Навчання техніці гри воротаря

Воротар крім технічних прийомів польового гравця зобов'я­заний опанувати специфічні прийоми гри: ловіння, відбивання, перевід, кидок м'яча руками і вибивання його ногою. У процесі навчання воротаря техніці гри застосовують вправи з інших видів спорту: акробатики, легкої атлетики, спортивних і рухли­вих ігор.

Зразкові вправи

1. Підкидання м'яча над собою і його ловіння.
Варіанти:

а) варіюються висота і напрямок підкидання м'яча;

б) під час польоту м'яча воротар викопує додаткові вправи на
розвиток стрибучості, спритності і координації рухів (під­
скоки, повороти, перекиди, рухи руками тощо).

2. Воротар посилає м'яч у стінку, щит, сітку і ловить м'яч, що відскочив, у залежності від траєкторії польоту різними спо­собами.

3. Два м'ячі лежать на відстані кидка - один праворуч, інший ліворуч від воротаря. Воротар по черзі стрибає, в кожний бік і обома руками накриває м'яч.

і. Воротар підкидає м'яч вертикально вгору і стрибає за другим м'ячем, що лежить на землі на відстані кидка. Швидко підняв­шись, воротар у стрибку ловить м'яч, що опускається. Спочат­ку після одного відскоку.

5. Партнер по черзі посилає два м'ячі воротарю рукою або но­гою, щоразу змінюючи напрямок польоту м'яча. Воротар на­магається піймати м'яч і, швидко піднявшись, повернути йо­го партнеру.

6. Воротар розташовується біля тренувальної стінки на відстані 3—7 м обличчям до неї. Партнер, що стоїть позаду воротаря, посилає м'яч у стінку, щоразу змінюючи напрямок і силу удару. Воротар намагається піймати м'яч і повернути йото партнеру

7. Воротар розташовується у воротах, а 3 7 гравців з м'ячами розташовуються на меж: штрафного майданчика і по черзі

 

 

виконують удари обумовленим або довільним способом по воротах. Воротар намагається піймати або відбити м'яч.

8. Гравці з м'ячами — у центральному колі, воротар — у воротах.
По черзі гравці ведуть м'яч, роблять удари по воротах через
штрафний майданчик.

У вправах 7 і 8 при влученні міняються частота, сила і напрямок удару.

9. Закріплюються дії воротаря при розіграші кутових, вільних і штрафних ударів. Воротар має піймати або відбити, перевес­ти м'яч через поперечину або за стійку воріт. У міру засвоєн­ня воротарем ігрових дій гра нападаючих активізується. Змі­нюється напрямок польоту м'яча.

10. Гравці без м'ячів — у зоні між штрафним майданчиком і центральним колом. Викладач із центра поля посилає м'яч у штрафний майданчик, куди спрямовується гравець. Воро­тар, виходячи з воріт, прагне випередити нападаючого й ово­лодіти м'ячем.

11. Нападаючий веде м'яч до воріт. Воротар, обравши момент, ко­ли гравець відпустить м'яч, кидком у ноги намагається ово­лодіти ним. Спочатку нападаючому треба обіграти воротаря і завести м'яч у ворота, потім вибити його з площі воріт, після цього — із зони 11-метрового удару і, нарешті, від лінії штраф­ного майданчика і через нього.

Уведення м'яча в гру від воріт ударом ногою або кидком ру­кою відпрацьовується за пріоритетом точності.

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ТАКТИЦІ ГРИ

Ціль процесу — навчання й удосконалювання тактики гри, формування в учнів умінь і навичок доцільного застосування в умовах змагань технічних прийомів і умінь, грамотно будувати взаємодії з партнерами в залежності від ігрової ситуації. Засоба­ми навчання і тренування тактики гри є спеціальні й підводячі вправи, навчальні й двосторонні ігри та офіційні матчі.

Навчання тактиці гри проводиться в такій послідовності: спочатку навчають індивідуальним, потім груповим і командним тактичним діям. Навчання індивідуальним тактичним діям про­водиться паралельно з навчанням техніці гри. При засвоєнні технічних

прийомів акцент у навчанні робиться на своєчасність застосування прийому, який вивчається. Гравців учать аналізувати ігрові ситуації, розвивають тактичне мислення.

Спочатку вчать ігровим діям у нападі: вибору позиції, звільненню від опіки захисника, веденню м'яча, ударам по воротах і фінтам. Навчання й удосконалювання проходять у вправах, що постійно ускладнюються, близьких до ігрових. Діям у захисті гравців учать після засвоєння нападаючими індивідуальних дій і-і опору. Спочатку вивчають дії проти нападаючого без м'яча: і,тривання гравця, протидія виходу на вільне місце, потім пере­хопленню м'яча і відбору, протидії ударам по воротах і фінтам. Важливе значення в навчанні індивідуальним діям мають вправи змагального характеру між нападаючим і захисником по засто­суванню визначених ігрових прийомів і навчальна гра «Один на плин» (1 х 1).

