Систематика роду Cerasus Juss.

Рід Cerasus Juss. належить до підродини сливових Prunoideae і об’єднує понад 150 видів. В межах роду виділяють підрід дрібних вишень – Microcerasus Webb. Видам цього підроду притаманні висока посухостійкість, раннє і щедре плодоношення. В селекційних програмах велику увагу надають видам вишень: сахалінська, залозиста, дрібноплідна, степова, низька, повстяна, бессея, тянь-шанська, алайська, туркменська і ряду інших видів. Найбільше господарське значення в цьому роді мають вишня і черешня.

 

 

 

Рис. 78. Ареал вишні звичайної

 

 

Родина розанних Rosaceae L.

 

Підродина сливові Prunoideae

 

Рід Cerasus Juss.

Вишня звичайна С. vulgaris Mill.

Черешня C. avium Moench.

 

Вишня степова С. fruticosa Pall.

Вишня повстяна С. tomentosa Wall.

Вишня антипка, (магалебська), С. mahaleb (L.) Mill.

Вишня піщана С. besseyi (Bailey) Lunell.

Аморелі С. vulgaris var. caproniana

Морелі С. vulgaris var. austera (griotea)

Гіні C. avium var. Juliana L.

Бігарро C. avium var. Duracina L.

 

Підрід Microcerasus Webb.

 

Вишня залазиста С.glandulosa		Вишня дрібноплідна С.microcarpa
Вишня сива С. incana	Вишня араксинська С.araxina
Вишня мигдалелиста С. amygdalifolia	Вишня несправжньо-роспростерта С. pseudoprostrata
Вишня бородавчаста С. verrucosa
Вишня тяньшанська С. thianschanica
Вишня Жакемона С. jacqemontii
Вишня туркменська С. turcomanica
Вишня алайська С. alaica
Вишня червоно плідна С. erythrocarpa

 

Рис. 79. Систематика роду Cerasus Juss.

 

Вишня звичайна, або кисла (С. vulgaris Mill., 2n=32), вважається спонтанним аллоплоїдом між черешнею і вишнею степовою. В дикій природі не зустрічається. За гіпотезою вишня могла виникнути при заплідненні не редукованої диплоїдної яйцеклітини черешні (2n=16) пилком з гаплоїдними сперміями (2х=16) вишні степової. Експериментально ця гіпотеза була підтверджена у 1968 р. в зарубіжних селекційних програмах. Відомо в культурі понад 400 сортів вишні звичайної, які різняться між собою ознаками плоду, габітусом рослини, плідністю, реакцією на умови зовнішнього середовища.

 

 

 

Рис. 80. Плодоношення вишні звичайної

 

Вишня звичайна перехреснозапильна культура, запилюється комахами. Ареал дикого зростання в природі середня і і південна Європа, а також Мала Азія.

В межах виду за типом плоду виділяють дві групи сортів: аморелі, або склянки (caproniana), для яких характерний світлий прозорий м’якуш, сік безбарвний, або ледь забарвлений; морелі, або гріоти (austera) з темно-вишневим соком.

Черешня (C. avium Moench., 2n=16) зустрічається в листяних лісах Південної Європи, Західної Азії, Північної Африки. Могутні дерева черешні в лісах сягають до 30 м. Всі культурні сорти походять тільки від цього виду. Практично всі вони самобезплідні. Плоди черешні дозрівають одночасно, сильно варіюють за формою і забарвленням. Відомо понад 4 тис. сортів черешні.

 

 

Рис. 81. Дерево черешні в цвіту

 

 

Рис. 82. Плодоношення черешні

 

 

Рис. 83. Сорт черешні з жовтими плодами

 

Черешня добре росте в регіонах, де температура взимку не опускаються нижче -30°С. В межах виду виділяють два сортотипи: гіні (P. avium var Juliana L.) з ніжним соковитою м’якоттю плодів і бігарро (P. avium var. Duracina L.) з хрящуватою щільною м’якоттю плодів.

 

 

Рис. 84. Залозки на листку черешні

 

Окрему групу складають вишнево-черешневі гібриди-тетраплоїди (дюки), 2n=32.

 

 

Рис. 85. Плодоношення дюка – сорт Чудо-вишня

 

При схрещуванні вишні з черешнею часто виникають гібри­ди триплоїдні, які є безплідними. Однак при заплідненні часто ви­никають умови, при яких яйцеклітина черешні не проходить редукцій­ного поділу і залишається диплоїдною з числом хромосом 16. В ре­зультаті запліднення такої яйцеклітини нормальним пилком вишні з гаплоїдним числом хромосом – 16, отримують 32-хромосомний гібрид, який може бути самоплідним або частково самоплідним. Запилення таких гібридів можна організувати за допомогою пилку вишні.

