Ботанічна класифікація деяких субтропічних і тропічних культур

 

В Україні промислових насаджень культур цієї групи не існує. Їх можна побачити в ботанічних садах та оранжереях, зокрема деякі цитрусові, банан, фейхоа, фінікова пальма та інші, представлених для відвідувачів в якості цікавих екземплярів зеленого світу. Лимони вирощують в тепличних комбінатах біля великих обласних центрів.

 

Родина Рутових Rutaceae Juss.

 

Рід Цитрусові Citrus L.

 

Лимон C. limon Burm.

Апельсин C. sinensis Osbeck.

Грейпфрут C. рaradisi Macf.

Мандарин C. reticulate Blanca.

Цитрон C. medica L.

 

Помпельмус C.grandis Ocbeck.

Бігарaдія C. bigaradia Lois

 

Рис. 6. Систематика роду Citrus L.

 

Рід Цитрус (Citrus L.) належить до родини Рутових (Rutaceae Juss.) підродини Помаранчевих (Aurantioideae Juss.) (Рис.6). Ареал поширення родів і видів підродини Помаранчевих величезний і охоплює країни Південно-Східної Азії, Африки, Австралії та Філіппінські острови. Рід Цитрус налічує понад 20 різних видів. Культурні цитрусові, як правило, мають гібридне походження і в дикому стані не зустрічаються.

Апельсин, лимон, мандарин і грейпфрут відомі в культурі давно і високо ціняться за смакові і цілющі властивості. Інші цитрусові вказані на рис. 18 менше відомі в Україні, але цікаві як плодові, ефіроолійні культури та підщепи для інших цитрусових. Зокрема, цитрон і бігарадія використовуються як ефіроолійні культури, а помпельмус, або шеддок, як плодова культура та підщепа.

 

 

Рис. 237. Плодоношення апельсина

 

 

Рис. 238. Дерево лимона (C. limon Burm.) з плодами

 

Рис. 239. Мандарин – C. reticulate Blanca.

 

 

Рис. 240. Плоди грейпфрута – C. рaradisi Macf.

 

 

Рис. 245. Плоди цитрона - Citrus medica L.

 

 

 

Рис. 246. Екзотична форма цитрона

 

 

 

Рис. 247. Плід помпельмуса на дереві – C. grandis Ocbeck.

 

 

 

Рис. 248. Плід помпельмуса в розрізі

Олива належить до роду Olea L. родини Oleraceae Lindl.і об’єднує близько 35 видів. Визначальне господарське значення має олива європейська – O. europea L. відома в культурі понад 4000 років. Олива надзвичайно довговічна рослина, вік окремих особин сягає 2000 років, тобто висаджені вони були ще за часів Стародавнього Риму. Первинний ареал поширення – Середземномор’я, Північна Африка та Мала Азія. Плоди містять від 14 до 30% олії. Використовується насамперед, як олійна культура, а також для маринування зелених і чорних плодів.

 

 

 

Рис. 249. Олива в грецькій провінції Ситонія

 

Рис. 250. Цвітіння оливи – O.europea L.

 

 

Рис. 251. Плодоношення оливи – O.europea L.

Хурма належить до роду Diospyros L., до родини ебенових Ebenaceae Bent., яка налічує понад 200 видів, які ростуть в Південній та Північній півкулях. Як плодова культура використовується насамперед хурма східна – D. kaki L., яка походить з Китаю. Як промислову культуру хурму на сьогодні вирощують в Східній Азії, на Кавказі, в Середземномор’ї, США та інших регіонах. Плоди хурми, які нагадують помідори, надзвичайно терпкі і споживають їх після розм’якшування, тоді вони смачні та ароматні.

 

 

Рис. 252. Квітка хурми – D. kaki L.

