ТЕХНІКА НАПАДУ Навчання переміщенням



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ТЕХНІКА НАПАДУ Навчання переміщенням



Доцільні переміщення дозволяють швидко і точно виконува­ти прийоми гри, вчасно виходити на потрібне місце, зберігати рів­новагу, приймати необхідні вихідні положення, що дозволяють діяти ефективно.

У підготовчих групах вивчаються наступні переміщення: біг по прямій і ламаних лініях зі зміною напрямку та швидкості; пе­ресування приставними кроками вперед, назад, у різні боки.

Груповідії

Під груповими діями в нападі прийнято розуміти взаємодії двох—трьох гравців, спрямовані на рішення конкретної тактич­ної задачі. В усіх випадках взаємодії гравців у нападі відображають організацію і спрямованість дій нападаючих, у середині тієї чи іншої системи ведення гри.

До завдання навчання груповим діям входять:

— взаємодії двох нападаючих із вибором вільного місця;

— взаємодії двох нападаючих проти одного захисника;

— взаємодії трьох нападаючих із вибором місця для одержан­ня м'яча від партнера.

Взаємодії двох гравців

Вибравши вільне місце, гравець займає позицію, найбільш вигідну відносно щита супротивника і свого партнера, і починає подальші дії. Для цього йому необхідно швидко оцінити взаєморозташування всіх гравців, визначити напрямок, у якому в да­ний момент йому вигідніше всього рухатися, щоб вийти на вільне місце, а потім застосувати дії, що дозволять йому звільнитися від опіки захисника і, вибігши вперед, одержати м'яч від партнера.


Щоб дії партнерів проти захисника були успішними, учні вивчають можливі варіанти виходу на вільне місце при взаємодії тих гравців — спочатку без перешкоди, потім проти гравця, що робить їх малоактивними і, нарешті, активну протидію при передачіта виборі вільного місця.

Зразкові вправи для навчання основним варіантам взаємодій:

1. Побудова — парами. Виконання: використовуючи передачу

м'яча, гравці пересуваються до щита, застосовуючи виходи

вперед у різних напрямках.

Варіанти:

а) передати м'яч по діагоналі і вибігти вперед;

б) передати м'яч гравцю, що вибіг уперед, і перебігти на ту
саму сторону перед ним;

в) передати м'яч і вибігти вперед позаду гравця з м'ячем,
а потім одержати від нього поступальну передачу.

Методичні вказівки: передача виконується в момент, коли гравець вибіг уперед. Вправа доповнюється веденням м'яча.

Якщо двом нападаючим доводиться переборювати опір одного учасника, то доцільно застосувати наступний тактичний прийом:

—гравець, що володіє м'ячем, зближається із захисником, а в останній момент, передавши м'яч партнеру, сам вихо­дить уперед на вільне місце;

—якщо м'яч знаходиться в партнера, гравець без м'яча, актив­но переміщаючись в напрямку до щита й у протилежний від партнера з м'ячем бік, «відволікає» захисника, надавши тим самим можливість діяти гравцю з м'ячем.

2. Побудова — парами; майданчик розділяється за поперечними лініями на зони, у кожній з яких розташований захисник. Виконання: гравці, передаючи м'яч між собою, мають перейти на протилежну сторону так, щоб захисник не зміг перехопити м'яч.

Методичні вказівки: дії нападаючих можуть строго обумовлю­ватися або бути довільними. Захисник не має права виходити зі свого коридору.

3. Побудова — одна колона на середині бічної лінії, інша — на рівні лінії штрафного кидка (Рис. 17). Виконання: 1-й гра­вець передає м'яч 2-му, який вбігає в область штрафного кид­ка 1-му, а сам, пробігши уздовж лицьової лінії, вибігає збоку від щита. 2-й веде м'яч і передає його 1-му, що, зупинившись, кидає м'яч у кошик.


 


34 35

Рис. 17 Рис. 18

Учні удосконалюються в приведених вище способах взає­модії, виконуючи вправи 2x1, у яких дії нападаючих мають строго обумовлюватися, якщо вони недостатньо засвоєні, або чергува­тися за їхнім вільним вибором, якщо юні баскетболісти опанува­ли основи.

Взаємодії трьох гравців

При взаємодії трьох гравців із вибором вільного місця ос­новне завдання полягає в освоєнні раціонального розташування гравців, зручного для їхньої взаємодії при атаці кошика, а також застосуванні варіантів виходу на вільне місце для безпосередньо­го одержання м'яча від партнера та кидка в кошик.

1. Побудова — трьома колонами на лицьовій лінії. Виконання:
1-а трійка просувається вперед, передаючи м'яч увесь час че­рез гравця, що знаходиться всередині.

