Адміністративно-правовий статус місцевих органів державної виконавчої влади.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Адміністративно-правовий статус місцевих органів державної виконавчої влади.



Ці органи є єдиноначальними органами виконавчої влади , владні повноваження яких реалізують одноособово їх керівниками – головами місцевих державних адміністрацій.

Голови державних адміністрацій призначаються і звільняються Президентом України, за поданням КМУ на строк повноваження Президентом України.

Голова місцевої адміністрації формує її склад до якої входять Голова державної місцевої адміністрації, його заступник, не більш ніж 3 заступники керівних управлінських підрозділів.

Головне завдання місцевої державної адміністрації:

1) Виконання Конституції України та Закону України а також актів Президента та КМУ

2) Дотримання законності і правопорядку додержання прав і свобод громадян

3) Виконання державних і регіональних програм соціально, економічного і культурного розвитку

4) Взаємодія з іншими органами місцевого самоврядування

5) Підготовка та виконання обласних, районних бюджетів

Адміністративно-правовий статус місцевих державних адміністрацій. Адміністративно-правовий статус місцевих державних адміністрацій складають наступні їх повноваження:

- Виконання конституцій та законів України, а також актів президента та інших органів виконавчої влади

- Виконання державних та регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку а також програми охорони довкілля.

- Забезпечення дотримання законності та порядку а також забезпечення прав і свобод громадян

- Підготовка та виконання відповідних місцевих бюджетів а також звітування за бюджет

- Взаємодія з органами місцевого самоврядування зокрема реалізація власних та делегованих прав та повноважень.

 

 

Адміністративно-правовий статус Президента України.

Президент України є учасником адміністративно-правових відносин в процесі реалізації виконавчо-розпорядчих функцій.

Можна виділити такі повноваження:

1) установчі;

2) кадрові (номінацій ні);

3) нормотворчі;

Установчі повноваження:

а) утворює, реорганізовує та ліквідує за поданням прем’єр-міністра України міністерства ті інші центральні органи виконавчої влади;

б) визначає функції КМУ;

в) створює в межах коштів, в межах державного бюджету для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші органи і служби;

г) здійснює керівництво зовнішньо-політичною діяльністю держави;

д) очолює раду безпеки і оборони держави;

е) контролює діяльність органів виконавчої влади.

Кадрові повноваження:

а) призначає за згодою ВРУ прем’єр-міністра, членів КМУ;

б) є верховним голово-командувачем Збройних Сил України, призначає та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України;

в) присвоює вищі військові звання;

г) присвоює виші дипломатичні ранги ті інші вищі спеціальні звання та чини.

 

Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування.

Правове становище органів місцевого самоврядування як суб’єктів адміністративного права характеризується їх адміністративно-правовим статусом. Це означає, що органи місцевого самоврядування мають визначену нормами адміністративного права компетенцію – права і обов’язки та несуть відповідальність за дії або бездіяльність в межах власної чи делегованої компетенції.

Передусім адміністративна правосуб'єктність виявляється у органів місцевого самоврядування при здійсненні функцій, які виконуються на підставі делегованих їм повноважень. Про це йдеться в п. 5 ст. З Всесвітньої декларації місцевого самоврядування, п. 5 ст. 4 Європейської хартії про місцеве самоврядування та має відображення в Конституції України (частина 3 ст. 143), законах України про місцеве самоврядування та про місцеві державні адміністрації.

Конституція України передбачає можливість надання органам місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади (частина третя ст. 143) та делегування повноважень районних і обласних рад місцевим державним адміністраціям (частина четверта ст. 118). Закон про місцеве самоврядування містить перелік вісімдесяти таких повноважень і близько сімдесяти — власних щодо органів місцевого самоврядування.

Власні повноваження:

а) дозвільно-реєстраційні; б) розпорядчі; в) здійснення контролю (внутрішнього і зовнішнього контролю); г) правоохоронні;

 

Поряд з конкретними правами адміністративно-правовий характер мають і обов’язки органів місцевого самоврядування. Зокрема, загальним обов’язком органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб є обов’язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Певні обов’язки встановлюються поточним законодавством та статутами територіальних громад. Так, Закон про місцеве самоврядування передбачає обов’язок органів і посадових осіб діяти в інтересах територіальної громади, поєднуючи їх з інтересами держави, звітувати територіальній громаді про свою діяльність, управляти об’єктами комунальної власності так, щоб не «ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування», не «зменшувати обсяг та не погіршувати умови надання послуг населенню» та ін..

 

Адміністративно правовий статус організацій та підприємств.

У змісті правосуб’єктності підприємств, установ, організацій певне місце відведено адміністративні правосуб’єктності. Її специфіка полягає в тому, що в адміністративно-правових відносинах підприємство бере участь, як правило, в особі керівника або інших суб’єктів управління даного підприємства.

Відповідно до чинного законодавства України суб’єктами управління підприємством можуть виступати:

- власник майна підприємства: приватна особа; загальні збори кооперативу, трудового колективу як колективу власників, акціонерного товариства, іншого господарського товариства тощо;

- уповноважені власником органи – правління кооперативу, підприємства, заснованого на власності трудового колективу; рада акціонерного товариства (спостережна рада); директор і правління інших господарських товариств з обмеженою (додатковою) відповідальністю; органи управління державними майном, органи управління комунальним майном;

- адміністрація (орган управління), очолювана керівником підприємства;

- органи, що реалізують повноваження трудового колективу.

Окрім зазначених, суб’єктом управління підприємством можуть бути органи, яким право управління підприємством надано власником чи уповноваженим ним органом в порядку делегування. Але за умови, що на існування такого органу управління буде пряме посилання у статуті підприємства щодо того, що він представлятиме одночасно інтереси як власника, так і трудового колективу.

Адміністративно-правовий статус керівника підприємства охоплює:

1) визначення його місця і ролі в системі управління підприємством, які характеризують організаційно-правові способи заміщення посади, підпорядкування, способи реалізації єдиноначальності керівника із самоврядування трудового колективу;

2) визначення змісту компетенції керівника. Необхідність її використання як елемента адміністративно-правового статусу підприємства зумовлена тим, що це поняття притаманне лише діяльності органів управління та посадових осіб. У загальних (щодо різних форм власності) рисах компетенція керівника підприємства окреслюється державою з допомогою правових норм, які регулюють відносини: між уповноваженими органами та керівником підприємства; між керівником підприємства та об’єктами управління; між керівником підприємства та іншими органами управління підприємством;

3) обов’язок керівника нести адміністративну відповідальність (в чому виражається так звана адміністративна деліктоздатність) у передбачених законом випадках за належне виконання повноважень чи перебільшення їх обсягу.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.55.22 (0.011 с.)