Оцінка рівня загальної та спеціальної фізичної підготовки баскетболістів

Викладачу треба періодично контролювати порушення в роз­витку рухових якостей і спеціальних здібностей учнів. Для цього застосовуються контрольні вправи, що дозволяють визначити рі­вень їхнього розвитку.

Контрольні вправи застосовуються:

—для оцінки швидкості: біг на ЗО м з високого старту;

—для оцінки сили: підтягування на перекладині або згинання та розгинання рук в упорі лежачи;

—для оцінки витривалості: для дівчаток і хлопчиків біг на відстані визначений за віком умовами орієнтовного та обов'язкового комплексного тестування.

Рівень розвитку швидкісно-силових якостей визначається ре­зультатами виконання стрибка в довжину з місця.

Контрольні вправи виконують усі учні не менше 2 разів на рік у зазначеній вище програмі. Зрушення, показані учнями при ви­конанні контрольних вправ, мають служити орієнтирами, за яки­ми вик^идрч визначає ефективність засобів загальної і спеціаль­ної фізичної підготовки, що використані на заняттях.

поліпшення результатів виконання контрольних вправ, що спостерігається протягом ряду років, буде свідчити про гарну різ­нобічну загальну фізичну підготовку учнів.

Координацію рухів окремі учні не засвоюють, для них можна рекомендувати такі вправи:

1. На місці вдарити м'ячем у майданчик й одночасно зробити крок лівою ногою.

2. Те саме, наступаючи на ліву ногу, відштовхнутися від майдан­чика для широкого кроку і піймати м'яч, приземляючись на праву ногу — виконати передачу.

3. Вести м'яч на місці, потім із кроком лівої ноги уперед від­штовхнутися від майданчика, піймати м'яч із кроком правою вперед і передати його. 1 Передати м'яч після ведення в русі.

Треба навчати передачам в різних напрямках. Наприклад, іра­нець біжить уперед, ловить м'яч ліворуч, а передає вперед; чи ло-нигь м'яч, який летить назустріч, а передає вбік: або ловить м'яч праворуч, а передає ліворуч, продовжуючи рух уперед.

Зразкові вправи для навчання передачам у русі: І. Побудова — у зустрічних колонах, один у стороні. Виконання: 1-й учень з місця передає м'яч 3-му і відразу вибігає вперед, ловить м'яч від 3-го у русі і передає його 2-му, що ловить м'яч на місці. Потім те саме виконує 2-й. Учень 1-й, продовжуючи рух, стає в колону 2 (Рис. 1).

 

Рис. 1

Побудова така сама. Виконання: 1-й учень ловить м'яч у русі з передачі з місця від 2-го, не зупиняючись, передає його 3-му, а сам переходить у кінець колони 2. 2-й учень після передачі з місця перебігає в колону 1. 3-й учень передає м'яч наступ­ному з колони 2, і вправа продовжується (Рис. 2).

Рис. 2

3. Побудова — у колонах парами. Виконання: 1-й передає м'яч 2-му, що вибігає. 2-й ловить м'яч, веде його і переходить у бік 1-го, просуваючись, як показано (Рис. 3). 1-й після передачі

 

пропускає ведучого і теж перебігає в інший бік. Коли партнери приймуть положення, яке займали на початку вправи, 2-й пе­редає м'яч 1-му. Вправа продовжується до кінця майданчика.

Методичні вказівки: передачу можна виконувати в русі, після зу­пинки, після повороту на місці.

НАВЧАННЯ КИДКАМ

У початковій школі доцільно вивчати кидки від грудей двома руками та від плеча однією рукою.

Кожен спосіб кидка необхідно розучувати паралельно з од­нойменною передачею. Схожість рухів значно полегшує процес навчання.

На початку вивчення будь-якого способу варто навчити учнів контролювати свої рухи. Так, при кидку від грудей обома руками (Рис. 4) треба стежити за одночасністю рухів рук і ніг та за пра­вильним виносом м'яча вгору — вперед, а не вперед, як це часто роблять початківці.

