Адміністративно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства, біженців.

Адміністративно правовий статус іноземців, осіб без громадянства та біженців встановлюється Законом України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

За Законом України іноземцями слід вважати особи, які не перебувають у громадянстві України і є громадянами іншої держави.

Особами без громадянства – є особи, які в жодних державах відповідно до свого законодавства не вважає своїми громадянами.

Іноземці наділені тими правами і обов’язками, також свободами, що і громадяни України. Правовий статус іноземців країні є своєрідними, складаються:

- Правовий статус громадян власної держави;

- Правовий статус власний іноземцям;

Тобто, іноземні громадяни не втрачають юридичного зв’язку із своєю країною перебуваючи за її кордонами і користуються її захистом і підтримкою, у той же час іноземні громадяни підпадають під іншу юрисдикцію і повинні дотримуватися Конституції.

Разом з тим, слід визначити що обсяг правового статусу іноземців залежить від того, постійно чи тимчасово, вони перебувають на території України.

Для тих хто постійно проживає має такі права: працювати, користуватися медичною допомогою, одержати тимчасове приміщення, вступати до легалізованих громадянських організацій.

Іноземці не мають право: бути членом політичної партії, обирати і обиратися до органів державної влади, брати участь у референдумі, одержувати у власності земельні ділянки, бути адвокатом, нотаріусом, бути державним службовцем.

Адміністративна відповідальність іноземців і осіб без громадянства до ст.. 16 Кодексу Адміністративні права є такими як і у громадян України.

 

Особливості адміністративно-правового статусу об’єднань громадян.

Об’єднання громадян – це добровільне громадське формування на основі єдності інтересів для спільної реалізації своїх прав і свобод.

Ознаки об’єднань громадян:

1) добровільність об’єднання;

2) об’єднання громадян не володіють державно-владними повноваженнями і не визнані суб’єктами правотворчості;

3) у відносини з іншими суб’єктами адміністративного права, а також між собою об’єднання громадян виступають від свого імені, а не від імені держави;

4) об’єднання громадян не є комерційними організаціями, які не переслідують мету отримання прибутку.

Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян – це сукупність прав та обов’язків, які реалізуються в адміністративних правовідносинах, що виникають між об’єднаннями громадян і державними органами, органами місцевого самоврядування.

 

Види об’єднань громадян.

В залежності від мети діяльності:

а) Політична партія – це зареєстроване згідно закону України, об’єднання громадян-прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння, формування та вираження політичної волі громадян і бере участь у виборах та інших політичних заходах.

б) Громадська організація – це об’єднання громадян, яке створене для захисту та задоволення своїх законних та соціальних, економічних, творчих, вікових,національно-культурних, спортивних інтересів тощо.

В залежності від організаційно-правових форм:

а) масові об’єднання громадян – характеризуються тим, що виникають за ініціативою громадян на добровільній основі,мають статутний характер, фіксоване членство, яке зобов’язує брати участь у роботі певних утворень об’єднання і утворюють матеріальні бази через систему внесків (політичні партії, творчі спілки, релігійні організації,фонди тощо);

б) органи громадської самодіяльності – характеризується добровільним порядком утворення, формування керівних ланок методом обрання, але характеризується відсутністю членства цього об’єднання, індивідуального прийому внесків та централізації (громадське формування по охороні громадського порядку);

в) органи громадського самоврядування – характеризуються рисами: є регламентоване членство, відсутність системи внесків, децентралізація, саморегуляція (ради і колективи мікрорайонів, домові та вуличні комітети);

г) спілки (асоціації) – це організації, які утворюються об’єднаннями громадян добровільно на громадських та договірних засадах.

За масштабом діяльності: а) місцеві; б) всеукраїнські; в) міжнародні.

В залежності від віку членів та засновників:

а) об’єднання дорослого населення; б) молодіжні громадські організації (14-35 років); в) дитячі громадські організації (6-18 років);

В залежності від способу легалізації:

а) пройшли реєстрацію; б) відправили повідомлення про заснування;

 

Легалізація об’єднань громадян.

Легалізація об’єднання громадян – офіційне визнання об’єднання громадян державою, вона здійснюється шляхом реєстрації об’єднання громадян або шляхом повідомлення про виконання.

Під час реєстрації об’єднання громадян набуває статусу юридичної особи, обов’язкової реєстрації підлягають політичні партії та міжнародні організації.

Для легалізації об’єднання громадян шляхом реєстрації до реєструю чого органу подається заява підписана не менше трьома засновниками або їх уповноваженими представниками.

Разом з заявою подаються:

1) статут; 2) протокол зборів; 3) відомості про склад керівництва центральних статутних органів; 4) данні про наявність місцевих осередків; 5)документ про сплату реєстраційного збору;6) відомості про учасників; 7) документ, що підтверджує місцезнаходження.

Для реєстрації спілки об’єднання громадян додатково подається рішення центральних статутних органів.

Міжнародні громадські організації додатково подають документи, які підтверджують поширення її діяльності на території хоча б однієї іноземної держави.

Для реєстрації політичної партії подається програма політичної партії, назва та адреса банківської установи, в якій політична партія буде мати банківський рахунок; заява політичної партії, яка має бути підтримана і підписана не менше 1000 осіб, які мають виборче право.

Заява про реєстрацію місцевих громадянських організацій розглядається в триденний строк після виходу документів.

Контроль органів виконавчої влади за діяльністю об’єднань громадян.

Органи, що проводять легалізацію об’єднань громадян, здійснюють контроль за додержанням ними положень статуту. Законом закріплено право представників цих органів бути присутніми на заходах, які проводять об’єднання громадян, вимагати необхідні документи та одержувати у необхідних випадках пояснення.

Фінансові органи та органи податкової служби здійснюють контроль за джерелами і розмірами прибутків та інших фінансових надходжень, а також за правильністю сплати об’єднаннями громадян податків. Зі свого боку, об’єднання громадян повинні представляти фінансовим органам декларацію про свої прибутки та витрати.

Контроль за виконанням об’єднаннями громадян чинних норм і стандартів може здійснюватись екологічними, пожежними, санітарно-епідемічними ті іншими органами державного нагляду і контролю.

Вимоги до засновників та учасників об’єднання громадян:

1) політичні партії створюються лише за ініціативою громадян України, які досягли 18-річного віку, необмежені судом дієздатності, не утримуються в місцях позбавлення волі;

2) засновниками молодіжних організацій можуть бути громадяни України, іноземці, апатриди, які досягли 15-річного віку.

3) членами політичної партії не можуть бути: судді, працівники прокуратури, органів внутрішніх справ, військові службовці.

Адміністративна відповідальність об’єднань громадян.

У випадку не виконання обов’язку дотримання законодавства України до об’єднань громадян можуть бути застосовані попередження, штраф, тимчасова заборона окремих видів діяльності або діяльності в цілому, ліквідація (у випадках вчинення дій, які тягнуть обмеження діяльності об’єднань громадян, грубого порушення вимог ст.22 даного закону України, у разі продовження протиправної діяльності після накладання стягнень, зменшення кількості членів політичної партії).