Варіант: після передачі м'яча гравці біжать у напрямку пе­редачі і, оббігаючи свого партнера позаду, виходять для ловіння м'яча вперед (Рис. 18).

2. Побудова вказана на рис. 19. Виконання: 1-й передає м'яч 2-му,
що після ведення віддає його 3-му і вибігає до щита. 3-й пере­
дає м'яч для кидка 1-му.

Варіанти:

а) 3-й сам проходить до щита і завершує атаку кидком;

б) 3-й передає м'яч для кидка 2-му. 1-й, одержавши м'яч від
3-го, передає його 2-му, що завершує атаку кидком;

в) 2-й після передачі м'яча вибігає до щита з іншого боку.


Побудова — трійками. Виконання: 1-й веде м'яч, одночасно і ним починають біг 2-й і 3-й (Рис. 20). 2-й виконує фінт is один бік і вибігає назустріч 1-му, який зупиняється, повер­тається і передає йому м'яч. 3-й, що вибігає до щита, одер­жує м'яч від 2-го після того, як той, ведучи м'яч, наблизився до щита.

Рис. 19 Рис. 20

Варіанти:

а) для завершального кидка 3-й передає м'яч 1-му або 2-му;


Рис. 21

б) м'яч веде 3-й і після повороту передає його 1-му, який
потім віддає його 2-му, що вибігає в область ближнього
кидка (Рис. 21).


 


 

Командні дії

Варіант вільного нападу заснований на тому, що дії всіх гравців команди підкоряються вибору вільного місця при атаці ко­шика.

Щоб із самого початку уникнути скупчення гравців біля м'яча, доцільно площадку розділити на квадрати, для того щоб у кожному з них розташовувався тільки один із нападаючих команди. Відповідно, при персональному захисті в кожнім квадраті буде також тільки один захисник. При переході зі «свого» квадрата в інший партнер, що знаходився тут, має піти на вільне місце. Такого типу вправи привчають постійно вибирати місце та дія­ти без м'яча.

Для оволодіння елементарними взаємодіями в командних атаках рекомендуються наступні вправи:

1. Побудова — усі розділяються на дві групи. Виконання: довіль­но пересуваючись по майданчику, гравці передають м'яч парт­нерам своєї команди. Якщо м'яч відібраний іншою командою,
учні міняються функціями. Ведення м'яча можна обмежити.

2. Побудова — учні розподіляються за порядком номерів. Вико­нання: пересуваючись по майданчику, передавати м'яч тільки
за порядком номерів відповідно до розрахунку.
Методичні вказівки: вправу можна виконувати двома коман­дами із захистом. Після перехоплення м'яча команди міняються
ролями.

ТАКТИКА ЗАХИСТУ

Індивідуальні дії

Індивідуальні тактичні дії припускають: своєчасне переклю­чення від нападу до захисту; протидію гравцеві без м'яча, що прагне одержати м'яч, а також гравцеві з м'ячем і його спробам передати або вести та кинути м'яч у кошик.

В усіх випадках у вихідній позиції захисник має бути між нападаючим і кошиком, який він захищає. Захисник завжди зобов'язаний діяти активно в залежності від того, тримає він у да­ний момент гравця з м'ячем або без м'яча. Якщо він опікує грав­ця без м'яча, то зобов'язаний зайняти таку позицію, щоб бачити гравця з м'ячем і своїх підопічних.


При триманні гравця з м'ячем протидія залежить від дій на­падаючого, але захисник може змусити нападаючого діяти в на­прямку, більш вигідному захиснику. Наприклад, одержавши м'яч, іранець проходить для кидка з правого боку кошика. Захисник у момент, коли нападаючий одержав м'яч, зсувається вбік і закриває нападаючому прохід. Знаючи, що нападаючий у цьому випад­ку спробує пройти в інший бік, захисник заздалегідь готується до цього варіанта дій.

Якщо нападаючий застосовує ведення, основна задача захис­ника — перешкоджати просуванню, зупинити його.

Часто нападаючому, який веде м'яч, удається обійти захисни­ка. У цьому випадку захисник мусить найкоротшим шляхом по­вернутися назад і зайняти позицію між нападаючим і кошиком.

Захисник, що діє проти гравця з м'ячем, зобов'язаний не тільки вміти правильно вибрати спосіб протидії, але й у визначений момент його застосувати.

При триманні гравця з м'ячем, що не застосував ведення, захисник має бути готовий до того, що нападаючий може застосувати відволікаючий прийом. У такому разі йому не вар­кі відразу впритул зближатися з нападаючим. Захиснику ре­комендується застосовувати активні відволікаючі маневри, щоб викликати» нападаючого на визначену дію і думкою підготуватися до протидії.

