Предмет адміністративного права.

Предмет адміністративного права.

Отже, до предмета адміністративного права входять групи однорідних суспільних відносин, що формуються:

а) у ході державного управління економічною, соціально-культурною та адміністративно-політичною сферами, а також реалізації повноважень виконавчої влади, делегованих державою органам місцевого самоврядування, громадським організаціям та деяким іншим недержавним інституціям;

б) у ході діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо забезпечення реалізації та захисту в адміністративному порядку прав і свобод громадян, надання їм, а також юридичним особам різноманітних адміністративних (управлінських) послуг;

в) у процесі внутрішньої організації та діяльності апаратів усіх державних органів, адміністрацій державних підприємств, установ та організацій, а також у зв'язку з проходженням державної служби або служби в органах місцевого самоврядування;

г) у зв'язку з реалізацією юрисдикції адміністративних судів і поновлення порушених прав громадян та інших суб'єктів адміністративного права;

д) у ході застосування заходів адміністративного примусу, включаючи адміністративну відповідальність, щодо фізичних і юридичних осіб.

 

Метод адміністративного права.

Метод адміністративного права визначається як сукупність певних загальних і специфічних способів для забезпечення адміністративного права.

1) Метод субординації (імперативний метод) – характеризується юридично-владними приписами владного суб’єкта (одній стороні врегульованих відносин адміністративно-правовою нормою наданий певний обсяг повноважень адресованих іншій стороні, яка повинна підкоритися);

2) Метод координації (диспозитивний) - полягає в закріпленні можливостей узгодження управлінських дій між кількома органами одного структурного рівня для досягнення загальної мети;

3) Встановлення ре ординації у відносинах в системі управління полягає в наданні керованому об'єкту, зокрема, права вимагати від керуючого суб'єкта створення необхідних для його діяльності умов (матеріальних, організаційних тощо);

4) Застосування різних форм адміністративного договору (угоди) в управлінських відносинах.

Методи правового регулювання реалізується шляхом: використання приписів (встановлення обов'язків); встановлення заборон; надання дозволів.

 

Система адміністративного права.

Система адміністративного права – це внутрішня єдність цієї правової галузі, яка відображає послідовне розміщення її структурних елементів, що складаються із певних сукупностей однорідних норм.

Система адміністративного права:

1) Загальна частина – побудована на принципах інституційності (включаються норми, що складають правові інститути адміністративного права):

А) об’єкти адміністративної діяльності;

Б) суб’єкти адміністративної діяльності;

В) форми адміністративної діяльності;

В межах кожної із цих груп виділяються основні інститути адміністративного права (адміністративно-правовий статус, форми і методи здійснення виконавчої влади).

2) Особлива частина – побудована за галузевим принципом, вона розмежовує ознаки державної влади:

А) норми, що регулюють управління в економічній сфері;

Б) норми, що регулюють управління в адміністративній сфері;

В) норми, що регулюють управління в соціально-культурній сфері.

 

Місце адміністративного права в системі права України.

Зв’язок конституційного та адміністративного права полягає в тому, що конят право є провідною галуззю в інших галузях права.

Конституційне право закріплює правові засади і принципи формування і регулювання усього механізму держави.

Адміністративне право конкретизує і деталізує вимоги конституційних норм через уточнення компетенції ланок виконавчої влади, визначає організаційно-правовий механізм реалізації прав громадян.

Адміністративне право регулює суспільні відносини пов’язані зі здійсненням виконавчо-розпорядчих функцій. Конституційне право регулює схожі за змістом відносини, але вони носять політичний характер.

Норми адміністративного права пов’язані із нормами кримінального права. Адміністративне право містить багато загальнообов’язкових правил. У випадках передбачених кримінальним законодавством порушення цих правил може потягти кримінальну відповідальність.

Також норми адміністративного права визначають, які діяння є адміністративними проступками (деякі з них і злочинами), тому не рідко потрібно тлумачити норми адміністративного і кримінального права.

Тісний зв’язок адміністративного права з фінансовим. Фінансове регулює суспільні відносини, що виникають в сфері фінансової діяльності держави з приводу акумуляції, розподілу коштів, що становлять національний дохід держави.

Нормативні акти, що стосуються компетенції органів виконавчої влади, можуть містити норми як фінансового так і адміністративного права. Коли мова йде про рішення у галузі фінансів, то це фінансове право, а організація органу визначається адміністративним правом.

Адміністративне право також межує із цивільним. Акти є підставою виникнення адміністративних відносин. Цивільно-правові документи можуть бути підставою виникнення адміністративно-правових відносин.

Нормами адміністративного права визначаються повноваження державних органів уповноважених дотримуватися трудового законодавства.

Адміністративне право як наука та навчальна дисципліна.

Якщо галузь адміністративного права та суспільність норм, яка регулює адміністративні відносини, то наука адміністративного права – це система наукових знань та теоретичних положень про закономірності формування розвитку адміністративного права.

