Пакування – підготовка до евакуації

Пакування пацієнта є надзвичайно важливим для того, щоб зменшити подальшу кількість захворювань та смертність серед поранених – особливо у суворих погодних умовах та гарячих зонах конфлікту. Шийний комір. Хребет складається з 33 окремих кісточок, які називаються хребцями, які проходять від основи черепа до куприк. Кожний хребець вміщає і захищає спинний мозок (нервову тканину). Переломи або вивихи хребців можуть призвести до ушкоджень спинного мозку. Пряме механічне ушкодження від травматичного впливу може стиснути чи розірвати нервову тканину.

За цим іде вторинне ушкодження, спричинене витіканням крові у спинний мозок та тривалим набряком у місці ушкодження та навколо нього. При роботі з травматичними пораненими потрібно розглядати можливість ушкоджень хребта. Ризик прогресування ушкодження хребта у долікарняний період напевно нижчий, ніж вважалося раніше, проте для того, щоб знизити обсяги вторинних ушкоджень, поранених з підозрою на ушкодження потрібно переміщати з обережністю.

Ушкодження хребта можуть відбуватися у таких відділах хребта:

· шия (шийний відділ) C-1 до C-7

· грудна ділянка (грудний відділ) Th-1 до Th-12

· поперек (поперековий відділ) L-1 до L-5

ЗАУВАЖТЕ: Крижі та куприк вважаються частиною хребта, проте вони зазвичай не ушкоджені, якщо немає значного ушкодження тазу.

Шийний відділ найлегше травмується, тому його ушкодження потрібно підозрювати у будь-якого пораненого з ушкодженнями вище плечей. Більш ніж половина усіх ушкоджень хребта припадає на шийний відділ. При підозрі на ушкодження шийного відділу хребта, особливо якщо поранений непритомний, рятувальник потрапляє у складне становище, оскільки правильні принципи відкривання дихальних шляхів потребують певного руху шийного відділу хребта.

ВИЯВЛЕННЯ

Найчастішою причиною ушкодження спинного мозку є:

· аварія за участю БТР, мотоцикла для водія, пасажира чи пішохода

· промислова аварія (на робочому місці)

· падіння з висоти, вищої за свій зріст (драбина, дах)

· сильні удари в голову

· важкі проникаючі рани (напр. вогнепальні рани)

Симптоми та ознаки ушкодження хребта залежать від двох факторів: по-перше, від місця ушкодження, по-друге, від розміру ушкодження – чи це ушкодження самої кістки, чи супутнє ушкодження спинного мозку, і чи ушкодження спинного мозку часткове або повне. Важко також встановити симптоми та ознаки в поранених зі зміненим станом свідомості.

Симптоми

· біль в ушкодженій ділянці

· поколювання, заніміння у кінцівках та місцях нижче від ушкодження

· слабкість та нездатність рухати кінцівками (параліч)

· нудота

· біль голови, запаморочення

· змінені або відсутні тактильні відчуття

 

Ознаки

· голова або шия у неприродному положенні

· ознаки супутнього ушкодження голови

· змінений стан свідомості

· ускладнення дихання

· шок

· зміна тонусу м’язів, вони розслаблені або затверділі

· втрата функцій кінцівок

· втрата контролю над сечовим міхуром чи кишківником

· пріапізм (ерекція у чоловіків)

Робота з ушкодженнями хребта

Принципи роботи з пораненим з підозрою на ушкодження хребта:

· викликати медичну евакуацію

· забезпечення адекватної прохідності дихальних шляхів, дихання, циркуляції

· робота з хребтом

 

Інформація про можливе ушкодження хребта та обережне поводження з пораненим, поєднані з вирівнюванням хребта, дозволяють знизити ризик подальших ушкоджень.

Техніка і засоби іммобілізації хребта

Клінічна важливість догоспітальної іммобілізації при травмах хребта досі непідтверджена. Не проводилися контрольовані дослідження з випадковою вибіркою для вивчення техніки чи засобів іммобілізації поранених з підозрою на ушкодження спинного мозку. Усі наявні дослідження або ретроспективні, або проводилися на здорових волонтерах, манекенах чи трупах.

Догоспітальна іммобілізація хребта ніколи не впливала на прогноз хворого, а оцінки в літературі про процент неврологічного погіршення через недостатню іммобілізацію можуть бути перебільшені. Іммобілізація хребта може спричиняти ризики, пов’язані з певними засобами, а час, необхідний для їх використання, затягує час до евакуації. Однак на практиці використовують ряд способів іммобілізації.

Ручна фіксація хребта

Перший асистент може зафіксувати голову вручну, ставши за стоячим пораненим/опустившись на коліна біля лежачого пораненого. Він повинен тримати голову пораненого, зафіксувавши свої руки, зімкнувши разом лікті або сперши їх на землю.

Суть у тому, щоб тримати голову пораненого у нейтральному положенні, на прямій лінії з тілом, таким чином не дозволяючи голові рухатися в боки. У здорових дорослих для оптимізації нейтрального положення можна підкласти під голову тканину, щоб підняти її на 2 см над рівнем тіла.