Навчати тактиці захисних дій необхідно у вправах, у яких гравці спочатку освоюють способи тримання нападаючого без м'яча.

Зразкові вправи

І. Побудова — по колу, парами, обличчям один до одного. Викла­дач стоїть в центрі кола; спиною до нього стоять захисники; обличчям до нього — нападаючі.

Виконання: викладач рухом руки направляє нападаючих праворуч—ліворуч або вперед—назад, прискорює або сповільнює їх­нє пересування; захисники мусять точно слідувати за підопічни­ми і вчасно змінювати свої дії, зберігаючи обумовлену відстань.

Методичні вказівки: відстань між поруч стоячими парами має пути такою, щоб гравці не зштовхнулися.

2. Побудова — майданчик розділяється на зони, у кожній із яких розташовується пара учнів. Нападаючий стає в куті, обличчям

 

 

до нього — захисник. Виконання: нападаючий, обігруючи захис­ника, має перебігти в протилежний кут. Захисник зобов'язаний протидіяти, перепиняючи йому найкоротший шлях. Варіанти: нападаючий застосовує фінт па відхід в одну сторо­ну, відхід в іншу. Захисник, не реагуючи на обвідну дію, швидко відтинає йому шлях у бік руху.

Потрібно розвивати в учнях спостережливість при грі в захисті та навчати їх по найменших деталях рухів нападаючого вгадувати можливі варіанти його дій і вчасно застосовувати протидії.

Захисні дії проти гравця, що володіє м'ячем, засвоюються

в такій послідовності:

— протидія гравцю, що володіє м'ячем, його спробам передати

м'яч партнеру;

— протидія гравцю, що веде м'яч:

— протидія гравцю, що кидає м'яч у кошик.

Дії нападаючого гравця визначаються виходячи з того, який індивідуальний тактичний маневр потрібно в даному випадку вивчати або удосконалювати в захисті.

Зразкові вправи для вивчення й удосконалювання індивіду­альних тактичних дій проти нападаючого, який веде м'яч:

1. Побудова — майданчик розділяється подовжніми лініями на 2—3 коридори, у кожному із яких розташовуються нападаю­чий із м'ячем і захисник. Виконання: нападаючий веде м'яч. Захисник, знаходячись у метрі від нього, просувається спи­ною вперед на шляху гравця, що веде м'яч, не пропускаючи його вперед. Вибравши зручний момент, захисник намагаєть­ся зупинити нападаючого й опанувати м'ячем. Варіант: захисник розташовується в центровому колі. Напа­даючий веде м'яч від лицьової лінії. Вибігши назустріч, захисник відтискує його до бічної лінії і намагається вибити м'яч.

При освоєнні тактичних дій гравця, що кидає або передає м'яч, можна застосовувати наступну вправу.

Побудова — нападаючі колонами шикуються на відстані се­реднього кидка. Кожний із гравців, ідо стоїть першим, має м'яч. Перед цими гравцями розташовуються захисники. Виконання: на­падаючий, вибравши зручний момент, кидає м'яч у кошик. Захис­ник протидіє його спробі кинути м'яч і (якщо нападаючому це вдається) відразу ж, після того як кидок зроблений, повертаєть­ся так, щоб перепинити нападаючому шлях до щита. Визначивши

 

напрямок відскоку, він ловить м'яч і передає його наступному гравцю з колони.

Методичні вказівки: спочатку захисник кілька разів підряд ви-і чий свої функції, а потім при вдалій спробі міняється місцем з нападаючим.

Домогтися необхідної активності в індивідуальних діях мож­ні по, якщо при їхньому вивченні й удосконаленні учні послідов­но будуть опановувати способами протидії спочатку знайомим нападаючим діям, а потім, що раптово змінюються.

У зв'язку з цим способи захисту проти тієї чи іншої дії на­падаючого повинні засвоюватися після того, як вивчені прийо­ми атаки.

Командні дії

При будь-якій системі захисту гравці зобов'язані активно і» гупати в боротьбу з нападаючою командою. Кожен гравець має а і ручатися в організовані дії нападаючих і руйнувати плани їх­ніх дій: не давати нападаючим підготуватися до атаки кошика та і робити в нього кидок.

Система, у якій кожному гравцю доручається опікувати виз­наченого гравця супротивника, називається системою персо­нального захисту. Цінність її полягає в тому, що вона дозволяє виховувати почуття відповідальності за якість індивідуальних оборонних дій, дає можливість розподілити гравців захисту від­повідно до індивідуальних особливостей гравців супротивника: високого захисника проти високого нападаючого, швидкого — проти швидкого, повільного — проти повільного тощо.

У даний час застосовують три варіанти системи персонально­го захисту: у тиловій зоні, в області штрафного кидка і «по ВСЬО­МУ ПОЛЮ».

