ТОП 10:

Вправи до теми «Категорія роду»



1. Визначте спосіб вираження роду:

а) oncle-tante, femme- homme, père-mère;

дядя-тетя, женщина-мужчина, отец-мать;

дядько-тітка, жінка-мужчина, батько-мати.

б) poète-poétesse, cuisinier-cuisinière;

поэт-поэтесса, повар-повариха;

поетка-поет, кухар-кухарка.

в) employé-employée;

служащий-служащая;

службовий-службова.

г) homme de lettres- femme de lettres, femme pilote-homme pilote;

литератор-писательница, летчица-пилот;

літератор - письменниця, льотчиця – пілот.

Визначте, де застосовуються такі засоби вираження роду, як суфікси; форми, властиві дієприкметникам і прикметникам; словосполучення з додатковими словами (якими?); специфічні суфікси істот.

2. Як реалізується граматичний рід іменників, байдужих до роду, що подаються нижче?

- camarade, artiste, partenaire, architecte;

- врач, управдом, президент, товарищ;

- декан, ректор, інженер, доцент.

3. Яка роль категорії роду в парах?

le pendule- la pendule

le manche- la manche

le mode- la mode

le voile- la voile

4. Як у даному випадку прикметник розкриває семантику словосполучення?

1) une preuve de dévouement étonnante

2) une preuve de dévouement étonnant

3) une robe de velours verte

4) un manteau de soie verte

 

Вправи до теми «Категорія числа»

1. Прокоментуйте значення форми однини:

а) lampe б) étonnement в) sable

лампа удивление песок

лампа здивування пісок.

2. Прокоментуйте значення форми множини:

а) journeaux б) villes в) maisons г) fiançailles

газети города дома обручение

газети міста будинки заручини

3. Дайте переклад на російську, а потім на українську мову. Поясніть вживання даних іменників, що стоять у множині чи однині в 3-х мовах, що порівнюються:

1. Il y avait de la gaité dans son regard.

2. Le bronze de Corinthe est un bronze contenant quelque peu d’argent.

3. Tous les grands mots sont mobilisés pour endormir les consciences.

4. Ils ont retirés leur chapeau.

5. Il se souvint de ses premières luttes.

6. Rafhaël préférait faire de la littérature que de la musique.

Вправи до теми “Категорія детермінації”

1. Надано текст: "На праздник были приглашены все ученики кроме одного мальчика. На следующий день мальчик этот держался от всех в стороне". У чому особливість актуалізації імені "мальчик" у кожному реченні?

2. а) На том берегу стоит город. - Город стоит на том берегу.

Визначте розходження в сприйнятті слова "город" у кожнім реченні. З чим це зв'язано? У чому виявляється?

б) На тому місті стоїть дамба. - Дамба стоїть на тому місті.

Визначте різницю в сприйнятті слова "дамба" у цих реченнях. З чим це пов'язано? У чому проявляється?

3. Визначте функцію - узагальнюючу чи індивідуалізуючу - артиклів і означень, що виражаються ними. Укажіть фактори означеності імені.

Le: а). Nous nous débrouillons bien mieux qu'on n'aurait cru. Le matin je fais le ménage, je fais les courser, je lave, je repasse… b). Mort à l' envahisseur! Chassez l'occupant!

Les: c). Les rossignols, les bouvreuils, les merles, les grives, les loriots, les pinsons, les roitelets, tout cela chante et se réjouit.

d). Les jeunes feuilles du pin et du sapin sont trés aigues.

Un: e). Il a un esprit rapide, mais un peu myope; une mémoire exceptionelle, une intelligence raisonneuse, logique, sans large vue, sa force de travail est prodigieuse; ses compétences financières sont rares.

4. Перекладіть речення на російську і українську мови. Чи є зв'язок між функцією іменника і можливістю передати значення частковості у французькій, російській і українській мовах?

1. Garçon, donnez-moi du pain et du beurre, je ferai une tartine.

2. Il a mangé du chocolat.

5. Поясніть значення, що виражаються артиклем des. Перекладіть фрази:

1. J'ai donné mes choses à la Societé des pauvres… Deux robes et des jupes.

2. De l'eau et des pommes, c'est tout à la fois, la compote.

Прикметник

 

В будь-якій мові прикметник як частина мови з атрибутивною і предикативною функцією має категоріальне значення ознаки предмета.