Рис. 4 При кидках від плеча однією рукою необхідно уточнювати вихідне положення м'яча і кисті. Особливу уваїу звернути на ви­нос руки для випуску м'яча: руку виносити не збоку, а по серед­ній лінії обличчя, мовби проводячи тильною стороною кисті по носі знизу вгору (Рис. 5).

 

Рис. 5

Вправами, що підводять до кидків, служать однойменні пе­редачі. Для цього треба змінювати точку випуску м'яча, додаючи польоту необхідну крутість. Коли учень навчиться цьому, варто 11'і йтися кидкам у кошик.

Тут усе ще необхідно акцентувати увагу на правильних рухах, і і'ільки тоді, коли в цьому не буде сумнівів, можна переключати s'ltary на результат кидка, тобто влучення в ціль.

Щоб полегшити влучення в мету, необхідно використовува-111 якнайбільше критеріїв для оцінки правильності рухів. Значно полегшують задачу учня додаткові орієнтири (щит та ін.), якими іреба широко користуватися.

У підготовчій групі вивчаються наступні ігрові прийоми і кидком:

— кидок з місця після ловіння на місці;

— кидок з місця після повороту;

— кидок з місця після ловіння із зупинкою;

— кидок у русі (після ловіння і після ведення).

Перші три кидки виконуються з дистанції 4—5 м. Під час вив­чення техніки рухів треба повідомляти учням основні відомості про прицілювання, про використання щита, про значення кру-і ості траєкторії й інших факторів. При кидку після ловіння з пе­редачі на місці можливі помилки: опускання м'яча при замаху, розведення ліктів. При кидках з місця після зупинки, як правило, итрачається рівновага. Це заважає переходу у вихідне положен­ня для кидка. Треба навчити тих, що займаються, після зупинки швидко приймати положення «стійки». Найбільш розповсюдже­на помилка — передчасне випрямлення ніг, у той час як перехід під зупинки до стійки треба виконувати на зігнутих ногах.

 

 

При навчанні кидкам у русі важливо звернути увагу дітей на ширину кроку в момент лову: він повинний бути широким, а на­ступний крок коротким. Це дозволить виконати стрибок верти­кально. Треба також стежити за виносом руки. При розучуванні бувають помилки: розмахування м'ячем поперек руху при виносі м'яча у вихідне положення; порушення ритму кроків підскаку­ванням при ловінні (ця помилка зустрічається в учнів, що пога­но володіють технікою ловіння). Виправляють помилки за допо­могою вправ, що підводять. Наприклад, викладач стає на шляху проходження учня до кільця, на відстані трьох—чотирьох кроків від нього. Учень вибігає, знімає м'яч з руки викладача і виконує кидок, поєднуючи його з правильним ритмом кроків. Поступово, коли учень звикне правильно виконувати рухи, м'яч з руки злег­ка підкидається вертикально, а потім і назустріч учню. Напрямок, з якого ловиться м'яч, також має значення. Спочатку кидки вико­нуються із зустрічних передач, потім із передач збоку.

Для навчання кидкам застосовують наступні вправи: 1. Побудова — у колону на середині бічної лінії. Виконання: 1-й учень біжить до кошика й одержує м'яч від 2-го учня. У русі виконує кидок, сам ловить м'яч після кидка, потім передає його 3-му.

Рис. 6

2. Побудова — така сама. Виконання: 1-й учень біжить до кошика і, одержавши м'яч від 2-го, виконує кидок із близької відстані. 1-й ловить м'яч після кидка і передає його 2-му. 2-й учень пе­редає м'яч 3-му, що виконує вправу, як і 1-й. Зміна місць по­казана на рис. 6.

