Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Основні цілі й завдання стандартизації та нормування у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Поиск

Стандартизація та нормування є функцією державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища. Відповідно до ст. 31 Закону «Про охорону навколишнього природного середови­ща» екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.Стандартами цей Закон визнає докумен­ти, розроблені на основі консенсусу та затверджені уповноваженим органом, що встановлюють призначені для загального і багаторазово­го використання правила, інструкції або характеристики, які стосу­ються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи по­слуги.Ці загальні для всіх сфер управління ознаки стандартів конкрети­зуються ст. 32 Закону «Про охорону навколишнього природного сере­довища», яка визначає державні стандарти в галузі охорони навко­лишнього природного середовища як обов'язкові для виконання до­кументи, що визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколиш­нього природного середовища, вимоги щодо запобігання забруднен­ню навколишнього природного середовища, інші питання, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища та використан­ням природних ресурсів. сьогодні си­стема екологічної стандартизації містить такі види стандартів.1. ГОСТи — колишні державні стандарти СРСР, які визнано чинни­ми на території України як міждержавні стандарти із збереженням аб­ревіатури «ГОСТ» 2. Державні стандарти України — ДСТУ. Система таких стандартів, у тому числі у сфері охорони довкілля, почала розвиватись в Україні з 1992 року.3. Міжнародні стандарти, в першу чергу стандарти міжнародної ор­ганізації з питань стандартизації (180). 4.Галузеві стандарти/технічні умови — стандарти, дія яких поши­рюється на підприємства (установи, організації), підпорядковані пев­ному міністерству чи іншому центральному органу виконавчої влади, яким і затверджуються відповідні стандарти. 5. Стандарти підприємства — нормативно-технічні документи, затверджені наказом керівника (органу управління) конкретного підприємства, на яке і поширюється їх дія.

Екологічне нормування — це діяльність спеціально уповноваже­них державних органів у галузі охорони навколишнього природного середовища, інших центральних органів виконавчої влади щодо роз­роблення та затвердження меж допустимого впливу на довкілля хімічного забруднення, фізичних, біологічних та інших шкідливих факторів, що походять від стаціонарних та пересувних джерел, а також меж використання природних ресурсів та дозволених природо-перетворюючих заходів.Відповідно до ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до екологічних нормативів у першу чергу належать нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) у атмосфер­не повітря та гранично допустимих скидів (ГДС) у воду та грунти за­бруднюючих хімічних речовин, а також гранично допустимих рівнів (ГДР) фізичних факторів, зокрема шуму, вібрації, іонізуючого ви­промінювання (радіації), електромагнітних факторів, а також шкідливих біологічних факторів, тобто будь-яких чинників біотично­го походження (віруси, бактерії, грибки, токсини, чинники біохімічної дії, генетично модифіковані організми тощо), що здатні спричиняти масові захворювання людей, тварин, рослин, можуть призвести до погіршення стану довкілля, заподіяння значних еко­номічних збитків, погіршення умов життєдіяльності населення.

Крім нормативів ГДВ/ГДС/ГДР, до екологічних нормативів ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середови­ща» відносить також нормативи використання природних ресурсів. Ці нормативи (законодавство називає їх «лімітами»)

Мета екологічної стандартизації і нормування - це встановлення комплексу обов'язкових норм, правив, вимог по охороні природного Довкілля, використанню природних ресурсів і забезпеченню екологічної безпеки (ст. 31).Державні стандарти визначають поняття і терміни, режим використання і охорони природних ресурсів, методи контролю за станом природного довкілля, вимоги по запобіганню шкідливій дії забрудненого природного довкілля на здоров'ї людей, інші питання, зв'язані з охоронного природного довкілля і використанням природних ресурсів (ст. 32).

