, що нинішня пожежа війни в Річі Посполитій виникла не з нашої вини, але саме через те, що протягом кільканадцяти років ми зазнавали нестерпних знущань від їхніх милостей панів українних державців і панів полковників, а також від різних людей і євреїв, так що не раз, плачучи кривавими сльозами над своїми кривдами, зверталися покірно до величності святої пам’яті Владислава, його королівської милості, пана нашого милостивого і добродія, який як батько повинен був розглянути ці скарги... і наші серця в такій скорботі потішити. Однак з провидіння Божого так сталося, що після смерті його святої пам’яті проти нашої волі і бажання мусило все здійснитися згідно з Його святою волею. Хто є винуватцем цього, вирішить сам справедливий суддя своїм святим судом. Однак ми щиро шкодуємо про це і, припадаючи до ніг найяснішої величності, його королівської милості, який нині щасливо панує, і Річі Посполитої, просимо, щоб взяв нас під свій захист і батьківською добротою зволив простити і покрити всі наші провини і, залишивши у давній милостивій ласці, відновив наші права, вольності і привілеї, надані нам святої пам’яті попередніми найяснішими польськими королями його милістю наново наданим тепер привілеєм. Ми, побачивши батьківську доброту і велике милосердя нашого короля, який щасливо нині панує, як вірнопіддані його королівської милості, Річі Посполитої, віддаємо вірнопідданство через наших послів і готові стояти стіною проти нашого ворога і щедро проливати кров за гідність вашої королівської милості і цілість Річі Посполитої. При цьому наші посли мають просити його королівську милість про те, щоб він, залишивши нас у милостивій своїй опіці та заохочуючи своєю ласкою, зволив допустити нас до своїх і Річі Посполитої послуг.

Щоб той привілей, який ми держали з милостивої ласки його королівської милості і Річі Посполитої під Зборовом, його королівської милості на нинішньому сеймі вдруге підтвердити і видати нам привішеною печаткою, а також щоб були затверджені й закріплені без змін конституцією нинішнього сейму і не відкладалися на інші сейми пункти декларації, які ми там же одержали з коронною печаткою і підписом його королівської милості.

Унія від давніх часів викликає між нами колотнечу і призводить до заворушень на батьківщині — її не раз ганив легат, присланий святим отцем папою (як видно з декрету), а також святої пам’яті король[18] його милість, пан наш милостивий, хотів був показати свою милостиву панську ласку і унію приборкати. Тому що до цього часу триває колотнеча, можна їхніх милостей отців уніатів залишити, як є тепер, тільки щоб православні церкви, катедри, які недавно позабирали, фундації, надані православними фундаторами нашому православному духовенству, як у Короні Польській, так і у Великому князівстві Литовському, були повернуті згідно з обіцянкою його королівської милості і щоб більше цей розбрат між християнами не поширювався. При цьому наші посли мають наполегливо і гаряче просити його королівську милість і Річ Посполиту.

Ми впорядкували 40 тисяч війська Запорозького, однак реєстрів тепер не посилаємо через поспішне вирядження наших послів, але зараз же якнайшвидше вишлемо інших послів з реєстрами.

Шляхті, як грецької, так і римської віри, яка під час заколоту з будь-яких причин перебувала при його королівській милості війську Запорозькому, згідно з обіцянкою його королівської милості і всієї Річі Посполитої, король зі своєї поблажливості зволив простити[19], а тепер на цьому сеймі щоб конституційно це було зняте і все, що для будь-кого випрошене, щоб було скасоване і анульоване.

А що їхні милостиві пани обивателі Київського і Чернігівського воєводств проводили сеймики не на звичайних місцях, то це сталося не з нашої причини, а через те, що пізно надіслано листа його королівській милості і ми про це нічого не знали і тому не вважали себе винними перед його королівською милістю і Річчю Посполитою.

Тих всіх свавільників, які під час святого миру й ласки його королівської милості вчинили багато злочинів, повбивали чимало людей без відома його королівської милості війська Запорозького, ми тримаємо під добрим наглядом і, якщо його королівська милість і Річ Посполита накажуть, готові їх відіслати, щоб цей вогонь загасав.

Їхні милості пани українні обивателі та інші не повинні карати своїх підданих, хоча б хто з них у той час і був при війську.