Побудова — у колонах біля бічних ліній, попередньо розра­хувавшись на перший^другий (Рис. 7). Виконання: 1-й учень виконує кидок у русі з близької відстані. 2-й учень, що стоїть у потилицю 1-му, вибігає і ловить м'яч після кид­ка, а потім передає його 1 -му. Так виконують вправи всі пари. Методичні вказівки: початківець одержує передачу від викла­дача або веде м'яч. Після виконання вправи пари переходять у колону до іншого кільця, попередньо помінявшись номера­ми. Якщо учнів непарна кількість, то розраховуватися не тре­ба, зміна буде проходити природно.

Рис. 8

Побудова — у двох колонах на середині бокових ліній; обидві колони стоять обличчям до того самого щита. Виконання: 1-й учень вибігає, як зазначено на рис. 8, ловить м'яч з переда­чі і виконує кидок у русі. 4-й учень вибігає майже одночасно з ним і ловить м'яч після кидка. Потім 4-й передає м'яч 2-му. Після виконання вправ учні переходять в іншу колону

 

 

 

Навчання веденню. У підготовчих групах вивчається веден­ня зі звичайним відскоком (Рис. 9). Необхідно виховати в ді­тей почуття ритму, уміння координувати рух бігу з перемінними поштовхами рукою по м'ячу. Рухи варто виконувати невимуше­но, щоб м'яч не перешкоджав бігу. Вивчати ведення треба відразу в русі. У випадку, якщо з'являться помилки, варто звернути увагу учнів на потрібні деталі.

Рис. 9

Найбільш розповсюджена помилка — «ляпання» по м'ячу за­мість активних поштовхів. Воно виникає в результаті ударів по м'ячу розслабленою кистю.

Помилки не буде, якщо учень, накладаючи кисть на м'яч, буде прагнути стикатися з ним можливо більшою поверхнею, а потім активно штовхати вниз, намагаючись проводжати м'яч як мож­на довше.

У підготовчих групах важливо навчити баскетболістів керу­вати відскоком м'яча в різних напрямках, для чого варто засто­совувати вправи:

1. Вести м'яч на місці, накладаючи кисть то зверху — праворуч, то ліворуч, відповідним чином повертаючи кисть.

2. Вести м'яч на місці поперемінно правою і лівою рукою, накла­даючи праву кисть праворуч, а ліву — ліворуч.

3. Вести м'яч навколо себе поперемінно правою і лівою рукою, не сходячи з місця.

При веденні м'яч, що вдаряється перед учнем, часто заважає швидкості просування. М'яч треба вести так, щоб він ударявся трохи збоку від тулуба по напрямку розгорнутого носка одно­йменної ноги.

Складніше всього навчитися вести м'яч «без зорового конт­ролю». Цілком досягти цього в підготовчих групах не вдається, однак до цього треба прагнути. Важливо, щоб учень при веденні і периферичним зором бачив якомога більшу частину майданчика. Цьому часто заважає помилка: ведення виконується на випрям­лених ногах з нахилом тулуба вперед. Вимога викладача «бігти і п'яти» дозволяє виправити «посадку».

Учню підготовчої групи треба вміти вести м'яч, змінюючи на­прямок і обводячи перешкоди. У вправах треба звернути увагу на те, щоб при зміні напрямку ведення учень більше згинав но­ги, а тулуб нахиляв у бік передбачуваного руху. М'яч у цьому випадку треба зустрічати, накладаючи кисть з боку, протилежно­го напрямку руху: при русі ліворуч — кисть накладати праворуч, і навпаки.

При зближенні з перешкодою (чи супротивником) м'яч варто нести рукою, розташованою далі від супротивника, а невеликим нахилом і поворотом тулуба вкривати його від можливого напа­ду (Рис. 10).

Рис. 10 Вивчаючи техніку ведення, варто освоїти ігрові дії:

— ведення з місця після ловіння на місці;

— ведення після ловіння із зупинкою;

— ведення після повороту на місці;

— ведення після ловіння м'яча в русі. Рекомендується виконувати вправи:

Побудова — у дві розімкнуті шеренги на бічних лініях (Рис. 11). Виконання: 1-й учень веде м'яч до 2-го, той до 3-го тощо.

