ТОП 10:

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ СТРИБУЧОСТІ



ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ СИЛИ

Від рівня розвитку цієї рухової якості залежить ступінь про­яву швидкості, витривалості та спритності.

Розвитку сили сприяють вправи, що впливають на всю рухо­ву мускулатуру.

Умовно їх можна розділити на наступні групи:

Вправи з подолання власної ваги

1. Згинання й розгинання рук в упорі, стоячи (руки на стіні, гім­настичній стінці), а також в упорі, лежачи на підлозі, гімнас­тичній лаві. Виконувати граничну кількість разів. Те саме, ус­кладнюючи з одночасним підніманням ноги.

2. Присідання на обох ногах і на одній нозі, друга пряма вперед («пістолет»), гранична кількість разів.

3. Присівши на нижній рейці гімнастичної стінки, триматися ру­ками за рейку на рівні грудей і випрямляти ноги в упор, зіг­нувши, і в упор, стоячи.

4. З вису хватом зверху на гімнастичній стінці піднімання ніг угору до торкання рейки.

5. Стоячи, зігнувшись, узятися за рейку витягнутими вгору ру­ками й піднімати ноги до вису, прогнувшись.

6. Стоячи обличчям до гімнастичної стінки на відстані кроку, по черзі наступаючи на рейку правою та лівою ногою, переходи­ти в змішаний вис, хват руками вище; виконується з нароста­ючим темпом по черзі.

7. Лежачи на спині ногами до стінки, закріпивши носки на ниж­ній рейці, переходити в положення сидячи й повільно опуска­тися у вихідне положення.

8. У висі на кільцях або поперечині піднімати зігнуті й прямі ноги.


9. Підтягування з вису на кільцях і поперечині.

10. Переходити з вису в упор на кільцях і перекладині (хлопці), і повільно опускатися з упора у вис.

11. Лазіння по канату за допомогою ніг (дівчата) і без допомоги ніг (хлопці).

12. Опорні стрибки через коня, козла.

Вправи з партнером

1. Стоячи у випаді правої (лівої) руки вперед, з'єднавши кисті рук, поперемінно згинати і розгинати руки при протидії партнера.

2. Стоячи в потилицю один одному, ноги нарізно, руки в різні боки, нахили праворуч і ліворуч; стоячий позаду намагається вдержати руки партнера у вихідному положенні.

3. З того ж вихідного положення при протидії партнера опускан­ня рук із положення руки в боки та піднімання рук у різні боки з основної стійки, кисті стиснуті в кулаки й повернуті назовні.

4. Сидячи на підлозі один за одним, попереду сидячий — ноги нарізно, руки за голову, лікті вперед, позаду сидячий — зігнув­ши ноги, сидить за спиною партнера і силою розводить його лікті в боки. Те саме, але зводити лікті вперед з в. п. (вихід­ного положення), лікті в боки.

5. Партнери розташовуються один за одним, спереду стоячий в присиді, що стоїть позаду, руками упирається в плечі това­риша, який встає при протидії партнера.

6. Перший лягає на спину, руки за голову, другий сідає облич­чям до партнера і тримає його за гомілкостопні суглоби. Пер­ший повільно сідає й опускається в в. п.

7. Перший лежить на спині, другий тримає витягнуті вгору ру­ки першого, котрий повільно піднімає й опускає ноги, а також виконує ними колові рухи.

8. Стоячи спиною один до одного і взявшись угорі за руки, по черзі нахиляючись уперед, піднімати партнера на спину.

9. «Ходьба» на руках за допомогою партнера, що підтримує за нога.

 

10. Перенесення партнера, що сидить на спині, кроком, бігом, а також стрибками, галопом (по черзі правою і лівою ногою вперед).

11. Елементи вільної боротьби.

12. Ігри «Бій півнів», «Чехарда» та ін.


 



 

 

Вправи з набивними м'ячами вагою від 2 до 5 кг (у залежності від віку)

1. В. п. стоячи, м'яч у витягнутих вгору руках, повільні нахили праворуч, ліворуч, уперед та назад.

2. Стоячи на колінах, м'яч перед грудьми, повільні нахили назад.

3. Сидячи ноги нарізно, м'яч угорі, нахилитися вперед, поклас­ти м'яч на підлогу, лягти, сісти і, узявши м'яч у руки, лягти й покласти його за голову.

4. Сидячи на гімнастичній лаві, ноги закріплені, повільно нахи­литися назад, руки з м'ячем угору, і повернутися у в. п.

5. Лежачи, м'яч затиснути ступнями: повільно піднімаючи ноги, перекласти м'яч за голову й назад праворуч, ліворуч.

6. Стоячи, м'яч затиснути ступнями, підстрибнути, підкинути м'яч угору й піймати його; те саме, перекинувши м'яч парт­неру, що стоїть навпроти.

