ТОП 10:

ПЕРЕГОВІРНІ ДОКУМЕНТИ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО З РІЧЧЮ ПОСПОЛИТОЮ



В липні 1648 року

 

БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

ПУНКТИ ТА ІНСТРУКЦІЯ, ДАНА КОЗАЦЬКИМ ПОСЛАМ І ВІДДАНА НИМИ НА СЕЙМ У ВАРШАВІ

Від 17 липня 1648 року

 

1. Їхня милість панове державці трактують нас, рицарських людей, гірше як невільників.

2. Хутори, луки, млини, те, що їм уподобалося, в домах козаків ґвалтом беруть, мордуючи й забиваючи.

3. Десятину з пасіки і поволовшизну беруть cum asso[5].

4. Старих мотрон козацьких і батьків їхніх, хоч син служить, чиншують, як інших хлопів.

5. Жінок козацьких, як тільки козаки виходять, заодно із міщанами без милосердя до робіт тягнуть.

6. Пани полковники нас не боронять і взагалі супроти нас допомагають, а речі наші, добутки, начебто купуючи, запівдарма беруть.

7. Воли, бидла, добутки жовнірська челядь у козаків бере.

8. На Запорожжі і на Дніпрі живитись не дають: ані звіра, ані риб ловити, а від голови кожного козака по лисиці беруть, а коли не піймає лиса, то самопали за лиса забирають, а для панів полковників даємо підводи або оплачуємо їм їх.

9. Навіть здобич нашу, татар і татарчат молодих, забирають панове полковники від козаків.

10. Зайняті стада, бидла, вівці пани полковники на себе забирають, і по правді, на них тільки горлаємо.

11. Будь-яку причину на козака взявши, [беруть] його до ув’язнення, а де прочують щось узяти, не випустять його, аж доки добре не відкупиться, і наказують робити, що їм треба.

12. Була воля його королівської милості, щоб на море йшли, і гроші нам дано на човни, а війська Запорозького мало бути ще 6000, чого нам старші наші не дозволили, про що і тепер просимо, аби нас було 12000, відтак обіцяємо і присягаємо, що над те більше приймати не будемо, бо 6000 нашого війська не здолає віддати послуг його королівській милості та Річі Посполитій, хіба більша кількість.

13. Про заслужену плату, якої за п’ять років не вибирали, просимо, аби при комісії сповна дістали.

14. Просимо щодо духовенства старожитньої релігії грецької, аби залишалася непорушна, і ті святі церкви, які до унії приневолені, як у Люблині, Сокалю, в Красному Ставі, Володимирові, і на Литві, і будь-де, аби змогли залишитися знову при своїх стародавніх вольностях.

У цьому всьому посли наші, упавши до милостивих ніг його королівської милості, якнайнижче і найпокірніше мають од нас просити, щоб ми при всіх наших військових вольностях, як від святої пам’яті королів, їхніх милостей наших, так і від його королівської милості, який над нами панує, наданих і привілеями утверджених, могли залишатися цілими й непорушними.

 

Богдан Хмельницький, старший війська його королівської милості Запорозького

 

Дня двадцять сьомого, липня 1648, біля тіла святої пам’яті короля Владислава IV козаки, посли запорозькі, були, мали аудиєнцію і віддавали листи й написані пункти.

Старший посол — Федір Якубович Вишняк[6]

Другий — Боядар Григорій

Третій посол — Лукіян Мозера[7]

Четвертий — Іван Петрушенко, писар Запорозького війська

Їхня челядь: Грицько Кирієнко, Іван Раценко, третій Бунас Василевич, коней вісім

Пристави: Теодор Севрюк від ксьондза Домініка,

Тома Нелиповський від пана воєводи брацлавського[8]

 

ВІДПОВІДЬ РІЧІ ПОСПОЛИТОЇ ПОЛЬСЬКОЇ НА КОЗАЦЬКЕ ПОСОЛЬСТВО, З ВАРШАВИ

Дня 22 липня, 1648

 

Ми, ради духовні та світські і всіх станів Річі Посполитої,

як коронні, так і Великого князівства Литовського,

на Варшавському з’їзді зібрані.