 

 

 

6-й учень веде м'яч у бік колони, що стоїть в потилицю 1-му. Після ведення учень залишається там, де закінчив ведення.

Рис. 11

2. Побудова - група розподіляється по шість осіб, що стоять у розімкнутому строю по всій довжині майданчика (Рис. 12). Виконання: 1-й учень веде м'яч до 2-го і, передавши йому м'яч, залишається на його місці. 2-й веде м'яч до 3-го і виконує те саме. Останнім повертається на місце 1-й учень. Методичні вказівки: вправа продовжується, доки всі учні не

повернуться на попередні місця.

Рис. 12

3. Побудова — у колонах біля лицьової лінії. Поруч із кожною колоною по три м'ячі. На майданчику зазначені орієнтири. Ви­конання: 1-й учень бере м'яч і веде його до будь-якого орієн­тиру, де і залишає його, а сам повертається за другим м'ячем і виконує з ним те саме. Так він «розводить» усі три м'ячі. Наступний учень у такому самому порядку повертає м'ячі на вихідне положення.

4. Побудова — у колонах біля лицьової лінії. У кожній колоні учні шикуються по одному за номерами. Поруч із колоною м'яч. Виконання: викладач називає номер, гравець під цим но­мером вибігає, бере м'яч і веде його до протилежної лицьової лінії і назад.

Методичні вказівки: вправа проводиться змагальним методом; за кожного учня, що повернувся першим, команда одержує очко.

ТЕХНІКА НАПАДУ

У підготовчих групах мають бути виховані навички з виконан-ііі наступних прийомів: переміщення в стійці захисника з вистав­ці і иям уперед ноги і при рівнобічному розташуванні стоп; вири-п.иііія м'яча ривком на себе і з поворотом тулуба.

Навчання переміщенням

Захисник користується для переміщень тими ж способами, що й нападаючий. Під час виконання захисних функцій йому до­мі ідиться часто користуватися приставними кроками в різних на­прямках, і особливо спиною вперед. Стійка захисника має свої особливості. Існує два її різновиди: стійка з виставлянням однієї і ніг уперед (Рис. 13) і стійка з рівнобічним положенням стоп.

Рис. 13 Пояснивши стійки захисника і застосування їх у різних си­туаціях гри, необхідно тренуватися в пересуваннях у тій та ін­шій стійці. Це варто проводити в русі по колу, виконуючи вправи в парах.

Для навчання переміщенням захисника в стійці можна засто­совувати усі вправи, приведені в розділі переміщень нападаючого. 1 Необхідно тільки давати відповідні завдання. Прикладом можуть служити вправи:

1. «Салки в спину». Група розраховується по 3—4 особи. У кож­ній групі є один гравець, що водить. Усі вільно переміщаються по майданчику. Той, що водить, прагне осалити кого-небудь зі своєї групи. Салити можна тільки у спину. Методичні вказівки: рекомендувати учням пересуватися спи­ною чи вперед приставними кроками.

2. Побудова — парами біля лицьової лінії: один захисник, інший на­падаючий. Виконання: задача нападаючого — перебігти до проти­лежної лицьової лінії, застосовуючи фінти і змінюючи напрямок

 

бігу. Захисник, пересуваючись в стійці, не повинен пропустити його. Якщо нападаючий обжене захисника, то останньому не­обхідно швидко розвернутися і наздоганяти нападаючого.

Навчання вириванню

Виривання — один з активних прийомів захисту. Необхідно виховувати учнів так, щоб у всіх випадках вони прагнули заво­лодіти м'ячем цілком. Техніка прийому не складна. Насамперед треба пояснити учню, у який момент варто зближатися із суп­ротивником для виривання. При захопленні м'яча учень має прагнути сильнішу руку розташувати знизу. Виривати м'яч тре­ба коротким різким рухом. Цьому треба спеціально тренуватися, застосовуючи приблизно наступні вправи:

1. Побудова — парами, обличчям один до одного. Виконання: обидва партнери зближаються й захоплюють м'яч двома ру­ками. Потім кожен із них намагається вирвати м'яч в іншого.