Під ознакою предмета розуміють властивості, якість, відношення, явища, якими характеризується предмет. Це може бути: колір (біла хустка); смак (солодке яблуко); розмір (великий міст); матеріал (цегляний будинок); внутрішні (психологічні) риси людини (добра людина, надійний друг); зовнішні риси людини чи тварини (гарний парубок, худий кінь); властивості предметів (м’яке ліжко) тощо.

Ці ознаки формують відповідно лексико-семантичні групи слів, які становлять семантичну основу (план змісту) прикметника як частини мови.

В сучасній граматиці прикметники класифікуються за двома особливостями:

1. За характером самої ознаки;

2. За способом позначення ознаки.

Одні ознаки предметів є перемінними, тобто такими, що виявляються в різній мірі або в різний час (добрий – добріший, зелений - зеленіший).

Вони вказують на якість предметів.

Інші ознаки предметів є постійними, тобто такими, що не виявляються в різній мірі (цегляний будинок, лісова галявина).

Отже, за характером ознаки прикметники поділяються на:

- якісні (qualificatifs);

- відносні (de relation).

В трьох порівнюваних мовах клас прикметників включає якісні і відносні; перші виражають ознаку своєю основою (rouge; красный; червоний); другі - опосередковано через відношення до іншого предмета (géografique; географический; географічний).

Граматичними категоріями якісних прикметників є рід і число. Вони категоризуються також ступенями порівняння.

Ознаку предмета позначають в різний спосіб. Є два способи маркування ознаки: номінативний і вказівний.

Номінативний спосіб полягає в тому, що ознака предмета називається повнозначним прикметником (якісним або відносним) з прозорим лексичним значенням (блакитний лист, лісові насадження, тепле літо).

Вказівний спосіб полягає в тому, що слово не називає ознаку предмета, а лише вказує на неї словом з непрозорим значенням (той колір, такі насадження, таке літо).

Отже, за способом позначення ознаки предмета прикметники поділяються на повнозначні і займенникові.

На відміну від французької, для прикметників російської та української мов актуальною є граматична категорія членування / нечленування. Тобто прикметники поділяються на повні та короткі.

Але тоді як в російській мові короткими можуть бути і якісні і відносні прикметники (черный – черен; уверенный – уверен), українські відносні прикметники короткими не бувають. Коротку форму мають прикметники лише чоловічого роду і тільки в називному та знахідному відмінках.

Вправи

1. Французькі синтагми une belle maison – la maison est belle відповідають російським красивый дом – дом красив та українським гарний будинок – будинок гарний. В чому міститься в цьому плані особливість вживання прикметників в порівнянні з російською, українською та французькою мовами?

2. В чому міститься трансформація прикметника в прикладах?

l’heure matinale – une personne matinale

l’art poétique – une nature poétique

волчий вой – волчий аппетит, медвежья берлога – медвежья услуга

залізна деталь – залізні нерви, собача лапа – собача вірність

3. Прокоментуйте залежність між лексичним значенням французького прикметника і його місцем в іменниковій синтагмі. Чи можливі такі випадки в російській та українській мовах?

Une histoire véritable – une véritable histoire, des cas différents – de différents cas, une légende merveilleuse - une merveilleuse légende, un méchant livre – un livre méchant.

4. Усі прикметники російської та української мов змінюються у роді та числі. У французькій мові, в плані цих категорій розрізняють:

а) прикметники, що змінюються і в письмовому, і в усному мовленні,

б) прикметники, що змінюються на письмі і не змінюються в усному мовленні.

Наведіть приклади кожного типу прикметників.

5. Перекладіть на французьку мову і прокоментуйте способи вираження ознаки у французькій мові у порівнянні з українською:

жовта роза, кішчин дім, металевий предмет, сестрине люстерко, шкільний вчитель, геометрична фігура, кам’яна стіна, гучний голос, учорашня газета, дитячі очі, дитячі думки, дитячі товари, стиль Бальзака, бальзаківський стиль, Сергіїв портфель.

Детермінативи

 

Традиційна граматика французької, російської і української мов розглядає займенникові прикметники як різновид окремої частини мови (займенника).