Шийні коміри

Цими засобами повинен користуватися лише спеціально навчений персонал, оскільки їх треба накладати точно і відповідно до розміру. Найчастіше використовуються коміри з твердого пластику з м’якою підкладкою з піноматеріалу, їх накладають на шию пораненого для підтримування шийного відділу хребта у нейтральному положенні та іммобілізації голови. Одночасно з шийним коміром повинна застосовуватися ручна фіксація хребта.

Шийний комір є запобіжним засобом, його може знімати навчений персонал, який може клінічно оцінити і виявити, чи є ушкодження хребта.

Притомний поранений

Скажіть пораненому не рухатися, проте фізично не обмежуйте його рухи, якщо він не слухається. Пацієнти з сильним болем у хребті переважно мають м’язові спазми, якими організм намагається імобілізувати місце ушкодження. До прибуття допомоги покладіть пацієнта у зручне положення. Якщо необхідно перемістити пацієнта (наприклад, з води або з проїжджої частини), потрібно підтримувати ушкоджену ділянку і якнайменше рухати хребет у будь-якому напрямку. В ідеалі пацієнта повинні переміщати тільки люди, які надають першу допомогу або медичний персонал, навчений працювати з ушкодженням хребта, з використанням спеціального обладнання.

Непритомний поранений

Відкриття дихальних шляхів важливіше за будь-які підозри на ушкодження хребта. Допустимо легко порухати голову, щоб покласти її у нейтральне положення і відкрити дихальні шляхи. Якщо поранений дихає, проте залишається непритомним, краще покласти його у безпечне положення. Його слід перевертати легко, не скручуючи тіло. Потрібно підтримувати голову і шию на одній лінії з тілом, під час перевертання пацієнта і після нього. Якщо пацієнтові необхідно відкрити дихальні шляхи, використайте способи, які найменш імовірно рухатимуть шийний відділ хребта. Бажано використати спосіб закидання голови/піднімання підборіддя.

Протипоказання

Шийний комір є запобіжним засобом, його може знімати навчений персонал, який може клінічно оцінити стан і виявити, чи є ушкодження хребта. Шийний комір потенційно може принести шкоду пораненому, ризик зростає при тривалому застосуванні коміра. Можливі побічні явища:

· біль і дискомфорт

· обмежена можливість відкрити рот і труднощі з ковтанням

· загроза для дихальних шляхів, якщо пацієнта знудить

· тиск на вени шиї, який збільшує внутрішньочерепний тиск (шкідливо для пацієнтів з ушкодженнями голови)

· приховає можливі стани, що загрожують життю

Захист шийного відділу хребта та використання шийного коміра:

“Якщо є ушкодження м’яких тканин голови, обличчя чи шиї через різке гальмування… тоді потрібно припустити ушкодження шийного відділу хребта. Ушкодження тупими предметами, наявні вище ключиць, також можуть пошкодити шийний відділ.”

~ (Невідкладна допомога, 5-те видання, Brady, 1990)

 

“Єдиним способом виключити можливість ушкодження шийного відділу хребта є рентгенологічне обстеження”

Накладання шийного коміра

Загальні принципи

Повна іммобілізація хребта підтримує хребет у випрямленому стані до клінічного огляду і/або рентгенологічного обстеження. Найважливіше пам’ятати, що медики повинні перевіряти усіх травматологічних пацієнтів на наявність ушкоджень хребта.

Відсутність ушкоджень хребта підтверджується за такими критеріями:

· Нормальний рівень свідомості (відсутні наркотики/алкоголь)

· Відсутні болючі відволікаючі поранення.

· Відсутня болючість при пальпації середньої частини шийного відділу хребта.

· Відсутність локальних неврологічних розладів

· Відсутність значного механізму ушкодження

· Якщо попередні критерії не виконані, пацієнту необхідне рентгенологічне обстеження.

Усіх пацієнтів з запобіжними заходами потрібно переміщати при повному випрямленні хребта. Це виконується за допомогою техніки «перекочування колоди». При цьому способі пацієнт перекочується як одне ціле, шия, плечі та торс зафіксовані.

Якщо досі підозрюється ушкодження шийного, грудного чи поперекового відділів хребта, можна підняти узголів’я ліжка (зворотнє положення Тределенбурга). Усім пацієнтам надають запобіжні заходи, поки медик не виявить, що хребет неушкоджений і не запише це в карту пацієнта. Якщо було проведено рентгенологічне дослідження, заключний висновок має робити рентгенолог.

Навіть правильно закріплений та накладений шийний комір не гарантує 100% фіксації. Це може створювати проблеми, якщо пацієнт стривожений або не слухається медиків. Таких пацієнтів слід закріпити при догоспітальному перевезенні, закріпивши голову і торс, чи, в лікарні, застосувати заспокійливі засоби чи хімічний параліч.