ТОП 10:

Стаття 51. Підготовка і подання клопотань про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду



Підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду можуть здійснюватися органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, науковими установами, природоохоронними громадськими об'єднаннями або іншими заінтересованими підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Клопотання подаються до державних органів, уповноважених проводити їх попередній розгляд.

Клопотання має містити обгрунтування необхідності створення чи оголошення території або об'єкту природно-заповідного фонду певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.

До клопотань додаються документи, що підтверджують та доповнюють обгрунтування необхідності створення чи оголошення територій або об'єктів природно-заповідного фонду.

Стаття 52. Попередній розгляд клопотань про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду

Клопотання про необхідність створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду попередньо розглядається у місячний строк:

- щодо територій та об'єктів загальнодержавного значення - центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища;

- щодо територій та об'єктів місцевого значення - органами цього центрального органу виконавчої влади на місцях.

У разі схвалення клопотань центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та його органами на місцях проводиться їх погодження з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання.

На підставі результатів погодження клопотань центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища забезпечує розробку спеціалізованими проектними та науковими установами проектів створення природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, заказників, пам'яток природи, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Розробка проектів створення регіональних ландшафтних парків, заповідних урочищ, а також заказників, пам'яток природи та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва місцевого значення забезпечується органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на місцях.

Забезпечення розробки проектів створення ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків може бути доручено заінтересованим державним органам чи установам.

Проекти створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду передаються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища чи його органами на місцях у встановленому порядку уповноваженим приймати рішення про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Стаття 53. Прийняття рішень про створення чи оголошення територій, об'єктів природно-заповідного фонду та їх охоронних зон

Рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.

Рішення про створення біосферних заповідників приймається з додержанням вимог міжнародних договорів та міжнародних програм, учасником яких є Україна.(

Рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним Кодексом України.

Території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.

Стаття 54. Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду

Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.

Стаття 55. Резервування цінних для заповідання природних територій та об'єктів

З метою недопущення знищення або руйнування в результаті господарської діяльності цінних для заповідання природних територій та об'єктів до прийняття у встановленому порядку рішень про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду і виділення необхідних для цього коштів проводиться їх резервування.

Території, що резервуються з метою наступного заповідання, залишаються у віданні їх землевласників та землекористувачів і використовуються за цільовим призначенням з додержанням особливих вимог охорони навколишнього природного середовища, що визначаються рішеннями про резервування. При цьому власникам та користувачам природних ресурсів з метою відшкодування збитків, пов'язаних з обмеженням господарської діяльності, можуть встановлюватися пільги з урахуванням статті 49 цього Закону.

Рішення про резервування приймаються органами, уповноваженими приймати рішення про створення й оголошення відповідних територій та об'єктів природно-заповідного фонду на основі в порядку, передбаченому статтями 52 і 53 цього Закону.

94. Умови і порядок оголошення та створення територій й об’єктів заповідними: правове й економічне забезпечення функціонування природно – заповідного фонду.

Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обгрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів. Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до цього Закону з урахуванням їх класифікації та цільового призначення. З метою визначення та обґрунтування заходів щодо провадження відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об'єктів, які передбачається здійснити протягом п'яти років, а також стратегії розвитку об'єкта природно-заповідного фонду на десять років розробляється проект організації території об'єкта природно-заповідного фонду

 

Одним з найдієвіших методів охорони популяцій рідкісних видів флори є встановлення на територіях їхнього зростання заповідного режиму. Аналогічно, заповідання є найдієвішим методом охорони місць мешкання (наприклад гніздування) рідкісниїх тварин. Найчастіше і найпростіше створюються заповідні об’єкти місцевого значення, такі як пам’ятки природи, заповідні урочища, заказники і регіональні ландшафтні парки. Порядок створення цих об’єктів визначений Законом України «Про природно-заповідний фонд». Зауважимо, що створення заповідного об’єкту місцевого значення може суттєво вплинути на ситуацію лише тоді, коли інтересами додержання на його території заповідного режиму опікується місцева екологічна організація, члени якої, добре розуміючи реалії сучасного законодавства та місцевий владний клімат, регулярно вживають заходів з моніторингу та попередження порушень на території створених заповідних об’єктів. Створення об’єктів Природно-заповідного фонду є просто необхідним для захисту останніх куточків дикої природи в межах міст. Так, розгалужена сітка заповідних об’єктів м. Києва завдяки зусиллям місцевих екологістів все-таки сильно стримує апетити забудовників. На даному етапі, біля 12% Києва є аповідними. Проте і ці території інколи зазнають атаки забудовників.