Вправи з гантелями

1. Стоячи, одночасно й поперемінно згинати руки, піднімаючи лікті в боки; одночасно і поперемінно згинати руки до пліч і випрямляти.

2. Стоячи або сидячи, гантелі за голову, прогнутися, повільно випрямити руки вгору, перевести вперед і опустити їх униз.

3. Стоячи, ноги нарізно, поперемінно нахилятися вправо і вліво, од­ночасно згинаючи руку, яка протилежна боку нахилу («насос»).

4. Стоячи, ноги нарізно, нахилитися вліво, згинаючи ліву ногу і піднімаючи праву руку вгору, ліву за спину, те саме в інший бік, згинаючи праву ногу і піднімаючи ліву руку вгору, праву за спину.

5. Сидячи на підлозі, руки через перед угору, лягти, руки вперед до носків, сісти.

Вправи з гирями (для юнаків старшого віку)

1. Згинати й розгинати опущені вниз руки.

2. Повільно витискати гирі однією та двома руками вгору, ціл­ком випрямляючи руки.

3. Ноги нарізно, тримати гирю двома руками й розмахувати нею в сторони, потім уперед та назад між ногами.

4. Присісти й узяти двома руками гирю, що знаходиться нижче рівня опори ніг, встати й знову присісти.


Вправи зі штангою (для юнаків старшого віку)

1. Піднімання й опускання штанги ривком до рівня грудей.

2. Ноги нарізно, штанга на плечах — повороти тулуба праворуч і ліворуч; нахили вперед.

3. Вирвати штангу вгору на розпрямлені руки.

4. Штовхнути штангу, незначно згинаючи ноги.

5. Підніматися на носки зі штангою на плечах.

6. Пружні погойдування у випаді зі штангою на плечах.

7. Ходьба випадами, штанга на плечах.

8. Швидко присісти й повільно встати, потім повільно присісти й швидко встати, штанга на плечах.

9. Підскоки на місці, штанга на плечах.

При використанні в заняттях з юними баскетболістами вправ для розвитку сили важливо диференціювати вправи з обліком їх впливу на ті чи інші м'язові групи і застосовувати ті з них, що впливають на більш слабкі м'язові групи. Силові напруги мають бути як переборного характеру, так і характеру що уступає. Си­лові вправи потрібно чергувати з вправами на розслаблення і нав­чати умінню розслаблюватися в такій самій мірі, як і здатності напружуватися.

Описані вправи варто виконувати як у помірному, так і у швидкому темпі.

Короткочасні зусилля мають бути посильними по наванта­женню і не викликати в учнів тривалого натужування.

Рекомендується застосовувати штату, рівну 20 — 50% ваги учнів. Виконувати вправи зі штангою можна серіями, по 4 — 5 по­вторень у кожній серії. Силові рухи варто чергувати з вправами на швидкість.

У залежності від періодів підготовки обсяг та інтенсивність навантаження силового характеру варто змінювати.

Вправи для розвитку витривалості

Витривалість досягається не стільки впливом спеціальних вправ, скільки використанням усього комплексу засобів, що готу­ють організм до перенесення тривалих тренувальних навантажень.

Щоб розвинути витривалість, потрібно поступово підвищува­ти загальне навантаження на заняттях: включати в них більше активних дій, поступово збільшувати тривалість вправ, викону­ваних з великою інтенсивністю, а також використовувати рухи,


 



 

які виконуються з відносно невисокою інтенсивністю, але більш тривалий час.

Зразкові вправи

1. Біг від 300 до 800 м (для різних вікових груп) у максималь­ному й середньому темпі.

2. Повторне пробігання відрізків дистанції, підтримуючи задану швидкість.

3. Піші туристські походи.

4. Кроси.

5. Лижні прогулянки на пересіченій місцевості з пологими підйомами.

6. Плавання на дальність не обмежуючи часу, але зберігаючи рівномірний ритм рухів рук і ніг.

Вправи для розвитку гнучкості

Вправи, що сприяють розвитку рухливості в суглобах, потріб­но включати в кожне заняття.

1. Стоячи на одній нозі, вільні махи іншою ногою вперед і назад з великою амплітудою при фіксованому положенні тулуба.

2. Вільним маховим рухом уперед торкнутися носком м'яча, підвішеного на визначеній висоті.

3. Стоячи ноги нарізно, нахил уперед, намагаючись доторкнути­ся долонями підлоги якнайдалі спереду, потім позаду (між ногами).

4. Стоячи ноги нарізно, почергові нахили до правої і лівої ноги; у момент нахилу взятися руками за гомілкостоповий суглоб і притягнути тулуб до ноги. Те саме у положенні сидячи на підлозі.

5. Нахили праворуч і ліворуч, стоячи ноги разом і нарізно, і кру­гові рухи тулубом.

