Апробаційні ознаки горіхоплідних культур

Основними горіхоплідними культурами України є волоський горіх, фундук і мигдаль. Апробаційні ознакицих видів описуються за подібною схемою, але звичайно для кожного з них є свої параметри. Оцінюють ознаки плодів та вегетативних органів (листків, пагонів, гілок, крони) та господарсько-біологічні ознаки.

Найхарактернішими ознаками, за якими можна розрізнити форми волоського горіха, мигдалю та фундука є особливості будови плодів.

Привабливість зовнішнього вигляду горіхів оцінюють за п’ятибальною шкалою, враховуючи сукупність ознак – забарвлення, форму, розмір, поверхню шкарлупи та інше.

Величина плодів – дуже великі, великі,середні, дрібні і дуже дрібні. Визначають середню масу, зважуючи 50 або 100 плодів.

Одномірність плодів визначають візуально, або біометрично. При цьому вираховують відношення середньої маси плоду до максимальної маси у відсотках. Приблизно, якщо одномірність становить менше за 50%, то плоди неодномірні, від 50 до 80% – середня одномірність, більше за 85% – одномірні.

Для всіх горіхоплідних важливою ознакою є індекс форми плода. Це відношення довжини плоду до його діаметра (H / D). Оскільки плоди мигдалю плескаті, для вирахування індексу форми плода вимірюють довжину та ширину плоду. Індекс форми плоду мигдалю це відношення довжини до ширини плоду.

Форма плодів волоського горіха (рис. 325)буває округла, округло-яйцеподібна, округло-овальна, яйцеподібна, овальна, овально-видовжена, видовжена. Верхівка плоду – загострена, округла, плеската та втиснута. Основа плода – втиснута, плеската та округла.

 

А

 

Б В

Рис. 325. Особливості будови плодів волоського горіха

 

А – форма плодів: 1 – округла; 2 – округло-яйцеподібна; 3 – округло-овальна; 4 – яйцеподібна; 5 – овальна; 6 – овально-видовжена; 7 – видовжена.

Б – верхівка плоду: 1 – загострена; 2 – округла; 3 – плеската; 4 – втиснута.

В – основа плода: 1 – втиснута; 2 – плеската; 3 – округла.

Плоди мигдалю істотно різняться за формою. Плоди можуть бути овальні, яйцеподібні або шаблеподібні. Але плоди всіх трьох типів можуть бути вузькими, широкими, з притупленою основою, з загостреною верхівкою чи асиметричні та неправильні (рис. 326).

 

А 1 2 3 4 5 6

Б 1 2 3 4 5 6

В 1 2 3

Рис. 326. Форми плодів мигдалю

 

А – овальна: 1 – вузько-овальна; 2 – широкоовальна; 3 – овальна з загостреною вершиною; 4 – овальна з тупою основою; 5 – асиметрично-овальна; 6 – неправильно овальна.

Б – яйцеподібна: 1 – вузько яйцеподібна; 2 – широко яйцеподібна; 3 –яйцеподібна з загостреною верхівкою; 4 – яйцеподібна з тупуватою основою; 5 – асиметрично-яйцеподібна.

В – шаблеподібна: 1 – вузько-шаблеподібна; 2 – широко-шаблеподібна; 3 – овально-шаблеподібна.

 

Апробаційні ознаки фундука описують за схемою, прийнятою для інших горіхоплідних, але форма плодів відрізняє цей вид від інших (рис. 327). За формою плоди фундука можуть бути плескато-округлі, округлі, широко яйцеподібні, яйцеподібні, обернено- яйцеподібні, вузько-овальні, овальні чи видовжені. Верхівка плоду фундука може бути гостра, округла чи плеската. А основа плоду може бути втиснута, плеската чи округла.

 

 

А 1 2 3 4 5

6 7 8

Б В

 

Рис. 327. Плоди фундука

 

А – форма плодів: 1 – плескато-округла; 2 – округла, 3 – широко яйцеподібна; 4 – яйцеподібна; 5 – обернено яйцеподібна; 6 – вузько овальна; 7 – овальна; 8 – видовжена.

Б – верхівка плоду: 1 – гостра; 2 – округла; 3 – плеската.

В – основа плоду: 1 – втиснута; 2 – плеската; 3 – округла.

Забарвлення шкарлупи горіхів може бути солом’яно-жовтим, ясно-коричневим, коричневим, сіро-попелястим, темно-попелястим, землистим.

Шкарлупа може бути дуже твердою (необхідне значне зусилля щоб розбити плід), твердою, середньої твердості та нетвердою (майже паперовою, бо розірвати її можна просто пальцями). Товщина шкарлупи – товста (більша за 3 мм), середня та тонка (менша за 1 мм).

Виповненість горіхів визначають на око – повна (ядро майже прилягає до шкарлупи) середня та невелика (відстань між ядром та шкарлупою складає 1/5 діаметра ядра).

Вихід ядра визначають у відсотках до загальної маси плоду. Якщо вихід ядра менший за 40% – це невеликий вихід; більший за 70% – високий вихід.

Відділення ядра від шкарлупи – легке (цілком без особливих зусиль), середнє (частинами з невеликим зусиллям), важке (частина із значним зусиллям).

Консистенція ядра – щільна (кришиться), середньої щільності, або м’яка.

Соковитість м’якоті – соковита, малосоковита, майже суха.

Маслянистість м’якоті визначають шляхом стискання ядра між двома шарами фільтрувального паперу. Вона буває – висока, середня, невисока.

Смак плоду визначають під час дегустаційної оцінки.Смак може бути відмінним, добрим, посереднім або поганим. Смак плодів мигдалю залежить від вмісту алкалоїдів. Особливо високий вміст амигдаліну у дикого мигдалю, через що його плоди є гіркими та отруйними. У культурних форм вміст амигдаліну незначний, але істотно впливає на смак горіха.

Інші ознаки. Доних відносять пористість шкарлупи, ребристість плодів, розвиток черевного шва та інші.

Описуючи апробаційні ознаки плодів горіха вказують на недоліки плодів. До недоліків належать важкість відділення ядра від шкаралупи, гостра верхівка плода, зеленувате ядро, та інше.

Загальна оцінка плоду. Найвищу оцінку отримують плоди гарні великі, гладкі, без складок і глибоких ямок, з приємним світлим забарвленням, відносно тонкою шкарлупою, легким відділенням ядра, смачні, запашні, без стороннього присмаку і запаху. Загальна якість плодів визначається в балах за п’ятибальною шкалою. Дуже добрі – 5 балів; 4 – добрі; 3 – посередні; 2 – погані; 1 – дуже погані.

До господарсько-біологічних ознак, які відрізняють сорт від інших належать строки дозрівання, урожайність, стійкість до основних патогенів, зимо- та морозостійкість. Важливою фізіологічною ознакою мигдалю є строки цвітіння. Форми з дуже раннім цвітінням, як правило, попадають під ранні весняні приморозки, що негативно впливає на продуктивність сорту.