Вишня степова ( С. fruticosa Pall., 2n=32). Низькорослий кущ, що утворює велику кількість прикореневої порослі. Дико росте в Східній Європі і Західному Сибіру. Вид високо зимостійкий, рослини недовговічні (10-12 років). Плоди дрібні і дуже кислі. Використовується в селекційних програмах на зимостійкість, для просування культури вишні північніше основного ареалу поширення. Відбірні форми вишні степової зустрічаються в культурі в суворому кліматі Сибіру.

 

 

Рис. 86. Цвітіння вишні степової

 

Рис. 87. Плодоношення вишні степової

Вишня повстяна (С. tomentosa Wall., 2n=16). Низькорослий кущ з дуже опушеними листками і пагонами. Походить з Центральної Азії.

 

Рис. 88. Цвіт вишні повстяної

 

 

Рис. 89. Плодоношення вишні повстяної

 

В культурі вирощується на Далекому Сході, через що серед садівників-аматорів має ще другу назву – вишня японська. Дуже морозостійкий вид, але в умовах Європи страждає на випрівання кори, через зимові відлиги. При міжвидовій селекції з черешнею є перспектива виведення морозостійких форм. Вишня повстяна використовується, як карликова підщепа для багатьох кісточкових, а також в міжвидових і міжродових схрещуваннях на виведення нових культурних форм вишні та підщеп.

Вишня піщана (С. besseyi (Bailey) Lunell., 2n=16), походить з північних штатів Америки, клімат яких характеризується суворою зимою та посушливим літом. Західні систематики відносять цей вид до слив. Вид легко схрещується з іншими видами слив, а також з видами персика і вишень. Європейські і американські систематики відносять цей вид до слив. За К.Ф.Костіною – мікровишня.

 

 

Рис. 90. Плодоношення вишні піщаної – бессейї

 

Бессейя має невисокий до 1 м кущ, формує розлогу плакучу крону, зі сланкими нижніми гілками. Листя шкірясте, сріблястого забарвлення. Плоди пурпурово-чорні, з зеленою терпкою м’якоттю до 1,25 см в діаметрі. Форми виду варіюють за формою, якістю та кількістю плодів. Через це в межах виду можна здійснювати добір для культури в суворих умовах.

Часто сіянці вишні піщаної використовують, як карликову підщепу для інших видів кісточкових.

Інші кісточкові

Обліпиха. Рід обліпиха (Hippophae) належить до родини лохових (Elaeagnaceae Lindl.) іналічує три види. Для промислового вирощування має значення обліпиха крушиноподібна – Hippophae ramnoides L. (2n=24). В природних умовах росте у вигляді куща, або невисокого дерева (7-8 м). Рослини вітрозапильні, дводомні.

 

 

Рис. 91. Плоди обліпихи крушиноподібної

 

Плоди високо ціняться за високий вміст вітамінів А і В, що містяться в обліпиховій олії, яка багата ненасиченими жирними кислотами і стеаринами. Все це в комплексі спричиняє високий лікувальний ефект обліпихової олії при опіках, опроміненні та інших ушкодженнях. Плоди застосовують також для лікування атеросклерозу та ішемічної хвороби серця. Ареал поширення – Європа – Східний Сибір. Дикі види ростуть також в Монголії, Китаї і Північній Америці.

Обліпиха верболиста (Hippophae salicifolia D. Don., 2n=20). Форма рослини – до 11 м висотою слабоколючкувате дерево плакучої форми, або до 4 м кущ. Плоди їстівні, дрібні оранжево-жовтого забарвлення, на коротких плодоніжках. Плескате насіння важко відділяється від м’якоті. Вид незимостійкий і через дрібноплідність не має значення для вирощування в культурі.

Обліпиха тібетська ( Hippophae thibetica Schl., 2n=12). Надзвичайно витривалий до суворих умов вид в культурі відсутній. Здатний рости в умовах високогір’я та Крайньої Півночі в зоні Тундри. Невисокий кущ, з звивистими вузлуватими гілками з коротким листям, опушеним і зібраним по троє на одному вузлі пагона. Плоди їстівні, через високий вміст каротинів мають лікувальне значення. Для селекційних програм має значення висока стійкість до несприятливих умов вирощування.

Дерен. Рід дерен (кизил) (Cornus) належить до родини деренових (Cornaceae), в межах роду відомо понад 40 видів, які використовуються в основ­ному як декоративні рослини. Лише один вид – кизил звичайний Cornus mass L.– використовується як плодова культура. Ареал поширення цього виду Південна і Центральна Європа. Зустрічаються форми з червоними і жовтими плодами, пірамідальною кроною і карликові з різноманітним забарвленням листя.

 

 

 

Рис. 92. Цвітіння кизилу

 

 

 

Рис. 93. Плоди кизилу

 

Природна форма рослин одностовбурне або багатостовбурне дерево (від 3 до 8 м). Рослини однодомні з двостатевими квітами, генеративні бруньки змішані. Плодоносять щороку. Плоди ціняться за високий вміст вітаміну С (24-40 мг%), Р-активних речовин, цукру і кислот. Використовують в основному в консервній промисловості для виготовлення варення, компотів, концентратів, пастили та інше.