2. Побудова — парами, обличчям до стіни, на відстані 1 — 1,5 м від неї. Один — нападаючий, інший — захисник. Виконання: нападаючий виконує передачу в стіну, ловить м'яч і потім ви­конує поворот. Захисник має захопити м'яч під час повороту і вирвати його.

Методичні вказівки: для полегшення задачі захисника напря­мок повороту можна спочатку обумовити.

НАВЧАННЯ ТАКТИЦІ ГРИ

ТАКТИКА НАПАДУ

Індивідуальні дії

Ефективність індивідуальної тактичної дії визначається тим, наскільки вчасно і раціонально гравець застосував той чи інший прийом ігрової дії в даній ситуації.

У підготовчій групі вивчаються наступні індивідуальні дії:

— вибір місця для одержання м'яча (вихід на вільне місце й уміння звільнитися від опіки супротивника);

— вибір способу дії і моменту для застосування вивчених пе­ресувань, передач, ведення й кидків;

— уміння вибрати та вчасно застосувати ігрові дії, що склада­ються з вивчених прийомів техніки.

Індивідуальні тактичні дії учні освоюють у процесі вивчення основних технічних прийомів. Технічні прийоми треба проводи-і и її таких умовах, у яких гравець повинний одночасно вибирати момент для початку дії та визначати напрямок передачі або ведення в залежності від розташування партнера, супротивника того й іншого одночасно.

У ході вивчення основних ігрових дій потрібно створюва­ні обставини, характерні для ігрових ситуацій, і привчати уч­нів вибирати прийоми в залежності від ситуації. Значною мірою мишу сприяють методичні прийоми, у яких учням треба зосе­реджувати увагу на окремих компонентах ситуації при виконан­ні будь-яких дій. Наприклад, учням пропонується запам'ятати послідовність застосування окремих технічних прийомів і ігрових дій, що складаються з них; запам'ятати напрямок пересувань і можливі варіанти його зміни після того, як виконаний техніч­ний прийом або дія; осмислити можливі варіанти дій партне­ра й визначити в залежності від цього спрямованість і характер своїх дій тощо.

При навчанні індивідуальним діям потрібно дотримуватися такої послідовності: спочатку вивчити окремі технічні прийоми гри за умов, які сприяють розвитку орієнтування й швидкості ре­акції. Потім навчити ігровим діям в обставинах, що відповідають визначеним ігровим ситуаціям, і, нарешті, ігровим діям в умовах і групової взаємодії, що ускладнюється. Ця взаємодія повинна під­нести учнів до засвоєння гри в нападі та захисті.

Впроваджуються зазначені задачі в такий спосіб: у кожній вправі по вивченню техніки підбирається посильне для учнів тактичне завдання. Воно мусить не затрудняти освоєння техніч­ного прийому, а допомогти осмислити його і гнучко застосувати в умовах, що змінюються. У ході виконання вправ учні змінюють дії в залежності від сигналу викладача (переважно зорового); на­прямку польоту м'яча; характеру й напрямку дій партнера; спосо­бу пасивної чи активної протидії умовного супротивника.

Тактичні задачі, що виникають перед гравцем без м'яча, за­вжди зв'язані з вибором найбільш зручної позиції для оволодін­ня м'ячем, або для розвитку атаки, або для її завершення. Із цією метою застосовується вихід на вільне місце, що допомагає вчасно «відірватися» від захисника, одержати м'яч від партнера або від­вернути увагу захисника від партнера, що володіє м'ячем.