У початковій школі освоюють тільки один варіант цієї систе­ми — захист у тиловій зоні, що вигідно застосувати в грі з командою, яка не володіє точними далекими кидками і не має пе­реваги в рості. Суть її полягає внаступному: як тільки команда втратить м'яч, гравці відходять назад і зустрічають своїх напада­ючих у середині майданчика. Надалі всі гравці щільно тримають своїх підопічних, намагаючись перешкодити розіграти м'яч і ки­нути його в кошик із середньої і близької відстані.

Вивчаючи персональний захист у зоні, корисно використовувати вправи типу «човник».

 

Побудова — учні, що займаються, розділяються на три коман­ди: дві з них розташовуються в захисті, третя команда розташо­вується в середині площадки. Гравці команди, що захищається, розподіляють між собою нападаючих для «опіки». Виконання: за сигналом викладача нападаючі починають атакувати один щит. Якщо їм удається закинути м'яч у кошик, команда одержує пра­во вести атаку на інший щит. Якщо ж м'яч загублений чи пере­хоплений гравцями захисту, третя команда переходить у захист, а команда, що опанувала м'ячем, веде напад на протилежний щит.

Тактика особистого захисту в тиловій зоні удосконалюється в учбово-тренувальних іграх на одній половині майданчика або на всьому майданчику.

ПІДЛІТКОВА ГРУПА (4-5 КЛАСИ)

У підліткових групах продовжується навчання техніці. Ос­новне місце в навчанні, як і раніше, займає формування рухових навичок. Тут треба враховувати наступні конкретні задачі техніч­ної підготовки:

—закріплення раніше вивчених прийомів;

—вивчення нових прийомів гри і розширення світогляду: стрибки вгору з місця поштовхом двома ногами і з розбігу поштовхом однією ногою; повороти на місці вперед та на­зад; зупинки кроком і стрибком.

Навчання переміщенням складається з вивчення техніки кож­ного способу окремо, сполучень різних способів переміщень між собою і підвищення якості виконання переміщень (швидкості, ви­соти тощо).

Відповідні задачі визначають таку послідовність: спочатку вивчається техніка окремих способів, потім їхнього поєднання й у наступному удосконалення якості виконання.

Починається навчання з бігу та зупинок. Потім вивчаються стрибки й повороти. Різко розмежувати періоди вивчення окре­мих способів не можна. Черговість дотримується тільки спочатку

Стійка баскетболіста. Правильна стійка сприяє вихованню навичок ощадливих і своєчасних переміщень і дозволяє викона­ти будь-який прийом гри.

Спеціальне ознайомлення зі стійкою відбувається на перших заняттях, у майбутньому воно поєднується з вимогами бездоганного

виконання стійки при вивченні всіх прийомів. У стій­ці найчастіше зустрічаються наступні помилки: стопи стоять не паралельно, поставлені на одній фронтальній лінії, розташовані близько одна від одної; центр ваги перенесений на одну ногу; тулуб надмірно нахилений уперед. Найчастіше зазначені помилки зустрічаються в комплексі. Вони усуваються шляхом індивіду­альних зауважень.

Біг — основний спосіб переміщення. У грі біг виконується її різних напрямках: уперед, назад, у боки. Вивчаючи біг, треба насамперед звернути увагу на «посадку» баскетболіста, що досягається правильною постановкою ніг на майданчик (перекатом із п'яти на носок) і згинанням їх. Потім увагу треба звернути на ритмічні рухи рук, що мають велике значення не тільки для швидкого бігу, але й для виконання інших прийомів, з'єднаних і бігом. Наприклад, правильні ритмічні рухи рук сприяють вико­нанню ловіння в русі, стрибків, передач тощо.

Приставні кроки застосовуються для переміщень у боки. Нав­чаючи приставним крокам, треба стежити за тим, щоб ноги були досить зігнуті, а всі рухи нагадували б ковзання, а не підскаку­вання. Перші вправи з бігу й приставних кроків варто виконувати при русі по колу, чергуючи відрізки бігу з різними видами ходьби. Тривалий біг стомлює дітей, тому варто застосовувати й інші шикування (наприклад, у колонах), що дозволяють чер­гувати короткочасні навантаження з відпочинком, а також спри­яють підвищенню емоційного стану учнів завдяки можливості включати змагальні моменти.

Щоб виховати навички, характерні для баскетболіста в цих способах переміщення, можна застосовувати наступні типові вправи:

1. Побудова — у колонах біля лицьової лінії. Виконання: усі, що займаються, по черзі біжать у середньому темпі до кінця май­данчика, торкаються протилежної лицьової лінії ногою і, повер­нувшись на вихідне положення, стають у кінець своєї колони. Варіанти: біг, високо піднімаючи коліна; біг з виносом стегна вперед; біг, закидаючи гомілки назад; біг приставними кроками (праворуч, ліворуч, назад); біг пригибними кроками; біг широки­ми кроками, активно відштовхуючись від майданчика тощо.