Для успішного створення заповідного об’єкту необхідно увійти у контакт з представниками місцевих органів влади. Документи на заповідання надсилаються (а краще приносяться та реєструються за номером листа-клопотання в канцелярії) до регіонального органу Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Остаточне рішення про створення заповідного об’єкту місцевого значення приймає облрада, Рада Автономної республіки Крим чи міські ради Києва та Севастополя. Регіональні управління охорони навколишнього природного середовища готують проект створення за-повідного об’єкту та проект рішення місцевої ради, який та затверджує. Але до того представникам екологічної організації доведеться самим підготувати увесь пакет матеріалів, який вимагається вищезгаданим Законом. До них відносяться:

- Клопотання про створення заповідного об’єкту, до якого додається наукове обґрунтування створення заповідного об’єкту (Клопотання про оголошення заповідного об’єкту краще подавати від екологічної організації);

- Погодження клопотань з власниками та користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання;

- Планово-картографічний матеріал території чи об’єкту, що заповідається, в масштабі 1:25000 з позначеними межами об’єкту та печаткою місцевого управління земельних ресурсів чи землеко-ристувача (якщо це юридична особа), написом «З оригіналом вірно» та підписом уповноваже-ної особи.

- Наукове обґрунтування очевидно готується переважно вашими ж силами. В ньому обов’язково вказуються:

Назва об’єкту. Доцільно давати об’єкту назву, під якою він відомий у лісових та земельних кадастрах, серед місцевих жителів, по назві головного об’єкту охорони, навколишньої місцевості;

Площа об’єкту. Найкраще з’ясувати її можна в регіональному управлінні земельних ресурсів, коли отримуєте карту території, чи у землекористувача;

Місцезнаходження об’єкту (область, район, найближчий населений пункт).

Точний опис меж об’єкту з прив’язкою до системи доріг, населених пунктів та інших довгочасних орієнтирів. Запам’ятаймо: чим більш точно прописані межі об’єкту, тим складніше потім обґрунтувати незаконне втручання на його територію;

Землекористувач (якщо землекористувачів кілька то необхідно вказати, яка частина території припадає на кожного землекористувача);

Загальна фізико-географічна характеристика об’єкту. Тут зазвичай вказують положення території за фізико-географічним та геоботанічним районуваннями України. Дізнатися про те, в якому регіоні знаходиться об’єкт, можна з спеціальних довідників, зокрема Білик Г.І. Геоботанічне районування УРСР. – К.: Наукова думка, 1977 – 301с.

Історичний нарис з характеристикою значних історичних подій, пов’язаних з об’єктом, а також історії його використання. Тут радимо особливу увагу приділити подіям війн за незалежність України, подіям Великої Вітчизняної війни;

Загальна характеристика рослинності об’єкту (співвідношення типів рослинності, розподіл їх в рельєфі). Характеристика ценозів основних типів рослинності та рідкісних угруповань; Особливості флори: кількість видів які виявлені, характеристика флористичного ядра (тобто основного набору видів);

Рідкісні види флори, виявлені на об’єкті, їх коротка характеристика (загальний ареал, екологічні особливості, характеристика популяцій на даному об’єкті);

Загальна характеристика фауни та її особливості (обов’язково зоогеографічні – тобто приналежність груп видів до певної зони, наприклад тайгової чи лісостепу), фауністичне ядро та походження видів, що його складають (короткі відомості);

Фауністичні комплекси або поселення окремих видів тварин, виявлені на об’єкті (склад та розподіл по окремим природним комплексам тощо);

Характеристика рідкісних видів фауни (загальний ареал, особливості біології та екології видів, чисельність популяції на даному об’єкті тощо);

Наукове значення даного об’єкту (в ландшафтному, ботанічному, зоологічному, гідрологічному, історико-культурному планах). Тут також вказується екологічне значення (водоохоронне, ґрунтозахисне або господарське, має генофонд лікарських, їстівних рослин, грибів, інших ресурсів, мисливську фауну тощо). Це вказується і у висновку про можливе використання даної території;

Якщо об’єкт згадується або характеризується в науковій літературі, наводяться дані про ці наукові джерела;

Пропонована категорія охорони та основні пропозиції до режиму. Тут єдине побажання: краще вибирати статус ландшафтного заказника чи комплексної пам’ятки природи, оскільки вказані категорії забезпечують охорону усього комплексу біоти та ландшафтів і фактично є універсальними. В рекомендаціях до режиму треба викласти, що дозволяється робити на території об’єкту і що категорично забороняється. Дію певних факторів можна обмежити, наприклад випас – кількістю голів худоби. Такі рекомендації мають бути погоджені з землекористувачем;

Обґрунтування має бути підписано вченими, координатором по створенню заповідних об’єктів вашої організації та головою вашої організації. Підписи науковців мають бути завірені канцелярією наукових установ, де вони працюють, з мокрою печаткою установи.