Вправи й ігри

1. Гравець А переміщається по полю довільно, змінюючи напря­мок і швидкість руху, сполучаючи пересування бігом із рап­товими зупинками, поворотами та ривками. Гравець Б, пере­суваючись із гравцем А, повторює його дії, намагаючись не відстати.

Те саме, гравець А виконує вправу, застосовуючи ведення м 'яча.

2. Вправа виконується на обумовленому майданчику в обмеже­ному коридорі. Гравець А за допомогою фінтів прагне відірва­тися від гравця Б, що опікує, і подолати в максимально корот­кий час відстань від середньої лінії до штрафного майданчика. Те саме, гравець А володіє м'ячем.

3. Гра 1x1 проводиться на обмеженому майданчику (квадрат 10 - 15x10 - 15, коло діаметром 15-20 м тощо).

Гравець А, що володіє м'ячем, прагне якомога довше його тримати, гравець Б намагається його відібрати. Зміна ролей відбувається, як тільки Б відбере м'яч або А упустить м'яч за лінію, і Той самий майданчик. На протилежних боках майданчика встановлюються двоє воріт. Грають один проти одного. Грав­ці прагнуть забити у ворота суперника м'ячів більше, ніж про­пустять у свої.

 

 

5. Гравець 1 веде м'яч, обіграє захисника 2 і, уриваючись у штраф­ний майданчик, завдає удару по воротах. Гравцю 2 не можна заходити на штрафний майданчик. Зона дії граючих обмеже­на прапорцями.

6. Гравець 1 веде м'яч уздовж штрафного майданчика, застосову­ючи раптові зупинки, ривки, і постійно імітує вхід на штрафний майданчик. Гравець 2, знаходячись на штрафному майданчику, супроводжує гравця і уздовж лінії майданчика, повторюючи всі його дії. Як тільки гравцю 1 вдається обіграти гравця 2, він заходить на штрафний майданчик і завдає удару по воротах.

7. Гра ведеться 1 х 2 на обмеженому майданчику. Захисник А, за­стосовуючи фінти, відбирає м'яч у гравців Б і В. Завдання за­хисника ускладнюється шляхом:

а) збільшення площадки для гри;

б) збільшення кількості торкань м'яча підряд одним гравцем
(одне, два, три, довільне число торкань м'яча);

в) кількості завданих нападаючим способів передач, напрям­ків і траєкторії польоту м'яча (по землі, не вище голови,
довільно та ін.). Захисник змінює того з нападаючих, хто
винний у втраті м'яча.

До оволодіння груповими взаємодіями приступають після оволодіння гравцями основних індивідуальних дій. Спочатку вивчають взаємодії двох, трьох, чотирьох і більше гравців у нападі без зміни і зі зміною місць, потім із пасивно граючим суперни­ком, потім переборюючи активну протидію захисників. Причому, доцільно починати навчання в умовах переваги нападаючих над захисниками (2 х 1, 3 x 2, 4 x 3 та ін.), потім при чисельній рівності (2 x 2, 2 x 3, 4 x 4 та ін.) і потім при кількісній перевазі захисників (1 x 2, 2 x 3, 3 x 4, 2 x 4 тощо). Групові взаємодії удосконалюються в ігрових вправах і навчальних іграх, складність яких варіюється за допомогою:

а) збільшення або зменшення площадки для гри та числа
граючих;

б) обмеження числа торкань м'яча підряд одним гравцем (од­
не, два, три, довільне число торкань);

в) способів прийому, що задаються, передач і ведення м'яча;

г) визначення напрямку передач і траєкторії польоту м'яча;

д) ступеня протидії нападаючим (кількості захисників і їхній
активності).

До навчання командним діям приступають тільки після того, як учні освоїли основні технічні прийоми, індивідуальні та гру­пові дії, а також засвоїли необхідний мінімум теоретичних знань. На перших заняттях потрібно познайомити учнів з основними гак пічними системами гри, обов'язками гравців і зонами їхніх дій. Практичне навчання командним діям і закріплення їх ведеться за допомогою ігрових вправ, навчальних ігор і змагань.

Важливе місце в тактичній підготовці футболістів займають навчальні ігри в одні та двоє воріт. Викладач має керувати нав­чальною грою, направляючи дії гравців на вивчення визначених взаємодій. На початку навчальної гри викладач ставить завдан­ня, пояснюючи роль кожного гравця. При цьому потрібно широ­ко використовувати наочні методи: макети, схеми тощо. Під час гри необхідно уникати частих зупинок, намагаючись виправляти помилки гравців по ходу гри. Викладач протягом усієї гри, не ви­пускаючи з уваги її основного напрямку, перебуває в тих ланках, де частіше допускаються помилки у взаємодії гравців, щоб мати можливість оперативно втрутитися в процес навчання. Після гри потрібно проаналізувати дії всієї команди в цілому, окремих ла­нок і кожного гравця,