Методичні вказівки: кожен вид бігу можна проводити як са­мостійну вправу. В одній вправі можна сполучати різновиди бігу,


 

 

наприклад: до середини майданчика бігти обличчям уперед, потім до кінця майданчика продовжувати біг спиною вперед, поверта­тися на вихідне положення приставними кроками тощо.

2. Побудова — у колону з дистанцією 2—3 кроки. Виконання:
клас рухається кроком або бігом у середньому темпі до зазначеного орієнтира (наприклад, до середини бічної лінії майданчика). Від орієнтира виконує ривок і прискорений біг до
кінця майданчика.

Варіант: прискорений біг починається з рівня лінії штрафно­го кидка і виконується по дузі під кошиком, прискорення закін­чується тільки з виходом на пряму на рівні лінії штрафного кид­ка з іншого боку.

3. Побудова — у колону з дистанцією 2—3 кроки. Виконання:
клас рухається по колу кроком; за сигналом останній у ко­лоні робить ривок, біжить уперед, обганяючи всю групу, і стає
першим. Так повторюють вправу всі учні (Рис. 22).
Варіант: біг виконує перший з колони, направляючись в її

кінець.

4. Побудова — парами в колону з дистанцією 2—3 м. Виконання:
група рухається кроком; по сигналу остання пара біжить упе­ред, обганяючи всю групу, і стає першою (Рис. 23).

Рис. 22 Рис. 23

Варіант: та сама вправа, але біг починає перша пара, спрямо­вуючи в кінець колони.

Методичні вказівки: можна об'єднати обидва варіанти вправи в одному, попередньо обумовивши сигнали для виконання кож­ного з них. При гарній підготовці учнів ці варіанти можна вико­нувати бігцем. Можна проводити змагання в парі — хто швидше.


Бігти в заданих напрямках у всіх варіантах можна обличчям упе­ред, спиною вперед і приставними кроками.

5. Побудова — уздовж лицьової лінії в двох шеренгах, звернених одна до одної обличчям (парами). Шеренги знаходяться на відстані метра одна від іншої. Виконання: «третій удар». Уч­ні, звернені обличчям до майданчика, розташовуються в поло­женні високого старту з витягнутою вперед рукою. їхні парт­нери по парі мають три рази торкнутися витягнутої долоні і після третього удару утекти на середину площадки. Той, ко­му нанесений удар, має наздогнати й заплямувати свого пар­тнера, перш ніж він перетне середню лінію майданчика.

Методичні вказівки: вправу виконують одночасно всі пари. За виконання завдання варто установити заохочення в очках. Зробивши серію вправ, учні міняються ролями. Спосіб бігу можна обумовити. Стрибки в грі застосовуються в сполученні майже з усіма ін­ій йми прийомами — ловінням, кидком тощо.

Навчити стрибкам — значить навчити правильно відштовхуватися в бажаному напрямку, високо злітати, координувати рухи в безопорному положенні, правильно приземлятися.

При вивченні стрибків найчастіше зустрічаються наступні помилки: «політ» уперед і неправильні рухи руками. Ці помилки виникають як результат неправильного відштовхування, викона­ного не вгору, а вперед. Усуваються помилки шляхом зауважень, підказки потрібних рухів і відчуттів, а також за допомогою спе­ціальних вправ, що сприяють розвитку стрибкової координації и стрибучості. Для цього широко використовуються вправи, приведені у відповідному розділі з фізичної підготовки.

Техніка стрибків вивчається в початковій школі в наступному порядку: з місця, потім у русі поштовхом однією ногою.

Стрибки з місця виконуються з основної стійки баскетболіста.

Перед стрибком ноги згинаються більше звичайного, руки зігнуті

і знаходяться біля тулуба в злегка відведеному назад положенні.

Треба зосередити увагу учня, щоб у момент відштовхування від

майданчика руки виконували активний мах угору.

Необхідно тренуватись не тільки в стрибках вгору, але й уперед, назад, у боки.

Вивчаючи стрибки з розбігу поштовхом однією ногою, важливо домогтися, щоб учень останній крок розбігу виконував шир­ме інших (Рис. 24), а поштовхову ногу ставив на майданчик


 




перекатом з п'яти на носок. Відштовхування від майданчика має супроводжуватися махом рук угору.

У стрибках із розбігу всі рухи варто виконувати разом, збіль­шуючи швидкість до кінця відштовхування. Затримка у фазі від­штовхування приводить до стрибка з місця.