Екологічні стандарти: умови і порядок їх розробки, затвердження, впровадження і застосування на практиці. Екологічною стандартизацією називають діяльність, яка полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня упорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг, їх функціональному призначенні усунення бар'єрів торгівлі і сприяння науково-технічному співробітництву з урахуванням екологічних стандартів якості.Метою екологічної стандартизації є:- реалізація єдиної технічної та екологічної політики у сфері стандартизації, метрології та сертифікації;- захист інтересів споживачів і держави з питань безпеки продукції для життя, здоров'я та майна громадян і охорони навколишнього середовища;- забезпечення взаємозаміни та сумісності продукції, її уніфікація;- забезпечення якості продукції, виходячи з досягнень науки та техніки, потреб населення, народного господарства;- раціональне використання всіх видів ресурсів, підвищення техніко-економічних показників виробництва;- забезпечення безпеки народногосподарських об'єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;- створення нормативної бази, формування систем стандартизації, управління якістю та сертифікація продукції у сфері ресурсоенергозбереження та розроблення соціально-економічних, науково-технічних програм розвитку;

- усунення технічних та термінологічних перешкод для утворення конкурентноздатної продукції та її вихід на світовий ринок;- упровадження та використання виробничих та інформаційних технологій.Метою екологічної стандартизації та нормування є встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог по охороні навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.Екологічні стандарти являють собою сукупність науково обгрунтованих, юридично значущих нормативно-технічних документів, що містять екологічні вимоги, правила і норми, затверджені державними органами і обов'язкові для виконання суб'єктами екологічного законодавства. Основною метою екологічних стандартів є визначення понять і термінів, які використовуються в екологічній діяльності:— режиму використання та відтворення природних ресурсів, охорони довкілля;— методів контролю за станом навколишнього природного середовища;— заходів щодо запобігання негативного впливу забруднення природного середовища на здоров'я людей;— інших питань, пов'язаних з охороною та використанням природних ресурсів.Розробка стандартів та нормативів належить до відповідального екологічного заходу, оскільки науково обґрунтовані і оптимальні нормативи забезпечують збереження сприятливого стану ресурсівПравила вживання стандартів на території України встановлює Державний комітет України із стандартизації, метрології і сертифікації.Виконання екологічних стандартів є обов'язковим і охороняється чинним законодавством. Так, за випуск, реалізацію продукції, яка в результаті порушень вимог стандартів, санітарних норм, є небезпечною для життя і здоров'я людей, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100% вартості випущеної або реалізованої продукції.

 

Екологічні нормативи та їх значення для забезпечення охорони навколишнього природного середовища. Екологічні нормативи являють собою сукупність гранично допустимих показників можливого фізичного, біологічного, радіаційного та іншого антропогенного впливу на стан навколишнього природного середовища, що не викликають суттєвих змін у його якості та погіршення здоров'я людей, а також показників використання природних ресурсів, які встановлюються уповноваженими органами держави стосовно видів діяльності юридичних і фізичних осіб.Систему екологічних нормативів становлять:— нормативи екологічної безпеки;— гранично допустимі викиди і скиди в навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів;— нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи.До нормативів екологічної безпеки належать: гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі; гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого впливу на навколишнє природне середовище; гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування.

Нормативи екологічної безпеки повинні відповідати вимогам охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей від негативного впливу забруднення довкілля.Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі і рівні шкідливого фізичного впливу на нього мають бути єдиними для всієї території України. В окремих випадках для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих територій допускаються більш суворі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище.Екологічні нормативи розробляються і впроваджуються в дію Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, Міністерством охорони здоров'я України та іншими уповноваженими державними органами відповідно до законодавства України.

 