Таким чином, в українській мові їх називають займенникові прикметники, в російській – местоименные прилагательные, у французькій – adjectifs pronominaux (détérminatifs).

У французькій мові присубстантивні слова, що виражають приналежність, можуть розглядатися як особливий клас слів, які, подібно до артикля, відсилають до референта і в той же час несуть в собі додаткові значення посесивності, вказання або неозначеності.

Так, слідуючи цим семантичним нюансам і деяким граматичним особливостям, детермінативні прикметники французької мови можна розділити на: присвійні (adjectifs possessifs – mon, ton, son і т. д.), вказівні (adjectifs démonstratifs – ce, cette і т. д.), неозначені (adjectifs indéfinis – aucun, certain, quelque і т. д.), питальні (adjectifs interogatif – quel і т. д.), окличний (adjectif éxclamatif – quel), відносний (adjectif relatif – quel).

В російській мові займенникові прикметники (местоименные прилагательные) розділяються на: присвійні (притяжательные прилагательные – мой, твой, наш и т.д.), вказівні (указательные прилагательные – этот, тот, такой), означальні (обозначающие прилагательные – сам, самый, весь, всякий и т. д.), питально-відносні (вопросительно-относительные прилагательные – который, чей и т. д.), неозначені (неопределенные прилагательные – какой-нибудь, чей-нибудь и т. д.), заперечні (отрицательные прилагательные – ни один, ничей и т. д.).

До займенникових прикметників української мови належать також: присвійні (мій, твій, наш); вказівні (цей, той, такий); означальні (сам, самий, весь, всякий, кожний, інший); питально-відносні (який, котрий, чий); неозначені (який-небудь, будь-який, абиякий, якийсь, чий-небудь, аби чий).

В українській і російській мовах цей особливий клас прикметників також семантично тісно пов’язаний з ознакою предмета і має характерну для них виразну займенникову семантику – вказівне значення, яке суттєво відрізняється від чисто прикметникового значення – узагальненого називання конкретних ознак предмета.

У міжмовному плані найбільш цікавими є присвійні детермінативи.

Французька мова має чітку, однорідну систему присвійних детермінативів: приналежність кожній особі однини і множини виражається саме присвійними детермінативами (mon, ma, mes і т. д.), які співвідносяться з присвійними займенниками тієї ж основи (le) mien, (la) mienne, (les) miens, (les) miennes).

Російські посесиви, що формально співпадають з присвійними займенниками (это моя книга / эта книга - моя), неоднорідні за своєю граматичною природою: поряд з власне присвійними формами (мой, твой, ваш, наш), які виражають приналежність до І і ІІ особи однини і множини, система включає також особові займенники (его, ее, их).

В українських детермінативах категорія посесивності виражається також за допомогою лексичних засобів (мій, твій, наш, ваш) і граматичних – родовим відмінком займенників він, вона, воно, вони. (пор. його портфель, її портфель, їхні портфелі).

Важливою особливістю російської і української системи є також наявність у ній зворотньо-присвійного займенника свій (свой), який при іменнику в функції другорядних членів речення виступає як еквівалент усіх інших присвійних форм. Ці розбіжності часто лежать в основі відхилень від норм французької мови при вивченні його українцями і росіянами.

 

Вправи

1. В наступних реченнях заповніть пропуски так, щоб посесив: а) узгоджувався з підметом; б) не узгоджувався з ним. Перекладіть обидва варіанти на французьку мову. Сформулюйте умови, що сприяють інтерференції та що виключають її:

1. Сядьте на … місце.

2. У мене немає зараз … книги.

3. У них … велосипед.

4. Ви прийшли до нас з … сестрою.

5. Ми любимо … друзів.

6. Дозвольте мені висловити … міркування.

7. Постав мене на … місце.

2. Зіставте фрази і визначте: а) граматичні значення, виражені посесивом в трьох мовах; б) спосіб вираження статі власника в трьох мовах.

1. Ви знаєте йогоїї батька, Vous connaissez son père a luia elle.

2. Ви знаєте йогоїї мати, Vous connaissez sa mère a lui – a elle.

3. Перекладіть подані фрази на французьку мову та визначте можливі при цьому помилки:

а) Ми беремо його олівці, б) Ми беремо їхні олівці – .

