Тема уроку: «Скорочення дробу»

Учням пропонують такі запитання й завдання

— Намалюйте промінь Візьміть за одиницю обліку десять клітинок. Зобра

зіть дріб точкою на промені (Зображують Результат перевіряється на дошці 5

Докладно пояснюється, що спочатку треба відтинок, що дорівнює 1, розділити на 5 рівних частин і т п)

— Чи завжди можна дріб зобразити точкою на промені'⁵ (Так)

— Зобразіть дріб (Деякі учні пропонують діяти аналогічно до першо

го випадку, тобто поділити відтинок, що дорівнює 1, на 200 однакових частин, інші заперечують дуже важко поділити відтинок на 200 однакових частин)

— Як же бути? (З'являється здогад спростити вид дробу, поділити чи­
сельник і знаменник на одне й те саме число 2,10, 20, 40 Добирається найкра­
щий варіант)

Якою властивістю дробу ви скористалися? (Формулюється головна вла стивість дробу)

Тлумачиться поняття скорочення дробу Після цього розв'язуються при­клади на це правило, в яких числівник і займенник мають один дільник, відмінний від 1 Щоразу треба звертати увагу на те, що чисельник і знаменник діляться на їхній спільний дільник, відмінний від 1 Потім пропонується скоро­

тити дріб Одні пропонують скоротити дріб на 2, інші на 4, на 8 З'ясо­

вується, на яке число найкраще (на 8) Пояснюється, чому Потім учні відпові­дають на запитання

— Як називаються числа 2, 4, 8 для чисел 24 і 32? (Дільники)

— На який дільник ви пропонуєте ділити числа 24 та 32? (На найбіль­
ший)

— Тобто, — продовжує вчитель, — на найбільший спільний дільник цих
чисел

Так уводиться поняття найбільшого спільного дільника чисел

Серед прикладів на скорочення з'являється дріб Триває пауза Не

скоро­чується Чому? (У чисел 11 і 34 немає спільних дільників, відмінних від 1)

Уводиться поняття взаємно простих чисел У кінці уроку узагальнюється вивчене

(Карнацевич Л С, Щербинина В П Учить мьіс лить - К, 1982 - С 21-23)

Завдання:

1 На якому рівні активності працюють учні на цьому уроці? Який
характер їхньої діяльності?

2 Чи можна класифікувати цю бесіду як евристичну? За якими
ознаками?

3 Які головні питання обговорювалися на уроці? Чи були до них
навідні завдання (запитання)?

4 Як учитель підводить учнів до самостійних висновків? Поясніть,
як він спрямовує міркування учнів до цих висновків

5 Які запитання репродуктивні, які — пошукові?

6. Чи можна простежити на цьому уроці дію принципу «петелька — гачечок»?

Вправа 3. Аналіз майстерності вчителя у веденні бесіди. Пере­глянувши фрагмент уроку (спостережений на педагогічній практиці чи записаний на відео), визначити елементи педагогічної майстерності вчителя, що забезпечили ефективність його взаємодії з учнями за та­кою схемою:

1. На чому зосереджено увагу вчителя на уроці?

2. Якою мірою соціально-перцептивні здібності вчителя сприяють вста­
новленню активної взаємодії? Чи розуміє і відчуває педагог учнів?

3. Як учитель реагує на відповіді учнів, виправляє помилки й неточ­
ності в їхній роботі?

4. Як забезпечується сприятливий емоційний фон уроку?

5. Як педагогічна техніка допомагає вчителеві активізувати учнів?

Виконання вправ на перебудову пізнавальної інформації

З метою організації діалогу як способу вивчення нового матеріалу

Вправа 4. Порівняння двох фрагментів уроків з однієї теми.

Тема уроку «Інерція»

Урок 1

Перший етап уроку — актуалізація понять маса, швидкість, механічний рух та ін.; форма роботи: запитання — відповідь.

Другий етап уроку — формування нового поняття.

Учитель. На моєму столі — штатив із підвішеним до нього на нитці важком, до якого знизу прив'язана друга нитка. Верхня нитка натягнута важ­ком, і якщо смикнути за нижню нитку, то можна чекати розриву саме верхньої нитки. Але ось я роблю дослід. Що ви спостерігаєте?

(Учень: Обірвалася не верхня, а нижня нитка.)

Учитель. Причиною обриву нижньої, а не верхньої, нитки є нова для нас властивість усіх тіл, яка має назву «інерція». Інерція — це властивість тіл зберігати свою швидкість незмінною, якщо на них не діють інші тіла. На попе­редніх уроках ми вже переконалися в тому, що тіла змінюють свою швидкість лише при взаємодії з іншими тілами. У досліді, який ми спостерігаємо, швидкість підвішеного на нитці важка дорівнює нулю. Коли ми різко смикну­ли за нижню нитку, важок за інерцією зберіг цю швидкість і залишився на місці, а нижня нитка відірвалася від нього. Верхній нитці зусилля просто не встигло передатися.