. Основні види екологічних стандартів і екологічних нормативів та зміст їх вимог. Стандартами цей Закон визнає докумен­ти, розроблені на основі консенсусу та затверджені уповноваженим органом, що встановлюють призначені для загального і багаторазово­го використання правила, інструкції або характеристики, які стосу­ються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи по­слуги.Ці загальні для всіх сфер управління ознаки стандартів конкрети­зуються ст. 32 Закону «Про охорону навколишнього природного сере­довища», яка визначає державні стандарти в галузі охорони навко­лишнього природного середовища як обов'язкові для виконання до­кументи, що визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколиш­нього природного середовища, вимоги щодо запобігання забруднен­ню навколишнього природного середовища, інші питання, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища та використан­ням природних ресурсів. Сьогодні си­стема екологічної стандартизації містить такі види стандартів.1. ГОСТи — колишні державні стандарти СРСР, які визнано чинни­ми на території України як міждержавні стандарти із збереженням аб­ревіатури «ГОСТ». У галузі охорони довкілля діють ГОСТи класу 17 «Система стандартів і галузі охорони навколишнього середовища та поліпшення використання природних ресурсів». Споріднені до цього класу відносини регулюють ГОСТи класу 12 «Системи стандартів безпеки праці».2. Державні стандарти України — ДСТУ. Система таких стандартів, у тому числі у сфері охорони довкілля, почала розвиватись в Україні з 1992 року.Відповідно до Державного класифікатора України «Український класифікатор нормативних документів ДК 004-2003», прийнятого на­казом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. № 53, вста­новлено трирівневу класифікацію ДСТУ: двозначний цифровий код класу стандартів, тризначний код групи і двозначний код підгрупи (кожен код відокремлюється крапкою). Відповідно до цієї кла­сифікації охорони довкілля стосуються, зокрема, такі групи і підгру­пи стандартів:01.040.13 Довкілля. Захист довкілля та здоров'я людини. Безпека (Словники)Клас 13 охоплює проблематику «Довкілля. Захист довкілля та здоров'я людини. Безпека», а саме: 13.020 Захист довкілля 13.020.10 Керування довкіллям (охоплює також сертифікацію та аудит систем керування довкіллям (ЕМ8) 13.020.20 Економіка довкілля3. Міжнародні стандарти, в першу чергу стандарти міжнародної ор­ганізації з питань стандартизації (180). Протягом 90-х років XX сторіччя в Україні адаптовано (тобто надано юридичної сили дер­жавного стандарту України) групі стандартів 180, якими регулюють­ся питання екологічного менеджменту, екологічного аудиту, а також екологічного маркування. Сьогодні чинними в Україні є такі міжна­родні стандарти 180:ДСТУ 180 14001:2006. Системи екологічного керування. Вимоги та настанови щодо застосування (180 14001:2004, ГОТ);ДСТУ 180 14004:2006. Системи екологічного управління. Загальні настанови щодо принципів, систем та засобів забезпечення (180 14004:2004, ГОТ);ДСТУ 180 14020:2003. Екологічні маркування та декларації. За­гальні принципи (180 14020:2000, ГОТ);4. Галузеві стандарти/технічні умови — стандарти, дія яких поши­рюється на підприємства (установи, організації), підпорядковані пев­ному міністерству чи іншому центральному органу виконавчої влади, яким і затверджуються відповідні стандарти. Якщо дія стандартів поширюється на підприємства, що підпорядковані двом (кільком) центральним органам виконавчої влади, вони підлягають затверд­женню всіма цими органами і набувають юридичної сили міжгалузе­вих стандартів.Стандарти підприємства — нормативно-технічні документи, затверджені наказом керівника (органу управління) конкретного підприємства, на яке і поширюється їх дія. Інколи дія таких екологічних стандартів може бути поширена на групу аналогічних підприємств га­лузі (в цьому випадку необхідно затвердження стандарту вищим(и) ор-ганом(ами) управління, він втрачає юридичну силу стандарту підприємства, набуваючи сили галузевого/міжгалузевого стандарту).Відповідно до ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до екологічних нормативів у першу чергу належать нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) у атмосфер­не повітря та гранично допустимих скидів (ГДС) у воду та грунти за­бруднюючих хімічних речовин, а також гранично допустимих рівнів (ГДР) фізичних факторів, зокрема шуму, вібрації, іонізуючого ви­промінювання (радіації), електромагнітних факторів, а також шкідливих біологічних факторів, тобто будь-яких чинників біотично­го походження (віруси, бактерії, грибки, токсини, чинники біохімічної дії, генетично модифіковані організми тощо), що здатні спричиняти масові захворювання людей, тварин, рослин, можуть призвести до погіршення стану довкілля, заподіяння значних еко­номічних збитків, погіршення умов життєдіяльності населення. Ці нормативи є індивідуальними і встановлюються розрахунковим шля­хом для кожного стаціонарного джерела можливих викидів, скидів чи інших негативних впливів на довкілля, а також для типів устаткуван­ня чи пересувних джерел.Крім нормативів ГДВ/ГДС/ГДР, до екологічних нормативів ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середови­ща» відносить також нормативи використання природних ресурсів. Ці нормативи (законодавство називає їх «лімітами»).

 

38. смотри пред. Вопрос



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; просмотров: 384; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.118.162.166 (0.008 с.)