4. Перекладіть наступні фрази, використовуючи підсилені форми вказівних детермінативів; поясніть смислові значення, що передаються ними:

1. Виберіть цю краватку, вона дуже гарна, а та краватка простіша.

2. Піти не попрощавшись: така невдячність!

3. Не йдіть цією дорогою, підіть цією стежкою.

4. Цього місяця дуже холодно, а того місяця було тепло.

5. Мій друг, ця мужня людина, не зміг зробити цього.

5. Поясніть, які функції виконує в реченні питальний детермінатив quel:

Quel jour viendrez-vous ?

Quel est cet arbre ?

6. Вкажіть смислові значення, що виражаються неозначеним детермінативом même:

а) схожість;

б) посилення особового займенника;

в) уточнення;

г) найвищий ступінь порівняння:

1. Ils prirent la même route;

2. Il est venu le matin même;

3. Il est la prudence même;

4. Nous-mêmes nous avons ri.

В кожному окремому випадку зверніть увагу на місцеположення même в реченні.

7. Перекладіть наступні фрази та сформулюйте правило побудови заперечення з aucun:

1. Не було зроблено жодної спроби.

2. Тут немає ніяких книг.

3. Йому це вдалося без жодних зусиль.

4. Ви виконаєте це – і ніяких заперечень!

 

ЗАЙМЕННИК

Особові займенники

Структура категорії особи, що виражається особовими займенниками, ідентична в трьох мовах: займенники першої і другої особи визначають учасників комунікації (той, хто говорить, і той, кому говорять) і протиставляються займеннику третьої особи, що може відсилати і до особи, і до предмета.

У французькій мові, на відміну від російської й української, є два види особових займенників: придієслівні ненаголошені особові займенники (pronoms conjoints atones) і незалежні ударні (pronoms disjoints toniques).

На відміну від російської й української мов, особова форма дієслова у французькій мові не може вживатися без особистого займенника. На питання “що ви робите?” («что вы делаете?») можна відповісти “готую вечерю” (“готовлю ужин”). Відповідаючи французькою мовою, обов'язково потрібно вжити особистий займенник “je” і сказати: “je prépare le dîner”.

Виключенням є тільки форма імперативу перехідних і неперехідних дієслів, що вживається без придієслівного займенника:

Entre! Войди! Заходь!

Entrons! Войдем! Заходьмо!

Entrez! Входите! Заходьте!

Ne dis rien! Не говори ничего! Не кажи нічого!

Ne disons rien! Не будем ничего говорить! Не кажімо нічого!

Ne dites rien! Не говорите ничего! Не кажіть нічого!

Французький займенник IL вживається не тільки при особистій формі дієслова. Він також часто вживається як підмет при безособових дієсловах і в безособових дієслівних оборотах:

Il neige. Идет снег. Йде сніг.

Il fait du soleil. Солнце светит. Сонячно.

Il fait beau. Погода хорошая. Чудова погода.

Il est midi. Полдень. Полудень.

Il est cinq heures. Пять часов. П'ята година.

Il — підмет при безособовому дієслові — не має еквівалента ні в російській, ні в українській мовах і не перекладається.

Французький займенник «le» може мати значення вказівного займенника “cela” («это», «це»): - Je le fais souvent. – Я это часто делаю. – Я це часто роблю; - Je le sais et je le comprends. – Я это знаю и понимаю. – Я це знаю і розумію; - Ce jeune homme est malade. Il ne peut pas quitter le lit. Je le vois. – Этот молодой человек болен. Он не может встать с постели. Я это вижу. – Цей парубок хворий, Він не в змозі піднятися з ліжка. Я це бачу.

Як видно з останнього прикладу, займенник “le” зі значенням “це” (это) може заміняти навіть ціле речення.