 

 

Перш ніж вийти на вільне місце, гравець мусить оцінити роз­ташування партнерів і їхніх захисників, визначити напрямок сво­го виходу з урахуванням розташування захисника, що його опі­кує, і вибрати момент, щоб зробити ривок, змінити швидкість бігу, змінити напрямок бігу, зробити фінт на ривок в одну сторо­ну і відхід в іншу.

ігрові дії, що використовуються при навчанні індивідуаль­ній тактиці з м'ячем, дуже різноманітні. У залежності від обста­вин гравець може або передати м'яч, або обійти захисника і, ве­дучи м'яч, пройти з ним до щита, або кинути м'яч у кошик тощо. Спрямованість індивідуальних дій гравець визначає самостійно в залежності від конкретної обстановки. Варіанти ігрових дій змі­нюються за рахунок послідовності прийомів, а також способів їх­нього виконання. Так, наприклад, дію, що складається з лову, ве­дення й передачі, можна виконати в наступних варіантах:

—лов на бігу, ведення, передача м'яча двома руками від грудей;

—лов м'яча на місці, ведення зі зміною напрямку (праворуч, ліворуч), передача м'яча однією рукою (ліворуч, уперед, праворуч, назад, від плеча, знизу тощо);

—лов м'яча на бігу, ведення м'яча зі зміною напрямку (пра­воруч, ліворуч) і висоти відскоку (низьке ведення), пере­дача м'яча однією рукою від плеча, обома зверху, однією в стрибку та ін.

Будь-який із цих варіантів гравець застосовує і змінює в за­лежності від конкретної протидії, з якою він зіштовхується.

Нижче приведені зразкові вправи, що сприяють освоєнню ін­дивідуальних тактичних дій на початковому етапі навчання.

Зразкові вправи в пересуваннях:

1. Побудова — шеренгами по 5—6 осіб, обличчям до викладача,
у положенні високого старту. Виконання: по руху руки викла­дача вбік виконується ривок у зазначеному ним напрямку.
Варіанти: коли викладач опускає обидві руки вниз — ривок
не робити; при русі правої руки праворуч — ривок виконати
в протилежну сторону (ліворуч) тощо.

Методичні вказівки: сигнали подаються зненацька, швидко, з різними по тривалості паузами після попередньої команди.

2. Побудова — парами в потилицю один одному, не ближче, ніж

на відстані 1 м. Виконання: передуючий учень виконує ривки,

зупинки, пересування в різних напрямках. Партнер, що стоїть позаду, повторює всі дії і, вибравши для себе момент, вибігає вперед, стаючи в цій вправі тим, що водить. Майданчик для пересувань може бути обмежений.

Варіанти:

а) якщо до визначеного місця гравець, що біжить позаду, не
вирветься вперед, він залишається знову в тій самій ролі;

б) якщо тільки гравець, що знаходився позаду, вирвався впе­ред, партнеру треба його осалити та ін.

Вправи на вивчення ловіння й передачі м'яча: Побудова — колонами в 7—8 м від стіни, на якій на рівні гру­дей крейдою намальований квадрат 40x40 див. У 3 м від сті­ни проводиться лінія, на ній спиною до стіни й обличчям до колони стає один з учнів. Радіус його пересувань праворуч і ліворуч обмежений 3-метровим коридором. Виконання: гра­вець, що стоїть в колоні першим, передає м'яч гравцю, що зна­ходиться в коридорі. Одержавши м'яч, гравець мусить відразу повернутися й потрапити м'ячем у квадрат. Варіанти: те саме, але гравець, що передає м'яч, застосовує фінт на передачу, щоб виконати її в несподіваний для парт­нера момент.

Методичні вказівки: можна накреслити на стіні два, три квад­рати і позначити їх цифрами. Гравець, що передає м'яч, одно­часно називає номер квадрата, у який партнер зобов'язаний направити м'яч.

Рис. 14

Побудова — групами по 6 осіб, як показано на рис. 14. На кож­ну групу по 2 м'ячі.