Кожна наука має лише притаманний цій науці об’єкт дослідження. Об’єкт є та частина правової дійсності на яку спрямовано пізнання. Об’єкт адміністративного права складається з норм та правових інститутів,адміністративно-правові відносини, акти, адміністративно-правова ідеологія, фактична поведінка, вплив адміністративного права на суспільне життя. Предмет адміністративного права перебуває в межах її об’єкта і являє собою те, що пізнається.

Адміністративне право як навчальна дисципліна являє собою розгорнуту описово-пізнавальну характеристику науки адміністративного права, їх місце і ролі в здійсненні завдань правового забезпечення.

 

Поняття та ознаки адміністративно-правової норми.

Адміністративно-правова норма – це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене державою та забезпечене державним примусом для організації та регулювання суспільних відносин у сфері державного та громадського управління, а також відносин управлінського характеру, що виникають у інших сферах державної діяльності, і реалізація якого забезпечується державним примусом.

Ознаки адміністративно-правової норми:

1) адміністративно-правові норми слугують забезпеченням публічних інтересів;

2) адміністративно-правові норми переважно закріплюються реалізацією організаційних функцій державної влади (адміністративно-правові норми або встановлюють порядок реалізації компетенції публічних суб’єктів);

3) більшість адміністративно-правових норм встановлюються органами виконавчої влади, в процесі здійснення виконавчо-організаційних зобов’язань;

4) більшість адміністративно-правових норм містить категоричні правила поведінки та передбачає односторонній владний вплив на суб’єктів права;

5) адміністративно-правові норми забезпечені цілою системою державного примусу;

 

Структура адміністративно-правового статусу фізичних осіб.

1) Адміністративна правоздатність; 2) Адміністративна дієздатність.

 

Види об’єднань громадян.

В залежності від мети діяльності:

а) Політична партія – це зареєстроване згідно закону України, об’єднання громадян-прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння, формування та вираження політичної волі громадян і бере участь у виборах та інших політичних заходах.

б) Громадська організація – це об’єднання громадян, яке створене для захисту та задоволення своїх законних та соціальних, економічних, творчих, вікових,національно-культурних, спортивних інтересів тощо.

В залежності від організаційно-правових форм:

а) масові об’єднання громадян – характеризуються тим, що виникають за ініціативою громадян на добровільній основі,мають статутний характер, фіксоване членство, яке зобов’язує брати участь у роботі певних утворень об’єднання і утворюють матеріальні бази через систему внесків (політичні партії, творчі спілки, релігійні організації,фонди тощо);

б) органи громадської самодіяльності – характеризується добровільним порядком утворення, формування керівних ланок методом обрання, але характеризується відсутністю членства цього об’єднання, індивідуального прийому внесків та централізації (громадське формування по охороні громадського порядку);

в) органи громадського самоврядування – характеризуються рисами: є регламентоване членство, відсутність системи внесків, децентралізація, саморегуляція (ради і колективи мікрорайонів, домові та вуличні комітети);

г) спілки (асоціації) – це організації, які утворюються об’єднаннями громадян добровільно на громадських та договірних засадах.

За масштабом діяльності: а) місцеві; б) всеукраїнські; в) міжнародні.

В залежності від віку членів та засновників:

а) об’єднання дорослого населення; б) молодіжні громадські організації (14-35 років); в) дитячі громадські організації (6-18 років);

В залежності від способу легалізації:

а) пройшли реєстрацію; б) відправили повідомлення про заснування;

 

Види державної служби.

Цивільно-державні службовці поділяються на ранги та категорії передбачені законом про державну службу. До таких службовців належать: представники секретаріт президента, секретаріат міністрів, службовці місцевих державних адміністрації, верховної ради, а також більшості центральних органів виконавчої влади

Мілітаризована служба передбачає у її службовців наявність військових та прирівняних до них звань. Це служба у збройних силах України, у міністерстві внутрішніх справ, служба у внутрішніх військах, служба у прикордонних військах, служба в органах виконання покарань та деякі інші.

Спеціалізована передбачає наявність особливих звань та категорій посад відмінних від цивільних та мілітаризованих(наприклад державна дипломатична служба) а також мають суду, міністерства юстиції.

Права державних службовців.

Правами державних службовця виступають права, які зумовлені Конституцією України, Законом України «Про державну службу» та іншими Законами України.

Державні службовці мають права як: громадяни України(суб’єктивні права) і права як особи що займають посади в державних органах (службові)

Службові права державних службовців поділяються на 2 види:

- Загальні (які передбачаються ст.. 11 Закону України «Про державну службу»)

- Спеціальні (які передбачаються в професійно кваліфікаційних характеристик посад державних службовців)

Державний службовець має такі права:

1) Право брати участь у розгляді питань і прийняті в межах своїх повноважень рішень

2) Право на одержання від державних органів, підприємств, установ, та організацій, органів місцевого самоврядування відповідей з питань які належать до їх компетенції

3) Право на повну особистої гідності, справедливого ставлення до себе керівника

4) Право вимагати затвердження керівником державних органу чіткого визначення обсягу службових повноважень за посадою

5) Право на оплату праці

6) Право безпосереднього ознайомлення з матеріалом

7) Право на службову кар’єру

8) Право вимагати проведення службового розслідування з метою спростування без підстави на думку даного суб’єкта звинувачень.