Звертаємо вашу увагу на те, що не в усіх наукових обґрунтуваннях строго додержуються викладеної послідовності пунктів та наводять усі зазначені характеристики, проте чим більш детально обґрунтування підготоване, тим більш воно авторитетно виглядає.

Найважливішим документом, що подається на заповідання, є погодження землекористувача, адже заповідний об’єкт, що створюється без вилучення земель у землекористувача (до яких належать усі об’єкти місцевого значення) може бути створений лише за умови письмової згоди землекористувача. Існує декілька способів аргументації необхідності створення заповідного об’єкту землекористувачу. По-перше, суто-патріотичний: так би мовити, «тільки у Вас збереглося те-то й те-то і тільки Ви можете це порятувати». У багатьох районах є місцеві краєзнавці, які користуються загальною повагою, а їх думка має високий авторитет. Досягнувши порозуміння з ними, можна разом переконати місце-вого землекористувача (особливо, коли землекористувачем є сільська рада) у необхідності створення заповідного об’єкту.

По-друге, Законом України «Про природно-заповідний фонд» передбачено звільнення землекористувачів, що погодилися на оголошення своєї території об’єктом природно-заповідного фонду, від сплати земельного податку за цю площу з правом подальшого користування, що не суперечить режиму створеного об’єкту. Згідно ст.49 Закону України Про природно-заповідний фонд: «Підприємства, установи та організації звільняються від плати за землі включені до складу заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ та парків-пам’яток садово-паркового мистецтва».

Погодження може виглядати як рішення сільської, селищної ради, науково-методичної ради певного закладу і має бути оформлене на його бланку за підписами директора/голови та секретаря, на які ставиться мокра печатка. Якщо немає бланку, то у верхньому лівому куті погодження ставиться штамп підприємства. В випадку, коли землекористувач є у приватній садибі, чи на приватній землі, підпис господаря на погодженні необхідно завірити у нотаріуса за місцем роботи, чи в сільській раді за місцем проживання.

95.Особливості правової охорони окремих видів територій та об'єктів природно-заповідного фонду. (59-60)

Суспільні відносини щодо організації територій та об’єктів природно-заповідного фонду регулюються:

· Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року;

· Законом України “Про природо-заповідний фонд України” від 16 червня 1992 року тощо.

Природо-заповідний фонд України – це система природних комплексів та об’єктів, що перебувають під особливою охороною. До природно-заповідного фонду віднесено 7169 територій і об’єктів загальною площею 2757,4 тис. гектарів, що становить 4,57 відсотка території України. Природо-заповідний фонд України охороняється законодавством України як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Об’єкти природно-заповідного фонду України – це ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об’єкти яких мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та здійснення фонового моніторингу довкілля, вилучені з господарського використання повністю або частково, і у встановленому законодавством порядку оголошені територією чи об’єктом природно-заповідного фонду України.

Види територій та об’єктів ПЗФ:

1. природні заповідники;

2. біосферні заповідники;

3. національні природні парки;

4. регіональні ландшафтні парки;

5. заказники;

6. пам’ятки природи;

7. заповідні урочища;

8. ботанічні сади;

9. дендрологічні парки;

10. зоологічні парки;

11. парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва.

Залежно від походження розрізняють:

· природні території та об’єкти (перші сім визначених категорій);

· штучно створені об’єкти (останні чотири категорії).

За рівнем охоронного режиму об’єкти ПЗФ поділяються на:

· загальнодержавного значення (природні заповідники, національні природні парки);

· місцевого значення (регіональні ландшафтні парки, заповідні урочища);

· можуть бути або загальнодержавного, або місцевого значення (заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва);

· міжнародного значення (біосферні заповідники).

За юридичним статусом:

· є юридичними особами: (природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологічні парки загальнодержавного значення);

· не є юридичними особами: (заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища);

· можуть утворюватися як юридична особа, так і без прав юридичної особи: (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки місцевого значення, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва).

Крім того, заказники залежно від елементів природних комплексів поділяють на: ландшафтні, лісові, ботанічні,загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні, карстово-спелеологічні. Пам’ятки природи залежно від особливостей їх природних комплексів поділяють на: комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.

рганами державного управління природно-заповідним фондом є:

Міністерство охорони навколишнього природного середовища – спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони довкілля.

Державна служба заповідної справи – створена і діє у складі Мінприроди – є спеціально уповноваженим органом державної влади з питань управління ПЗФ.

Служби державної охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду України – здійснюють охорону об’єктів ПЗФ.

Президент України – приймає рішення про створення чи оголошення територій, об’єктів ПЗФзагальнодержавного значення.

Спеціальні адміністрації об’єктів ПЗФ – здійснюють управління окремими територіями та об’єктами природно-заповідного фонду, які мають статус юридичної особи.

Обласні ради – приймають рішення про створення об’єктів ПЗФ місцевого значення.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.200.218.187 (0.016 с.)