Запис, за яким приведено до віри старшину задніпрського боку

 

Я, великого государя, його царської величності Запорозького війська обозний Іван Гулак, осавул Яків Лизогуб, суддя Яків Петров, полковники, сотники зі всілякими чиновними людьми, військом Запорозьким, обіцяли Господу Богу всемогутньому перед святим його Євангелієм, за непорочною заповіддю його, що в цьому святому Євангелії вказана, що єй-єй на тому служити нам великому государю царю і великому князю Олексію Михайловичу, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії самодержцю; і його добровірній государині цариці і великій княгині Наталії Кирилівні; і їхнім доброродним государським дітям, великому государю царевичу і великому князеві Феодору Олексійовичу, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії; великому государю царевичу і великому князеві Іоанну Олексійовичу, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії; великому государю царевичу Петру Олексійовичу, Великої, і Малої і Білої Росії, та їхнім государським наслідникам правдою і у вічнім підданстві пробувати постійно, і обіцяємося його царській величності всіляку істинну послугу і бажану послугу здійснювати і з жодними сторонніми государями, не тільки які в недружбі з його царською величністю пробувають, а і з тими, з якими його царська величність у явній дружбі та любові, без указу і без дозволу його царської величності жодних ні з ким посилок не мати, й іншого государя Запорозькому війську того боку Дніпра не бажати й не шукати, і на государства, які під державою великого государя, його царської величності, пробувають, не поставати жодними мірами, а де почуємо про якихось неприятелів чи, від чого Боже бережи, турських, чи кримських, чи якихось інших государств зібрання, то нам усім за достойність його царської величності і його государських наслідників, за обіцянкою нашою, як тепер перед цим святим Євангелієм обіцяли, стояти супроти всякого їхнього, государського, неприятеля і промисел на поміч чинити й битися, не хоронячи голів своїх аж до самої смерті, а де повелить нам його царська величність бути на своїй царської величності службі війська Запорозького обох боків Дніпра із воїнськими людьми і зі своїми, царської величності, боярами, та воєводами, та з воїнським людом, там нам над неприятелем промисла чинити, й битися, і в належних потребах людей не видавати й не покинути. А будучи під великодержавною рукою великого государя, його царської величності, нам слів посварних і сум’ятних ні від кого не слухати, намовникам не вірити, а нам, старшині, також і війську, гетьмана не покинути і неприятелеві государевому не видавати, а бути нам у великого государя, його царської величності, і у добровірних дітей його царської величності, і у наслідників їхніх государських у підданстві за його царської величності милостивими жалуваними грамотами і постановленими статтями, які постановлено в Переяславлі на теперішній раді при боярині, і воєводі, і наміснику білогородському, при князі Григорії Григоровичу Ромодановському із товаришами, і руками підписані, і закріплені обіцянкою нашою перед святим Євангелієм, і ті всі статті, які іменовано вище цього, ми, старшина, і все військо Запорозьке, всякого чину та віку люди, маєм тримати до смерті своєї так, як ми перед цим святим Євангелієм обіцяємо. А коли в чомусь не дотримаємо чи в чомусь переступити намислимо, то хай Господь Бог покарає нас на душах і на тілах наших, і дітей, і наслідників наших тепер і надалі в майбутні віки.

СТАТТІ ВІЧНОГО МИРУ ІЗ ЯСНОВЕЛЬМОЖНИМ ЙОГО МИЛІСТЮ ХАНОМ І З УСІЄЮ ДЕРЖАВОЮ КРИМСЬКОЮ ВИДІЛЬНОГО КИЇВСЬКОГО ТА ЧЕРНІГІВСЬКОГО КНЯЗІВСТВА І ВСЬОГО ЗАПОРОЗЬКОГО ГОРОДОВОГО ВІЙСЬКА І НАРОДУ МАЛОРОСІЙСЬКОГО

(ПЕТРО ІВАНЕНКО (ПЕТРИК) [163]

Літа 1692, травня, 26 дня

 

Оскільки за волею і милістю пана Бога всемогучого, хваленого у святій Тройці видільне князівство Київське та Чернігівське і все військо Запорозьке городове прийшло до такого миру і вічного братства, якого від давніх літ малоросійські жителі бажали, із ясновельможним ханом, його милістю, і з усією державою Кримською, через те той вічний святий мир є на таких утверджених статтях, які нижче цього є подані.

 

І. Князівство Київське та Чернігівське з усім військом Запорозьким та народом малоросійським має бути видільне при всяких своїх вольностях.