Приземлення — дуже важливий момент стрибка — виконуєть­ся на зігнуті, злегка розставлені ноги.


Рис. 24

Зупинки застосовуються для раптового припинення або змі­ни руху. Вивчення зупинок починається зі способу кроком, по­казаного на рис. 25. При навчанні увага насамперед звертається на вільний біг і особливо на останній крок його перед зупинкою. Цей крок повинний бути ширше інших: приземлення після ньо­го виконується на зігнуту ногу. Чим швидше розбіг, тим сильніше згинається нога, на яку баскетболіст приземляється.

Рис. 25

Щоб опанувати зупинку стрибком, треба при навчанні вико­нувати характерний для цього стрибок на одній нозі (Рис. 26). Якщо відштовхування від майданчика перед зупинкою вико­нується правою ногою, то приземлення робиться також на праву ногу, а ліва виставляється вперед.


Рис. 26

Можливі помилки в техніці зупинок: перенос центра ваги тіла їм ногу, яка виставляється вперед, що супроводжується втратою рівноваги; недостатнє згинання ніг у момент приземлення, поста­новка стоп при приземленні на одній фронтальній лінії.

Зупинкам і бігу необхідно навчати одночасно. Спочатку зу­пинки треба виконувати в заздалегідь обумовленому місці, потім раптово за слуховими сигналами, а згодом за зоровими сигналами. Важливо, щоб учні вміли рівноцінно виконувати зупинку і опорою на праву й ліву ноги, без повороту та з поворотом.

Перші вправи проводяться під час рівномірного бігу, потім під час бігу з прискореннями, після приставних кроків.

Повороти застосовуються для укриття м'яча від супротивни­ка, для навмисного зближення, для обходу гравця та виконання інших прийомів.

Навчання починається з поворотів на місці. Потім вивчаються повороти стрибком з місця.

При навчанні поворотам на місці доцільно побудувати учнів v коло обличчями до центра або в дві шеренги.

Під час розучування частіше інших зустрічаються наступні помилки: опорна нога стоїть на всій стопі; носок опорної ноги не повертається по ходу руху, а немов би закріплюється на місці it одному положенні; опорна нога пряма, і учень переступає випа­дами; губиться рівновага; при кроках спостерігається вертикаль­не коливання тулуба за рахунок того, що учень то випрямляє, то згинає ноги.

Для усунення помилок треба звернути увагу учнів на пра­вильні рухи. Основна увага звертається на виховання навичок виконання поворотів при взаємодії із супротивником. Для цього необхідно навчити учнів сполучати повороти з вільними рухами рук та одночасним спостереженням.


 



Перші вправи в поворотах носять характер завдань. Напри­клад, дається завдання виконати:

1) поворот назад і поворот уперед;

2) два повороти назад і один уперед тощо;

3) поворот назад і одночасно руки з м'ячем послати вперед, поворот назад і м'яч підняти вгору, поворот уперед, м'яч опустити у вихідне положення.

Методичні вказівки: ускладнити завдання обов'язковим пово­ротом голови в той бік, де знаходиться партнер по вправі.

Коли учні навчаться виконувати вільні, правильні рухи, мож­на дати вправи з перешкодою. Спочатку перешкода обумовлюєть­ся, а потім наближається до активізації.

Наприклад: учні стоять парами в потилицю один одному. Учень, що володіє м'ячем, виконує повороти, намагаючись укри­ти м'яч і відібрати його у захисника. Захисник прагне осадити чи вибити м'яч.

Методичні вказівки: при виконанні поворотів учень мусить увесь час спостерігати за діями захисника і виконувати повороти не поспішаючи, прагнучи змінити положення м'яча.

Потім повороти включаються в ігрові дії. У початковій школі учні мають навчитися виконувати повороти після ловіння м'яча на місці, із зупинкою, зі стрибком.

Вивчаючи переміщення, варто багато тренуватись у сполучен­ні різних способів переміщення. Для цього застосовуються комп­лексні вправи, приклади яких приводяться нижче:

1. Побудова — у колонах біля лицьової лінії. Виконання: бігти до середини майданчика, зупинитися, повернутися назад і біг­ти назад в колону. "Тут торкнутися витягнутої долоні попере­ду стоячого, знову повернутися, але бігти до протилежної ли­цьової лінії й зупинитися. Повертатися на вихідне положення кроком.

2. Побудова — у колонах, дистанція 2—3 м. Виконання: бігти в середньому темпі. За сигналом зупинитися, зробити пово­рот назад, ривок і перейти на біг у середньому темпі.

3. Побудова — по колу в потилицю, дистанція 2—3 м. Виконання: викладач у центрі кола з м'ячем. М'яч у повітрі або на майдан­чику, учні біжать. М'яч у руках -- група зупиняється. Викла­дач виконує повороти — група виконує повороти тощо.