А перший з тих пунктів декларації, які його королівська милість пан наш милостивий, під Зборовом своєю панською рукою і коронною печаткою затвердив, тепер наші посли мають погоджувати і, впавши до ніг величності його королівської милості і всієї Річі Посполитої, дуже просити, щоб вони [пункти] і всі наші права були затверджені конституцією і на інші сейми не відкладалися, щоб його милість король зволив порадувати нас нинішнім сеймом.

Цю інструкцію даємо нашим послам, вирядженим від його королівської милості війська Запорозького, згідно з якою, віддавши його королівській милості і всій Річі Посполитій свою покірну підлеглість, вони мають просити, щоб король, залишивши нас милостиво у своїй ласці і взявши під свій захист, зволив пробачити нам, покірним і вірним слугам своїм, все, що тільки виникло через нашу недосвіченість, захистити своєю батьківською ласкою.

 

 

Богдан Хмельницький, гетьман його королівської милості війська Запорозького


Ті роки ХVІІ ст.

 

Договір між турецьким цісарем і військом Запорозьким та народом руським про торгівлю на Чорному морі, яким він має бути.

1. Цісар його милість турецький дозволяє козацькому війську та його державі плавати по Чорному морю до всіх своїх портів, міст і островів, по Білому морю[20] до всіх своїх держав, островів та інших портів і до портів чужоземних володарів і християнських держав, а також по всіх ріках та містах, з якими мають вести торгівлю, товари, що їх захочуть продавати, купувати і міняти за своєю волею, зупинятись у портах, в’їжджати в них, коли захочуть, без жодної затримки, перешкоди і труднощів.

2. Для підтримки нової торгівлі Запорозького війська та його держави цісар його милість турецький звільняє їхніх купців від всяких мит, оплат і податків, а також їхні товари, які вони схочуть вивозити до його держави, на сто років (якщо не може бути на сто років, то хоч на 50 або принаймні на 30), чого всі уряди мають додержуватися, як пройде, дай Боже, сто років, мають бути обтяжені не більшими податками, як самі турки.

3. Цісар його милість дозволяє козацькому війську встановлювати і купувати будинки під склади по містах і портах цісаря його милості турецького, що знаходяться як над Чорним, так над Білим морем та їхнім купцям проживати з усякою вільністю, без будь-яких податків до ста згаданих років.

4. Резидент війська Запорозького і землі його буде проживати в Стамбулі у належній пошані і безпеці. Цей резидент має добиватися справедливості скривдженим козацьким купцям. Військо Запорозьке також приймає резидента цісаря його милості у своєму портовому місті, який має давати паспорти галерам або козацьким кораблям, що захочуть куди-небудь пливти, а за паспорт не повинен брати більше одного червонного золотого. Перед ним старший господар галери або корабля має присягати, що не замишляє зради проти держави цісаря його милості. Резидент цісаря його милості також повинен дати кожному це право на письмі, кому воно потрібне буде, яке тепер пишеться турецькою мовою, з підписом своєї руки і печаткою.

5. Щоб затримати свавільних людей, які схочуть на море вибігати, військо Запорозьке з відома цісаря його милості заснує кілька портових міст нижче порогів, аж до злиття ріки Бугу з Дніпром, звідки і торгівля має іти, і безпека на морі від свавільників має бути зміцнена.

6. Якщо якийсь свавільний з війська Запорозького вибіг би на море, військо Запорозьке повинне виконати щодо нього справедливу кару при резидентові його милості; а з цієї причини козацької торгівлі та його купецтва в державі цісаря його милості ніхто ніде не буде затримувати, ані затруднювати.

7. Якщо на Дону яке свавілля сталося б і звідти вийшли б на море для розбою, козацькі галери разом з турецькими мають свавільників ловити та карати і взаємно один одному допомагати, щоб море було чисте і вільне.

8. Якщо козацька галера, боронь Боже, порушила б у чому право цісаря його милості, щоб був покараний старший тієї галери, а вона сама з товарами і робітниками має бути вільною, як і інші галери, що є в товаристві з нею, мають бути вільними, щоб і невинні не страждали, і мир не був нічим порушений.

9. Якби козацька галера або корабель загинув при березі цісаря його милості, щоб речі, які на ній залишилися, було збережено і передано спадкоємцям.

10. За турецькі борги козацьким купцям має бути таке право, як туркам у всій турецькій державі, та негайна справедливість.