Приклади збереження тілами швидкості, ви, мабуть, неодноразово спосте­рігали. Водій не може одразу зупинити швидко машину і т. д....

Третій етап уроку — формування вмінь і навичок. Ставляться запитання на відтворення поняття інерція. Повторюються приклади, наведені вчителем. Учні наводять свої приклади. Переглядаються фрагменти фільму.

Урок 2

Перший етап уроку — актуалізація опорних понять проводиться як розв'я­зання задачі: «Ваш клас котить по коридору велику кулю із заліза. Назустріч йому з такою самою швидкістю сусідній клас котить кулю з мармуру. Коли кулі опинилися на відстані 1 м одна від одної, учні відступили назад, кулі зіткнули­ся. Яка з куль під час взаємодії набуває більшої швидкості?»

(Учні шукають розв'язок задачі: вона з неповними даними, які вони мо­жуть знайти самостійно, але в разі утруднення вчитель ставить навідні запи­тання, що підводять до з'ясування недостатніх відомостей.)

Учитель: Від чого залежать швидкості, набуті кулями під час взаємодії? (Від маси цих куль.)

Учитель: Отже, щоб відповісти на запитання задачі про швидкості, треба спочатку визначити маси куль. Як це зробити? (Потрібно об'єм кожної кулі помножити на густину речовини, з якої вона складається.)

Учитель: Чи відомі нам об'єми і густина куль? (Ні, але об'єми можна визначити за допомогою великої мензурки, густину знайти за таблицею. Вчи­тель називає об'єм куль сам.)

Учитель: Розв'язуємо задачу....

Потім він розпитує учнів про результати домашніх експериментів: набра­ти швидкість різко з місця і різко зупинитися після бігу.

Учитель: Чи вдалося вам одразу набрати швидкість або зупинитися? Чи помітили ви якусь різницю в експериментах, які проводили з двома важ­кими портфелями та без них? (Учні відповідають: нам щось заважало.)

Учитель: Отже, коли в першому досліді ви намагалися збільшити свою швидкість від нуля до певної величини, вам щось заважало це зробити відразу. Коли, маючи певну швидкість, ви спробували зупинитися, зменшити її до нуля, вам знову щось заважало. Що це могло бути? (Учні: Мабуть, це нова властивість нашого тіла, яку ми сьогодні вивчатимемо.)

Учитель. Ви вважаєте, що це властивість лише нашого тіла? А ви бачи­ли, як водій, натискуючи на гальма з усіх сил, намагається зупинити машину, коли хтось, порушуючи правила вуличного руху, несподівано перебігає доро­гу? Навіть якщо водій досвідчений і вчасно помітив пішохода, чи зможе він одразу зупинити машину? (Діти відповідають, що відразу зупинити машину важко, їй також щось заважає.)

Учитель: Яка ж мета нашого уроку (спонукає учнів до порушення про­блеми)?..

Другий етап уроку — на підставі дослідів, міркувань з'ясовується сутність інерції.

Третій етап уроку — формування вмінь і навичок. На підставі здобутих знань відбувається пояснення домашніх експериментів, з'ясовується, чому не можна вибігати на дорогу перед рухомим транспортом. Ставляться нові дослі­ди, діти дивляться фрагмент фільму з вимкненим звуком.

(За кн: Махмутов М. Й. Проблемное обучение. — М., 1975. - С. 151-152, 156-157, 162-163) Завдання:

1. Визначте, яку мету ставив учитель на кожному з цих уроків, чим
вона різниться?

2. Як педагог будує взаємодію на першому й другому уроках? У чо­
му відмінність діяльності учнів на цих уроках?

3. Чи однаково готувався вчитель до першого й другого уроків?
Зверніть увагу на здатність учителя під час другого уроку наблизити
наукову ідею до досвіду учнів, персоніфікувати наукові проблеми і
зробити їх особистісно значущими.

4. Простежте всі технологічні моменти фрагмента другого уроку,
виокремивши формулювання вузлових і навідних питань, уміння учи­
теля спрямовувати думку учнів.

Вправа 5. Моделювання фрагмента уроку. Студенти у мікрогру-пах працюють над однією темою, використовуючи матеріал підручників, додаткову методичну літературу. Під час домашньої підготовки всі вони виконали такі завдання: виокремили інформаційні блоки теми; з'ясу­вали наявність знань і досвіду учнів; знайшли способи персоніфікації ідеї, забезпечення інтригуючого початку в роботі над проблемою; сфор­мулювали наскрізні запитання.

Ознайомившись із технологією сконструйованих евристичних бесід, студенти мікрогруп коригують запропоновані варіанти, вибирають один із них, визначивши найдоцільніший, і готують для демонстрації перед усією групою.