 

II. Ясновельможний хан, його милість, і вся держава Кримська з усіма ордами кримськими та білогородськими і з усім Великим та Малим Нагаєм має князівство Київське та Чернігівське, і все військо Запорозьке городове, і весь малоросійський народ від поляків, і від москви, і від усіх неприятелів обороняти завжди. Також військо Запорозьке городове і всього Малоросійського князівства силами має державу Кримську, Білгород з усіма належностями від поляків, і від москви, і від усіх неприятелів завжди повинні будуть обороняти одні одних, а саме орди із військом Запорозьким од усіх неприятелів боронитися і загалом повинні будуть стояти на вічні часи. А за те ані держава Кримська Запорозькому війську, ані Запорозьке військо ордам ніякої плати чинити не мають, а коли в дальні місця і зимового часу випаде кримським військам іти на оборону від якогось неприятеля князівства Малоросійського чи малоросійське військо піде на оборону держави Кримської, то тим військам та коням має бути харч і опочинок пристойний і належний.

 

III. Тепер, на певний час, для відібрання малоросійської України від московської влади ясновельможний хан, його милість, і вся держава Кримська має дати Запорозькому війську до вжитку орди.

 

IV. Коли дасть усемогутній Господь Бог Запорозькому війську вибитися із-під московського іга, тоді мають бути два полки Охтирський та Сумський зі всіма належностями своїми залишені під володінням Малоросійської держави, а Харківський та Рибинський два полки з усіма належностями переведені на чигиринський бік Дніпра, а міста ті й села мають бути порожні[164].

Також і у слободах і на інших місцях не мають брати татари в неволю малоросійської породи [людей], а коли б узято було, то повернути.

 

V. Чигиринський бік із усіма містами[165] має бути під володінням Малоросійського князівства та Запорозького війська, поки Хмельницький завоював із ордами від поляків.

 

VI. Запорозькому війську і всьому народу малоросійському князівства видільного Київського та Чернігівського щоб було вільно добуватися на рибній і звіриній ловитві і на солі без усілякої дачі на Дніпріріці вгорі і внизу, і на всіх ріках та річках, що лежать по обидва боки Дніпра, і на тих здобичах, за відомом Запорозького війська та Кримської держави і за листами перебуватимуть люди на всіх, які не є, місцях.

 

VII. А щоб ордам за те, що тепер допоможуть Запорозькому війську вибитися із-під московської влади, замість винагороди була здобич, Запорозьке військо має сприяти прибулій помочі, і мають одчинити Муравські шляхи ³, бо, як покладено вище, мають люди полку Харківського та Рибинського перевестися на чигиринський бік Дніпра.

 

VIII. Князівству видільному Київському та Чернігівському і всьому Запорозькому війську, і городовому, і всьому малоросійському народу, що живе по обидвох боках Дніпра і має жити, щоб орди кримські та білогородські і вся мусульманська віра, кінна й піша, ані військовим, ані татарським чином, ані лихим замислом, ані на полі, ані на воді, ані в людях, ані в скотині ніякої не чинили образи, ані збитку. Так само і від князівства Малоросійського і від усього війська Запорозького і городового Кримській державі, Білгороду, Очакову та Казикерменським городкам і всій вірі мусульманській з усіма належностями, також на полі і на воді, пішим чи кінним військовим чином і ніяким лихим замислом не буде жодного найменшого збитку, а коли б з боку Малоросійського князівства Кримській державі і всій мусульманській вірі чи від Кримської держави малоросійській стороні мало бути хоча в полі, хоча на воді, хоча таємно, хоча явним чином якась перепона та образа, і ображеним людям, за пристойним свідченням, за святим правом має бути з обох боків чинена із винагородою збитків свята управа.

 

IX. Купцям Малоросійського князівства, які захочуть за торговими промислами ходити в Крим, чи в Білогородщину, чи в будь-які міста Кримської держави, щоб не було жодної образи, а яка повинність за уставом того боку береться в тій землі, та має братися і від малоросійських купців. Також коли і Кримської держави торгові люди прийдуть у Малоросійське князівство у торгових своїх промислах, то, за правом і уставом, що має братися від своїх купців, те візьметься від чужоземних, а шлях зобабіч руським купцям має бути в Переволочній на Казикермен, а кримським на Переволочню і деінде.

 

X. У яких не є потребах прохання Запорозького війська до ясновельможного хана, його милості, і всієї Кримської держави коли буде донесення, то щоб було прийняте і задоволене.

 

XI. Малоросійському князівству і всьому Запорозькому війську, коли дасть Господь Бог вільну державу, щоб було вільно учинити собі природне право і порядок, який полюбиться.

 

XII. На Самарі-ріці ніяких городів та сіл, ані будівництва якогось, окрім монастиря самого руських законників, які і перед цим у тім лісі жили, має залишатись у цілості, а окрім того монастиря, ніякого города ані будови не буде.

 

XIII. У волі князівства Малоросійського та Чернігівського і всього Запорозького війська, коли ясновельможний хан, його милість, і вся Кримська держава захоче мати свого резидента, а Малоросійського князівства резидент має бути в Криму, то тим резидентам рівна буде честь: нашому в Криму, а кримському на Русії.