11. Козацьких галер або кораблів цісар його милість турецький не дозволить обертати ні на послугу, ані їхніх людей, ані товарів, ані зброї, але обіцяє їм і забезпечує вільний перехід і відхід з усім, коли вони захочуть.

12. Якщо якийсь купець помер би в державі цісаря його милості чи на морі, чи на суходолі, все його майно буде належати його спадкоємцям і не може бути ніким затримане, а коли що кому переказав або записав перед смертю, то це не має ніякого значення.

13. Християнських в’язнів у турків, так і турецьких у християн козацьким купцям можна буде вільно викуповувати. А якщо християнський в’язень у державі цісаря його милості утік би до козацької галери або корабля, старший над галерою не буде його затаювати або переховувати, але повинен його видати; але за те не зазнає ніякої шкоди або кривди ані він, ані галера його, ані люди, ані товар його, а якщо також який челядник вільний або невільник утік би з козацької галери, турки повинні видати його козакам.


Від 28 вересня 1651 року

 

Від 28 вересня 1651 року

 

Віддаємо належну пану Богу подяку за заспокоєння і віддалення домового кровопролиття, яке досі тривало, оскільки військо його королівської милості Запорозьке із гетьманом та всією старшиною своєю віддало його королівській милості та Річі Посполитій вірне своє підданство.

Отож ми, комісари, [постановили]:

 

1. Лічбу війська реєстрового дозволяємо впровадити і призначаємо на двадцять тисяч, і це військо через гетьмана і старшину має бути зреєстроване, і в самих добрах його королівської милості, у воєводстві Київському, нічого не займаючи із Брацлавського та Чернігівського, має мати розташування на постій, а добра шляхетські мають залишатися вільні, і ті реєстрові ніде не мають залишитися, але хто козаком реєстровим у лічбі двадцяти тисяч залишається, той із добр шляхетських на Київщині, у Брацлавщині та Чернігівщині і з добр його королівської милості має перенестися до добр його королівської милості Київського воєводства туди, де військо його королівської милості утримуватися буде. А хто тільки виходитиме із реєстрових козаків, такий кожен має вільний спродати своє добро без перешкод панів, також старост і підстарост.

 

2. Те спорядження війська двадцяти тисяч його королівської милості реєстрового має початися за два тижні від сьогоднішньої дати, а закінчитися до Різдва. Реєстр того війська має бути відісланий із підписом руки гетьманської і до його королівської милості гродських книг поданий per oblatam[21], в якому виразно мають бути в кожному місті записані реєстрові козаки за іменем і прізвищем своїм, а весь компут[22] не має перевищувати лічби 20 тисячі; а хто тільки в тих реєстрах утримуватися буде, ті при давніх звичних вольностях мають залишитися, а ті, котрих той реєстр не покриватиме, залишатимуться у звичному підданстві замковім його королівської милості.

 

3. Коронне військо в Київському воєводстві у містечках, в яких залишатимуться реєстрові козаки, не має відправляти леж, але у воєводствах Брацлавському та Чернігівському, в яких козаків уже не буде. Тепер же, одначе, до спровадження реєстрів, до призначеного терміну Різдва, хай би до жодного не приходили замішання, поки не вийдуть до свого місця, до Київського воєводства добр його королівської милості, ті, котрі в лічбі та реєстрі 20 000 перебуватимуть; війська мають затриматися й далі Животова[23] не ходити аж до закінчення реєстру.

 

4. Обивателі у воєводствах Київському, Брацлавському. Чернігівському, до своїх добр, також і самі старости через урядників своїх, приходити мають і відразу ж обіймати всілякі провекти[24], корчми, млини, юрисдикції, однак у самому вибиранні податків від підданих до того терміну спровадження реєстрів мають затримуватися, щоб ті, котрі будуть реєстровими козаками, тим часом вибралися, і вже тільки ті залишаться, котрі до підданства належатимуть. Також і в добрах його королівської милості, що вже відомо буде, хто при вольностях козацьких залишиться, а хто при підданстві та послушенстві замковім.

 

5. Чигирин, згідно привілею його королівської милості, має залишатися при гетьмані, і як теперішній гетьман, уроджений Богдан Хмельницький, є з подання та привілею його королівської милості, так і напотім має бути під зверхністю й управою коронних гетьманів, і мають бути упривілейовані[25]. Кожен, залишаючись гетьманом, має виконати присягу підданчої віри його королівській милості та Річі Посполитій, а полковники усі й старшина мають бути з подання гетьмана його королівської милості запорозького.