 

 

 

 

 

Виконання: 1-й, 2-й і 3-й гравці передають м'яч між собою у різні боки; те саме роблять 4-й, 5-й і 6-й гравці. Варіанти:

а) 3-й гравець передає м'яч 6-му, а 4-й — 1-му гравцю. Гравці
після передачі перебігають у напрямку передачі;

б) гравець, що передав м'яч, мусить перебігти на протилеж­ний бік перед гравцем, що виконує чергову передачу. Ця
вправа виконується одним м'ячем.

Методичні вказівки: у варіанті «а» учні кожної трійки мають правильно вибрати момент для передачі, щоб вона не збіглася за часом з передачею м'яча іншою трійкою. У другому варіанті вве­дення додаткових умов підвищує контроль за діями гравця, зму­шує осмислювати ситуацію, перш ніж вибрати момент для своїх дій.

При побудові учнів чотирикутником треба враховувати ха­рактер дій гравця, що випливають за передачею. Наприклад:

а) передача м'яча відбувається в строго обумовленому на­прямку — праворуч чи ліворуч. Зміна місця в напрямку
передачі відбувається відразу ж після її виконання. Те са­ме, але зміна місця в цьому напрямку відбувається в мо­мент, коли партнер піймав м'яч;

б) м'яч передається в цьому ж напрямку, але гравець міняєть­
ся місцем з партнером, що стоїть поруч в розташованій ко­
лоні (Рис. 15);

в) м'яч передається так само, а гравці міняються місцями по
діагоналі, і навпаки: м'яч передається по діагоналі, а міс­
цями міняються сусідні гравці;

г) м'яч передається в довільно обраному напрямку (праворуч
або ліворуч, по діагоналі) і в залежності від цього гравці міняють­
ся місцями, як зазначено вище.

 

Методичні вказівки: головна увага приділяється осмисленому і своєчасному вибору моменту, напрямку передачі м'яча та наступних дій.

При вивченні й удосконалюванні ведення м'яча вводяться умови, що визначають напрямок руху гравця з м'ячем, зміну висоти його відскоку, а також початок або закінчення ведення. На­приклад:

1. Побудова — зустрічними колонами. Виконання: гравець веде м'яч до учня, що стоїть навпроти в колоні, а партнер, що стоїть і) ній першим, рухом руки показує напрямок свого виходу, тобто напрямок, у якому партнер має передати йому м'яч. Варіанти:

а) партнер вибігає в довільно обраному ним напрямку без
попереднього показу. Гравець, що веде м'яч, має сам його
визначити і точно віддати м'яч;

б) якщо партнер із протилежної колони не виходить назус­тріч, то варто вести м'яч до встановленого місця, зупини­тися, виконати поворот і повернути м'яч у свою колону.
Якщо партнер вибігає назустріч ведучому,— передати йо­му м'яч і перейти в колону, що стоїть навпроти;

в) учень веде м'яч до колони, що стоїть навпроти, довільно
змінюючи напрямок свого пересування.

Гравець, що стоїть навпроти, також самостійно обирає напря­мок свого виходу і вибирає позицію, найбільш зручну для одер­жання м'яча.

3. Побудова — зустрічними колонами. Виконання: учні ве­дуть м'яч і діють по заздалегідь обумовленому сигналу викладача. Наприклад, по одному сигналу учень зупи­няється і передає м'яч у протилежну колону, сам прямує в напрямку передачі. По іншому сигналу він передає м'яч у свою колону.

Методичні вказівки: краще користуватися зоровими сигнала­ми й змінювати їхнє значення навіть в одній вправі. Наприклад, по змаху руки вгору гравець зупиняється й передає м'яч. Якщо руху руки не спостерігається, він продовжує вести м'яч. Потім по змаху руки вгору в цій же вправі він не веде м'яч, а по змаху вниз — зупиняється тощо.

При навчанні кидкам у кошик введення визначених умов і прияє вибору місця для кидка, способу його виконання, а також

своєчасного включення в боротьбу за м'яч, одо відскочив. У даному випадку дуже корисні різні вправи 1x1.

