Стаття 52. Заміна неналежної сторони

1. Суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

2. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу.

3. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

4. Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

 

23) Поняття та ознаки «суб'єкта владних повноважень».

Поняття "суб’єкт владних повноважень" - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення цим суб’єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб’єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У випадку, якщо суб’єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб’єкта, який є учасником спору), то такий суб’єкт не знаходиться "при здійсненні управлінських функцій", та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб’єкта владних повноважень.

Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження у рамках діяльності держави чи місц. самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя. Таким чином у КАСУ термін "суб’єкт владних повноважень" вжито у вужчому значенні, ніж його можна зрозуміти, адже владними є й повноваження парламенту ухвалювати закони та повноваження суду здійснювати правосуддя.

Можна виділити такі групи владних управлінських функцій:

1) Вироблення політики;

2) Правове регулювання;

3) Надання адмін.. послуг;

4) Нагляд і контроль.

 

24) Підсудність кількох пов'язаних між собою вимог.

Стаття. 21. Підсудність кількох пов'язаних між собою вимог

Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

1. Підсудність по зв'язку справ застосовується тоді, коли встановлюється, що заява підлягає розгляду адміністративним судом, який розглядає іншу, пов'язану з ним адміністративну справу. Цим створюються кращі умови для дослідження всіх матеріалів по адміністративній справі з метою виявлення дійсних обставин, прав і обов'язків сторін, а також для економії процесуальних засобів і часу, ва виключенням випадків, постановлення рішень, які суперечать одне одному з тих самих питань. Заяви до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання чи знаходження одного з них за вибором позивача. Тому склалася така судова практика: коли подається позовна заява, то першим у ній зазначається відповідач, за місцем проживанням чи знаходження якого подається позов.

Поняття, ознаки та види адміністративного процесуального представництва.

Представник в адміністративному процесі діє від імені та в інтересах особи, яку він представляє.

Види: 1) законні (Ознаки: ця категорія уповноважена на представництво законом, а тому довіреності для них не потрібно, достатньо підтвердити той факт,з яким закон пов’язує існування представницьких повноважень. Законний представник реалізує адмін. процесуальну правоздатність сторони чи 3ї особи,яка не має адмін. проц. Дієздатності або й має її але всилу певних обставин не може її належним чином здійснювати. Тобто закон. предст. Самостійно здійснює процесуальні права і обов’язки такої сторони чи 3ї особи від її імені і в її інтересах).

2) договірні (ознаки: участь цієї категорії представників залежить від взаємного волевиявлення самого представника, а також сторони чи 3ї ос. Чи навіть їхнього представника,який наділений правом передоручати ведення справи. Таке взаємне волевиявлення втілюється в усн. чи письм. договорі. Отже даний представник реалізує адм. проц.правоздатність сторони чи 3ї особи,яка зазвичай має адм. проц. дієздатність).

Стаття 56. Представники

1. Сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника.

2. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

3. Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону.

4. Права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом.

5. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати в суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі у таких справах відповідно неповнолітніх осіб, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.

6. Суд з метою захисту прав, свобод та інтересів неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, та які беруть участь у справі, може залучити до участі у справі їхніх законних представників.

7. Законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

8. Як законні представники діють також органи та інші особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

9. У разі відсутності представника у сторони чи третьої особи, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, а також у разі, якщо законний представник цих осіб не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд зупиняє провадження в справі та ініціює перед органами опіки і піклування чи іншими органами, визначеними законом, питання про призначення чи заміну законного представника.