Три розглянутих мови мають зворотній займенник (возвратное местоимение, pronom réfléchi). У російській мові він представлений формою «себя», в українській – “себе”, використовуються вони у всіх особах. Французький зворотній займенник має дві форми: автономну і службову. Службова – “se” – виконує функцію прямого доповнення 3-ї особи однини і множини при займенниковому дієслові як зворотного, так і взаємного значення (останнє може бути тільки в множині; у цьому випадку формі “se” відповідає складений займенник “l'un à l'autre”): - II se lève a 8 h.- Он встает в 8 часов. – Він прокидається о восьмій; - Il ne se ménage pas. – Он не щадит себя. – Він не жалкує себе; - Ils ne se ménagent pas. – Они не щадят себя. – Вони не жалкують себе; - Ils se comprennent. – Они понимают друг друга. – Вони розуміють одне одного.

Автономна форма “soi” виражає, як правило, узагальнене значення і вживається тільки в третій особі, в інших особах відповідну функцію виконують непрямі форми відповідних займенників (moi, toi, nous, vous).

Таким чином, зворотній займенник у французькій мові менш специфічний, ніж у російській та українській.

Необхідно відзначити, що деякі французькі придієслівні особисті займенники мають однакові форми, але виконують різні функції. При наявності збігів функція кожного з таких займенників може бути визначена тільки на підставі всього контексту.

Важливо відмітити, що у французькій мові маються ще займенники “en” і “у”.

Займенник “en” заміняє іменник із прийменником “de”, що стоїть перед ним, у наступних випадках:

а) При позначенні невизначеної кількості (заміна іменника з партитивним артиклем): Vend-t-on du sel dans ce magasin? - Oui, on en vend. / Продают ли соль в этом магазине? – Да, (его) продают. / Чи продають сіль у цій крамниці? – Так, продають; Avez-vous du sel? – Oui, j'en ai. / Есть y вас соль? – Да, есть. / Чи є у вас сіль? – Так, є.

b) При позначенні невизначеної кількості (заміна іменника з невизначеним артиклем у множині): Avez-vous des cahiers neufs? – Oui, nous en avons, mais Paul n'en a pas. / Есть у вас новые тетради? – Да, у нас (они) есть, но у Поля их нет. / Чи маєте ви нові зошити? – Так, маємо, а Поль не має.

c) При позначенні точної кількості, що є частиною якоїсь невизначеної кількості: Aves-vous des crayons? / У вас есть карандаши? / Чи є у вас олівці?; Oui, j'en ai deux. / Да, у меня их два. / Так, у мене їх два.

d) Після деяких дієслів і дієслівних зворотів, що потребують після себе прийменника “de” перед іменниками, що їх доповнюють: Avez-vous besoin de cette marchandise? – Oui, nous en avons besoin. / Нужен ли вам этот товар? – Да, он нам нужен. / Чи потрібен вам цей товар? – Так, він нам потрібен.

Форма “en” може також заміняти ціле речення: Savez-vous que Luck s'est marié?- Oui, j'en sais quelque chose. / Знаєте ли вы, что Люк женился? – Да, мне кое-что известно. / Чи ви знаєте, що Люк одружився? – Так мені дещо відомо.

Займенник “en” заміщує також іменник з невизначеним артиклем, що наближається за своїм значенням до числівника: Avez-vous un stylo? – Oui, j'en ai un. – Non, je n'en ai pas. / Есть у вас ручка? – Да, есть. – Нет, у меня ее нет. / У вас є ручка? – Так, є. – Ні, нема.

Займенник “у” заміняє іменник із прийменником à; вказівний займенник “à cela”; ціле речення: Ce film m'a beaucoup plu. J'y pense encore. – Этот фильм мне очень понравился. Я все еще о нем думаю. – Ця стрічка мені дуже сподобалась. Я все ще про неї думаю. / Il y a quelques années votre ami désirait devenir marin. Y pense-t-il toujours? (à cela)? Non, il n'y pense plus. – Несколько лет назад ваш друг мечтал стать моряком, продолжает ли он думать об этом? Нет, он об этом больше не думает. – Декілька років тому ваш друг мріяв бути моряком, чи він про це ще думає? Ні, він про це вже не думає.

Займенник “у” не може заміняти іменники, що позначають живу істоту: Je pense à lui. – Я думаю о нем. – Я про нього думаю.

Крім цього, французька система особових займенників включає невизначено-особовий займенник “on”. Він вживається як підмет з узагальненим значенням. Займенник “on”разом зі своїм присудком, вираженим у французькій мові 3-ю особою однини, перекладається російською мовою 3-ю особою дієслова в множині:

On raconte – рассказывают – розповідають; оn est venu – пришли – прийшли; оn a dîné – пообедали – пообідали.