Навчання володінню м'ячем

Навчання ловінню. Правильне впевнене ловіння — застава
успішного оволодіння технікою баскетболу. Можна ловити м'яч, що летить у повітрі і відскакує від майданчика (з напіввідскоку).

У початковій школі вивчається ловіння обома руками м'ячів, що летять назустріч і збоку на груди, низько і високо; на місці й у русі; ловіння однією рукою на місці.

При навчанні ловінню важливо домогтися правильної зустрічі м'яча руками, правильного розташування кисті й пальців на м'ячі. Потім треба звернути увагу на рухи, що амортизують. У починаючих баскетболістів можливі помилки: прагнення «затиснути» м'яч, зводячи руки на його боках, і ловіння на прямі руки без рухів, що амортизують.

Щоб полегшити завдання учня, перші вправи в ловінні треба приводити з передач, виконаних з невеликою траєкторією. Учень устигне простежити за польотом м'яча і вчасно приготуватися до ловіння. Якщо м'яч із передач на рівень грудей ловиться правиль­но, то можна перейти до ловіння високолетячих м'ячів на місці, потім зі стрибком із місця та зі стрибком після бігу.

Для ловіння м'яча, що летить убік, іноді досить переміститися приставними кроками. Сполученню приставних кроків з ловінням м'яча треба навчати спеціально.

Удосконалюючи ловіння, варто виконувати передачі не тільки на груди назустріч, але і збоку від того, що ловить. Спочатку передача збоку повинна здійснюватися так, щоб учень ловив м'яч більш спритною рукою. Наприклад, при передачі м'яча ліворуч учень зустрічає м'яч правою рукою.

З 2—3-го заняття варто навчати ловінню в русі. Спочатку вивчається ловіння із зустрічних передач.

Ловіння під час гри тісно переплітається з передачами, а тому справи для навчання й удосконалювання застосовуються ті самі.

Крім основних вправ у ловінні в початковій школі багато уваги варто приділяти вправам, які доводять, що їх корисно сполучати з основними. Ці вправи допомагають учням засвоїти форму м'яча і його пружні якості.

Приклади таких вправ:

1. В. п. — основна стійка баскетболіста. Виконання: підкинути

м'яч вгору, дати йому впасти на майданчик, а потім піймати

чи підкинути його вгору й відразу піймати.


 


48

 

Методичні вказівки: складність вправи можна змінити, вимагаючи від учнів не сходити з місця при виконанні вправи; пере­міщатися для ловіння в заданому напрямку; за час польоту м'яча встигнути ляснути в долоні, чи повернутися навкруги, чи при сісти.

Цю саму вправу можна виконати з іншого вихідного положен­ня: м'яч біля голови.

2. В. п. — те саме. Виконання: перекладати м'яч з однієї руки в іншу гак, щоб він переміщався навколо пояса учня, не тор­каючись тулуба.

3. В. п. — те саме. Виконання: сильно вдарити м'ячем по майдан­чику, щоб він підскочив якомога вище, і піймати його.

4. В. п. — м'яч у руках за спиною. Виконання: згинаючи руки) підкинути м'яч вгору через голову й піймати його перед со­бою; те саме виконати однією рукою.

Навчання передачам. У початковій школі вивчаються й міцно закріплюються передачі від грудей двома руками, від плеча од­нією рукою, зверху двома й однією рукою.

Кожен спосіб передачі спочатку розучується на місці. Рухи ці не важкі, але вимагають визначеної погодженості. Насамперед не­обхідно домогтися правильного вихідного положення. Потім при виконанні передач треба уважно стежити за погодженістю рухів: при правильно погоджених рухах руки закінчують передачу од­ночасно з випрямленням ніг.

Труднощі передачі в значній мірі залежать від того, після яко­го прийому вона виконується або з яким способом переміщення сполучається. З'єднання передач з іншими прийомами складають велику групу ігрових дій, які треба вивчати спеціально. Основні з них наступні:

— передача після ловіння на місці;

— передача після повороту на місці;

— передача після ловіння із зупинкою;

— передача після фінту на місці;

— передача зі стрибком із місця;

— передача в русі (після ловіння й ведення). j Учням початкової школи треба вміти виконувати передачу:

всіма вивченими способами в цих ігрових діях.

Вивчати й удосконалювати передачі з місця можна в таких

вправах:


1. Побудова — по три учні в лінію на відстані 4—5 м один від іншого. Виконання: 2-й передає м'яч 1-му, той передає його назад 2-му. Те саме повторюється в бік 3-го. Варіанти:

а) м'ячі в 1-го і 3-го. Вони по черзі передають їх 2-му, що по­вертає м'яч назад тому, від кого піймав;

б) ту саму вправу виконувати двома м'ячами, але трійка уч­нів утворе трикутник.

