Поняття та предмет адміністративного спору. Співвідношення понять «адміністративно-правовий спір», «публічно-правовий спір».

Адміністративний спір - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Ознаки: це публічно-правовий спір, тобто спір принаймі між двома учасниками публічно-правових відносин щодо цих відносин; хоча б однією зі сторін цього спору є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, або інший субєкт який здійнює владні управлінські функції, в тому числі й на виконання делегованих повноважень; справу передано на вирішення адміністративного суду шляхом зверення з адміністративним позоом, за яким суд відкриває провадження.

Публічно-правовий спір - це ширше поняття, ніж адміністративно-правовий спір.

Ознаки: - спір виникає з публічно-правових відносин; - сторонами спору є субєкти публічно-правових відносин; сторонами є субєкти публічно-правових відносин; - сфера виникнення спору зумовлена реалізацією публічного інтересу; - предметом спору є рішення, дії чи бездіяльність субєктів публічно-правових відносин, які порушують або можуть поорушувати права, свободи та інтереси інших субєктів.

Законодавство про адміністративне судочинство.

Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Провадження в адміністративних справах у сфері державних закупівель здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

1. Вирішення судових спорів між громадянами і органами управління (адміністрацією) або між самими органами управління адміністративне судочинство здійснює відпо­відно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, адміністративне судочинство підпорядковується насамперед принципам, які закріплені у Конституції та мають безпосередній влив на здійснення правосуддя в Україні. Конституційні принципи нині знайшли своє відображення в Кодексі адміністра­тивного судочинства України, зокрема: здійснення правосуддя виключно судами (ст. 125 Конституції), принцип колегіальності і одноосібності розгляду адміністративних справ (ст. 129 Конституції), незалежність суддів і підкорення їх тільки закону (ст. 129 Консти­туції), державною мовою судочинства в Україні є українська мова (ст. 7 Конституції), здійснення правосуддя професійними суддями та у визначених законом випадках народними засідателями і присяжними (ст. 127 Конституції), рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) та ін.

2. Тут діє загальне правило дії закону в часі, відповідно до якого застосовуються тільки ті процесуальні норми, які чинні на момент вчинення відповідних процесуальних дій. Таким чином, у випадку звернення зацікавлених осіб до суду з адміністративним позовом має застосовуватися лише той адміністративний процесуальний закон, що діє на момент вчинення певної процесуальної дії, незалежно від того, коли виникло те чи інше адміністративне правовідношення.

Згідно Рішення Конституційного Суду України встановлено, що закон діє після набрання ним чинності. За загальним правилом адміністративний процесуальний закон не має зворотної сили. Винятки із цього правила можуть бути встановлені законом.

На відміну від норм матеріального права, процесуальні норми є більш динамічними, оскільки встановлюють процедуру розгляду справи і не стосуються матеріальної суті розглядуваного судом спору. Тому при внесенні змін до Кодексу адміністративного судочинства України його норми мають застосовуватися, в основному, з моменту набрання ними чинності. Істотні винятки із загального правила встановлено у Прикінцевих та перехідних положеннях до Кодексу адміністративного судочинства України. В Прикінцевих та перехідних положеннях до Кодексу адміністративного судочинства України чітко врегульоване питання межі застосування нових правил розгляду заяв, поданих до і після набрання чинності цим Кодексом. Отже, в цьому випадку необхідно користуватися Прикінцевими та перехідними положеннями до Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття адміністративної юстиції. Основні моделі (типи) адміністративної юстиції в світі.

Адміністративна юстиція-механізм судового захисту прав, свобод та інтересів учасників правовідносин, що виник у сфері публічного управління (управлінської діяльності держави та місцевого самворядування). Розглядається в трьох аспектах: матеріальний- що є предметом спору, характер правовідносин; структурний- система судів; процесуальний – за допомогою яких правил суд розглядає справу (судочинство)

В Україні адміністративна юстиція представлена адміністративними судами і спеціалізованим адміністративним судочинством. Запровадження адміністративної юстиції спрямоване на: -посилення відповідальності субєктів владних повноважень за свою діяльність перед особою; - підвищення ефективності процедури судового вирішення адміністративних справ внаслідок урахування специфіки публічно-правових відносин; -покращення якості вирішення адміністративних справ внаслідок спеціалізації судів.

Англосаксонська модель адміністративної юстиції. Для даної системи властива наявність у межах визначених відомств адміністративних судів, що не складають єдиної судової системи (Великобританія, США, Австралія та ін.). Одночасно з існуванням таких адміністративних судів, які розглядають певні адміністративні спори, існують загальні суди, в яких зацікавлені особи мають можливість реалізувати своє право на звернення.

Континентальна модель адміністративної юстиції. Дана модель характеризується створенням для розгляду всіх адміністративних спорів адміністративних судів, які складають спеціальну систему:від судів нижчого - до судів середнього і вищого рівнів. Така система діє паралельно із системою загальних судів, що розглядають кримінальні і цивільні справи, суду конституційної юрисдикції та інших судів. У межах даної системи адміністративні суди перебувають у відносному підпорядкуванні адміністративним органам (Франція, Греція, Італія)або формально незалежні від них(Німеччина, Австрія, Фінляндія).

Поняття адміністративного судочинства.

Адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом; (КАСУ)

Адміністративне судочинство слід визначити як систему принципів та адміністративно-процесуальних норм, які зумовлюють і регламентують порядок розгляду судом справ щодо публічно-правових спорів, котрі виникають у сфері адміністративно-правових відносин між суб’єктами права (фізичні та юридичні особи) у сфері здійснення владних управлінських функцій. З цього випливає, що сучасне адміністративне судочинство стає,у певному розумінні, важливою формою захисту публічних прав та свобод людини і громадянина, а також законних інтересів публічних осіб. Таким чином, законодавець з прийняттям КАС відкрив шлях становленню нового процесуального судочинства у сфері судового контролю за публічним управлінням, втілюючи в життя пріоритет конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.

Склад суду при здійсненні адміністративного судочинства. Відводи судді.