У процесі навчання окремі технічні прийоми з'єднуються в ігрові дії і вирішуються більш складні індивідуальні тактичні задачі.

Ігрові дії можна ускладнювати, змінюючи їх закінчення. Так, 1-й гравець веде м'яч, як зазначено на рис. 16. Він може або зупи­нитися й передати м'яч після повороту, або зупинитися та вико­нати кидок з місця. У залежності від цього 2-й гравець або вибігає йому назустріч, або прямує до щита й ловить м'яч після кидка,

Рис. 16

У підготовчих групах вивчаються індивідуальні дії без м'яча з метою звільнення від супротивника і виходу на вільне місце, а також із застосуванням фінту «на ведення»: фінт «на ведення» з наступною передачею м'яча в будь-якому напрямку — фінт «на ведення» з наступним веденням м'яча у бік фінту й у протилеж­ному напрямку — фінт «на ведення» з наступним поворотом і ве­денням м'яча в іншому напрямку.

При навчанні фінтам потрібно звертати увагу учнів на те_: щоб відволікаючі дії вони виконували з такою самою ампліту­дою й у такому самому темпі, як цього вимагає дійсне виконан­ня прийому.

Закріпленню вивчених індивідуальних дій сприяє проведення різних вправ 1x1 змагальним методом.

ТЕХНІЧНА і ТАКТИЧНА ПІДГОТОВКА. ПОЧАТКОВЕ НАВЧАННЯ ТЕХНІЦІ ГРИ

У підготовчих групах починається навчання дітей техніці бас­им болу. Правильно організоване навчання має винятково велике ні,імення для всієї майбутньої спортивної підготовки баскетболіста. Недоліки в технічній підготовці кваліфікованих спортсменів найчастіше є наслідком неправильного початкового навчання.

У підготовчих групах необхідно:

—прищепити дітям правильні навички виконання всіх основ­них прийомів гри;

—виховати навички виконання ігрових дій, що складаються з цих прийомів;

—навчити дітей застосовувати вивчені прийоми та ігрові дії в найпростіших умовах гри.

У підготовчих групах вивчаються тільки основні способи ви­конання прийомів, а на їхній основі надалі формуються навички им конання даного прийому всіма іншими способами.

Ігрові дії, досліджувані в підготовчих групах, прості й елементарні. До них мають входити два, рідко три прийоми. Наприклад, зупинка після лову, чи кидок у русі після ведення, чи кидок з міс­ця після повороту тощо.

Треба уникати однобічного завчання прийому. Прийом має виконуватися правою і лівою рукою, правою і лівою ногою, праворуч і ліворуч.

Багато уваги варто приділяти вправам, що підводять. Основ­ні вправи якомога більше часу треба виконувати в спрощених умовах, так як гальмові реакції в дітей цього віку розвинуті не­достатньо. При розучуванні будь-якого прийому спочатку увага звертається на оволодіння його загальної структури, а не тонких диференційованих рухів. М'язова система дітей до цього ще не го­това: добре розвинуті великі м'язи і слабко — дрібні. Однак це не означає, що припустиму «приблизно» правильне виконання. Тре­ба домагатися чіткості виконання досліджуваних рухів.

Той самий прийом до серії уроків рекомендується виконувати в різних побудовах: колонах, колах, шеренгах. В одному уро­ці тривале виконання вправи в однакових умовах стомлює дітей. Побудови треба змінювати, але не безсистемно. Кількість нових побудов в одному уроці має бути зведена до мінімуму. Не можна

 

32 33

давати вправи зі складними формами перебудувань для рішення одночасно чи послідовно декількох задач. Діти не можуть концен­трувати увагу відразу на комплексі задач і тому якість страждає. Основним методом навчання в цьому віці служить метод по­казу і його різновиди, доступні віку. Метод показу треба вміло доповнювати іншими методами. Необхідно широко використову­вати рухливі ігри.