Передача адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого.

Стаття 22. Передача адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого

1. Суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо:

1) задоволено клопотання відповідача, місце проживання якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем проживання (перебування);

2) після відкриття провадження у справі виявилося, що провадження у справі відкрито без дотримання правил предметної підсудності;

3) після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду виявилося, що провадження у справі відкрито без дотриман­ня правил територіальної підсудності;

4) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

Ліквідовано адміністративний суд, який розглядав справу.

2. Питання про передачу адміністративної справи розглядається судом у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Питання про передачу адміністративної справи суд вирішує ухвалою, яку може бути оскаржено.

4. Передача адміністративної справи з одного суду до іншого здійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задово­лення.

Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, розглядається адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Правонаступництво в адміністративному процесі.

Стаття 55. Процесуальне правонаступництво

1. У разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністра­тивного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

1. Це означає, що в процесі розгляду окремого адміністративно-правового спору права та обов'язки суб'єктів спірного матеріального правовідношення ще до завершення розгляду справи внаслідок різних обставин можуть перейти до іншої особи, яка не є учасником розгляду цієї конкретної справи. В зазначеному випадку відбувається процесуальне правонаступництво, тобто заміна однієї із сторін процесу іншою особою - правонаступни­ком.

Отже, процесуальне правонаступництво - це заміна сторін чи третіх осіб (правопопередників) іншою особою (правонаступником) у разі вибуття з процесу суб'єкта спірних чи встановлених судом право­відносин.

Стаття 55 цього Кодексу називає такі випадки (підстави) можливого процесуального правонаступництва: 1) вибуття сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір; 2) заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір. Щодо випадку вибуття сторони, то воно може відбуватися з різних причин. Так вибуття сторони може статися в зв'язку зі смертю фізичної особи або у зв'язку з реорганізацією юридичної особи. Отже, підставою процесуального правонаступництва фізичної особи може бути: 1) смерть фізичної особи, яка була стороною чи третьою особою в адміністративному процесі; 2) оголошення її померлою; 3) встановлення судом щодо цих суб'єктів у порядку окремого провадження факту смерті. Натомість, підставою процесуального правонаступництва юридичної особи може бути лише її реорганізація, а не ліквідація, тобто коли права та обов'язки юридичної особи - правопопередника переходять до новоствореної юридичної особи - правонаступника. У разі так званої ліквідації юридичної особи її діяльність припиняється без переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва до інших осіб.

У теорії адміністративного права виокремлюють два види право­наступництва: 1) універсальне правонаступництво; 2) сингулярне правонаступництво. Під універсальним правонаступництвом розу­міють перехід всіх правомочностей до іншої сторони. Вона має місце у тих випадках, коли перехід прав та обов'язків однієї юридичної особи до іншої відбувається в так званому порядку реорганізації. Щодо громадян - вона має місце у випадках, коли перехід прав та обов'язків від одного громадянина до іншого відбувається у порядку спадкування. Під сингулярним правонаступництвом розуміють таке правонаступництво, коли сторона своє право переуступає в конкретному матеріаль­ному правовідношенні,

Процесуальне правонаступництво відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України можливе на всіх стадіях адміністративного процесу.

36) Адміністративно-процесуальна правосуб'єктність позивача і відповідача.

Стаття 48. Адміністративна процесуальна правосуб'єктність

1. Здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

2. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

3. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Стаття 49. Права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі

1. Особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки.

2. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

3. Особи, які беруть участь у справі, мають право:

1) знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів; 2) знайомитися з матеріалами справи; 3) заявляти клопотання і відводи; 4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення; 5) подавати докази, брати участь у дослідженні доказів; 6) висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам; 7) подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 8) знайомитися з технічним записом, журналом судового засідання, протоколом про вчинення окремої процесуальної дії і подавати письмові зауваження до них; 9) робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень; 10) оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів; 11) користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

4. Особи, які беруть участь у справі, можуть за власний рахунок додатково замовити та отримати в суді засвідчені копії документів і витяги з них.

Сукупність та зміст доказування в адміністративному процесі. Предмет доказування.

Стаття 138. Дослідження доказів

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для