ТОП 10:

Порядок створення об’єктів природно-заповідного фонду України



Порядок створення об’єктів природно-заповідного фонду України регулюється Законом України „Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992 року.

Перший етап – підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об’єктівприродно-заповідного фонду (ст. 51 Закону): будь-які фізичні чи юридичні особи мають право подавати такі клопотання.

Другий етап – попередній розгляд клопотань про створення чи оголошення територій та об’єктів природо заповідного фонду (ст. 52 Закону): клопотання про необхідність створення чи оголошення територій та об’єктівПЗФ подаються і попередньо розглядаються у місячний термін відповідно:

· щодо територій та об’єктів загальнодержавного значення – Мінприроди;

· щодо територій та об’єктів місцевого значення – органами Мінприроди на місцях.

Третій етап – у разі схвалення клопотання Мінприроди та його органами на місцях проводиться їх погодження з власниками та користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих до заповідання.

Четвертий етап – на підставі результатів погодження клопотань відповідні органи Мінприродизабезпечують розробку спеціалізованими проектними та науковими установами ресурсовпорядних проектівстворення об’єктів природно-заповідного фонду.

П’ятий етап – ресурсовпорядні проекти створення територій та об’єктів ПЗФ підлягають державній екологічній експертизі. У разі позитивного висновку екологічної експертизи щодо проектів створення територійта об’єктів природно-заповідного фонду всі матеріали передаються Мінприроди чи його органами на місцях до державних органів, уповноважених приймати рішення про створення чи оголошення територій та об’єктівприродно-заповідного фонду.

Шостий етап – прийняття рішень про створення територій та об’єктів ПЗФ та їх охоронних зон (ст.53 Закону):

- рішення про створення об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.

- рішення про створення об’єктів ПЗФ місцевого значення приймається обласними радами.

 

Правовий режим біосферних заповідників

Правовий режим біосферних заповідників регулюється:

· Главою 2 Розділу ІІІ Закону України “Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992 року;

· Указом Президента України “Про біосферні заповідники в Україні” від 26 листопада 1993 року та іншими законодавчими актами.

Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних чинників. Біосферні заповідники створюються на базі природних заповідників, національних природних парків з включенням їх до складу територій та об’єктів природо-заповідного фонду інших категорій та інших земель і належать до всесвітньої глобальної мережі біосферних заповідників.

На території біосферних заповідників установлюється диференційний режим використання, відтворення та охорони природних комплексів, згідно з функціональним зонуванням:

Заповідна зона біосферних заповідників включає території, призначені для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними чинниками природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу. Режим її використання визначається відповідно до вимог встановлених для природних заповідників.

Буферна зона біосферних заповідників включає території виділені з метою запобігання негативному впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях; її використання та порядок створеннявизначаються відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників.

Зона антропогенних ландшафтів включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення та інших видів природокористування.

У межах територій біосферних заповідників можуть виділятися зони регульованого заповідного режиму, до складу яких включаються регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища з дотриманням вимог щодо використання та охорони їх природних комплексів.

Наукові дослідження, спостереження за станом навколишнього природного середовища та відповідні види природокористування, що не суперечать цілям і завданням біосферних заповідників, здійснюються з урахуванням міжнародних програм.

Проект організації території біосферного заповідника розробляється відповідно до Положення про проект організації території біосферного заповідника та охорони його природних комплексів, затвердженого наказомМінприроди України від 6 липня 2005 року № 245.

Правовий режим природних заповідників

Правовий режим природних заповідників регулюється:

· Главою 1 Розділу ІІІ Закону України „Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992 року;

· Положенням про проект організації території природного заповідника та охорони його природних комплексів, затвердженим наказом Мінприроди від 6 липня 2005 року № 245.

Природними заповідниками є природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою:

· збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів;

· вивчення природних перебігів та явищ, що відбуваються в них;

· розробки наукових засад охорони довкілля;

· ефективного використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

На територіях природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток перебігів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об’єкти, а саме:

- будівництво об’єктів, не пов’язаних з діяльністю природних заповідників;

- розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку населення, стоянок транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін свійських тварин, пересування механічних транспортних засобів (за винятком шляхів загального користування);

- лісосплав;

- проліт літаків та гелікоптерів нижче 2000 метрів над землею, подолання літаками звукового бар’єру над територією заповідника та ін. види штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи;

- геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, порушення ґрунтового покриву та гідрологічного та гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відшарувань;

- застосування хімічних засобів;

- усі види лісокористування, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету;

- випасання худоби, вилов і знищення диких тварин, порушення умов їх оселення, гніздування, ін. види користування рослинним та тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів.

Земельні ділянки та інші природні ресурси, що надаються природним заповідникам, повністю вилучаються з господарського використання. Навколо природних заповідників утворюються охоронні зони, правовий режим яких визначається розділом 4 Закону „Про природно-заповідний фонд України”. В охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об’єктів, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на природний заповідник. Оцінка такого впливу здійснюється на підставі екологічної експертизи.

Природні заповідники є юридичними особами, підпорядкованими Мінприроди. Управління ними здійснюють спеціальні адміністрації, до складу яких входять дирекція природного заповідника, наукові підрозділи, служби охорони, господарського та інші обслуговування.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.206.187.81 (0.007 с.)