У розмовній мові займенник “on”може відноситися не тільки до 3-ї особи, але і до 1-ї і до 2-ї осіб: Alors, on s'en va? - Ну что ж, идем? - Ну що, пішли? / Eh bien? On se repose? - Ну как, вы отдыхаете? - Ну як, ви відпочиваєте?

Після союзів et, ou, si, que для благозвучності вживається форма l'on: Et l'on se mit à causer. - И началась беседа. - I почалась бесіда. / On у va, ou Гоп n'y va pas? - Идем мы туда или не идем? - Йдемо ми туди, чи ні?

Присвійні займенники

Присвійні займенники заміняють іменники, що позначають матеріальні предмети або абстрактні поняття, указуючи на їхню приналежність до визначеної особи.

Присвійні займенники вживаються завжди з визначеним артиклем. Вони вказують: 1) на особу і число власників предмета; 2) на рід і число предметів, які є приналежністю.

Форми присвійних займенників 'le vôtre', 'la vôtre', 'le nôtre', la nôtre', 'les nôtres', 'les vôtres' приймають завжди орфографічний знак "^" (accent circonflexe) над голосним 'о'.

Займенники 'le sien', 'la sienne', 'les siens', 'les siennes' відносяться тільки до 3-ї особи і цим відрізняються від російського й українського займенників 'свій', 'свой', що можуть відноситися до будь-якої особи.

Відзначимо, що при перекладі російською або українською мовами необхідно повторити відповідний іменник, що замінюється присвійним займенником: Je connais votre père et le sien. - Я знаю вашего отца и его (ее) отца. - Я знаю вашого батька та його (її) батька. / Nous inviterons votre professeur et le leur. - Мы пригласим вашего преподавателя и их преподавателя. - Ми запросимо вашого викладача та їхнього викладача.

 

Вказівні займенники

Вказівні займенники в трьох мовах утворюють двочленну систему, при якій розрізняються віддаленість або близькість предметів (у просторі або в часі) стосовно особи, що говорить. Вказівність має дві субкагегорії: близькість (сі) і віддаленість (la, là): ceci (это, це), celui-ci (этот, цей) — cela (то, те), celui-là (тот, той).

Розходження між вживанням вказівних займенників у французькій, російській і українській мовах можна простежити в реченнях, у яких часова або просторова опозиція не підкреслюється. У французькій мові в такому випадку вживається форма видалення (cela, celui-là), a в російській та українській — форма, що позначає близькість (это, це). Ср.: Cela est difficile. Это трудно. Це складно.

Усунення опозиції близькість/віддаленість веде до утрати вказівними займенниками своєї специфіки. Ця тенденція більш виражена у французькій мові, де маються форми, нейтральні стосовно цієї ознаки і які за своїми функціями наближаються до службових особистих займенників (ça, ce) або до тих, що замінюють іменник (celui). Наступний етап дослідження — зіставлення відносних займенників у системі трьох мов.

Відносні займенники

Відносні займенники виконують подвійну функцію:

a) подібно підрядним сполучникам, вони з'єднують між собою головне речення з підрядним означальним або додатковим реченням;

b) з'єднуючи головне речення з підрядним, відносні займенники заміщають здебільшого вже згаданий в головному реченні іменник або займенник, до якого вони безпосередньо примикають. Іменник, що заміщається ними, або займенник називається антецедент (попереднє слово).

Mon ami qui doit venir n'est pas encore arrivé. - Мой друг, который должен прийти, еще не прибыл. - Мій друг, котрий повинен прийти, ще не прибув.

Mon ami que nous attendons n'est pas encore venu. - Мой друг, которого мы ждем, еще не прибыл. - Мій друг, на котрого ми чекаємо, ще не прибув.

C'est celui qui doit venir. - Это тот, который должен прийти. - Це той, хто повинен прийти.

C'est celui que nous attendons. - Это тот, которого мы ждем. - Це той, на кого ми чекаємо.

Антецедент відносного займенника відсутній у деяких стійких сполученнях, що збереглися в мові у виді прислів'їв або приказок:

Qui vivra,verra. - Поживем, увидим (свободный перевод). - Поживемо, побачимо (вільний переклад).