2. Побудова — троє учнів утворюють рівнобічний трикутник. Виконання: 1-й передає м'яч 2-му і перебігає на його місце. 2- й передає м'яч 3-му і перебігає на місце 1-го. 3-й виконує вправу так само, як і 1-й.

3. Побудова — клас розподіляється по п'ять учнів: чотири ши­куються в шеренгу з інтервалом метр, один розташовується проти них на відстані 3—4 м.

Виконання: стоячі в шерензі мають два м'ячі і по черзі передають їх тому, що стоїть навпроти, який повертає м'ячі назад у шеренгу кожному з учнів.

4. Побудова — у дві шеренги.

Виконання: 1-й передає м'яч 2-му, той 3-му і таке інше. Остан­ній передає м'яч викладачу. Варіант: вправа виконується в тому самому порядку, тільки після передачі кожний повинний перебіг-і п прямо на протилежний бік.

Методичні вказівки: вправу проводити декількома м'ячами поточно. Під час зміни місць перебігаючий не повинний заважати передачі.

5. Побудова — у три колони, направляючі яких утворюють трикут­ник. Виконання: 1-й передає м'яч 2-му, той 3-му. Після переда­чі гравець переходить у кінець тієї колони, у яку передав м'яч.

6. Побудова — у трійках по всій довжині майданчика: два учня стоять у потилицю один одному на одній боковій лінії облич­чям до майданчика (1-й і 2-й), а на протилежній бічній лінії стоїть 3-й з м'ячем у руках.

Виконання: 1-й вибігає і ловить м'яч із зупинкою від 3-го, пе­редає назад 3-му і повертається на своє місце. У цей час ту саму справу виконує 2-й. Варіанти:

а) 1-й ловить м'яч із зупинкою, виконує поворот назад, пово­рот уперед, передає м'яч 3-му і повертається на своє місце;


 



 

б) 1-й ловить м'яч із зупинкою, виконує поворот назад, пе­редає м'яч 2-му, а сам з поворотом назад повертається на місце 3-го. Ту саму вправу виконує 3-й.

7. Побудова — у чотирьох колонах, що стоять парами зустрічно
по діагоналі. Виконання: 1-й передає м'яч 3-му і переходить у колону 2. 3-й

передає м'яч у колону 1 і переходить у колону 4. Те саме викону­ють у колонах 2 і 4 та переходять у колони 1 і 3.

8. Побудова — парна кількість учнів стоїть обличчям у коло,
один у центрі кола. Вправа виконується з двома м'ячами.
Виконання: 1-й передає м'яч у центр, той передає його 3-му.

Потім 2-й передає м'яч у центр, а той передає його 4-му тощо.

Методичні вказівки: вправу можна виконувати, пересуваю­чись по колу.

9. Побудова — у двох, рівнобіжних колонах. Виконання: 1-й пе­редає м'яч на вихід 2-му, той ловить його із зупинкою і після
повороту назад передає його наступному своєї колони, а сам
переходить у кінець цієї ж колони. Потім 2-й передає м'яч
1-му гравцю колони, що виконує вправу в такому самому по­
рядку.

При розучуванні передач у русі варто виконувати вправи, що сприяють прискоренню процесу навчання. Нижче приводяться зразкові вправи.

1. Побудова — у колонах. Виконання: бігти вперед і виділити
один широкий крок після поштовху лівою ногою (стрибок
кроком). Потім продовжувати біг 5—6 м і повернутися в ко­лону.

2. Побудова -- така сама. Виконання: під час бігу виділити два

кроки підряд, кожен після поштовху лівою ногою. Потім у на­ступній вправі виконати те саме, але з рухами рук, що іміту­ють ловіння й передачу.

Вправи, що сприяють навчанню, варто давати в зазначеній послідовності.

При вивченні передач після ведення в першій вправі треба на­гадувати учням, щоб останній поштовх м'яча в майданчик перед ловінням вони виконували трохи сильніше, ніж усі попередні. Це дозволить зосередити увагу на ловінні.


ФУТБОЛ

ТЕХНІКА ГРИ

Техніка футболу — це історично сформований комплекс прийомів, за допомогою яких ведеться гра. Про технічну майстерність футболіста говорять:

а) кількість прийомів, якими гравець досконало володіє;

б) стабільність і надійність застосовуваних прийомів неза­лежно від факторів, що впливають (напруженість матчу, активна протидія суперників, реакція болільників, непо­года тощо);

в) ефективність і доцільність застосовуваних прийомів;

г ) легкість, невимушеність



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-24; просмотров: 616; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.80.173.217 (0.011 с.)