6. Стоячи на гімнастичній лаві, нахил уперед, намагаючись торк­нутися підлоги долонями.

7. Пружні погойдування у випаді правою або лівою ногою впе­ред; те саме у випадах, у сторони.

8. «Напівшпагат» і «шпагат».

9. Стоячи на одній нозі і зачепивши носком іншої ноги за сере­дину короткої скакалки (ручки в руках), прогнутися і, збері­гаючи рівновагу, підтягнути ногу вище.


10. Ціпок униз; зберігаючи рівновагу на одній нозі, по черзі «пе­реступити» через нього однією, а потім іншою ногою, не змі­нюючи хвата; прогинаючись, перевести ціпок вгору в в. п.

11. Стоячи спиною до гімнастичної стінки, узятися руками за рейку на рівні голови, п'ятами упертися в нижню рейку та прогинатися в грудній і поперечній областях.

12. Стоячи спиною до гімнастичної стінки на відстані кроку, узя­тися за рейку на рівні голови і, поступово переставляючи ру­ки й прогинаючись, перейти в «міст».

13. «Міст» з положення лежачи на спині (за допомогою партнера і самостійно).

14. Лежачи на животі, руками взятися за гомілковостопні сугло­би, прогнутися.

15. Лежачи на животі, зачепити носками ніг за коротку скакалку (ручки в руках) і підтягти носки ніг якнайближче до голови.

16. Стійка на руках з опорою ногами об стіну, переставляючи
ступні, опуститися в «міст» за допомогою партнера.
Вправи на гнучкість потрібно включати в заняття серіями, пов­
торкаючи їх по 4—6 разів; амплітуду рухів поступово збільшувати.

Вправи для розвитку спритності

Спритність — це здатність у найкоротший відрізок часу ви­конувати найбільшу кількість рухових завдань. Вона дозволяє швидко пристосовуватися до зовнішніх умов, що змінюються.

Ця якість розвивається різноманітними фізичними вправами, виконуваними як у звичних, так і в незвичних умовах.

Основні засоби для розвитку спритності баскетболістів:

1. Різноманітні акробатичні вправи.

2. Стрибки з пружинного містка, що ускладнюються рухами рук, поворотами, угрупуванням.

3. Стрибки на батуті з додатковими рухами рук, угрупуванням тощо.

4. Стрибки у воду з трампліна з різних вишок з додатковими ру­хами у фазі польоту.

5. Подолання смуги перешкод.

6. Комбіновані естафети.

7. Ігри в ручний м'яч, хокей, футбол.

Потрібно включати в урок не більш однієї—двох вправ для роз­витку спритності, тому що вони вимагають значних нервових напруг.


 



 

ЗРАЗКОВІ КОМПЛЕКСИ ВПРАВ СПЕЦІАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

ІМІТАЦІЙНІ ВПРАВИ

До цієї групи входять вправи, за своєю структурою подібні до основних прийомів техніки. Тому своєчасне і правильне їхнє за­стосування значно прискорює становлення навичок техніки гри.

Зразкові вправи

1. Імітація різноманітних способів ловіння та передач м'яча. На­приклад: ловіння м'яча над головою й передача його з відско­ком від підлоги; ловіння м'яча ліворуч і передача праворуч тощо. Те саме, стискаючи й розтискаючи кисті.

2. Крокування з набивним м'ячем у руках, випрямляючи їх упе­ред при кожному кроці; те саме, але швидко покласти м'яч на підлогу, позаду стоячої ноги.

3. Стискання кистю малого м'яча (гумового, тенісного); те саме, одночасно згинаючи й розгинаючи руки; те саме в в. п. одна нога попереду, невелике згинання колін у момент згинання рук і випрямлення ніг одночасно з розгинанням рук.

4. Фінти «на передачу», «на кидок» з наступним швидким згинанням рук і підтягуванням набивного м'яча до грудей; те са­ме, але швидко покласти м'яч на підлогу (перед собою, до пра­вої, до лівої ноги).

5. Стоячи парами впівоберта один до одного, з місця поштовхом
обох ніг підстрибнути вгору й у найвищій точці з'єднати до­
лоні найближчих одна до одної рук.

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ШВИДКОСТІ ДІЙ

Баскетболіст має здатність виявляти максимально швидкі дії. Якість цих дій залежить від індивідуальних здібностей: швидкості рухової реакції, уміння розвивати максимальний темп рухів і гра­ничну швидкість бігу на невеликих відрізках дистанції.

Зразкові вправи 1. Біг на місці з максимальною частотою кроків з наступним ривком уперед.


 

2. Стартові ривки на 8—10 м, стоячи у в. п. спиною і боком у на­прямку бігу, а також у звичайній стійці баскетболіста, викону­вані за зоровими сигналами.

3. Квач з роздільного старту (у 1 — 1,5 м один перед одним). За­вдання: наздогнати й осилити партнера, що біжить попереду.