 

Рис. 253. Дерево хурми підчас плодоношення

 

 

Рис. 254. Плоди хурми

 

Інжир субтропічна рослина роду Ficus L. з родини Moraceae Linc., який налічує понад 60 видів. Найдавніший у культурі вид Ficus carica L. Інжир ще називають фігою. Батьківщина фіги – Мала Азія, Кавказ і Середня Азія. Звідти ця культура поширилася у Середземноморський регіон.

Рослини здатні витримувати низькі температури до -18°С і скидають на зиму листя. Культивують інжир Болгарія і Румунія. Плоди інжиру нагадують цибулину, при повній стиглості вони жовті, або фіолетово-небесного забарвлення, залежно від сорту. Плоди дуже солодкі. Їх сушать і виготовляють варення, компоти, джеми.

 

 

 

Рис. 255. Плодоношення інжиру – Ficus carica L.

 

 

Рис. 256. Плоди інжиру – Ficus carica L.

 

Гранат (Punica granayum L.) належить до роду Punica, з родини гранатових (Punicaceae Horan.). Листопадна рослина сухих субтропіків. Дико росте у вигляді куща чи деревця на Закавказзі, в Середній Азії, Ірані, Малій Азії. Витримує морози до -14°С, а в суворіших умовах рослини вкривають на зиму.

Гранат розмножується живцями, кореневими паростками, рідше насінням. Плід граната – шкіряста ягода, в якої їстівними є соковиті покриви насіння. Сік містить до 20% цукру, кислоти, з яких найбільше нагромаджується лимонної кислоти.

Гранат має велике значення в фармокопеї народів Кавказу і західної Азії, як високовітамінна лікарська культура, сік якої освіжає, лікує горло, судини та шлунок. Шкірка плоду містить багато дубильних речовин, і використовується в медицині і для дублення шкір.

 

 

Рис. 257. Дерево граната – Punica granayum L.

 

 

 

Рис. 258. Квіти граната

 

 

Рис. 259. Плоди граната

 

Фейхоа (Feijoa selloviana Berg.), або ананасово-сунична гуава з родини Миртових (Myrtaceae). Вічнозелений кущ, рідше дерево. Батьківщина – Південна Америка. Витримує морози до – 15°С, але втрачає листя. Може рости в Криму. Плід – ягода, нагадує великий аґрус, чи зелену сливу з блакитним восковим нальотом, кисло-солодкого смаку. Цілющі плоди багаті йодом, використовуються свіжими та для переробки на джеми, варення та інше.

 

Рис. 260. Дерево фейхоа – Feijoa selloviana Berg.

 

 

 

Рис. 261. Квіти фейхоа

Рис. 252. Плоди фейхоа

 

Авокадо належить до родини лаврових Lauraceae Juss., роду Persea Mill., який налічує близько 50 видів. Ареал поширення – тропічна та субтропічна зони Американського континенту. В сільськогосподарському виробництві використовують вид P. grantissima Gaerth. Залежно від сорту авокадо має видовжені грушоподібні, або округлі, надзвичайно поживні плоди зеленого забарвлення. М’якуш містить понад 30% жиру і лише 4-8% вуглеводів. В центрі плода знаходиться насінина діаметром близько 3см.

Ацтеки називали його ауакатль – лісове масло, і культивували ще за 3000 р. до н.е. Плоди споживали, як послаблюючий і косметичний засіб для лікування шкіри, для росту волосся і в кулінарії. Вважається ефективним засобом проти старіння організму.

Листя і кісточка авокадо містять рослинний фунгіцид-токсин – персин, який здатний викликати алергічну реакцію та розлади шлунка, тому небезпечний для тварин і людини

 

 

Рис. 263. Дерево авокадо – Percea americana Mill.

 

 

Рис. 264. Плоди авокадо – P. grantissima Gaerth. P.

 

Банан належить до роду Musa L. з родини Musaceae Luss. Рід налічує близько 80 видів. Найпоширенішою в культурі є Musa paradisiaca ssp. sapientum L. Цей вид походить з Малайського архіпелагу та Індії, звідти поширився по всій тропічній зоні, як промислова культура.