 

6. Релігія грецька, котру військо його королівської милості Запорозьке profitetur[26], має бути утримана в давніх вольностях, згідно давніх прав, [також] катедри, церкви, монастирі та Київський колегіум. Коли б хтось під час того замішання щось мав випросити або під котрим із духовенства, те жодної ваги не може мати.

 

7. Шляхта римської та грецької релігії, котра під той час замішання була при війську його королівської милості Запорозькому, також і київські міщани, ті всі мають покриватися амністією і утримані при здоров’ї, кондиціях та субстанціях своїх. Коли б щось під котрим було випрошено, має бути знесене конституцією, аби всі залишались у ласці його королівської милості. Навзаєм, козаки, котрі були при війську його королівської милості, мають залишатися при своїх вольностях, жінках та дітках.

 

8. Жиди в добрах його королівської милості і в шляхетських, як бували мешканцями та орендаторами, так і тепер мають бути.

 

9. Орда, яка на той час перебуває в землі, має бути зараз-таки відправлена і уступити із землі, жодної шкоди не чинячи в державах його королівської милості і не ставати кошем на грунтах Річі Посполитої; їх гетьман запорозький обіцяв привести до послуг його королівської милості, відтак коли б того не сталося, до майбутнього сейму більше жодного союзу та приязні із ними не має мати військо його королівської милості Запорозьке, але уважати за неприятелів його королівської милості та Річі Посполитої, рубежів боронити і супроти них із військом Річі Посполитої поставати. Також на майбутні часи з ними і зі сторонніми панами жодних не чинити зносин та конспірацій, але мають залишатись у вірному підданстві його королівської милості та Річі Посполитої цілком і непорушно. Так само як теперішній гетьман з усією старшиною і з усім військом Запорозьким, так і всі наступники після нього на майбутні часи цілком, вірно, зичливо мають залишатися на кожну послугу Річі Посполитій.

 

10. Оскільки ніколи військо його королівської милості Запорозьке реєстром не охоплювало рубежів Великого князівства Литовського, то й тепер охоплювати не має, але так, як вище є подано, утримуватися буде в Київському воєводстві.

 

11. Оскільки Київ є місто столичне і судове, то в ньому якнайменше козаків до реєстру має прийматися.

Ті пункти всі для ліпшої віри та певності, що мають бути всі непорушені та виконані як від нас, комісарів його королівської милості, так і від Запорозького війська, гетьмана та старшини навзаєм, а затим і Річі Посполитій поприсяжені тією ротою[27], що всі ті пункти цілком мають бути дотримані.

 

А за таким заспокоєнням і спровадженням у мирі та згоді коронне військо зараз рушить у призначені місця й чекатиме на спровадження реєстрів; орда також зараз із землі відійде, а військо його королівської милості Запорозьке до своїх домів має бути розпущене.

На сейм, що незабаром буде, мають послатися посли від гетьмана його королівської милості запорозького, покірно дякуючи за милосердя і ласку його королівської милості та всієї Річі Посполитої.

Їхні милості панове комісари:

 

Його милість пан Миколай Потоцький, гетьман великий коронний

Його милість пан Мартин Калиновський, гетьман польний коронний

Його милість пан Адам Кисіль, воєвода київський

Його милість пан Станіслав Лянцкоронський, воєвода брацлавський

Його милість пан Збігнев Ґорайський, каштелян київський

Його милість пан Казимир Косаківський, підсудок брацлавський

 

З Великого князівства Литовського:

Його милість пан Януш Радзивил, гетьман польний Великого князівства Литовського

Його милість пан Король Хлебович, воєвода смоленський

Його милість пан Вінцентій Ґосевський, стольник Великого князівства Литовського

 

Від війська його королівської милості Запорозького:

Богдан Хмельницький, гетьман його королівської милості війська Запорозького, іменем усього війська

Матвій Гладкий, полковник миргородський[28]

Іван Кушевич Минківський, полковник паволоцький

Яків Пархоменко, полковник чигиринський[29]

Михайло Громика, полковник білоцерківський[30]

Яків Одинець, суддя черкаський[31]

Баран Худий, полковник черкаський

Іван Виговський, писар війська його королівської милості Запорозького.


Від червня 1653 року

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.204.189.171 (0.036 с.)