4. Зміна напрямку при ходьбі та бігу за не очікувано поданим сигналом.

5. Біг по діагоналі. Викладач зненацька йде на зближення з учнем, що біжить, який повинний вчасно змінити напрямок свого бігу.

6. Прискорення під час бігу. Починається за зоровим сигналом, поданим через неоднакові інтервали.

7. Біг з одночасною зміною напрямку й прискоренням.

8. Біг різними способами: обличчям, боком, спиною вперед за неочікувано поданим сигналом викладача.

9. Біг по прямій у колоні (дистанція між гравцями не менш 1,5 м). За сигналом викладача гравці повертаються на 180° і намагаються наздогнати партнера, що біжить попереду. За наступним сигналом знову виконується поворот на 180° та ін.; те саме з оббіганням стійок.

 

10. Стоячи парами обличчям один до одного на відстані 1 — 1,5 м у положенні випаду, учні тримають долонею витягнутої руки стоячий на підлозі гімнастичний ціпок. За сигналом вони по­винні помінятися місцями, відпустивши свій і піймавши ці­пок партнера до того, як він упаде на землю.

11. Стрибки в довжину з місця. Виконувати швидко, один за одним.

12. Учні стоять обличчям один до одного в баскетбольній стій­ці. Між ними, на відстані 1,5 м від кожного, лежить м'яч. За сигналом викладача кожен намагається першим опанувати м'ячем.

13. Учні стають обличчям один до одного на відстані 1 — 1,5 м. В одного з них у руках м'яч; задача цього гравця, крокую­чи в будь-якому напрямку, покласти м'яч на підлогу так, щоб партнер не встиг у цей момент торкнутися його рукою.

14. Естафети з бігом по прямій, а також зі зміною напрямку (об­біганням стійок).

15. Пробігання відрізків у 30—50, 60 і 100 м за годину.

16. Рухливі ігри типу «День і ніч», «Горобці та ворони», «Салки без м'яча», «Салки з м'ячем» тощо.


 



 

Навчання вириванню

Виривання — один з активних прийомів захисту. Необхідно виховувати учнів так, щоб у всіх випадках вони прагнули заво­лодіти м'ячем цілком. Техніка прийому не складна. Насамперед треба пояснити учню, у який момент варто зближатися із суп­ротивником для виривання. При захопленні м'яча учень має прагнути сильнішу руку розташувати знизу. Виривати м'яч тре­ба коротким різким рухом. Цьому треба спеціально тренуватися, застосовуючи приблизно наступні вправи:

1. Побудова — парами, обличчям один до одного. Виконання: обидва партнери зближаються й захоплюють м'яч двома ру­ками. Потім кожен із них намагається вирвати м'яч в іншого.

2. Побудова — парами, обличчям до стіни, на відстані 1 — 1,5 м від неї. Один — нападаючий, інший — захисник. Виконання: нападаючий виконує передачу в стіну, ловить м'яч і потім ви­конує поворот. Захисник має захопити м'яч під час повороту і вирвати його.

Методичні вказівки: для полегшення задачі захисника напря­мок повороту можна спочатку обумовити.

НАВЧАННЯ ТАКТИЦІ ГРИ

ТАКТИКА НАПАДУ

Індивідуальні дії

Ефективність індивідуальної тактичної дії визначається тим, наскільки вчасно і раціонально гравець застосував той чи інший прийом ігрової дії в даній ситуації.

У підготовчій групі вивчаються наступні індивідуальні дії:

— вибір місця для одержання м'яча (вихід на вільне місце й уміння звільнитися від опіки супротивника);

— вибір способу дії і моменту для застосування вивчених пе­ресувань, передач, ведення й кидків;

— уміння вибрати та вчасно застосувати ігрові дії, що склада­ються з вивчених прийомів техніки.


Індивідуальні тактичні дії учні освоюють у процесі вивчення основних технічних прийомів. Технічні прийоми треба проводи-і и її таких умовах, у яких гравець повинний одночасно вибирати момент для початку дії та визначати напрямок передачі або ведення в залежності від розташування партнера, супротивника того й іншого одночасно.

У ході вивчення основних ігрових дій потрібно створюва­ні обставини, характерні для ігрових ситуацій, і привчати уч­нів вибирати прийоми в залежності від ситуації. Значною мірою мишу сприяють методичні прийоми, у яких учням треба зосе­реджувати увагу на окремих компонентах ситуації при виконан­ні будь-яких дій. Наприклад, учням пропонується запам'ятати послідовність застосування окремих технічних прийомів і ігрових дій, що складаються з них; запам'ятати напрямок пересувань і можливі варіанти його зміни після того, як виконаний техніч­ний прийом або дія; осмислити можливі варіанти дій партне­ра й визначити в залежності від цього спрямованість і характер своїх дій тощо.