Sauve qui peut. - Спасайся, кто может. - Рятуйся, хто може.

Rira bien qui rira le dernier. - Смеется тот, кто смеется последний. - Сміється той, хто сміється останній.

Антецедент відсутній також при вживанні відносного займенника qui у додатковому підрядному реченні, що виражає непряме питання.

Відносні займенники бувають прості (незмінні) і складні (змінювані). Прості займенники не змінюються ні в роді, ні в числі.

Важливо не плутати омонімічні форми qui, que- займенники і qui, que -сполучники у французькій мові. Нагадаємо, що сполучники — це службові слова, що з'єднують між собою або окремі члени речення, або цілі речення і значеннєві зв'язки, що встановлені між ними. Причому qui, queможуть бути як простими сполучниками, так і входити до складу складних сполучників.

Питальні займенники

В трьох мовах питальні займенники мають ту ж форму, що й відносні (за виключенням dont, où), й вживаються для створення питання; вони відсилають до різних членів речення, деякі значення котрих вони передають. В типологічному аспекті слід звернути увагу на наступне. Опозиція простих французьких форм qui?/que? служить для вираження розходжень 'підмет/присудок'; у складі складних форм ця ж опозиція виражається протиставленням оборотів est-ce qui?/est-ce que?, а форми qui?/que? передають протиставлення 'жива/нежива істота' Звідси складні звороти по типу 'qui est-ce qui?'. У російській і українській мовах простій і складній французькій формам відповідають займенники 'хто? що? кого? що?' ('кто? что? кого? что?'), у яких обидві зазначені опозиції реалізуються одночасно.

Для створення повної картини необхідно розглянути ще один розряд — неозначені займенники.

Неозначені займенники

Неозначені займенники заміщають особи і предмети, не даючи їм чіткого визначення. Група цих займенників (і детермінативів) в трьох мовах не має чітких кордонів. Особливістю багатьох французьких неозначених займенників і детермінативів є розмите вираження якісних та кількісних характеристик об'єкта. Наприклад, quelquesможе значити і "якісь" (какие-то), і "скількись" (сколько-то), aucun — "ніякий" (никакой), "жоден" (ни один) і так далі.

Особливо багатозначний французький займенник quelque chose. Він може вказувати на референт, невизначений для слухаючого, але визначений для того, хто говорить: Je veux te dire quelque chose. - Я хочу тебе что-то сказать. - Я хочу тобі дещо сказати.

Може також указувати на референт, невизначений для того, хто говорить, але відомий тому, хто слухає: Qu'est-ce que tu as, il y a quelque chose qui ne va pas? - Что с тобой, что-то не получается? - Що з тобою, щось не виходить?

Або неясний для обох співрозмовників: II fait très noir, tu vois quelque chose? Очень темно, ты что-нибудь видишь? - Дуже темно, ти щось - бачиш?

Або, нарешті, неіснуючий об'єкт (звичайно в плані майбутнього): S'il m'arrive quelque chose, donne cette lettre à Jean. - Если со мной что-нибудь случится, отдай это письмо Жану. - Якщо зі мною щось трапиться, віддай цей лист Жану.

В російській та українській мовах група неозначених займенників більш обширна, їх поділяють на означальні (определенные) (весь, всякий, кожний — весь, всякий, каждый, і т.д.), заперечні (отрицательные) (ніхто, ніякий, нічий — никто, никакой, ничей, і т.д.), і власне неозначені (неопределенные) (дехто, щось, який-небудь, абиякий — некто, что-то, какой-нибудь, і т.д.). Важливою особливістю є наявність в російській та українській мовах серії займенників з неозначеними і негативними частками ні-, де-, будь-, казна-, -сь, -небудь (не-, ни-, кое-, -то, -либо, -нибудь). Передача їх французькою мовою нерідко викликає специфічні труднощі.

 

Вивчивши і зіставивши системи займенників у французькій, російській та українській мовах, можна зробити висновок, що загалом французькі, російські та українські займенники виявляють аналогію; у мовах виділяються однакові групи займенників: особові, присвійні, відносні, питальні і неозначені. Однак у складі окремих груп маються значні розходження.