 

XIV. Коли ясновельможний хан, його милість, і вся Кримська держава захоче в якихось потребах посилати свого знатного чоловіка в Малоросійське князівство чи Малоросійське князівство в якихось потребах свого посла в Крим, то чи їхатиме на підводах, чи ні — [має бути] у волі обох боків, а честь тим послам має чинитися рівна.

 

XV. У малих потребах листи будуть переноситися через гінця або через поштаря, які мають бути з боку Кримської держави в Казикермені, а з боку Малоросійської держави[166] в Переволочній.

 

XVI. Коли дасть Господь Бог після війни з Москвою чи з Польщею чинити мир, то щоб те діялося загалом у Кримській державі та Малоросійському князівстві за порадою із пожитком загального добра обох боків, Кримської держави і держави малоросійського народу.

І на тих статтях, які вище [викладено], я, Кемен-мурза, бей казикерменський на присязі, від мене даній, і на святому Євангелії чиню мою Господу Богу єдиному і всім святим присягу, що жодна стаття ані в малій речі на вічні часи не має бути порушена, єй-єй, так мені, Господи Боже, допоможи, а коли б тих статей не утримували і в найменшій речі порушили, то Господь Бог, знайшовши, і на тілі, і на замислах наших нехай покарає.

Внизу печатка татарська, і на тій печатці написано ім’я його, Каменове.

ЛИСТ КОШОВОГО ОТАМАНА КОСТЯНТИНА ГОРДІЄНКА[167]

ГЕТЬМАНУ ІВАНУ МАЗЕПІ

З кінця 1708 року

 

Прислана від вашої вельможності панської до нас, війська Запорозького низового, особа подала нам на Кіш широко виписаний ваш рейментарський універсал. Все, що висловлено в ньому, прочитане було нами в загальній військовій раді нашій і все те нам, війську Запорозькому, відоме є. При тому великому рейментарському універсалі вашому ми отримали й особливого листа вельможності вашої, що зображає ворожість і злість московську. Та злість здавна на Вітчизну, матір нашу, аби захопити її у владу й володіння, хитро задумує, а захопивши, в містах українських людей своїх посадити бажає, а нашим людям українським незносні й нестерпні здирства й грабунки завдавши, у Московщину на вічне тяжке й невільне мордерство намагається загнати... Отже, для того, щоб не занапастити Вітчизни й не віддати її у рабство й вічне невільниче володіння московській ненаситності, а також для того, щоб зберегти всю її цілість від тієї ж московської знади, зважили й розглянули, вельможносте ваша панська, зі спільної згоди й цілковитої ради з генеральними особами, полковниками й іншою військовою старшиною, віддатися під протекцію, опіку і оборону найясніших королів, їхніх милостей шведського й польського, котрі, як пишете в листі своєму панському, прирекли своїм королівським словом, підтвердили християнською совістю і своїми засвідчувальними листами не тільки звільнити від московського тиранського ярма військо Запорозьке й народ український, а й зберегти його при стародавніх правах і вольностях. Обнадіївшись і впевнившись згаданими словами найясніших королів, їхніх милостей шведського й польського, ви пишете, ваша вельможносте, і до нас, війська Запорозького низового, зобов’язуючи своїм вірним старанням, щоб ми, як сини православної апостольської церкви, щиро й старанно постояли за милу Вітчизну, матір нашу, й для оборони й захисту її збиралися до вельможності вашої, постаравшись викоренити поблизу Січі Кам’яний Затон і самарські городки ¹. На це ми, кошовий отаман і все військо Запорозьке низове, сим листом нашим військовим оголошуємо, що в цей час, з огляду на те, що дуже мало війська на Коші й без нього не може бути загальної військової ради, ми послали спеціально на Низ посланця нашого, щоб усе військо зібралося до Січі й разом зійшлося до наступного свята святителя Христового Миколая. Ми просимо й бажаємо, щоб до того дня, до свята святителя Христового Миколая, 6 грудня, прислали осіб від найясніших королів, їхніх милостей шведського й польського, і від вельможності вашої для словесної цілковитої умови й досконалих переговорів військових, бо ми, військо Запорозьке, віддалившись від царя московського, бажаємо знати, під ким будемо жити й кого собі за верховнійшого пана мати і щоб нам права, й вольності, і клейноди військові, й інші надання отримати, як за давніх королів польських Військо мало в себе... а також, щоб нам словесне пристойно й широко говорити й на одному постановити, аби було за що нам, війську Запорозькому, служби свої ранити в працях військових і випадках воєнних. При цьому доповідаємо вельможності вашій і про те, що в сусідстві з нами є кримські містечка і яка від вас увага буде з ними вчинити й повестися? Про Кам’яний Затон повідомляємо, що ми не можемо його без допомоги викоренити: звольте, вельможність ваша, прислати нам на допомогу війська воєнного, і тоді ми, отаман кошовий з військом, позбувшися сих городків проти гнізда нашого, скоро поквапимося до обозів ваших, де вони будуть знаходитися.