При навчанні індивідуальним діям потрібно дотримуватися такої послідовності: спочатку вивчити окремі технічні прийоми гри за умов, які сприяють розвитку орієнтування й швидкості ре­акції. Потім навчити ігровим діям в обставинах, що відповідають визначеним ігровим ситуаціям, і, нарешті, ігровим діям в умовах і групової взаємодії, що ускладнюється. Ця взаємодія повинна під­нести учнів до засвоєння гри в нападі та захисті.

Впроваджуються зазначені задачі в такий спосіб: у кожній вправі по вивченню техніки підбирається посильне для учнів тактичне завдання. Воно мусить не затрудняти освоєння техніч­ного прийому, а допомогти осмислити його і гнучко застосувати в умовах, що змінюються. У ході виконання вправ учні змінюють дії в залежності від сигналу викладача (переважно зорового); на­прямку польоту м'яча; характеру й напрямку дій партнера; спосо­бу пасивної чи активної протидії умовного супротивника.

Тактичні задачі, що виникають перед гравцем без м'яча, за­вжди зв'язані з вибором найбільш зручної позиції для оволодін­ня м'ячем, або для розвитку атаки, або для її завершення. Із цією метою застосовується вихід на вільне місце, що допомагає вчасно «відірватися» від захисника, одержати м'яч від партнера або від­вернути увагу захисника від партнера, що володіє м'ячем.


 

 

Перш ніж вийти на вільне місце, гравець мусить оцінити роз­ташування партнерів і їхніх захисників, визначити напрямок сво­го виходу з урахуванням розташування захисника, що його опі­кує, і вибрати момент, щоб зробити ривок, змінити швидкість бігу, змінити напрямок бігу, зробити фінт на ривок в одну сторо­ну і відхід в іншу.

ігрові дії, що використовуються при навчанні індивідуаль­ній тактиці з м'ячем, дуже різноманітні. У залежності від обста­вин гравець може або передати м'яч, або обійти захисника і, ве­дучи м'яч, пройти з ним до щита, або кинути м'яч у кошик тощо. Спрямованість індивідуальних дій гравець визначає самостійно в залежності від конкретної обстановки. Варіанти ігрових дій змі­нюються за рахунок послідовності прийомів, а також способів їх­нього виконання. Так, наприклад, дію, що складається з лову, ве­дення й передачі, можна виконати в наступних варіантах:

—лов на бігу, ведення, передача м'яча двома руками від грудей;

—лов м'яча на місці, ведення зі зміною напрямку (праворуч, ліворуч), передача м'яча однією рукою (ліворуч, уперед, праворуч, назад, від плеча, знизу тощо);

—лов м'яча на бігу, ведення м'яча зі зміною напрямку (пра­воруч, ліворуч) і висоти відскоку (низьке ведення), пере­дача м'яча однією рукою від плеча, обома зверху, однією в стрибку та ін.

Будь-який із цих варіантів гравець застосовує і змінює в за­лежності від конкретної протидії, з якою він зіштовхується.

Нижче приведені зразкові вправи, що сприяють освоєнню ін­дивідуальних тактичних дій на початковому етапі навчання.

Зразкові вправи в пересуваннях:

1. Побудова — шеренгами по 5—6 осіб, обличчям до викладача,
у положенні високого старту. Виконання: по руху руки викла­дача вбік виконується ривок у зазначеному ним напрямку.
Варіанти: коли викладач опускає обидві руки вниз — ривок
не робити; при русі правої руки праворуч — ривок виконати
в протилежну сторону (ліворуч) тощо.

Методичні вказівки: сигнали подаються зненацька, швидко, з різними по тривалості паузами після попередньої команди.

2. Побудова — парами в потилицю один одному, не ближче, ніж

на відстані 1 м. Виконання: передуючий учень виконує ривки,


зупинки, пересування в різних напрямках. Партнер, що стоїть позаду, повторює всі дії і, вибравши для себе момент, вибігає вперед, стаючи в цій вправі тим, що водить. Майданчик для пересувань може бути обмежений.

Варіанти:

а) якщо до визначеного місця гравець, що біжить позаду, не
вирветься вперед, він залишається знову в тій самій ролі;

б) якщо тільки гравець, що знаходився позаду, вирвався впе­ред, партнеру треба його осалити та ін.

Вправи на вивчення ловіння й передачі м'яча: Побудова — колонами в 7—8 м від стіни, на якій на рівні гру­дей крейдою намальований квадрат 40x40 див. У 3 м від сті­ни проводиться лінія, на ній спиною до стіни й обличчям до колони стає один з учнів. Радіус його пересувань праворуч і ліворуч обмежений 3-метровим коридором. Виконання: гра­вець, що стоїть в колоні першим, передає м'яч гравцю, що зна­ходиться в коридорі. Одержавши м'яч, гравець мусить відразу повернутися й потрапити м'ячем у квадрат. Варіанти: те саме, але гравець, що передає м'яч, застосовує фінт на передачу, щоб виконати її в несподіваний для парт­нера момент.