 

Адміністративний договір.

Договір – це дво або багато стороння угода, зміст якої складають права і обов’язки сторін що випливають із владних управлінських функцій суб’єктів, які є однією із сторін даної угоди.

Ознаки:

- Обов’язковою стороною даного договору є суб’єкт повноважень

- Його змістом або предметом є права та обов’язки сторін, пов’язані з реалізацією прийняті однією з тих управлінсько владних функцій

- Суб’єкт владних повноважень укладає договір на підставі рішення прийнятого на виконання владного управління повноважень

- Суб’єкт владних повноважень укладаючи відповідний договір діє для задоволення публічних інтересів

Види адміністративних договорів:

- Договори щодо компетенції та виконання інших державних функцій:

1) Договір про делегування повноважень між місцевими радами і місцевими державними адміністраціями

- Договори у сфері оподаткування

- Договори щодо закупівлі продукції, товарів та послуг для публічних потреб

- Договір у сфері трудових правовідносин

- Договір у яких суб’єкт владних повноважень реалізує державне чи комунальне майно

- Договір щодо за пушення інвестицій для задоволення публічних потреб.

 

Адміністративна юстиція.

Зарубіжний досвід функціонування цього важливого правового інституту дозволяє виділяти 2 основних його види:

- здійснення адміністративно юрисдикційну діяльність загальними судами

- здійснення такої діяльності спеціальними адміністративними судами

Особливості адміністративної юстиції:

- здійснення судовими органами правосуддя в адміністративних справах

Адміністративна юстиція – це правосуддя а не виконавча діяльність.

- Процес розгляду адміністративної справи побудований на зразок загального судового порядку

Адміністративна юстиція – це встановлений законом порядок розгляду і вирішення судових процесуальних форм справ що виникають у сфері державного управління громадянами та юридичними особами з одного боку, та організацій виконавчої влади і місцевого самоврядування з іншого боку, який здійснюється загальними чи спеціальними створеним для вирішення правових спорів судами. У цьому адміністративної юстиції становить одну із засобів обмеження виконавчої влади а адміністративний суд в свою чергу – засіб реалізації принципу розподілу влади як додатковий законний механізм суб’єктивних прав і свобод громадян. Потребу цього обумовлено не достатньо якісним рівнем розгляду справ про адміністративні право порушення колегіальним органами.

 

 

Державне управління наукою.

Функції КМУ:

1) Здійснює науково-технічну політику держави;

2) Подає ВРУ пропозиції щодо пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та її матеріально-технічного забезпечення;

3) Забезпечує реалізацію загальнодержавних наукових програм;

4) Затверджує державні (міжвідомчі) науково-технічні програми відповідно до визначених ВРУ пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки.

Функції та повноваження міністерства освіти і науки, молоді та спорту:

1) Забезпечує проведення комплексного аналізу стану вітчизняної та світової науки і техніки, прогнозування тенденцій їх розвитку;

2) Готує пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та пріоритетів інноваційної діяльності;

3) Подає КМУ висновки щодо замовників та керівників державних наукових, науково-технічних програм;

4) Формує щороку разом з міністерством економіки України державного замовлення на науково-технічну продукцію на основі переліку найважливіших розробок, спрямованих на створення новітніх технологій та продукції;

5) Організовує діяльність координаційних рад з пріоритетних напрямів розвитку науки, техніки;

6) Подає пропозиції створення та реорганізації наукових установ, які повністю або частково фінансуються з державного бюджету;

7) Укладає відповідно до законодавства міжнародні договори про співробітництво у сфері освіти, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності;

8) Організовує підвищення кваліфікації;

9) Забезпечує державну реєстрацію авторського права.

 

Предмет адміністративного права.

Отже, до предмета адміністративного права входять групи однорідних суспільних відносин, що формуються:

а) у ході державного управління економічною, соціально-культурною та адміністративно-політичною сферами, а також реалізації повноважень виконавчої влади, делегованих державою органам місцевого самоврядування, громадським організаціям та деяким іншим недержавним інституціям;

б) у ході діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо забезпечення реалізації та захисту в адміністративному порядку прав і свобод громадян, надання їм, а також юридичним особам різноманітних адміністративних (управлінських) послуг;

в) у процесі внутрішньої організації та діяльності апаратів усіх державних органів, адміністрацій державних підприємств, установ та організацій, а також у зв'язку з проходженням державної служби або служби в органах місцевого самоврядування;

г) у зв'язку з реалізацією юрисдикції адміністративних судів і поновлення порушених прав громадян та інших суб'єктів адміністративного права;

д) у ході застосування заходів адміністративного примусу, включаючи адміністративну відповідальність, щодо фізичних і юридичних осіб.