Наприклад, французька система особових займенниківвідрізняється від російської та української тим, що:

a) у ній є два типи займенників — придієслівні (ненаголошені) і самостійні (наголошені) форми;

b) вона включає невизначено-особовий займенник on, адвербіальні en, у, безособове il і le середнього роду.

Що стосується присвійних займенників, то існують такі розбіжності:

1. У французькій мові є спеціальні форми для 3-ї особи: le sien, son, тоді як у російській та українській мовах це значення виражається за допомогою форм родового відмінка особових займенників: його, її, їхній (їх), причому в однині розрізняється рід власника.

2. У російській і українській мовах є особливий зворотний займенник свій, у французькій це значення виражається звичайним присвійним займенником (son, sa, ses). Переклад зворотного займенника на французьку мову нерідко представляє труднощі.

Відносно вказівних займенниківтреба відмітити, що у всіх трьох мовах вони утворюють двочленну систему, при якій розрізняються далекість або близькість предметів (у просторі або в часі) стосовно особи, яка говорить. Але мають місце і розходження: якщо опозиція не підкреслюється, то у французькій мові вживається форма віддалення (cela, celui-là), a в російській та українській – форма, що позначає близькість (це, це).

Відносні займенникив системах трьох мов виконують однакові функції в реченні і схожі за здатністю форм виражати граматичні категорії антецедента, але ні в російській, ні в українській мовах немає єдиного займенника, що відповідає французькому відносному займеннику «dont» (він передається займенниками “якого, який, яких, з яких, якими, у яких” і ін. Існує ще одне розходження: тільки у французькій з трьох розглянутих мов є складні змінювані форми відносних займенників.

Опозиція простих французьких форм питальних займенників qui? que? служить для вираження розходжень “підмет/присудок”; у складі складних форм ця ж опозиція виражається протиставленням оборотів est-ce qui? est-ce que?, a форми qui? que? у складі qu est-ce qui? qu est-ce que? передають протиставлення “жива/нежива істота”. У російській і українській мовах простій і складній французькій формам відповідають займенники “хто?, що?, кого?, що?” (“кто?, что?, кого?, что?”), у яких обидві зазначені опозиції реалізуються одночасно.

У системах неозначених займенниківтрьох мов спостерігаються два розходження. Перше — у вираженні якісних і кількісних характеристик об'єкта. Наприклад, французький займенник «quelques» може значити і “якісь”, і “скільки”; “aucun” може значити “ніякий”, “жоден” і т.п. Друге розходження полягає в тому, що в російській і українській мовах наявні серії займенників з неозначеними і негативними частками ні-, де-, будь-, казна-, -сь, -небудь (не-, ни-, кое-, -то, -либо, -нибудь). Передача їх французькою мовою нерідко викликає специфічні труднощі.

Вправи

1. Диференціюйте займенникове та адвербіальне вживання en ma у; перекладіть українською та російською мовами.

1. Voyons, sa petite camarade habite à l'angle du boulevard Saint-Germain. - J'en viens, moi, du boulevard Saint-Germain.

2. Je ne sais pas quelle présomption m'empêche d'y croire.

3. Pour un miracle, c'en était un! Je m'en souviens souvent.

4. Vous savez bien qu'Elisabeth n'était pas faite pour le mal, que nous l'y avons poussée par les épaules.

5. Et ce type-là aussi avait peut-être des gosses. — Oui, il en avait.

2. Вкажіть, які граматичні категорії (рід, число, жива/нежива істота) с вираженими у відносних або питальних займенниках. Перекладіть речення українською та російською мовами. Визначте функції питальних займенників реченні.

1. On sonne. Qui cela peut-il être? — Si c'était... — Si c'était qui?

2.Elle en parla avec une certaine excitation, nous expliquant que c'était la première course importante à laquelle le garçon allait participer.

3. Que faut-il faire?

4. J'étais en train de penser que la forme est également l'essentiel pour l'orateur, l'acteur, le peintre, le général d'armée, tous ceux pour qui l'exécution de travail est une création toujours nouvelle et dont l'issue n'est jamais sûre.

5. Il n'y a qu'un seul point qui m'inquiète, qui me travaille...— Lequel?







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.171.146.16 (0.043 с.)