Методичні вказівки: можна накреслити на стіні два, три квад­рати і позначити їх цифрами. Гравець, що передає м'яч, одно­часно називає номер квадрата, у який партнер зобов'язаний направити м'яч.


Рис. 14

Побудова — групами по 6 осіб, як показано на рис. 14. На кож­ну групу по 2 м'ячі.


 


 

 

 

 

Виконання: 1-й, 2-й і 3-й гравці передають м'яч між собою у різні боки; те саме роблять 4-й, 5-й і 6-й гравці. Варіанти:

а) 3-й гравець передає м'яч 6-му, а 4-й — 1-му гравцю. Гравці
після передачі перебігають у напрямку передачі;

б) гравець, що передав м'яч, мусить перебігти на протилеж­ний бік перед гравцем, що виконує чергову передачу. Ця
вправа виконується одним м'ячем.

Методичні вказівки: у варіанті «а» учні кожної трійки мають правильно вибрати момент для передачі, щоб вона не збіглася за часом з передачею м'яча іншою трійкою. У другому варіанті вве­дення додаткових умов підвищує контроль за діями гравця, зму­шує осмислювати ситуацію, перш ніж вибрати момент для своїх дій.

При побудові учнів чотирикутником треба враховувати ха­рактер дій гравця, що випливають за передачею. Наприклад:

а) передача м'яча відбувається в строго обумовленому на­прямку — праворуч чи ліворуч. Зміна місця в напрямку
передачі відбувається відразу ж після її виконання. Те са­ме, але зміна місця в цьому напрямку відбувається в мо­мент, коли партнер піймав м'яч;

б) м'яч передається в цьому ж напрямку, але гравець міняєть­
ся місцем з партнером, що стоїть поруч в розташованій ко­
лоні (Рис. 15);

в) м'яч передається так само, а гравці міняються місцями по
діагоналі, і навпаки: м'яч передається по діагоналі, а міс­
цями міняються сусідні гравці;

г) м'яч передається в довільно обраному напрямку (праворуч
або ліворуч, по діагоналі) і в залежності від цього гравці міняють­
ся місцями, як зазначено вище.

 


Методичні вказівки: головна увага приділяється осмисленому і своєчасному вибору моменту, напрямку передачі м'яча та наступних дій.

При вивченні й удосконалюванні ведення м'яча вводяться умови, що визначають напрямок руху гравця з м'ячем, зміну висоти його відскоку, а також початок або закінчення ведення. На­приклад:

1. Побудова — зустрічними колонами. Виконання: гравець веде м'яч до учня, що стоїть навпроти в колоні, а партнер, що стоїть і) ній першим, рухом руки показує напрямок свого виходу, тобто напрямок, у якому партнер має передати йому м'яч. Варіанти:

а) партнер вибігає в довільно обраному ним напрямку без
попереднього показу. Гравець, що веде м'яч, має сам його
визначити і точно віддати м'яч;

б) якщо партнер із протилежної колони не виходить назус­тріч, то варто вести м'яч до встановленого місця, зупини­тися, виконати поворот і повернути м'яч у свою колону.
Якщо партнер вибігає назустріч ведучому,— передати йо­му м'яч і перейти в колону, що стоїть навпроти;

в) учень веде м'яч до колони, що стоїть навпроти, довільно
змінюючи напрямок свого пересування.

Гравець, що стоїть навпроти, також самостійно обирає напря­мок свого виходу і вибирає позицію, найбільш зручну для одер­жання м'яча.

3. Побудова — зустрічними колонами. Виконання: учні ве­дуть м'яч і діють по заздалегідь обумовленому сигналу викладача. Наприклад, по одному сигналу учень зупи­няється і передає м'яч у протилежну колону, сам прямує в напрямку передачі. По іншому сигналу він передає м'яч у свою колону.

Методичні вказівки: краще користуватися зоровими сигнала­ми й змінювати їхнє значення навіть в одній вправі. Наприклад, по змаху руки вгору гравець зупиняється й передає м'яч. Якщо руху руки не спостерігається, він продовжує вести м'яч. Потім по змаху руки вгору в цій же вправі він не веде м'яч, а по змаху вниз — зупиняється тощо.

При навчанні кидкам у кошик введення визначених умов і прияє вибору місця для кидка, способу його виконання, а також


своєчасного включення в боротьбу за м'яч, одо відскочив. У даному випадку дуже корисні різні вправи 1x1.

У процесі навчання окремі технічні прийоми з'єднуються в ігрові дії і вирішуються більш складні індивідуальні тактичні задачі.