Відібрали ми від послів ваших писання до святої пам’яті короля, його милості, пана нашого милостивого, котрі, як і ті, до яких по відході з цього світу короля, пана нашого, вся влада й уряд Річі Посполитої належить, відкрили і з нього зрозуміли, що після такого великого скоєного переступу вашого супроти Бога та Річі Посполитої, вітчизни нашої, ласки й милосердя просите. Не треба вам розтлумачувати учинку вашого, самі знаєте те, що супроти присяги, Богові учиненої, супроти всіх обов’язків християнських собі вчинили, коли сміли піднести шаблю на християнську кров, із поганством сконфедерувавшись супроти горстки і то роздвоєного війська Річі Посполитої. Хоча тоді, за Божою ласкою, мала стільки сили наша Річ Посполита, щоб узяти помсту із вас і неодмінно Бог її благословив би супроти тих, котрі віру зламали. Маючи, однак, огляд, щоб далі кров християнська не лилася, тут-таки на покірні принесені прохання ваші до того схилилися: призначити їхніх милостей панів комісарів, людей великих, котрі вам подальшу волю оповідять, а зараз щодо того декларуємо, що як не звикли на кров своїх підданих наступати, так, коли за того переступа жалітимете і захочете в тому достатньо учинити, не буде так, щоб Річ Посполита вам того, чого допустилися, пробачити не мала. Того від вас потребуємо, аби в’язнів, скільки їх при собі маєте, вільно якнайшвидше відпустили; щодо загонів свавільних куп, котрі зараз на різних місцях скупчуються і на доми шляхетські наїжджають, учинили пильне старання і ставили їх перед панами нашими комісарами; також, щоб з поганством жодного порозуміння не мали і загалом усі зв’язки, які мали з ними, щоб порвали. 1 вже тоді очікуйте на комісарів, які до вас поспішають, а в тому самою річчю викажіть Річі Посполитій покору, аби скромно себе вели, не чинячи подальших шкод у державах тієї Річі Посполитої, як коронних, так і Великого князівства Литовського. Ще те вам ознаймовуємо, що ваші посли жодних листів, ані привілеїв Річі Посполитої не віддали, про які згадка була в інструкції.

За тим вам ласку нашу офіруємо. У Варшаві, дня 22, липня, 1648.

 

Мацей Любельський, примас; Богуслав Лещинський, маршалок посольський, генерал, коронний підскарбій

 

Титул на тому листі: Старшому, отаманові, осавулові, полковникам, сотникам і всьому війську Запорозькому

Приписка: Того листа послано через пана Вольського, ротмістра піхотного його милості ксьондза, архібіскупа гнєзнинського[9], і вони писали, що добре трактуватимуть.

 

ЛИСТ ЙОГО МИЛОСТІ КОРОННОГО КАНЦЛЕРА ДО ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ

EODEM TEMPORE[10]

Панове молодці!

Відданого листа від вас через ваших послів, котрого ви святої пам’яті короля, його милості, пана нашого милостивого, виправили, даючи в ньому звідомлення про свій неуважливий і непоштивий учинок (до чого, жалься Боже, що прийшло), прийнявши отож те писання від вас і зрозумівши докладно всі ваші претензії, пригадую вам, що, як завжди за життя святої пам’яті короля, його милості, був я зичливим і прихильним до війська Запорозького, відзначаючи частократ діяльність вашу, цноту й відвагу вашу і славу імені вашого, на яку заробили проздовж багатьох літ у королів, їхньої милості, та Річі Посполитої, так і зараз не можу бути тільки вельми жалісний, що забули віру й славу свою, якою в Річі Посполитій відзначалися, до таких засобів у доходженні кривд своїх та претензій своїх удалися, котрі не лишень усьому християнству жалісне, але має бути обридливе: злучилися із поганством, з тим особливо, котре вашими і Річі Посполитої завше залишалося головними неприятелями. Ближча вам дорога була вдатися до оборони пана й короля свого, від якого ви завше діставали милостиву ласку й добротливість, аніж до Криму й поганства. А в тому і я, як завше звик, так і на той час, через уряд свій був би допоміг, щоб зазнали достатнього в усьому задоволення із ретельним покаранням не тільки тих, котрі вас кривдили і вольності ваші ламали. Адже я ще на початку того року із своєї канцелярії видав комісію на дізнання кривд і достатнього задоволення того вам, аби тільки виказали вони утяження. Але коли вже те сталося, що й самі собі за гріх (адже те мимовільним звете) маєте, й оскільки із тією покорою до всієї Річі Посполитої визнаєтеся до свого гріха і вдаєтеся, аби вам те було відпущено, не занехаю свого постання до коронних станів на майбутній конвокації, дасть пан Бог зібраній, і такого старання, щоб ви, змазавши теперішнього свого переступа, могли відновити цноту, славу й віру вашу. А тепер зичу вам при остаточнім заспокоєнні доброго від пана Бога здоров’я. Dat ut supra[11].

 

Юрій Осолінський, канцлер коронний


УМОВИ, ПОСЛАНІ У ВАРШАВУ З КОЗАЦЬКИМ ПОСЛОМ ХМЕЛЬНИЦЬКИМ-МОЛОДШИМ[12] І КСЬОНДЗОМ МОКРСЬКИМ[13] З ОРДЕНУ РЕГУЛЯРНИХ КАНОНИКІВ

Листопад 1648 року

 

 

1. Щоб завжди козаків було 12 тисяч і щоб чинним був той привілей, який одержали від святої пам’яті короля з підписом чотирьох сенаторів[14].

2. Щоб кварцяного війська не було, а вони самі оборонятимуть Річ Посполиту.

3. Щоб Хмельницькому було дане в Україні староство, яке він собі вподобає, а цього староства 20 миль землі.

4. Щоб пани не карали своїх підданих і все простили цим ребелітантам.

5. Щоб можна було виходити в море, коли захочуть і в будь-якому числі.

6. Щоб судилися козаки правом литовських татар, а литовські татари судяться таким правом, як шляхта.

7. Щоб те, що сталося, було забуте.

8. Щоб не були під владою панів коронних гетьманів, а тільки під владою короля його милості і мали свого гетьмана, обраного козаками.

 

 


БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 100.24.122.228 (0.008 с.)