 

 

 

Рис. 265. Плоди банана

 

Банан – тропічна трав’яниста рослина. Плоди банана довжиною 15-30 см, діаметром 3-7 см, зібрані в китиці. М’якуш плоду ніжний, ароматний і приємний на смак. Насіння не утворює і розмножується виключно вегетативним шляхом.

Манго. Вид манго індійське – Mangifera indica L. з родини Anacardiaceae R. Br. відомий в Індії в культурі понад 6000 років, та декілька століть в інших країнах тропічної зони.

 

 

Рис. 266. Дерево манго – Mangifera indica L.

 

 

 

Рис. 267. Плід манго

 

 

Манго – величні розкішні дерева, формують великі плоди, які нагадують персики. М’якуш плоду м’який і надзвичайно соковитий, за смаком щось середнє між персиком і ананасом, з легким ароматом живиці. Вважають цей плід одним з найсмачніших плодів світу.

 

Ананас належить до родини Bromeliaceae Juss. і представлений лише одним культурним видом Ananas commossus Marill. Походить з засушливих регіонів Бразилії та Парагваю. Рослина невисока, з укороченим стеблом, на якому спірально розміщені вузькі довгі листки. Стебло закінчується суцвіттям, яке після цвітіння без запліднення перетворюється в м’ясистий стеблоплід, який важить понад кілограм і чимось нагадує молоду шишку сосни. Розмножуються рослини лише вегетативно. Плоди споживають свіжими і переробляють.

 

 

Рис. 268. Рослина ананаса зі сформованим стеблоплодом

 

Папайя. Вид Carica papaya L. походить з Карибського регіону, який охоплює Мексику та інші країни. Належить до родини Сaricaceae D. Рослина дводомна. Має пустотіле не розлоге стебло з довгими до 1,5 м вузькими листками. Плоди утворюються в перший рік після садіння лише на жіночих рослинах. Для нормального запилення на плантації висаджують 12% чоловічих рослин. Розмножується папайя насінням. Плоди за зовнішнім виглядом нагадують диню і важить від 200 г до 5 кг. Через те папайю називають динним деревом. Плодоносить папайя без перерви. Вирощують її біля домівок 7-10 років, а пізніше її зрубують, бо виростає занадто високою, і насаджують нові рослини.

 

 

Рис. 269. Цвітіння папайї

 

 

Рис. 270. Плодоношення папайї – Carica papaya L.

 

 

Рис. 271. Зрілий плід папайї

 

Кокосова пальма належить до роду Cocos L. з родини Palmae L. Рід налічує близько 120 видів. Господарське значення має пальма кокосова – Cocos nucifera L., яку вирощують вже декілька тисяч років і, як вважають, походить з екваторіальних островів Тихого океану. Плід кокосової пальми відомий як кокосовий горіх.

 

 

 

Рис. 272. Кокосові пальми на морському побережжі

 

 

Рис. 273. Цвітіння кокосової пальми

 

 

 

Рис. 274. Плоди кокосової пальми

 

 

Фінікова пальма. Рід Phoenix L. з родини Palmae L. налічує 10 видів, але як культурна рослина використовується лише один – Ph. dactylifera L.

З часів фараонів фінікова пальма вирощується в Єгипті, а також інших країнах Північної Африки. Поширилася на Азіатський континент. Плід – ягода з однією видовженою насіниною. М’якуш містить велику кількість цукру. Споживають плоди переважно сушеними. Найбільшими виробниками плодів на світовому ринку є Ірак, Іран, країни Аравійського півострова та Єгипет.

 

 

Рис. 275. Фінікова пальма – Ph. dactylifera L. для кімнатного озеленення

 

 

 

Рис. 276. Дерево фінікової пальми з плодами

 

 

 

Рис. 277. Грона стиглих фініків на дереві

 

 

Рис. 278. Плоди фінікової пальми готові для споживання

 

Розділ 2