Ігрові дії можна ускладнювати, змінюючи їх закінчення. Так, 1-й гравець веде м'яч, як зазначено на рис. 16. Він може або зупи­нитися й передати м'яч після повороту, або зупинитися та вико­нати кидок з місця. У залежності від цього 2-й гравець або вибігає йому назустріч, або прямує до щита й ловить м'яч після кидка,

Рис. 16

У підготовчих групах вивчаються індивідуальні дії без м'яча з метою звільнення від супротивника і виходу на вільне місце, а також із застосуванням фінту «на ведення»: фінт «на ведення» з наступною передачею м'яча в будь-якому напрямку — фінт «на ведення» з наступним веденням м'яча у бік фінту й у протилеж­ному напрямку — фінт «на ведення» з наступним поворотом і ве­денням м'яча в іншому напрямку.

При навчанні фінтам потрібно звертати увагу учнів на те: щоб відволікаючі дії вони виконували з такою самою ампліту­дою й у такому самому темпі, як цього вимагає дійсне виконан­ня прийому.

Закріпленню вивчених індивідуальних дій сприяє проведення різних вправ 1x1 змагальним методом.


ТЕХНІЧНА і ТАКТИЧНА ПІДГОТОВКА. ПОЧАТКОВЕ НАВЧАННЯ ТЕХНІЦІ ГРИ

У підготовчих групах починається навчання дітей техніці бас­им болу. Правильно організоване навчання має винятково велике ні,імення для всієї майбутньої спортивної підготовки баскетболіста. Недоліки в технічній підготовці кваліфікованих спортсменів найчастіше є наслідком неправильного початкового навчання.

У підготовчих групах необхідно:

—прищепити дітям правильні навички виконання всіх основ­них прийомів гри;

—виховати навички виконання ігрових дій, що складаються з цих прийомів;

—навчити дітей застосовувати вивчені прийоми та ігрові дії в найпростіших умовах гри.

У підготовчих групах вивчаються тільки основні способи ви­конання прийомів, а на їхній основі надалі формуються навички им конання даного прийому всіма іншими способами.

Ігрові дії, досліджувані в підготовчих групах, прості й елементарні. До них мають входити два, рідко три прийоми. Наприклад, зупинка після лову, чи кидок у русі після ведення, чи кидок з міс­ця після повороту тощо.

Треба уникати однобічного завчання прийому. Прийом має виконуватися правою і лівою рукою, правою і лівою ногою, праворуч і ліворуч.

Багато уваги варто приділяти вправам, що підводять. Основ­ні вправи якомога більше часу треба виконувати в спрощених умовах, так як гальмові реакції в дітей цього віку розвинуті не­достатньо. При розучуванні будь-якого прийому спочатку увага звертається на оволодіння його загальної структури, а не тонких диференційованих рухів. М'язова система дітей до цього ще не го­това: добре розвинуті великі м'язи і слабко — дрібні. Однак це не означає, що припустиму «приблизно» правильне виконання. Тре­ба домагатися чіткості виконання досліджуваних рухів.

Той самий прийом до серії уроків рекомендується виконувати в різних побудовах: колонах, колах, шеренгах. В одному уро­ці тривале виконання вправи в однакових умовах стомлює дітей. Побудови треба змінювати, але не безсистемно. Кількість нових побудов в одному уроці має бути зведена до мінімуму. Не можна


 


32 33

давати вправи зі складними формами перебудувань для рішення одночасно чи послідовно декількох задач. Діти не можуть концен­трувати увагу відразу на комплексі задач і тому якість страждає. Основним методом навчання в цьому віці служить метод по­казу і його різновиди, доступні віку. Метод показу треба вміло доповнювати іншими методами. Необхідно широко використову­вати рухливі ігри.

Взаємодії двох гравців

Вибравши вільне місце, гравець займає позицію, найбільш вигідну відносно щита супротивника і свого партнера, і починає подальші дії. Для цього йому необхідно швидко оцінити взаєморозташування всіх гравців, визначити напрямок, у якому в да­ний момент йому вигідніше всього рухатися, щоб вийти на вільне місце, а потім застосувати дії, що дозволять йому звільнитися від опіки захисника і, вибігши вперед, одержати м'яч від партнера.


Щоб дії партнерів проти захисника були успішними, учні вивчають можливі варіанти виходу на вільне місце при взаємодії тих гравців — спочатку без перешкоди, потім проти гравця, що робить їх малоактивними і, нарешті, активну протидію при передачіта виборі вільного місця.

Зразкові вправи для навчання основним варіантам взаємодій:

1. Побудова — парами. Виконання: використовуючи передачу

м'яча, гравці пересуваються до щита, застосовуючи виходи

вперед у різних напрямках.

Варіанти:

а) передати м'яч по діагоналі і вибігти вперед;

б) передати м'яч гравцю, що вибіг уперед, і перебігти на ту
саму сторону перед ним;

в) передати м'яч і вибігти вперед позаду гравця з м'ячем,
а потім одержати від нього поступальну передачу.

Методичні вказівки: передача виконується в момент, коли гравець вибіг уперед. Вправа доповнюється веденням м'яча.

Якщо двом нападаючим доводиться переборювати опір одного учасника, то доцільно застосувати наступний тактичний прийом:

—гравець, що володіє м'ячем, зближається із захисником, а в останній момент, передавши м'яч партнеру, сам вихо­дить уперед на вільне місце;

—якщо м'яч знаходиться в партнера, гравець без м'яча, актив­но переміщаючись в напрямку до щита й у протилежний від партнера з м'ячем бік, «відволікає» захисника, надавши тим самим можливість діяти гравцю з м'ячем.

2. Побудова — парами; майданчик розділяється за поперечними лініями на зони, у кожній з яких розташований захисник. Виконання: гравці, передаючи м'яч між собою, мають перейти на протилежну сторону так, щоб захисник не зміг перехопити м'яч.

Методичні вказівки: дії нападаючих можуть строго обумовлю­ватися або бути довільними. Захисник не має права виходити зі свого коридору.

3. Побудова — одна колона на середині бічної лінії, інша — на рівні лінії штрафного кидка (Рис. 17). Виконання: 1-й гра­вець передає м'яч 2-му, який вбігає в область штрафного кид­ка 1-му, а сам, пробігши уздовж лицьової лінії, вибігає збоку від щита. 2-й веде м'яч і передає його 1-му, що, зупинившись, кидає м'яч у кошик.


 


34 35

Рис. 17 Рис. 18

Учні удосконалюються в приведених вище способах взає­модії, виконуючи вправи 2x1, у яких дії нападаючих мають строго обумовлюватися, якщо вони недостатньо засвоєні, або чергува­тися за їхнім вільним вибором, якщо юні баскетболісти опанува­ли основи.

Взаємодії трьох гравців

При взаємодії трьох гравців із вибором вільного місця ос­новне завдання полягає в освоєнні раціонального розташування гравців, зручного для їхньої взаємодії при атаці кошика, а також застосуванні варіантів виходу на вільне місце для безпосередньо­го одержання м'яча від партнера та кидка в кошик.

1. Побудова — трьома колонами на лицьовій лінії. Виконання:
1-а трійка просувається вперед, передаючи м'яч увесь час че­рез гравця, що знаходиться всередині.

Варіант: після передачі м'яча гравці біжать у напрямку пе­редачі і, оббігаючи свого партнера позаду, виходять для ловіння м'яча вперед (Рис. 18).

2. Побудова вказана на рис. 19. Виконання: 1-й передає м'яч 2-му,
що після ведення віддає його 3-му і вибігає до щита. 3-й пере­
дає м'яч для кидка 1-му.

Варіанти:

а) 3-й сам проходить до щита і завершує атаку кидком;

б) 3-й передає м'яч для кидка 2-му. 1-й, одержавши м'яч від
3-го, передає його 2-му, що завершує атаку кидком;

в) 2-й після передачі м'яча вибігає до щита з іншого боку.


Побудова — трійками. Виконання: 1-й веде м'яч, одночасно і ним починають біг 2-й і 3-й (Рис. 20). 2-й виконує фінт is один бік і вибігає назустріч 1-му, який зупиняється, повер­тається і передає йому м'яч. 3-й, що вибігає до щита, одер­жує м'яч від 2-го після того, як той, ведучи м'яч, наблизився до щита.

Рис. 19 Рис. 20

Варіанти:

а) для завершального кидка 3-й передає м'яч 1-му або 2-му;


Рис. 21

б) м'яч веде 3-й і після повороту передає його 1-му, який
потім віддає його 2-му, що вибігає в область ближнього
кидка (Рис. 21).


 


 

Командні дії

Варіант вільного нападу заснований на тому, що дії всіх гравців команди підкоряються вибору вільного місця при атаці ко­шика.

Щоб із самого початку уникнути скупчення гравців біля м'яча, доцільно площадку розділити на квадрати, для того щоб у кожному з них розташовувався тільки один із нападаючих команди. Відповідно, при персональному захисті в кожнім квадраті буде також тільки один захисник. При переході зі «свого» квадрата в інший партнер, що знаходився тут, має піти на вільне місце. Такого типу вправи привчають постійно вибирати місце та дія­ти без м'яча.

Для оволодіння елементарними взаємодіями в командних атаках рекомендуються наступні вправи:

1. Побудова — усі розділяються на дві групи. Виконання: довіль­но пересуваючись по майданчику, гравці передають м'яч парт­нерам своєї команди. Якщо м'яч відібраний іншою командою,
учні міняються функціями. Ведення м'яча можна обмежити.







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-24; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.201.9.19 (0.041 с.)